Постанова № 73604235, 24.04.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/1576/17

Категорія: 8.3 Головуючий в І інстанції Андрухів В.В.

Місце та час ухвалення: м. Одеса, 13:13 год.

Дата складання повного тексту: 15.02.2018р.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого – Ступакової І.Г.

суддів – Бітова А.І.

– ОСОБА_1

при секретарі – Григоренко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_1 адміністративну справу за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2018 року по справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Ізмаїльської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 02 грудня 2016 року №000121406, -

В С Т А Н О В И Л А :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом до Ізмаїльської об’єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС в Одеській області, в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 12.09.2017 року просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.12.2016 року №000121406, яким ФОП ОСОБА_2 нараховано до сплати штрафну санкцію у розмірі 173624 грн. за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування РРО.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2018 року у задоволених позовних вимог ФОП ОСОБА_2 відмовлено повністю.

В апеляційній скарзі ФОП ОСОБА_2 ставиться питання про скасування судового рішення в зв’язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ФОП ОСОБА_2, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, вимоги і доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_2 зареєстрована Кілійською районною державною адміністрацією Одеської області як суб’єкт господарювання 05.04.2016 року за № 2 536 000 0000 005072.

Основним напрямком діяльності ФОП ОСОБА_2 є роздрібна торгівля напоями, тютюновими виробами, тощо, в спеціалізованих магазинах.

На підставі наказу №1765 від 27.10.2016 року про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_2, виданого ГУ ДФС в Одеській області, з метою здійснення контролю щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідно до закону, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів та на підставі ст.20, п.п.80.2.4 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України, наказано провести з 02.11.2016 року фактичну перевірку ФОП ОСОБА_2 тривалістю 10 діб, перевіряємий період з 01.01.2016 року по дату завершення фактичної перевірки.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 11 листопада 2016 року №592/15/16/РРО/НОМЕР_1 «Про результати фактичної перевірки».

Відповідно до висновку акту, позивачем порушено п.12 ст.3 Закону України від 06.07.1995 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (із змінами та доповненнями).

На підставі акту перевірки, 02.12.2016 року Ізмаїльською ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0000121406, яким позивачу нараховано 173624 грн. за платежем «Штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування РРО».

Оскаржене в адміністративному порядку податкове повідомлення-рішення залишене без змін, а скарга позивача без задоволення.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем при проведенні перевірки не було підтверджено походження виявлених за надлишком та нестачею товарів, та в встановлений відповідно до акту строк, до податкового органу документації надано не було.

Колегія суддів не погоджується з вказаними вище висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні адміністративного позову, виходячи з наступного.

Згідно з п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Статтею 6 зазначеного Закону встановлено, що облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

Таким національним положенням (стандартом) є затверджене наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року N 246 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 року за N 751/4044 далі - Положення (стандарт 9), яким визначено методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності.

Правові ж засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності визначені Законом України від 16 липня 1999 року N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Пунктом 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.п. 1, 3, 5 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

До документів, що є підставою для оприбуткування товару, як правило, належать накладні та товарно-транспортні накладні. Такі документи є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських реєстрів. Відсутність відповідних первинних документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей, є порушенням установленого порядку ведення бухгалтерського обліку.

З акту перевірки вбачається, що на підтвердження належного обліку товарних запасів позивачем надана книга обліку доходів та витрат.

Також, позивачем надано до перевірки, а відповідачем до суду, видаткові накладні на придбаний товар.

Додатком до акту перевірки є відомість про перелік товару на загальну суму 86 812 грн., якою встановлена нестача ТМЦ у сумі 12 220 грн.

Колегія суддів звертає увагу, що фактично податковим органом встановлена не реалізація не облікованого товару, а неналежний облік вибуття товарних запасів.

Крім того, слід зазначити, що податковим органом фактично ототожнена нестача товарів з таким порушенням як реалізація товарів, які не обліковані в установленому порядку, тоді як встановити надлишок чи нестачу товарів без їх обліку неможливо. До того ж нестача товару взагалі виключає реалізацію такого товару як не облікованого. При цьому, акт перевірки не містить посилань на факт реалізації позивачем не облікованих товарів.

Таким чином, з урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що висновок ДПІ при проведенні перевірки про здійснення позивачем реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку, є помилковим та недоведеним, оскільки виявлений надлишок та нестача товарів не є свідченням вчинення позивачем вказаного порушення.

За таких обставин, оскаржуване рішення щодо визначення позивачу суми штрафних (фінансових) санкцій за реалізацію не облікованого товару є неправомірним.

Оцінюючи викладені обставини в їх сукупності, з урахуванням наявних доказів в справі, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не вірно та не в повному обсязі встановив обставини справи та відповідно ухвалив судове рішення без додержання норм матеріального права.

В свою чергу, колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги з посиланням на неналежне оформлення акту перевірки, порушення податковим органом строків прийняття оскаржуваного рішення, порушення порядку оформлення результатів документальної перевірки, - оскільки вказані доводи не підтверджені матеріалами справи, а документи, які було складено податковим органом за результатами перевірки позивачки, повністю відповідають вимогам податкового законодавства щодо строків та порядку їх складання та направлення.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити, рішення суду першої інстанції – скасувати та прийняти нову постанову, якою позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Ізмаїльської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Крім того, відповідно до ч 1 ст. 139 КАС України, в разі задоволення позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем під час подання адміністративного позову та апеляційної скарги здійснено витрати на сплату судового збору у сумі 4 340, 63 грн., що підлягають стягненню з суб’єкта владних повноважень (відповідача).

Керуючись ст. 311, ст. 315, ст. 317, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 328, ст. 329 КАС України, колегія суддів,–

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2018 року по справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Ізмаїльської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення – скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ізмаїльської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 02 грудня 2016 року №000121406.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Ізмаїльської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (місцезнаходження: 68609, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Кишинівська, 3, код ЄДРПОУ 39639539) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (місце проживання: 68303, Одеська область, м. Кілія, вул Соловйова, 53, кв. 4, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1) сплачений судовий збір за подання адміністративного позову та апеляційної скарги, у розмірі 4 340, 63 грн. (чотири тисячі триста сорок гривень шістдесят три копійки).

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлений 25 квітня 2018 року.

Головуючий суддя ОСОБА_3Судді ОСОБА_1 ОСОБА_4