Постанова № 73603935, 23.04.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2018 рокуЛьвів№ 876/1676/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Сапіги В.П.,

суддів: Затолочного В.С., Улицького В.З.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 січня 2018 року у справі, ухвалене під головуванням судді Карп’як О.О. в м. Львові, повне судове рішення складено 08.02.2018, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції головного управління ДФС у Львівській області з вимогами про визнання протиправними дії відповідача у відмові в наданні йому довідки про те, що він був зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування з 01.01.1998 по 30.06.2000 та зобов’язання Залізничної ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області видати вказану вище довідку. Встановити судовий контроль за виконанням судового рішення шляхом зобов’язання відповідача подати протягом 5 робочих днів з дня набрання законної сили постановою суду звіт про виконання судового рішення.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач відмовив надати довідку про те, що був зареєстрований суб’єктом підприємницької діяльності на спрощеній системі оподаткування з 01.01.1998 по 30.06.2000, хоча зареєстрований та займався підприємницькою діяльністю з 1994 року, що підтверджується свідоцтвом №816 про державну реєстрацію підприємницької діяльності без створення юридичної особи та довідкою (витягом) від 27.11.2017. Позивач вважає таку відмову протиправною, при наданні якої не враховано те, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 №2148-VIII вказана довідка за період, який він просив, видається на підставі реєстрації як суб’єкта підприємницької діяльності, а спрощена система оподаткування до нього на той час застосовувалась у відповідності до Указу Президента України від 03.07.1998 №727/98.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 31.01.2018 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, його оскаржив ОСОБА_1, подавши апеляційну скаргу. Вважає, що рішення суду першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню та ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, у зв’язку з чим просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення у відповідності до позовних вимог, задовольнивши їх.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тими ж доводами, що і позовну заяву та відповідь на відзив відповідача, зазначаючи при цьому, що відмовляючи в позовних вимогах, суд першої інстанції в оскаржуваному судовому рішенні помилково посилається на п.4, 5 Указу Президента України № 727/98, не мотивувавши застосування статтю 1 цього Указу та залишив без правового висновку лист №1-221/6346 від 24.10.2001 Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва щодо застосування окремих норм Указу Президента України від03.07.1998 № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності».

Подаючи відзив на апеляційну скаргу, відповідач з нею не погоджується та вважає її такою, що не враховує всіх обставин справи та не базується на нормах чинного законодавства, у зв’язку з чим просить відмовити позивачу у задоволенні апеляційної скарги.

Враховуючи те, що від учасників справи не поступили клопотання про розгляд справи за їх участю, суд апеляційної інстанції ухвалив розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши апеляційну скаргу в межах її доводів, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно відхилити з наступних мотивів.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Судом першої інстанції встановлено і такі обставини підтверджуються матеріалами справи, що ОСОБА_1 був зареєстрований суб’єктом підприємницької діяльності без створення юридичної особи, що підтверджується копією свідоцтва №816 від 25.05.1994 про державну реєстрацію підприємницької діяльності без створення юридичної особи згідно розпорядження №434 від 19.05.1994. Згідно повідомлення про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця від 30.01.2015 позивач припинив підприємницьку діяльність.

25.10.2017 позивач звернувся до Франківського відділення Залізничної ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області з заявою про надання довідки про те, що був зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування з 01.01.1998 по 30.06.2000. До заяви долучено копії свідоцтва №816, посвідчення інваліда другої групи та відповіді УДР від 20.10.2017 №2902-1126.

Листом від 09.11.2017 №5170/10/13-03-13-01/924 Залізнична об’єднана ДПІ ГУ ДФС у Львівській області повідомила позивача про те, що відповідно до АІС «Податковий блок» СГД ФО Маїк ОСОБА_2 (НОМЕР_1) зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності без створення юридичної особи і перебуває на обліку в Франківському відділенні Залізничної ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області з 19.05.1994 №434 та станом на 09.11.2017 має стан платника 11 – припинено, але не знято з обліку (кор не пусті). Додатково повідомлено, що відповідно до АІС «Податковий блок» за період з 01.01.1998 по 30.06.2000 відсутня інформація щодо перебування СГД ФО ОСОБА_1 (НОМЕР_1) на спрощеній системі оподаткування.

Не погодившись з наданням такої відповіді на звернення з заявою про надання спірної довідки, вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними враховуючи, що судом не здобуто належних та допустимих доказів перебування позивача на спрощеній системі оподаткування у період з 01.01.1998 по 30.06.2000.

Апеляційний адміністративний суд повністю погоджується з таким висновком суду першої інстанції і надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, зазначає наступне.

Реалізовуючи державну політику з питань розвитку та підтримки малого підприємництва, ефективного використання його можливостей у розвитку національної економіки та відповідно до пункту 4 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України Указом Президента України від 03.07.1998, № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», який набрав чинності 10.09.1998 (далі – Указ №727/98), згідно з абз. 1 п.1 якого запроваджено з 1 січня 1999 року спрощену систему оподаткування, обліку та звітності.

