Постанова № 73604089, 24.04.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2018 рокуЛьвів№ 876/1072/18

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Ніколіна В.В.,

суддів Гінди О.М., Старунського Д.М.,

при секретарі судового засідання Лемцьо І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Електротермометрія» на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2017 року (суддя – Сорока Ю.Ю., м. Луцьк) у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Електротермометрія» до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

ПАТ «Електротермометрія» 24 листопада 2017 року звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 22.06.2017 №0028021303, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 47936 грн. 26 коп., та нараховано пеню у розмірі 5082 грн. 88 коп. В обґрунтування позову вказує, що оскаржуване Рішення є протиправним, оскільки сума недоїмки по сплаті єдиного внеску, станом на 21.02.2017 становила 90 850 грн. 03 коп. і повністю була погашена у період з 22.02.2017 по 12.05.2017. Вважає, що штраф за несвоєчасну сплату єдиного внеску у розмірі 20% повинен розраховуватися від суми недоїмки 90 850 грн. 03 коп., що становить 18 170 грн. 01 коп., а не 47 936 грн. 26 коп., як визначено у Рішенні. Окрім цього, покликається на положення п.9 ст.87 Податкового кодексу України, за змістом якого у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 28.12.2017 провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Електротермометрія» до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення від 22.06.2017 року №0028021303, в частині нарахування пені в розмірі 5 082 гривні 88 копійок, закрито.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2017 року у справі №803/1608/17 у задоволенні заявленого позову відмовлено.

З ухваленим у справі рішенням не погодився позивач, звернувся з апеляційною скаргою, в якій, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив оскаржуване судове рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі. У поданій апеляційній скарзі покликається на обставини, викладені у позовній заяві, яким суд першої інстанції не надав належної правової оцінки.

Відповідач у письмовому запереченні вважає постанову суду першої інстанції обґрунтованою, прийняту з врахуванням всіх обставини справи та такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач, застосовуючи до позивача штрафні санкції та нараховуючи пеню відповідно до Рішення, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством України, а тому підстави для визнання протиправним і скасування оскаржуваного рішення відсутні.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи та є правильними з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Рішенням відповідача до ПАТ «Електротермометрія» за несвоєчасну сплату єдиного внеску за період з 21.02.2017 до 12.05.2017 застосовано штраф у розмірі 47 936 грн. 26 коп. та нараховано пеню у розмірі 5 082 грн. 88 коп. Не погодившись з вищевказаним рішенням, позивач оскаржив таке в адміністративному порядку. Рішенням про результати розгляду скарги ДФС України від 14.11.2017 №26090/6/99-99-11-02-02-25 скаргу позивача залишено без задоволення, а Рішення – без змін.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон №2464-VI).

Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування (п.2 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI).

Згідно з п.1 ч.1 ст.4 цього ж Закону платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 1 ч.2 ч.6 Закону №2464-VI встановлено обов’язок платника єдиного внеску своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Збір та ведення обліку єдиного внеску здійснюється, зокрема, за принципами законодавчого визначення умов і порядку його сплати, обов'язковості сплати та відповідальності платників єдиного внеску за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов'язків, у відповідності до ст.3 Закону №2464-VI.

За змістом ч.1 ст.8 цього Закону розмір єдиного внеску для кожної категорії платників, визначених цим Законом, та пропорції його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування встановлюються з урахуванням того, що вони повинні забезпечувати застрахованим особам страхові виплати і соціальні послуги, передбачені законодавством про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; фінансування заходів, спрямованих на профілактику страхових випадків; створення резерву коштів для забезпечення страхових виплат та надання соціальних послуг застрахованим особам; покриття адміністративних витрат із забезпечення функціонування системи загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Єдиний внесок обчислюється виключно у національній валюті, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок (ч.1, 2 ст.9 Закону №2464-VI).

Частиною 1 ст.8 цього Закону визначено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. Днем сплати єдиного внеску вважається, у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів, - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів (п.1 ч.10 ст.9 Закону №2464-VI).

