Постанова № 73603941, 24.04.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2018 рокуЛьвів№ 876/11585/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Сеника Р.П.,

суддів Попка Я.С., Хобор Р.Б.

з участю секретаря судового засідання Мацьків М.С.

представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Львові апеляційну скаргу Головне управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2017 року у справі № 813/3490/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бі-Ес Косметікс Україна" до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,-

суддя в 1-й інстанції – Сакалош В.М.,

час ухвалення рішення – 13.11.2017 року, 10:43 год,

місце ухвалення рішення – м. Львів,

дата складання повного тексту рішення – 14.11.2017 року,

В С Т А Н О В И В :

09 жовтня 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю "Бі-Ес Косметікс Україна" (надалі ТзОВ "Бі-Ес Косметікс Україна", позивач) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області (надалі ГУ ДФС у Львівській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення № НОМЕР_1 від 18.07.2017 року.

Позовні вимоги мотивує тим, що висновки відповідача про порушення своєчасності сплати самостійно визначеного податкового зобов'язання до бюджету не відображають усіх фактичних обставин. Позивач зазначив, що 23.06.2017 року ним було подано уточнюючу декларацію за 1 квартал 2017 року, якою виправлено помилку та зменшено суму податкового зобов'язання за 1 квартал 2017 року з податку на прибуток підприємства. Проте відповідачем було помилково розцінено подання уточненої декларації як сплату самостійно визначеного грошового зобов'язання, що стало підставою для застосування до позивача штрафу. Підсумовуючи наведене, позивач наголосив, що висновки акта перевірки є необґрунтованими, а прийняте на його основі податкове повідомлення рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2017 року позовні вимоги задоволено.

Постанову суду першої інстанції оскаржив відповідач, подавши на неї апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що за результатами проведеної перевірки позивача встановлено порушення п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України (надалі ПК України), а саме допущено несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у строки визначенні ПК України ( із затримкою 35 днів). На підставі матеріалів перевірки ГУ ДФС у Львівській області винесло податкове повідомлення рішення, згідно з яким до ТзОВ "Бі-Ес Косметікс Україна" застосовано фінансові санкції за порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 85813,80 грн. , тобто застосовано штрафні санкції у розмірі 20% погашеної суми податкового боргу, так як затримка по сплаті більша за 30 календарних днів.

Також апелянт вказує, що судом першої інстанції не надано належної оцінки приписам ПК України які регламентують строки сплати узгодженого податкового зобов’язання та застосування штрафної санкції за порушення цих строків.

Просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2017 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бі-Ес Косметік Україна» у своєму відзиві на апеляційну скаргу просило залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2017 року без змін, та стягнути на користь позивача понесені судові витрати на правничу допомогу у сумі 9000 грн.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, доповнень до апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що ТзОВ "Бі-Ес Косметікс Україна", код ЄДРПОУ 36248873, знаходиться за адресою: 79019, м. Львів, вул. Б. Хмельницького, 121.

10.05.2017 року позивачем було подано податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 1 квартал 2017 року.

23.06.2017 року позивачем було подано уточнюючу податкову декларацію за 1 квартал 2017 року, якою виправлено помилку (р. 27 уточнюючої декларації) та зменшено суму податкового зобов'язання за 1 квартал 2017 року з податку на прибуток підприємств на 429362,00 грн.

03.07.2017 року СДРІ сектору податків і зборів з юридичних осіб Шевченківського відділення Личаківської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області було проведено перевірку ТзОВ "Бі-Ес Косметікс Україна" з питань своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на прибуток за 1 квартал 2017 року.

За результатами проведеної перевірки було складено акт від 03.07.2017 року № 431/13-01-12-05/36248873.

В ході проведення перевірки було встановлено несвоєчасну сплату ТзОВ "Бі-Ес Косметікс Україна" узгодженої суми податкового зобов'язання у зв'язку з несвоєчасним поданням платіжного доручення до установи банку.

На підставі матеріалів перевірки ГУ ДФС у Львівській області було винесено податкове повідомлення рішення № НОМЕР_1 від 18.07.2017 року, яким до позивача застосовано фінансові санкції за порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 85813,80 грн.

Не погоджуючись із винесеним податковим повідомленням рішенням, позивач звернувся до суду.

Задовольняючи позовні вимоги у справі, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було використано право на виправлення помилки, допущеної у податковій декларації через подання уточнюючої податкової декларації за вказаний період, що в свою чергу зменшило суму податкового зобов'язання.

Суд погоджується з твердженням позивача про те, що жодної оплати податкового зобов'язання позивачем не проводилося, адже подання уточнюючого розрахунку не є сплатою узгодженої суми податкового зобов'язання, у той час як нарахування штрафних санкцій залежить від суми погашеного податкового боргу та кількості днів затримки сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.

З наявної у матеріалах справи копії банківської виписки по рахунках позивача від 23.06.2017 року ( в день, коли позивачем було подано уточнюючу податкову декларацію) жодних оплат податкового зобов'язання з податку на прибуток позивачем не проводилося.

Аналізуючи законодавчі приписи та фактичні обставини справи, суд першої інстанції зазначив, що зменшення позивачем суми податкових зобов'язань в уточнюючій декларації виключає узгодженість такої суми як суми податкових зобов'язань, а тому виключає обов'язок позивача сплатити цю суму, у зв'язку з чим відсутній об'єкт застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Суд першої інстанції зазначив, що з поданням уточнюючого розрахунку податкова звітність є виправленою і нівелює правові наслідки помилки, допущеної при поданні податкової декларації.

Вказана позиція узгоджується з висновками Вищого адміністративного суду України, що викладені в ухвалах від 16.02.2016 року у справі № К/800/31538/15, від 15.03.2017 року у справі № К/800/24684/16 та інших.

