Постанова № 73603829, 23.04.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2018 рокуЛьвів№ 876/1768/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Обрізко І.М.

суддів Кухтея Р.В., Онишкевича Т.В.

за участю секретаря судового засідання Торкот Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Маяк» на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2018 року прийняте суддею Баб’юк П.М. в місті Тернопіль о 15 годині 58 хвилин у справі № 819/1979/17 за адміністративним позовом приватного аграрно-промислового підприємства «Колос» до відділу з питань державної реєстрації Заліщицької ройонної державної адміністрації, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: відділ Держгеокадастру в Заліщицькому районі Тернопільської області, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Маяк» про скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,-

В С Т А Н О В И В:

приватне аграрно-промислове підприємство «Колос» звернулося з адміністративним позовом до державного реєстратора відділу з питань державної реєстрації Заліщицької районної державної адміністрації Тернопільської області ОСОБА_5 (яку в подальшому у зв'язку із звільненням державного реєстратора з роботи, за згодою позивача було замінено відповідача на Відділ з питань державної реєстрації Заліщицької районної державної адміністрації), в якому із врахуваннями заяви про уточнення позовних вимог, просить визнати протиправними та скасувати рішення:

- про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 28340652 від 19.02.2016, право оренди земельної ділянки, номер запису про інше речове право: 13340654;

- про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 28758037 від 16.03.2016, право оренди земельної ділянки, номер запису про інше речове право: 13710415;

- про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 28775396 від 17.03.2016, право оренди земельної ділянки, номер запису про інше речове право: 13725386.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду позовні вимоги задоволено. Суд виходив з того, що позивачем були укладені договори земельних ділянок з ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 у 2008 році та під час дії таких, відповідачем проведено державну реєстрацію права оренди на ті ж земельні ділянки у 2016 році за сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Маяк» (надалі – СГ ТОВ «Маяк»).

З аналізу норм ст.ст. 2, 10, 18, 24 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», державний реєстратор під час проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно зобов’язаний перевірити інформацію про наявність або відсутність вже зареєстрованих прав з метою недопущення одночасного існування їх подвійної реєстрації.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем допущено одночасне існування державної реєстрації декількох прав оренди на земельні ділянки.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, третя особа, в особі СГ ТОВ «Маяк», подало апеляційну скаргу, в якій вказується на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В доводах апеляційної скарги апелянт покликається на те, що судове рішення не обґрунтоване, оскільки відсутні докази про перебування спірних земельних ділянок в оренді позивача. Відповідач - відділ Держгеокадастру в Заліщицькому районі Тернопільської області лише підтверджує факт реєстрації одного договору оренди в 2008 році, але аж ніяк його чинність.

Не проаналізовано наказ Міністерства юстиції України, яким відмовлено приватному аграрно-промисловому підприємству «Колос» (надалі – ПАПП «Колос») із-за відсутності порушень суб’єктних прав останнього при вчиненні реєстратором реєстраційних дій. Вказаний наказ є актом індивідуальної дії і є обов’язковим для застосування.

В матеріалах справи відсутні акти-приймання передачі земельних ділянок позивачем, що є невід’ємною складовою частиною договору оренди. Різниться розмір орендної плати у співвідношенні з договорами оренди, а це свідчить про внесення до них змін.

Державним реєстратором вжиті всі необхідні заходи визначені як обов’язкові законодавством, проте будь-які відомості про зареєстровані права оренди на земельні ділянки відсутні.

Відносно порушень процесуального закону, то суд не вирішив судові витрати, не виконано вимог ч. 5 ст. 246 КАС України (повне найменування юридичних осіб у резолютивній частині. При постановленні ухвали, суд проголосив, що така оскаржується, а при виготовлені повного тексту таке право не зазначив. Порушено порядок вирішення процесуальних питань, а саме заміни належним відповідачем та уточнення позовних вимог.

Судом першої інстанції порушено порядок долучення доказів. Вирішено питання про права третіх осіб, без їх залучення до справи так як відділ Держгеокадастру в Заліщицькому районі Тернопільської області ліквідовано та дані повноваження здійснює ГУ Держгеокадастру в Тернопільській області.

Виходячи з практики національних судів та ЄССЛ, спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватись в порядку ЦПК України.

26.03.2018 року на адресу Львівського апеляційного адміністративного суду надійшов відзив ПАПП «Колос» на апеляційну скаргу. Основні покликання маються на те, що в матеріалах справи маються договори за № № 322, 141, 157 зареєстровані в Заліщицькому регістраційному центрі ДЗК за відповідними номерами та діють до 2018 року. Даний факт підтверджується відповіддю ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області від 09.01.2018 року № 2/105-18.

Наказ Міністерства юстиції України на який посилається апелянт не взято судом першої інстанції до уваги, оскільки ним не вирішувались спірні правовідносини, а відмовлено з процедурних питань.

Доказів на вжиття всіх необхідних заходів держаним реєстратором не надано.

Слід погодися з позицію Верховного Суду України, на яку покликався суд першої інстанції.

Доводи апеляції спростовуються тим, що звернення до суду відбулося за правилами КАСУ (в редакції до 15.12.2017 року), а процесуальні вимоги наводить апелянт по КАСУ ( в редакції після 15.12.2017 року).