Окрім цього, ч.1 ст.9 цього ж Закону встановлено, що у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).

В розумінні п.6 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або несплачена у строки, встановлені цим Законом, є недоїмкою.

Частинами 2, 3 ст.25 Закону №2464-VI встановлено, що у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. При цьому, суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум (п.2 ч.11 ст.25 Закону №2464-VI)

За змістом норм частин 10, 13 ст.25 цього Закону, на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.

На підставі п.14 ст.25 Закону №2464-VI, про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа органу доходів і зборів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску. Отже, пеня та штрафні санкції є мірою відповідальності платників податків за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов'язків. Тобто відповідальність обумовлюється винністю платника у порушенні норм вказаного Закону та невиконанні або неналежному виконанні покладених на них обов'язків.

З матеріалів справи слідує, що ПАТ «Електротермометрія» за січень 2017 року підлягав до сплати єдиний соціальний внесок в розмірі 320 690 грн. 86 коп., з граничним терміном сплати 20.02.2017. Позивачем до 20.02.2017 (включно) було сплачено єдиний соціальний внесок в розмірі 223 695 грн. 23 коп. та з урахуванням переплати по даному платежу, що становила на 01.02.2017 - 6 145 грн. 60 коп., всього на загальну суму 229 840 грн. 83 коп. Тому у позивача виникла недоїмка по сплаті єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за січень 2017 року в сумі 90 850 грн. 03 коп. (320 690 грн. 86 коп. - 229 840 грн. 83 коп.).

Із розрахунку штрафних санкцій, вбачається, що Головним управлінням ДФС у Волинській області на підставі даних інформаційної системи АС «Податковий блок» встановлено несвоєчасну сплату ПАТ «Електротермометрія» єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 21.02.2017 по 12.05.2017 на загальну суму 239 681 грн. 25 коп. Водночас, встановлено, що позивач в період з 21.02.2017 по 12.05.2017 проводив перерахування (сплату) сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за лютий-березень 2017 року.

Апеляційний суд звертає увагу на положення ч.6 ст.25 Закону №2464-VI, за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. Наведеним нормам Закону кореспондують приписи п.87.9 ст.87 Податкового кодексу України, відповідно до яких у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Так, як на час здійснення відповідних платежів у позивача існувала заборгованість зі сплати єдиного внеску, штрафних санкцій та пені, то кошти зараховувалися в рахунок погашення цієї заборгованості у порядку календарної черговості її виникнення.

З огляду на вищевказане положення чинного законодавства, суд апеляційної інстанції наголошує, що поточні платежі, що сплачувалися позивачем в період з 21.02.2017 по 12.05.2017 спрямовувалися частково на погашення боргу, що виник в результаті несвоєчасної сплати єдиного внеску за період з січня по березень 2017 року, і оскільки розмір даних платежів був меншим за суму нарощуваного поточного боргу, тому кошти зараховувалися згідно з черговістю виникнення податкового боргу без зміни напрямку сплати єдиного соціального внеску, визначеного платником податків, що також відповідає положенням п.87.9 ст.87 Податкового кодексу України. Відтак, помилковими є твердження апелянта, що при обчисленні розміру штрафної санкції та пені податковому органу слід було виходити з недоїмки по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за січень 2017 року, яка станом на 21.02.2017 становила 90 850 грн. 03 коп.

З огляду на вищевикладене, відповідач, застосовуючи до позивача штрафні санкції та нараховуючи пеню відповідно до рішення від 22.06.2017 №0028021303, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством України, а тому підстави для визнання протиправним і скасування оскаржуваного рішення відсутні.

При цьому судовою колегією враховується, що згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету ОСОБА_1 Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характер рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Підсумовуючи колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись: ч.3 ст.243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Електротермометрія» залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2017 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя ОСОБА_2 судді ОСОБА_3 ОСОБА_4 Повне судове рішення складено 25 квітня 2018 року.