Виходячи з наведеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач помилково розцінив подання позивачем уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 1 квартал 2017 року, як сплату податкового зобов'язання з податку на прибуток, та у зв'язку з цим, виніс оскаржуване податкове повідомлення рішення, яким зобов'язав ТзОВ "Бі-Ес Косметікс Україна" сплатити штрафні санкції за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємства.

У зв'язку з цим, суд першої інстанції погодився з доводами представника позивача про протиправність оскаржуваного ним податкового повідомлення рішення та необхідність його скасування, що має наслідком задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представник відповідача в судовому засіданні правомірності оскаржуваного податкового повідомлення рішення суду не довів.

Враховуючи усе вищенаведене, в суду відсутні правові підстави вважати правомірним спірне податкове повідомлення рішення ГУ ДФС у Львівській області № НОМЕР_1 від 18.07.2017 року.

Тому, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з таким висновком та аргументами суду першої інстанції з наступних підстав.

Як зазначено відповідачем в акті перевірки, позивачем порушено граничний строк сплати грошового зобов'язання з податку на прибуток за перший квартал 2017 року на 35 днів.

Відповідно до 14.1.39 п.14.1 ст. 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

За приписами підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори у строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом України.

Як зазначено пунктом 54.1 статті 54 ПК України, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Разом з тим, згідно із приписами пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Водночас, відповідно до приписів пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

При цьому, якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Таким чином, вказаними нормами вставлено право платника податку, у разі виявлення помилок у поданій ним податковій звітності, внести відповідні зміни шляхом подання уточнюючого розрахунку.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що якщо платником податків самостійно виявлено помилку в поданій ним податковій звітності і подано до податкового органу уточнюючий розрахунок з виправленням помилок з урахуванням вимог статті 50 Податкового кодексу України, у податкового органу відсутні підстави для застосування штрафних санкцій, передбачених пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, оскільки з поданням уточнюючого розрахунку податкова звітність є виправленою і нівелює правові наслідки помилки, допущеної при її поданні.

Матеріалами справи підтверджується своєчасне подання позивачем до податкового органу відповідної звітності, самостійне усунення виявлених недоліків шляхом подання уточнюючого розрахунку до початку проведення перевірки контролюючим органом.

Крім того, колегія суддів зазначає, що згідно положень пункту 126.1 статті 126 ПК України, притягнення платника податків до відповідальності у вигляді штрафу з підстав, визначених цією нормою, передбачене саме за несплату узгодженої суми грошового зобов'язання. При цьому, за змістом вказаної норми розмір штрафу залежить від кількості днів затримки строку сплати суми грошового зобов'язання та визначається у відсотках від погашеної суми податкового боргу.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що помилкове декларування платником надмірних сум, що підлягають сплаті до бюджету, не може вважатися грошовим зобов'язанням, яке повинно обчислюватися у відповідності з вимогами податкового законодавства та містити такі обов'язкові елементи, як об'єкт та базу оподаткування. Обов'язок зі сплати податку не може виникати у платника в силу допущеної ним помилки при обчисленні податкового зобов'язання.

Таким чином, подання платником уточнюючого розрахунку в порядку статті 50 Податкового кодексу України у зв'язку із самостійним виявленням помилок у показниках податкової звітності щодо суми обчисленого податку, які мали наслідком декларування надлишкових сум, не може вважатися погашенням грошового зобов'язання з огляду на об'єктивну відсутність такого.

Оскільки подання платником податків уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань до контролюючого органу чинним податковим законодавством не визначено як, джерело погашення податкового боргу, то з врахуванням встановлених у даній справі обставин, застосування до позивача штрафу, передбаченого п.1 ст.126 ПК України, по факту подачі таких розрахунків, колегія суддів вважає безпідставним.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що Головним управлінням ДФС у Львівській області неправомірно було прийнято податкове повідомлення-рішення №0043071235 від 18.07.2017 року.

А відтак, аргументи апеляційної скарги жодним чином не спростовують обставин встановлених судом, не містять підстав, які свідчили б про неправильне застосування судом першої інстанції матеріального або процесуального права та заперечуються матеріалами справи.

Враховуючи вищенаведене, колегія суду вважає, що даний адміністративний позов є підставним, обґрунтованим і підлягає до задоволення.

З огляду на фактичні обставини справи, колегія суддів прийшла до висновку, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Львівській області №0043071235 від 18.07.2017 року не відповідає вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України та вірно скасоване судом першої інстанції.

А тому висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при вирішенні оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам справі та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Щодо заявлено клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 9 000 грн 00 коп.

Відповідно ст. 134 КАС України витрати, пов’язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч.1 ). За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2).

Згідно з ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження витрат на правничу допомогу адвоката в судовому засіданні було долучено договір про надання правової допомоги №1 від 22.01.2018, укладений між АБ «Бєлановський та партнери» і ТзОВ «Бі-Ес Косметікс Україна», рахунок-фактура №1 від 22.01.2018 року, платіжне доручення №3615 від 22.01.2018 року на суму 9 000 грн, сплачену за правничу допомогу.

Відтак, колегія суддів, оцінивши надані представником позивача докази розміру витрат на надання правничої допомоги, вважає, що такі є обґрунтованими, та підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.308, 310, 315, 316, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головне управління Державної фіскальної служби у Львівській області - залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2017 року у справі № 813/3490/17 - залишити без змін.

Понесені судові витрати по наданню правничої допомоги адвокатом стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Львівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бі-Ес Косметікс Україна" у сумі 9 000 (дев’ять тисяч) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_2 судді ОСОБА_3 ОСОБА_4 Повне судове рішення складено 24.04.2018 року