Постанова № 73604058, 24.04.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2018 рокуЛьвів№ 876/652/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Кузьмича С. М.,

суддів Гулида Р.М., Улицького В.З.,

за участю секретаря Мельничук Б.Б.

представника апелянта ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області Державної фіскальної служби України на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року (ухвалену головуючим – суддею Гулкевич І.З. о 15 год 51 хв у м. Львові, повний текст складено 21 листопада 2017 року) у справі № 813/3726/17 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-Виробниче підприємство «Мастак» до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.10.2017 № НОМЕР_1, яким збільшено податкове зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 186746, 00 грн, а також застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 46687, 00 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що оскаржене податкове повідомлення – рішення позивач вважає протиправними та такими, що підлягає скасуванню, оскільки фінансово – господарські відносини між позивачем та Товариство з обмеженою відповідальністю «Радіо-електронні компоненти і апаратура» відбувалися повністю на законних підставах, були вчинені з наміром створення правових наслідків, які обумовлювалися правочином, а також були документально оформлені у повній відповідності до норм чинного законодавства.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16.11.2017 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області № НОМЕР_1 від 13.10.2017.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що спірні господарські операції були належним чином відображені позивачем у податковому обліку, жодних свідчень того, що їх виконання спричинило заниження чи приховування об'єктів оподаткування у відповідних господарських операціях з боку їх учасників, відповідачем не доведено.

Вказану постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм процесуального та матеріального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконною, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Зокрема в апеляційні скарзі зазначає, що встановлено розрив ланцюга поставки, а придбання товару між ТОВ «Радіо-електронні компоненти і апаратура» (далі - ТОВ "Рекома") та позивачем не встановлено. Вважає, що наявність в підприємства первинних документів не є безумовним підтвердженням того, що дані операції мали місце. На підтвердження даних податкового обліку можуть братися лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору не свідчить про реальність вчинення відповідної операції, оскільки реалізація умов договору та його фактичне виконання для цілей ведення податкового обліку має бути підтверджено належним чином оформленими первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та надав пояснення, просить апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні представник позивача заперечив щодо задоволення та надав пояснення. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції — без змін, з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що Головним управлінням ДФС у Львівській області було проведено позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Мастак» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні господарських операцій з ТОВ «Рекома».

За результатами перевірки складено акт від 27.09.2017 №1574/13-01-14-13/38708831, яким встановлено порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового Кодексу України, чим занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України на загальну суму ПДВ – 186746 грн., в т. ч. за період листопад 2014р. на суму ПДВ – 12112грн., за грудень 2014р. на суму ПДВ – 174634 грн.

На підставі результатів перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.10.2017 № НОМЕР_1, яким збільшено податкове зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 186746, 00 грн, а також застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 46687, 00 грн.

Вважаючи таке рішення протиправним позивач звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.

Проаналізувавши матеріали справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про правильне застосування норм матеріального та процесуального права та повне з’ясування обставин справи судом першої інстанції з огляду на наступне.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі – ПК України) господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом 1 цього пункту.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість його дій, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають його право на отримання такої вигоди.

З наведеного слідує, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть враховуватися лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

З положень даної норми вбачається те, що суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовленням товарів та послуг будуть відноситись до податкового кредиту саме в разі фактичного (реального) здійснення такої операції.

Як визначено у п. 198.2 цієї статті датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За змістом п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування ПДВ повинні бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатись до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів.

Окрім цього, наявність укладеного із учасниками господарської операції цивільно-правового договору не свідчить про реальність вчинення відповідної операції, оскільки реалізація умов договору та його фактичне виконання для цілей ведення податкового обліку має бути підтверджено належним чином оформленими первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Податковий орган ставить під сумнів реальність здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Рекома», а саме нереальність господарської операції щодо поставки товару ТОВ «Рекома» для ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Мастак».

Судом першої інстанції встановлено на підтверджено матеріалами справи, що на підтвердження дотримання вимог п. 198.3. ст. 198 ПК України позивачем було представлено до перевірки документи:

Договір оренди приміщення № 11 від 30.09.2013 , укладений між ТДВ «Золочівський радіозавод» (орендодавець) та ТОВ «НВП «Мастак» (орендар).

Договір найму вантажного автомобіля марки Fiat Scudo, укладений 05.09.2013 між ОСОБА_3 (наймодавець) та ТОВ «НВП «Мастак» (наймач).

Договір поставки № 0301/1 від 03.01.2014 укладений між ТОВ «НВП «Мастак» (Замовник) та ТОВ «Рекома» (Постачальник).

Договір поставки № 111701 від 17.11.2014 укладений між ТОВ «НВП «Мастак» (Замовник) та ТОВ «Рекома» (Постачальник).

Договір поруки № 120301 від 03.12.2014 укладений між ТОВ «Рекома» (кредитор) та ОСОБА_4 (поручитель), стосовно солідарного виконання зобов’язань ТОВ «НВП «Мастак» за договором № 111701 від 17.11.2014.

Договір поставки № 0412/1 від 04.12.2014 укладений між ТОВ «НВП «Мастак» (Замовник) та ТОВ «Рекома» (Постачальник).

Договір поруки № 2612/1 від 26.12.2014 укладений між ТОВ «Рекома» (кредитор) та ОСОБА_4 (поручитель), стосовно солідарного виконання зобов’язань ТОВ «НВП «Мастак» за договором № 0412/1 від 04.12.2014.

