Постанова № 73604102, 24.04.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2018 рокуЛьвів№ 876/2310/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Хобор Р.Б.,

суддів Іщук Л.П., Кухтея Р.В.

з участю секретаря судового засідання Мацьків М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2018 року, ухвалене суддею Гуликом А.Г. в місті Львові у справі № 813/5076/17 за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з позовом до суду, у якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 податковий борг, який виник у зв’язку з несплатою транспортного податку в розмірі 25 000 грн.

На підтвердження позовних вимог покликається на те, що податкова заборгованість є узгодженою та несплаченою відповідачем у встановлений законодавством строк.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2018 року адміністративний позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 податковий борг в розмірі 25 000 грн.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, його оскаржив відповідач ОСОБА_1, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2018 року та прийняти постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт ОСОБА_1 посилається на незаконність судового рішення з підстав порушення норм матеріального права.

Головне управління ДФС у Львівській області подало відзив на апеляційну скаргу, в якому наведені мотиви аналогічні тим, які містяться в адміністративному позові.

Заслухавши суддю – доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи те, що заборгованість відповідача виникла у зв'язку з несплатою грошового зобов'язання за платежем транспортний податок в розмірі 25 000 грн., передбаченого податковим повідомленням-рішенням № 2064-13 від 08.07.2016 року.

На виконання ст. 59 Податкового кодексу України позивач скерував на адресу відповідача податкову вимогу № 52735-13 форми "Ф" від 30.11.2016 року. Вимога залишена без виконання, податковий борг відповідач не погасив. Податковий борг відповідача з цього часу не переривався.

На підтвердження заборгованості за платежем транспортний податок з фізичних осіб, відповідач надав довідку № 20700/10/13-01-17-11-09/10 від 15.11.2017 року.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції, виходив з того, що сума податкового боргу відповідача в розмірі 25 000,00 грн. є узгодженою, а тому підлягає стягненню.

Апеляційний суд не погоджується із вказаним висновком з огляду на наступні обставини.

Згідно з п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений вказаним Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 16 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених вказаним Кодексом та законами з питань митної справи і подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Норма п.п. 20.1.28 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України передбачає, що органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному вказаним Кодексом.

Відповідно до частин четвертої статті 9 КАС України , суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Відповідно до частин першої та другої статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі показань свідків, письмових, електронних і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з частиною 1, 3 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Підставою для прийняття позивачем податкового повідомлення-рішення є отримана від Мінекономрозвитку інформація про автомобіль відповідача. Таку інформацію матеріали справи не містять, а тому впевнитись у наявності підстав у податкового органу для прийняття податкового повідомлення-рішення неможливо.

Враховуючи положення наведених норм, суд апеляційної інстанції вважає, що позивачем не виконаний свій обов'язок щодо надання належних доказів в підтвердження наявності підстав для визначення податкового зобов'язання та стягнення податкового боргу. При цьому, судом першої інстанції, в порушення принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, не витребувано ані у відповідача, ані у Мінекономрозвитку, інформації, яка стала підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення, на підставі якого заявлено вимогу про стягнення податкового боргу.

В той же час, судом апеляційної інстанції з’ясовано, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2017 року в справі № 813/4622/16 за позовом ОСОБА_1 до Городоцької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08 липня 2016 року № 2064-13, яким позивачу визначена сума грошового зобов’язання з транспортного податку в розмірі 25 000,00 грн., адміністративний позов задоволено та скасовано вказане податкове повідомлення-рішення.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2017 року постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2017 року залишено без змін.

Згідно з частиною 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, апеляційним судом встановлено те, що на момент подання цього позову, а саме 28.12.2017 року, заборгованість у позивача перед відповідачем була відсутня, так як податкове повідомлення-рішення на підставі якого заявлена вимога про стягнення податкового боргу скасоване.

З огляду на наведене, на думку апеляційного суду правові підстави для задоволення позову відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги відповідача є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, у зв’язку з чим рішення суду першої інстанції необхідно скасувати та прийняти постанову про відмову в задоволенні позову з вищевикладених мотивів.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 317, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2018 року в справі № 813/5076/17 скасувати та прийняти постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуюча суддя Р.Б. Хобор

Судді Л.П. Іщук

ОСОБА_2

Повний текст виготовлено 25.04.2018 року