Постанова № 73604348, 19.04.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2018 р. м. ХарківСправа № 818/19/18

Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Макаренко Я.М.

суддів: Мінаєвої О.М. , Бартош Н.С.

за участю секретаря судового засідання Дорошенко Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 05.01.2018р., суддя І інстанції Павлічек В.О., повний текст складено 05.01.2018 р. по справі № 818/19/18

за позовом ОСОБА_1

до Начальника Лебединського ВП ГУНП України в Сумській області ОСОБА_2

про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі по тексту позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Начальника Лебединського ВП ГУНП України в Сумській області ОСОБА_2 (надалі по тексту відповідач), в якому просив суд:

- визнати неправомірною бездіяльність начальника Лебединського ВП ОСОБА_2, що полягає в ненаданні відповіді на питання 2, 3, 4 заяви ОСОБА_1 № 314 від 03.07.2017 р.;

- визнати неправомірною бездіяльність начальника Лебединського ВП ОСОБА_2, що полягає в невиконанні законних вимог ОСОБА_1 викладених в пункті 4 заяви ОСОБА_1 № 314 - незалучення його до перевірки, позбавлення його права брати участь у перевірці поданої заяви та бути присутнім при її розгляді.

- зобов’язати Начальника Лебединського ВП ГУНП України в Сумській області ОСОБА_2 надати відповідь на питання 2, 3 заяви ОСОБА_1 № 314.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 05.01.2018 року відмовлено у відкритті провадження у справі.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з’ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 15.01.2018 року та повернути справу до суду першої інстанції для відкриття провадження справі.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги позивач послався на те, що позов не пов’язаний з КПК та стосується фактичної бездіяльності відповідача, проявленої при розгляді звернень позивача згідно ЗУ «Про звернення громадян».

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи та вимоги апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що даний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з пунктами 1-2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

За правилами вказаних норм, КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.

Імперативний припис п. 2 ч. 2 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України виключає юрисдикцію адміністративних судів щодо справ, які належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.

Конституційний Суд України у рішенні від 14 грудня 2011 року у справі № 19-рп/2011 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 про офіційне тлумачення положень частини другої статті 55 Конституції України, частини другої статті 2, пункту 2 частини третьої статті 17 КАС України, частини третьої статті 110, частини другої статті 236 Кримінально-процесуального кодексу України зазначив, що відносини, які виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності, правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. В цьому ж рішенні Конституційний Суд наголосив, що здійснюючи перевірку заяв і повідомлень про злочини, прокурор, слідчий, орган дізнання вдаються до тих же способів і прийомів, що й під час збирання доказів у кримінальній справі. Отже, правовідносини, що мають місце під час розгляду заяв про злочини, за своєю правовою природою є кримінально-процесуальними. Тому перевірка скарг на рішення, дії чи бездіяльність вказаних суб'єктів владних повноважень має відбуватися у тому ж процесуальному порядку і тим же судом, на який відповідно до закону покладені повноваження щодо перевірки й оцінки доказів у кримінальній справі, тобто судом із розгляду кримінальних справ.

З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Начальника Лебединського ВП ГУНП України в Сумській області з заявою від 03.07.2017 року № 314, в якій просив:

1. Внести до ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення за ст. 190, 364 та 366 КК України по факту привласнення коштів, службового підроблення та зловживання службовим становищем, що вчинив керівник Лебединського РТЦСО ОСОБА_4

2. Якщо слідчий Лебединського ВП складатиме висновок про відсутність в заяві ОСОБА_1 ознак кримінального правопорушення, просив вказати у висновку статтю закону яка дає право слідчому робити такі висновки без проведення слідчих дій в досудовому розслідуванні, та назвати докази і обставини на підставі яких слідчий дійшов такого І висновку.

3. Якщо до внесення зазначених мною відомостей в ЄРДР буде проведена будь-яка перевірка з даного приводу, просив назвати осіб, які ініціювали та виконали цю перевірку, а також вказати закони якими вони керувались при проведенні перевірки.

4. Якщо Лебединський ВП все ж таки буде проводити перевірку, без внесення відомостей до ЄРДР, просив залучити ОСОБА_1 до цієї перевірки.

Предметом розгляду цієї справи є бездіяльність відповідача, що полягає у ненаданні відповіді на питання 2,3,4 заяви №314 від 03.07.2017 р., невиконанні вимоги пункту 4 заяви № 314 та зобов”язання відповідача надати відповідь на питання 2,3 заяви № 314.

Вимоги пункту 2 та 3 заяви № 314 випливають з вимоги 1 заяви № 314, яка підлягає розгляду в порядку КПК України.

Відповідно до ст. 60 КПК України заявником є фізична або юридична особа, яка звернулася із заявою або повідомленням про кримінальне правопорушення до органу державної влади, уповноваженого розпочати досудове розслідування, і не є потерпілим.

Частиною 2 статті 60 КПК України передбачено, що заявник має право отримати інформацію про закінчення досудового розслідування.

Згідно з ч. 1 ст. 214 КПК України слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування.

Відповідно до ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.

Позивач є заявником в розумінні ст. 60 КПК України, який може оскаржити дії, рішення та бездіяльність слідчого або прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.

Тобто, оскаржувана позивачем бездіяльність відповідача пов'язана з виконанням обов'язків відповідачів в рамках кримінального провадження, а тому питання, що є предметом позову регламентуються Кримінальним процесуальним кодексом України і мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства.

Статтею 12 Закону України “Про звернення громадян” передбачено, що дія цього Закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінальним процесуальним законодавством.

Оскільки заява №314 від 03.07.2017 року містить повідомлення про кримінальне правопорушення та вимогу внести в ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення, то така заява відповідно до ст. 12 Закону України “Про звернення громадян” не підлягає розгляду в порядку встановленому Законом України “Про звернення громадян”.

Законність процесуальних актів, дій чи бездіяльності, вчинених при здійсненні процесуальних повноважень, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю.

Намагання здійснити контроль за процесуальною діяльністю поза межами відповідного процесуального регулювання є протиправним втручанням у діяльність особи, наділеної в установленому порядку процесуальними правами, та є посяганням на її процесуальну незалежність.

Отже, спори, які стосуються перевірки правомірності дій (рішень) правоохоронних органів, вчинених (прийнятих) при досудовому розслідуванні не відноситься до юрисдикції адміністративних судів.

Наведений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України наведеній у постанові від 24 квітня 2012 року (справа № 21-989во10), яка відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України враховується судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Таким чином, при визначенні юрисдикцій у випадку оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень має значення, в тому числі, і предмет спору. У разі, коли він виник чи пов'язаний з кримінальним провадженням, то на такі правовідносини юрисдикція адміністративних судів не поширюється.

Оцінюючи аргумент позивача про те, що вимоги 2 та 3 заяви № 314 повинні розглядатися відповідно до Закону України “Про звернення громадян”, колегія суддів вважає зазначити наступне, оскільки вимоги пункту 2 та 3 заяви № 314 випливають з вимоги 1 заяви № 314, яка підлягає розгляду в порядку КПК України, то відповідно до ст. 12 Закону України “Про звернення громадян” дія цього Закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінальним процесуальним законодавством.

З урахуванням зазначених обставин та норм права, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі, оскільки дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги позивача колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ч.1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення-без змін.

Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, рішення або ухвалу-без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Аргументи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення .

Ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 05.01.2018 по справі № 818/19/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_5Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_6 ОСОБА_7 Повний текст постанови складено 24.04.2018.