Договір поруки № 2912/1 від 29.12.2014 укладений між ТОВ «Рекома» (кредитор) та ОСОБА_4 (поручитель), стосовно солідарного виконання зобов’язань ТОВ «НВП «Мастак» за договором № 0412/1 від 04.12.2014.

Видаткову накладну № 112803 від 28.11.2014, товарно-транспортну накладну № 2811/1 від 28.11.2014, рахунок-фактуру № 111204 від 12.11.2014.

Видаткову накладну № 112502 від 25.11.2014, товарно-транспортну накладну №2611/1 від 26.11.2014, рахунок-фактуру № 111102 від 11.11.2014.

Видаткову накладну № 120201 від 02.12.2014, товарно-транспортну накладну № 0212/1 від 02.12.2014, видаткову накладну № 120302 від 03.12.2014, товарно-транспортну накладну № 0312/1 від 03.12.2014, № 0312/2 від 03.12.2014, товарно-транспортну накладну №0312/3 від 03.12.2014, рахунок-фактуру № 111704 від 17.11.2014.

Видаткову накладну № 120802 від 08.12.2014, ОСОБА_2 прийому-передачі обладнання № 0812/1 від 08.12.2014, рахунок-фактуру № 120102 від 01.12.2014.

Видаткову накладну № 122502 від 25.12.2014, ОСОБА_2 прийому-передачі обладнання № 2512/1 від 25.12.2014, рахунок-фактуру № 121202 від 12.12.2014, рахунок-фактуру № 121602 від 16.12.2014.

Видаткову накладну № 122602 від 26.12.2014, ОСОБА_2 прийому-передачі обладнання № 2612/1 від 26.12.2014, рахунок-фактуру № 121503 від 15.12.2014, рахунок-фактуру № 120803 від 08.12.2014.

Видаткову накладну № 122903 від 29.12.2014, ОСОБА_2 прийому-передачі обладнання № 2912/1 від 29.12.2014, рахунок-фактуру № 121001 від 10.12.2014, рахунок-фактуру № 121101 від 11.12.2014.

Податкові накладні (прихідні) № 12 від 25.11.2014, № 16 від 28.11.2014, № 1 від 01.12.2014, № 2 від 02.12.2014, № 4 від 03.12.2014, № 6 від 08.12.2014, № 19 від 25.12.2014, № 21 від 26.12.2014, № 24 від 29.12.2014.

Платіжні доручення № 438 від 01.12.2014, № 435 від 01.12.2014, № 451 від 05.12.2014 № 463 від 11.12.2014, № 509 від 12.01.2015, № 547 від 20.02.2015, № 428 від 25.11.2014, № 429 від 27.11.2014, № Р24А295450486907837 від 24.02.2015, № Р24А337685839199655 від 25.02.2015, № Р24А430640782137283 від 27.02.2015, № Р24А130739034895137 від 11.12.2014, № Р24А131191163209001 від 12.12.2014, № Р24А132094634133826 від 15.12.2014, № Р24А132542902809025 від 16.12.2014.

Розхідні накладні на товар № 91, 92, 99, 104, 105, 106, 107, 108, 109, 112,114, 116, та довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, які належало отримати за вказаними накладними на товар та товарно-транспортні накладні.

Податкові накладні (розхідні) № 19 від 18.11.2014, № 20 від 18.11.2014, № 21 від 21.11.2014, № 2 від 01.12.2014, № 3 від 01.12.2014, №4 від 04.12.2014, №5 від 04.12.2014, №6 від 04.12.2014, №7 від 04.12.2014.

Оборотні відомості товаро-матеріальних рахунках.

Реєстр виданих та отриманих податкових накладних за листопад 2014.

Податкова декларація з податку на додану вартість за листопад 2014.

Реєстр виданих та отриманих податкових накладних за грудень 2014.

Податкова декларація з податку на додану вартість за грудень 2014.

Податкова декларація з податку на прибуток підприємств за 2014.

Подорожні листи № 9 від 28.11.2014, № 8 від 26.11.2014, № 3 від 03.12.2014, № 2 від 02.12.2014.

Штатний розпис ТОВ «НВП «Мастак».

Витяг з журналу довіреностей ТОВ «НВП «Мастак» за період, в якому відбувалися описані господарські операції.

Бухгалтерські довідки про відвантаження продукції у листопаді-грудні 2014 року.

Головна книга на 2014 рік.

Вказані первинні документи були повно, всебічно та належним чином проаналізовані судом першої інстанції та їм надана відповідна оцінка у взаємозв'язку із зазначеним основним видом діяльності позивача, що в свою чергу підтверджує зв’язок факту придбання вказаних товарів у ТОВ «Рекома» та подальшою господарською діяльністю ТОВ «Науково-виробниче підприємство "Мастак».

Такі також були об'єктивно розцінені судом апеляційної інстанції як належне документальне підтвердження реального характеру спірних операцій між позивачем та його контрагентом.

Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на встановлене колегія суддів вважає, що податковим органом не доведено правомірність винесення оскарженого податкового повідомлення – рішення, при цьому наявність у позивача документів підтверджує його добросовісність та підтверджує здійснення господарських операцій з контрагентом, а тому вважає правомірними задоволення позовних вимог позивача судом першої інстанції.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду — без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року у справі № 813/3726/17 – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення, у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_5 судді ОСОБА_6 ОСОБА_7 Повне судове рішення складено 25 квітня 2018 року