Є також помилковою думка апелянта про те, що спір носить приватно - правовий характер.

Сторони, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання апеляційного суду не з’явились, що у відповідності до ч.2 ст.313 КАС України не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності. В силу вимог ч.4 ст.229, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що орендарем ПАПП «Колос» були укладені договори оренди з наступними орендодавцями:

- ОСОБА_6 (спадкоємці - ОСОБА_4, ОСОБА_3) укладено договір оренди землі № 322, який в подальшому 10.06.2008 було зареєстровано у Заліщицькому регістраційному центрі ДЗК за номером 040864702713, та відповідно до його умов Орендодавцем передано, а Орендарем прийнято в користування земельну ділянку площею 1,74 га, кадастровий номер 6122085400:01:001:0363, строком на десять років;

- ОСОБА_7 (спадкоємець - ОСОБА_2) укладено договір оренди землі № 141, який в подальшому 18.03.2008 було зареєстровано у Заліщицькому регістраційному центрі ДЗК за номером 040864702051, та відповідно до його умов Орендодавцем передано, а Орендарем прийнято в користування земельну ділянку площею 1,28 га, кадастровий номер 6122085400:01:001:0199, строком на десять років;

- ОСОБА_8 (спадкоємець - ОСОБА_1) укладено договір оренди землі № 157, який в подальшому 10.06.2008 було зареєстровано у Заліщицькому регістраційному центрі ДЗК за номером 040864702732, та відповідно до його умов Орендодавцем передано, а Орендарем прийнято в користування земельну ділянку площею 1,28 га, кадастровий номер 6122085400:01:001:0163, строком на десять років.

Із матеріалів справи вбачається, що державним реєстратором Заліщицького районного управління юстиції Тернопільської області ОСОБА_5 проведено державну реєстрацію за СГ ТОВ «Маяк» (орендарем) права оренди вище зазначених земельних ділянок в 2016 році.

Згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Законом України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-ІV (надалі – Закон № 1952-ІV) визначено правові, економічні та організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за ним.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру.

Частиною другою статті 9 зазначеного Закону зобов’язано державного реєстратора встановлювати відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Відповідно до пункту 8-1 частини другої статті 9 Закону № 1952-IV під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та зареєстровані в установленому порядку до 1 січня 2013 року, державний реєстратор запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент реєстрації законодавства проводили таку реєстрацію, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про правонабувача або про нерухоме майно. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, до яких надійшов запит, зобов’язані безоплатно в установленому законодавством порядку протягом трьох робочих днів надати державному реєстратору відповідну інформацію, зокрема, щодо зареєстрованих речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки.

У статті 19 Закону № 1952-IV визначені підстави для державної реєстрації прав та їх обтяжень. Так, відповідно до частини першої цієї статті державна реєстрація прав проводиться на підставі:

1. договорів, укладених у порядку, встановленому законом;

2. свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону;

3. свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді;

4. державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом;

5. рішень судів, що набрали законної сили;

6. інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Згідно з частиною четвертою статті 15 Закону України від 6 жовтня 1998 року № 161-ХIV «Про оренду землі» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі Закон № 161-ХIV) невід’ємною частиною договору оренди землі є:

- план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду;

- кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів;

- акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

- акт приймання-передачі об’єкта оренди;

- проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом.

Тобто, у разі подання заяви про державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки уповноважена особа зобов’язана пред’явити органові державної реєстрації крім самого договору оренди усі зазначені вище документи.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 24 Закону № 1952-IV у державній реєстрації прав може бути відмовлено у разі, якщо заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Таким чином, подання для державної реєстрації права оренди на земельну ділянку документів, зокрема тих, які є невід’ємною частиною договору оренди цієї ділянки, на підставі яких заявлене право вже зареєстровано у Державному реєстрі прав за іншою особою, є передбаченою у статті 24 Закону № 1952-ІV підставою для відмови у державній реєстрації зазначеного права.

У справі, що розглядається, суд першої інстанції встановив, що державним реєстратором зареєстровано право користування земельними ділянками з кадастровими номерами 6122085400:01:001:0199, 6122085400:01:001:0163, 6122085400:01:001:0363 за СГ ТОВ «Маяк» у лютому - березні 2014 року, тоді як договори оренди на ці ж земельні ділянки між ПАПП «Колос» та ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 укладені у 2008 році та зареєстровані в Заліщицькому регістраційному центрі ДЗК також у 2008 році за відповідними номерами, отже позовні вимоги щодо скасування проведеної реєстрації у 2014 році є підставними.

Що стосується доводів апелянта з приводу процесуальних порушень, то суд погоджується частково із його доводами, оскільки по Перехідних положеннях КАС України (в редакції від 15.12.2017 року), якщо справу відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розгляд справ проводиться за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу (п. 10), проте, подібні порушення не складають підстав для обов’язкового скасування судового рішення (ч.3 ст. 317 КАС України) та такі порушення не потягли неправильне вирішення справи (ч.2 ст. 317 КАС України) .

Відтак, доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 308, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Маяк» залишити без задоволення, рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2018 року в справі № 819/1979/17 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя ОСОБА_9 судді ОСОБА_10 ОСОБА_11 Повне судове рішення складено 25.04.2018 року.