Постанова № 73603885, 25.04.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 754/2404/17 Головуючий у 1 інстанції: Галась І.А.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Суддів За участю секретаряВівдиченко Т.Р. Беспалова О.О. Губської Л.В. Кондратенко Я.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 24 січня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Лівобережного об"єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними, зобов"язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до Лівобережного об"єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними, зобов"язання вчинити певні дії.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 24 січня 2018 року позовну заяву залишено без розгляду.

Не погодившись з ухвалою суду, позивач - ОСОБА_5 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу, якою справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Так, залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що в судові засідання, призначені на 07.09.2017р., 10.11.2017 р. та 24.01.2018р. позивач втретє без поважних причин не з'явився та не забезпечив явку свого представника, заяви про розгляд справи за його відсутності не надав, а також, неявка позивача перешкоджає розгляду справи.

З таким висновком суду колегія суддів не може погодитися, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 44 КАС України, учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 240 КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року), суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позивач не прибув (повторно не прибув, якщо він не є суб'єктом владних повноважень) у підготовче засідання чи у судове засідання без поважних причин або не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що необхідною умовою для залишення позовної заяви без розгляду є повторність неприбуття позивача, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового розгляду і відсутність поважних причин такого неприбуття в судове засідання або неповідомлення ним про причини неприбуття, за умови також відсутності заяви позивача про розгляд справи без його участі.

Під повторністю неприбуття в судове засідання позивача необхідно розуміти послідовне неприбуття в судове засідання позивача чи його представника двічі чи більше разів. Поважність причин неприбуття оцінюється судом у кожному конкретному випадку окремо з метою визначення правових наслідків такого неприбуття. Так, поважними причинами можуть бути визнані захворювання, що перешкоджає прибуттю до суду, відрядження, несвоєчасне отримання повістки тощо за умови надання належних доказів в підтвердження наведених обставин.

Згідно ч. 5 ст. 205 КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року), у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи. Якщо відповідач наполягає на розгляді справи по суті, справа розглядається на підставі наявних у ній доказів.

До позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, положення цієї частини застосовуються лише у разі повторної неявки.

Отже, при вирішенні питання про залишення позовної заяви без розгляду з цієї підстави слід відповісти на такі питання: чи належним чином позивача було повідомлено про судовий розгляд перший і другий раз; чи обидва рази були відсутні поважні причини неприбуття позивача або інформація про такі причини; чи відсутня заява позивача про розгляд справи за його відсутності.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 24.02.2017 р. судом першої інстанції відкрито провадження у справі та призначено судове засідання на 05.05.2017 р.

05.05.2017 р. позивач та його представник в судове засідання не з'явились. На адресу суду першої інстанції представник позивача направив електронне клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із тим, що позивач постійно проживає за кордоном в державі Ізраїль, його два представники знаходяться в державі Ізраїль. Інший представник позивача зайнятий в судовому засіданні у справі №653/921/17 у Генічеському районному судді Херсонської області (а.с. 52).

У зв'язку із чим, судом першої інстанції розгляд справи відкладено на 14.07.2017 року (а.с. 59-60).

14.07.2017 р. в судовому засіданні було оголошено перерву до 07.09.2017 р., у зв'язку з витребуванням документів з Лівобережного Об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

07.09.2017 р. позивач та його представник в судове засідання не з'явились. У зв'язку з неявкою позивача та його представника, в судовому засіданні оголошено перерву до 10.11.2017 року.

У судове засідання 10.11.2017 р. позивач та його представник не з'явились.

Водночас, представник позивача 07.11.2017 р. на адресу суду першої інстанції направив клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із зайнятістю представника позивача в інших судових засіданнях та перебуванням двох інших представників у державі Ізраїль, а також звільненням від виконання своїх обов'язків за дорученням трьох представників (а.с.121, 122).

У зв'язку з неявкою позивача та його представника, в судовому засіданні 10.11.2017 року судом першої інстанції оголошено перерву до 24.01.2018 р.

23.01.2018 року представником позивача подано електронне клопотання (ЕП-161 від 23.01.2018 р.) про відкладення розгляду справи, у зв'язку із неможливістю прибути в судове засідання на 24.01.2018 року (а.с. 128).

Так, 24.01.2018 року представник позивача не з'явився в судове засідання, що слугувало підставою для залишення позовної заяви без розгляду судом першої інстанції.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що представники позивача тричі подавали на адресу Деснянського районного суду м. Києва клопотання про відкладення розгляду справи внаслідок поважних причин.

Вказані доводи апелянта знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що у суду першої інстанції були відсутні підстави приймати ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду з підстав повторної неявки позивача без поважних причин, оскільки, відповідно до вимог КАС України, суд було повідомлено про неможливість прибуття в судові засідання позивача (ІНФОРМАЦІЯ_1) та його представників.

Згідно ст. 8 Конституції України, звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Положенням ч. 5 ст. 5 КАС України, яка гарантує право на судовий захист, передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод у статті 6 гарантує право на справедливий судовий розгляд. Згідно з її положеннями, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Як визначено у статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Колегія суддів звертає увагу на те, що у справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та у рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, виходячи з норм Конституції України, а також з норм міжнародного права, колегія суддів приходить до висновку, що залишення позовної заяви без розгляду унеможливило доступ позивача до правосуддя для повного захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду справи.

З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали дійшов помилкового висновку про залишення позовної заяви без розгляду, а тому, зазначена ухвала суду підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 320, 321, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.

Ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 24 січня 2018 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Судді Вівдиченко Т.Р. Беспалов О.О. Губська Л.В.

Повний текст ухвали виготовлено 25.04.2018 року.