Постанова № 73603915, 24.04.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 750/13051/17 Суддя (судді) першої інстанції: Литвиненко І.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Губської Л.В., Кобаля М.І., секретар судового засідання Харитонова Х.Б., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 01 лютого 2018 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

13.12.2017 року до суду надійшов позов ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про зобов'язання відповідача здійснити з 17.11.2016 року перерахунок та виплату пенсії виходячи з 68% грошового забезпечення, з якого сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, з урахуванням компенсації за невикористану відпустку, виплачену в лютому 2008 року в сумі 31232,28 грн., премій, виплачених в квітні та серпні 2007 року на загальну суму 6800,00 грн. та грошової винагороди виплаченої в листопаді 2007 року в сумі 500,00 грн.,з гідно довідки Академії Державної пенітенціарної служби від 13.11.2017 року № 346.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем в порушення норм чинного законодавства, нарахована пенсія йому без урахування отримуваних додаткових видів грошового забезпечення у вигляді компенсації за невикористану відпустку, премій та грошової винагороди.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 01 лютого 2018 р. позов задоволено: зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) пенсії, починаючи з 17.11.2016 року, виходячи з 68% його грошового забезпечення з якого сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з урахуванням компенсації за невикористану відпустку, премій та грошової винагороди виплаченої згідно довідки Академії Державної пенітенціарної служби від 13.11.2017 року № 346.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, якою просить скасувати постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 01 лютого 2018 р. та прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що позивачем пропущено строки звернення до суду, а також вважають, що компенсація за невикористану відпустку та разова премія не є складовими грошового забезпечення та не передбачена нормативними актами.

Судом першої інстанції позовні вимоги розглядалися за правилами спрощеного провадження у порядку, тому апеляційним судом справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення сторін.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що наказом Голови Державного департаменту України з питань виконання покарань від 28.12.2007 № 75 о/с ОСОБА_3 було звільнено у запас відповідно до п. «б» (через хворобу) п. 64 «Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ» з 31.12.2007 року.

З 01.01.2018 року позивачу Головним управлінням ПФУ в Чернігівській області призначено пенсію за вислугу років у розмірі 68 % грошового забезпечення згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року № 2262-Х1І (далі - Закон № 2262).

17.11.2017 року позивач звернувся із заявою до Головного управління ПФУ в Чернігівській області про перерахунок та виплату йому пенсії, виходячи з 68% його грошового забезпечення з якого сплачений єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з урахуванням компенсації за невикористану відпустку, виплачену в лютому 2008 року в сумі 31232,28 грн., премій, виплачених в квітні та серпні 2007 року на загальну суму 6800,00 грн. та грошової винагороди виплаченої в листопаді 2007 року в сумі 500,00 грн., згідно довідки Академії Державної пенітенціарної служби від 13.11.2017 року № 346.

30.11.2017 року Головне управління ПФУ в Чернігівській області листом повідомило позивача про те, що у задоволенні його заяви від 172.11.2017 року йому відмовлено, оскільки додаткові види грошового забезпечення, які не є щомісячними, а також ті, що мають компенсаційний характер не входять до грошового забезпечення.

Вищенаведені обставини, встановлені судом першої інстанції, перевірені, знайшли своє підтвердження при апеляційному розгляді справи, і не є спірними.

Відповідно до ч.1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до п. 7 постанови КМ України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» від 17 липня 1992 року № 393, пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення:

- відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням;

- щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.

Вичерпний перелік додаткових видів грошового забезпечення визначені постановою Кабінету Міністрів України № 1294 від 07.11.2007 року «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

При призначенні пенсії позивачу відповідач керувався положеннями вказаних постанов.

Перевіряючи на відповідність вимогам Закону оскаржувані дії відповідача, суд виходить з наступного.

Відповідно ч. 3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, встановлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Ст. 8 Конституції України передбачає, що Конституція має найвищу юридичну силу, закони і інші нормативні акти повинні їй відповідати. Відповідно до Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права; дотримання державою і її органами встановлених законом особистих, майнових прав гарантується Конституцією.

Відповідно до ч.1 ст. 8, ч.2, 3, 4 ст. 9 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, застосовує Конституцію, закони України, інші нормативно-правові акти; у разі невідповідності акту суд застосовує правовий акт, що має вищу юридичну силу.

Також, постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» упорядковано структуру та умови грошового грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З огляду вищенаведеного вбачається, що компенсація за невикористану відпустку, премії та грошові винагороди, з яких сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з розміру якого обчислюється пенсія.

А отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що призначена позивачу пенсія підлягає перерахунку з урахуванням компенсації за невикористану відпустку, премій та грошової винагороди.

Виходячи з аналізу встановлених фактичних обставин справи на підставі наведених норм законодавства, враховуючи правову позицію Верховного Суду України, висловленій у справах цієї категорії, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 12 лютого 2013 року, 14 січня 2014 року та 24 лютого 2015 року у справах № № 21-445а12, 21-463а13, 21-552а14 відповідно, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки в наданій позивачем довідках є дані про отримання ОСОБА_3 компенсації за невикористану відпустку, премій та грошової винагороди, в тому числі й дані про сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, позов підлягає задоволенню.

Аргументи апелянта відносно того, що суд першої інстанції задовольнив позов з 17.11.2016 року, колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.

Перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

Враховуючи, що у довідку, на підставі якої ОСОБА_3 було призначено пенсію, не було включено спірні суми з вини державних органів, які видають довідки, то позивач мав просити задовольнити позов не більш як за 12 місяців.

Оскільки до відповідача із заявою про перерахунок пенсії ОСОБА_3 звернувся 17.11.2017 року, то суд першої інстанції правомірно задовольнив вимоги позивача не більш як за 12 місяців.

З огляду на це, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх та необхідних правових підстав для задоволення адміністративного позову.

Згідно з частинами першою, другою, четвертою та п'ятою ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Отже, відповідачем не доведено правомірність своїх дій, позивач на підтвердження обґрунтованості позовних вимог надав достатньо належних та допустимих доказів, всі наведені апелянтом аргументи не заслуговують уваги, оскільки не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування постанови.

Відповідно до частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, постанови суду першої інстанції без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з додержанням норм процесуального права, тому відсутні підстави для її скасування.

Повне судове рішення складено 24.04.2018 р.

Керуючись ст. ст. 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 325, 333 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 01 лютого 2018 р.- залишити без задоволення.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 01 лютого 2018 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про зобов'язання вчинити певні дії, - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

Л.В. Губська

М.І. Кобаль