Постанова № 73603898, 24.04.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/913/18

Категорія: 5.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Юхтенко Л.Р.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: ОСОБА_1

суддів: Потапчука В.О. , Шляхтицького О.І.

при секретаріОСОБА_2

за участю сторін: Одеська митниця ДФСОСОБА_3 (довіреність)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю “Ровєрлайн-Моторс” на Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 05 березня 2018 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Ровєрлайн-Моторс” до Одеської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішень та карток відмови, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Одеської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішень та карток відмови.

Також, представником позивача до суду надано заява про забезпечення позову, в якій останній просить в порядку забезпечення позову заборонити Одеській митниці Державної фіскальної служби до розгляду даної справи по суті та набрання рішення суду у справі законної сили перераховувати надану Товариством з обмеженою відповідальністю «РОВЄРЛАЙН-МОТОРС» по митним деклараціям №500060/2018/005131 від 21.02.2018 року та №500060/2018/005271 від 22.02.2018р. фінансові гарантії у вигляді внесення грошової застави загальним розміром 656 287,43 грн. з рахунку митного органу до державного бюджету у якості митних платежів.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 05 березня 2018 року в задоволенні клопотання товариства з обмеженою відповідальністю “Ровєрлайн-Моторс” про забезпечення адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з Ухвалою суду першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю “Ровєрлайн-Моторс” подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 05 березня 2018 року та постановити нове судове рішення, яким задовольнити клопотання товариства з обмеженою відповідальністю “Ровєрлайн-Моторс” про забезпечення адміністративного позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що вищезазначена ухвала підлягає скасуванню, з постановленням нової ухвали у зв’язку з невідповідністю висновків, викладених в ухвалі суду першої інстанції, обставинам справи. Також, апелянт зазначає, що в даному випадку вжиттям заходів забезпечення позову забезпечується збалансованість інтересів сторін шляхом коштів на рахунках митниці, що не суперечить положенням Митного кодексу України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:

Як вбачається з матеріалів справи, 02 березня 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю «РОВЄРЛАЙН-МОТОРС» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Одеської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування Рішення про коригування митної вартості товарів № 500060/2018/000008/2 від 21.02.2018 року та № 500060/2018/000009/2 від 22.02.2018року; визнання протиправними та скасування Картки відмови в прийнятті митної декларації, в митному оформлені чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №500060/2018/00034 від 21.02.2018 року та №500060/2018/00036 від 22.02.2018 року.

Також, до суду представником позивача надано заяву про забезпечення позову, в якій він просить заборонити Одеській митниці Державної фіскальної служби до розгляду даної справи по суті та набрання рішення суду у справі законної сили перераховувати надану Товариством з обмеженою відповідальністю «РОВЄРЛАЙН-МОТОРС» по митним деклараціям №500060/2018/005131 від 21.02.2018 року та №500060/2018/005271 від 22.02.2018р. фінансові гарантії у вигляді внесення грошової застави загальним розміром 656 287,43 грн. з рахунку митного органу до державного бюджету у якості митних платежів.

Дане клопотання обґрунтоване тим, що з урахуванням прийнятих Одеською митницею рішень про коригування митної вартості товару, які є предметом оскарження у цій справі ТОВ «Ровєрлайн-Моторс» подав нові митні декларації №500060/2018/005131 від 21.02.2018 року та №500060/2018/005271 від 22.02.2018р. та на підставі ч. 7 ст. 55 МК України, сплатив митні платежі згідно митних вартостей, визначених декларантом, та надав фінансові гарантії на різницю між сумою митних платежів визначеною декларантом та сумою платежів обчисленою митним органом на підставі рішень, що оскаржуються в таких розмірах: за №500060/2018/005131 від 21.02.2018 року в розмірі 505 946, 78 грн. та №500060/2018/005271 від 22.02.2018р. в розмірі 150 340, 65 грн. Загальна сума внесеної позивачем грошової застави складає 656 287,43 грн. Фактичним підтвердженням внесення зазначених грошових коштів у якості грошової застави на рахунок відповідача є відповідні значення у 48 графі митних декларацій №500060/2018/005131 від 21.02.2018 року та №500060/2018/005271 від 22.02.2018р. (графа «в подробиці розрахунків»), митне оформлення за якими було здійснено Одеською митницею ДФС.

Відмовляючи в задоволенні клопотання про забезпечення позову, суд виходив з того, що чинним законодавством України передбачений чіткий порядок повернення помилково або надмірно сплачених до Державного бюджету податків, що виключає унеможливлення виконання рішення, яке буде прийнято судом за результатами розгляду справи у майбутньому та встановлює необхідний ефективний захист або поновлених чи оспорюваних позивачем прав або інтересів.

Одеський апеляційний адміністративний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Частиною 7 статті 55 Митного кодексу України визначено, що у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів, за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи, випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Згідно з ч. 8 ст. 55 МК України протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

Частиною 9 статті 55 МК України передбачено, що у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів, орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Відповідно до ч. 8 ст. 313 МК України при невиконанні зобов'язання, забезпеченого грошовою заставою, сума митних платежів, що підлягає сплаті, перераховується до державного бюджету із сум грошової застави.

У відповідно до п. 43.1. ст. 43 Податкового Кодексу України, помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Згідно п. 43.4. ст. 43 ПК України, платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Пунктом 43.5. ст. 43 ПК України встановлено, що контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Також, процедура повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами здійснюється відповідно до Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України № 816 від 20 липня 2007 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 150 КАС України, забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішення, дією, бездіяльністю.

Згідно з ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено:1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії, що стосуються предмета спору; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до ч.2 ст. 151 КАС України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен врахувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Аналіз вищенаведених норм дозволяє дійти висновку, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа, певних заходів щодо охорони прав та свобод позивача, для створення можливості реального виконання рішення суду, у разі задоволення позову; для задоволення судом, поданого позивачем клопотання про забезпечення адміністративного позову останній має обґрунтувати необхідність задоволення такого клопотання, та довести, що незадоволення клопотання призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно п. 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06 березня 2008 року “Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ”, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Слід зазначити, що у випадку якщо суд визнає рішення і дії митних органів із зазначених питань протиправними, зобов'яже вчинити певні дії відповідно до вимог митного законодавства і коли у рішенні суду буде констатована неправильність рішень чи дій митниці, які призвели до надмірної сплати сум митних платежів, ці платежі повертаються декларанту в порядку і на умовах, встановлених ст. 301 МК України, ст. 43 ПК України, з дотриманням процедури, врегульованої Порядком № 882/1188. Цей порядок не передбачає повернення помилково та/або надміру сплачених обов'язкових платежів у спосіб судового стягнення безпосередньо (водночас) із здійсненням судового контролю над рішеннями, діями чи бездіяльністю митних органів з питань, пов'язаних з розмитненням справлянням митних платежів.

Тобто, на законодавчому рівні закріплений чіткий порядок повернення помилково або надмірно сплачених до Державного бюджету податків, що виключає унеможливлення виконання рішення, яке буде прийнято судом за результатами розгляду справи у майбутньому та встановлює необхідний ефективний захист або поновлених чи оспорюваних позивачем прав або інтересів.

Позивачем не надано суду доказів та чітких фактів наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди власним правам, свободам та інтересам та не наведено підстав, з яких вбачається, що захист його прав та інтересів стане неможливим без вжиття заходів забезпечення адміністративного позову або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Ровєрлайн-Моторс”, - залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 05 березня 2018 року по справі № 815/913/18, - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст Постанови складено - 25 квітня 2018 року.

суддя-доповідач: ОСОБА_1судді ОСОБА_4 ОСОБА_5