Пунктом 3 Указу №727/98 встановлено, що суб'єкти підприємницької діяльності-фізичні особи, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, мають право обирати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом одержання свідоцтва про сплату єдиного податку. Ставка єдиного податку для фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності залежно від виду діяльності та місця її здійснення і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень за календарний місяць. У разі коли фізична особа-суб'єкт підприємницької діяльності здійснює декілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, нею придбавається одне свідоцтво і сплачується єдиний податок, що не перевищує встановленої максимальної ставки. Сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань такого платника податку. При цьому доходи, одержані платником єдиного податку, не включаються до складу його сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року. Форма свідоцтва про сплату єдиного податку та порядок його видачі встановлюються Державною податковою адміністрацією України.

Відповідно до п.4 Указу №727/98 суб'єкти підприємницької діяльності-юридичні особи поряд з діючою системою оподаткування можуть самостійно обирати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком. При цьому спосіб оподаткування вибирається один раз і залишається незмінним протягом звітного року. Ставка єдиного податку для суб'єктів підприємницької діяльності-юридичних осіб встановлюється в розмірі 6 відсотків обсягів виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). Суб'єкти підприємницької діяльності-юридичні особи щомісяця перераховують суми єдиного податку до 20 числа місяця, наступного за тим, в якому одержано виручку, на окремий рахунок відділень Державного казначейства України. Форма свідоцтва про право сплати єдиного податку, а також порядок його видачі встановлюються Державною податковою адміністрацією України. При поданні звітності до органу державної податкової служби суб'єкт малого підприємництва-юридична особа подає свідоцтво про право сплати єдиного податку, книгу обліку доходів і витрат, касову книгу. За результатами господарської діяльності за звітний період (квартал) суб'єкти малого підприємництва-юридичні особи подають до органу державної податкової служби до 20 числа місяця, наступного за звітним періодом, розрахунок сплати єдиного податку, акцизного збору і податку на додану вартість, а також платіжні доручення про сплату цього податку з відміткою банку про зарахування коштів.

За приписами п.5 Указу №727/98 для переходу до спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності суб'єкт малого підприємництва подає письмову заяву до органу державної податкової служби за місцем державної реєстрації не пізніше ніж за один місяць до початку наступного календарного року за умови сплати всіх установлених податків та обов'язкових платежів в поточному році. Орган державної податкової служби зобов'язаний протягом десяти робочих днів видати безоплатно свідоцтво про право сплати єдиного податку або надати письмову вмотивовану відмову.

Відповідно до п.8 Указу №727/98 новостворені та зареєстровані в установленому порядку суб'єкти малого підприємництва, які подали заяву на право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності до податкового органу за місцем їх реєстрації, вважаються суб'єктами спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності з того кварталу, в якому здійснено їх державну реєстрацію.

З аналізу наведених норм необхідно погодитись з висновком суду першої інстанції, що суб'єкти малого підприємництва вважаються особою, що перебуває на спрощеній системі оподаткування з моменту подання відповідної заяви.

Вирішуючи спір щодо перебування позивача у період з 01.01.1998 по 30.06.2000 на спрощеній системі оподаткування, суд першої інстанції вірно зазначив наступне.

Згідно ч.1,4 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.2 ст.74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Враховуючи порядок подання учасниками справи доказів, їх належність та допустимість, суд першої інстанції надав правильну правову оцінку поданим позивачем копіям постанов по справі про адміністративне правопорушення, визнавши їх неналежними та недопустимими доказами у справі, оскільки у них відсутня інформація про перебування позивача на спрощеній системі оподаткування.

Щодо поданих відповідачем копій декларацій та остаточного розрахунку акцизного збору, податку на додану вартість та прибуткового податку, які подавались позивачем до податкового органу, то такі не містять інформації щодо перебування позивача у період з 01.01.1998 по 30.06.2000 на спрощеній системі оподаткування.

Суд звертає увагу на надані у відзиві відповідача пояснення про те, що вказані форми декларацій та розрахунку є типовими для прибуткового податку, сплата якого регулюється Декретом КМ України «Про прибутковий податок з громадян». Необхідно також зазначити, що у вказаних деклараціях місце основної роботи ОСОБА_1 зазначено: «Не працюю»; «Доходів немає». Не фігурують будь-які суми щодо сплати податку, в тому числі і щодо сплати єдиного податку.

Покликання позивача на лист №1-221/6346 від 24.10.2001 року Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва щодо застосування окремих норм Указу №727/98 також не заслуговують на увагу, оскільки такий не підтверджує факту переходу позивача на спрощену систему оподаткування з 01.01.1999 – часу набрання чинності Указом №727/98).

Належним та допустимим доказом перебування особи на спрощеній системі оподаткування є відповідні заява та свідоцтво.

Колегія суддів враховує, що позивач належних та допустимих доказів перебування його на спрощеній системі оподаткування у період з 01.01.1998 по 30.06.2000 суду не надав.

Відтак, на думку апеляційного суду, надаючи відповідь на заяву позивача про надання довідки про реєстрацію як суб’єкта підприємницької діяльності в період з 01.01.1998 по 30.06.2000 із застосуванням спрощеної системи оподаткування, відповідач діяв відповідно до чинного законодавства України, а тому суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог, у зв’язку з чим у задоволенні позову відмовив у повному обсязі.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови суду першої інстанції, яка ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не впливають на правомірність висновків суду першої інстанції, а тому постанову суду першої інстанції слід залишити без змін

Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 січня 2018 року у справі № 813/4390/17 – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_3 судді ОСОБА_4 ОСОБА_5 Повне судове рішення складено 23.04.2018.