Постанова № 73603698, 24.04.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2018 рокуЛьвів№ 876/2082/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Ільчишин Н.В., Святецького В.В.,

за участю секретаря судового засідання: Дідик Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Львівської митниці ДФС України на рішення Галицького районного суду м. Львова від 15 лютого 2018 року, головуючий суддя – Радченко В.Є., ухвалена у м. Львові, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС України про визнання протиправною та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

В травні 2017 року позивач – ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Львівської митниці ДФС України, в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову у справі про порушення митних правил №1601/20900/17 від 22.05.2017 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 470 МК України.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилалася на те, що оскаржена постанова винесена відповідачем без повного та належного дослідження всіх обставин справи та наданих доказів, оскільки у неї відсутнє посвідчення водія та відповідно вона не могла керувати будь-яким транспортним засобом, тому є незаконною і підлягає скасуванню.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 15 лютого 2018 року адміністративний позов задоволено; скасовано постанову в справі про порушення митних правил №1601/20900/17 від 22.05.2017 року і закрито справу про адміністративне правопорушення; звільнено ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 8500 гривень, накладеного на неї постановою в.о. заступника начальника Львівської митниці Державної фіскальної служби України від 22.05.2017 року за ч. 3 ст. 470 МК України, обмежившись усним зауваженням.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, Львівська митниця ДФС України оскаржила її в апеляційному порядку, яка, покликаючись на неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, не надано належної правової оцінки наявним доказам, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують або обтяжують відповідальність, враховуються лише при накладенні стягнення, а судом першої інстанції безпідставно зроблено висновок, що дане порушення митних правил є малозначним та таким, що не призвело до істотного порушення державних чи громадських інтересів.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, у зв»язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні у справі письмові докази та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як достовірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, постановою у справі про порушення митних правил № 1601/20900/17 від 22.05.2017 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч. 3 ст. 470 МК України та накладено штраф у розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що у сумі складає 8500 грн.

Відповідно до постанови, 06.05.2017 року близько 09:41 год. ОСОБА_1 автомобілем марки OPEL SINTRA», реєстраційний номер RPR18687 (країна реєстрації – ОСОБА_2) прямувала в якості пасажира з приватної поїздки з ОСОБА_2 до України через митний пост «Краковець» Львівської митниці. В ході митного контролю за допомогою АСМО «Інспектор-2006» ЛМ та ЄАІС Держмитслужби України було встановлено, що ОСОБА_1 08.03.2017 року ввезла на митну територію України автомобіль марки «VW PASSAT», реєстраційний номер RPZ19148 (країна реєстрації – ОСОБА_2) в зоні діяльності Львівської митниці по смузі руху «зелений коридор» з метою особистого користування в митному режимі «транзит».

Згідно даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України зазначений транспортний засіб з митної території України станом на 06.05.2017 р. не вивозився та у інший митний режим, згідно законодавства, не поміщений.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що порушення митних правил, за яке на позивача накладене адміністративне стягнення постановою від 22.05.2017 року, є малозначним, таким, що не призвело до істотного порушення державних чи громадських інтересів, відтак на підставі ст. 22 КУпАП в зв`язку з малозначністю правопорушення звільнив останню від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням.

Такі висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та є помилковими, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 90 Митного кодексу України (далі – МК України) транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно із частиною 1 статті 381 МК України громадянам дозволяється ввозити транспортні засоби особистого користування з метою транзиту через митну територію України за умови їх письмового декларування в порядку, передбаченому для громадян, та внесення на рахунок органу доходів і зборів, що здійснив пропуск таких транспортних засобів на митну територію України, грошової застави в розмірі митних платежів, що підлягають сплаті при ввезенні таких транспортних засобів на митну територію України з метою вільного обігу. Зазначені вимоги не поширюються на транспортні засоби, постійно зареєстровані у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, що підтверджується відповідним документом.

Відповідно до частини 3 статті 470 МК України перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п»ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 522 МК України передбачено, що справи про порушення митних правил, передбачені статтями 468 - 470, 474, 475, 477 - 481, 485 цього Кодексу, розглядаються органами доходів і зборів.

Крім того, помилковим є висновок суду першої інстанції щодо скасування постанови у справі про притягнення до адміністративної відповідальності у зв’язку із малозначністю правопорушення з огляду на наступне.

Водночас, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо звільнення позивача від відповідальності внаслідок малозначності порушення.

Так, частиною 2 ст. 245 КАС передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб’єкта владних повноважень протиправними та зобов’язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною та зобов’язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб’єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб’єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю; тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об’єднання громадян; примусовий розпуск (ліквідацію) об’єднання громадян; примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів; затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України або про продовження строку такого затримання; затримання іноземця або особи без громадянства до вирішення питання про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні; затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; звільнення іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації; зобов’язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.

Пунктом 3 ч.1 ст. 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що постанову іншого органу по справі про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному КАС з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Стаття ж 293 КУпАП вказує, що орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відтак, суд не має права змінювати адміністративне стягнення в частині накладення на позивача штрафу в розмірі 8 500,00 гривні на звільнення останнього від адміністративної відповідальності, у зв'язку з малозначністю вчиненого ним адміністративного правопорушення, так як у даному спорі це не належить до компетенції суду. При цьому суд зазначає, що у даному спорі суд перевіряє лише дотримання процедури та законності прийняття постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності митним органом.

Також, відповідно до Розділу ІV Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служби від 17 листопада 2005 року №1118, у разі ввезення громадянином-нерезидентом з метою транзиту на митну територією України транспортного засобу, зареєстрованого у відповідному реєстраційному органі іноземної держави, або ввезення з цією самою метою громадянином-резидентом транспортного засобу, зареєстрованого постійно в цьому органі та який йому належить, що підтверджується відповідним документом про право власності на такий транспортний засіб та реєстраційним документом, декларування такого транспортного засобу здійснюється в усній формі, відтак безпідставними є покликання апелянта на відсутність документів, що підтверджують право власності на транспортний засіб або користування ним.

Аналізуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що відповідач при винесенні оскарженої постанови діяв відповідно до норм чинного законодавства, в межах своєї компетенції та у спосіб, що передбачений законодавством, відтак правомірно виніс оскаржену постанову в справі про порушення митних правил, через що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, а відтак задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом норм матеріального права, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, через що судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Керуючись ст.ст. 243, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Львівської митниці ДФС України задовольнити, рішення Галицького районного суду м. Львова від 15 лютого 2018 року у справі №461/3565/17 – скасувати та прийняти постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена.

Головуючий суддя : Л.Я. Гудим

Судді: Н.В. Ільчишин

ОСОБА_3