Постанова № 73603689, 24.04.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2018 рокуЛьвів№ 876/1930/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Попка Я.С.

суддів Хобор Р.Б., Іщук Л.П.

розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Другого відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2018 року, ухвалене суддею Ксензюк А.Я., 10:20:54 год, м. Луцьк, дата складання повного тексту рішення 15 лютого 2018 року, у справі за позовом Луцької міської ради до Другого відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції у Волинській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

29.01.2018 року позивач – Луцька міська рада звернулася до суду з позовом до Другого відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції у Волинській області, в якому просить:

визнати неправомірними дії старшого державного виконавця другого відділу державної виконавчої служби м. Луцька ГТУЮ у Волинській області ОСОБА_2 щодо повернення без прийняття до виконання постанови про адміністративне правопорушення №92 від 09.08.2017р. відділу державного архітектурно-будівельного контролю Луцької міської ради;

зобов’язати старшого державного виконавця другого відділу державної виконавчої служби м. Луцька ГТУЮ у Волинській області невідкладно відкрити виконавче провадження по примусовому виконанню постанови про адміністративне правопорушення № 92 від 09.08.2017р. відділу державного архітектурно-будівельного контролю Луцької міської ради без сплати авансового внеску.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2018 року позов задоволено. Визнано протиправними дії старшого державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_2 щодо повернення без прийняття до виконання постанови відділу державного архітектурно-будівельного контролю Луцької міської ради про адміністративне правопорушення від 9 серпня 2017 року № 92. Зобов’язано Другий відділ державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції у Волинській області вирішити питання про відкриття виконавчого провадження за постановою відділу державного архітектурно-будівельного контролю Луцької міської ради про адміністративне правопорушення від 9 серпня 2017 року № 92, в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», без сплати авансових внесків.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відділ ДАБК, будучи виконавчим органом Луцької міської ради, наділений делегованими повноваженнями органу виконавчої влади щодо здійснення державного архітектурно-будівельного контролю. Отже, виконуючи функції державного архітектурно-будівельного контролю, відділ ДАБК діє як орган виконавчої влади, тобто державний орган, а тому на підставі частини другої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» звільняється від сплати авансових внесків.

Таким чином, оскільки відділ ДАБК Луцької міської ради, пред’являючи до виконання постанову №92 від 9 серпня 2017 року по справі про адміністративне правопорушення, діяв як державний орган, а тому у відповідача були відсутні правові підстави для повернення виконавчого документу стягувану на підставі пункту 8 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження».

Щодо позовної вимоги про зобов’язання відповідача невідкладно відкрити виконавче провадження по примусовому виконанню постанови про адміністративне правопорушення від 09 серпня 2017 року №92 відділу ДАБК Луцької міської ради без сплати авансового внеску, суд першої інстанції зазначає, що передумовою для відкриття виконавчого провадження є перевірка виконавцем підстав для повернення виконавчого документа, що є дискреційними повноваженнями суб’єкта владних повноважень. Оскільки суд не вправі перебирати на себе повноваження органів та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень, щодо перевірки наявності чи відсутності інших підстав для повернення виконавчого документа, тому суд першої інстанції дійшов висновку про зобов’язання Другого ВДВС міста ОСОБА_1 ГТУЮ вирішити питання про відкриття виконавчого провадження за постановою відділу ДАБК Луцької міської ради про адміністративне правопорушення від 09 серпня 2017 року №92 в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», без сплати авансових внесків.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, вважаючи його винесеним з неповним з’ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, порушенням норм матеріального права, Другий відділ державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції у Волинській області оскаржив її, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2018 року та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позову.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначає, що Відділ державного архітектурно-будівельного контролю Луцької міської ради не підпадає під вичерпний перелік осіб, органів та категорій які в силу вимог ч.2 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» звільняється від сплати авансового внеску при зверненні із заявою про примусове виконання виконавчого документа, а тому до заяви про примусове виконання рішення необхідно долучати підтвердження про сплату авансового внеску. Таким чином, дії державного виконавця є правомірними та відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження».

Учасники справи в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від учасників справи, про розгляд справи за їх участю не поступило, а тому суд апеляційної інстанції, у відповідності до п.п.1,2 ч.1 ст.311 КАС України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що постановою Відділ державного архітектурно-будівельного контролю Луцької міської ради №92 по справі про адміністративне правопорушення від 9 серпня 2017 року ОСОБА_3 визнанною винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.96 КУпАП (далі – КУпАП), та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 10 200 грн.

З метою примусового виконання дана постанова була пред’явлена до Другого відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції у Волинській області.

11 січня 2018 року старшим державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_2 було винесено повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, а саме: постанови Відділ державного архітектурно-будівельного контролю Луцької міської ради №92 по справі про адміністративне правопорушення від 9 серпня 2017 року.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VІІІ від 2 червня 2016 року (далі – Закон № 1404-VІІІ) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі – рішення) – сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з п.6 ч.1 ст.3 Закону № 1404-VІІІ підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів – постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

За приписами п.8 ч.4 ст.4 Закону № 1404-VІІІ виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо: стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим.

Відповідно до ст.26 Закону № 1404-VІІІ виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення (п.1 ч.1 ст.26 Закону).

Частиною 2 ст.26 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що до заяви про примусове виконання рішення стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2 відсотків суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати, а за рішенням немайнового характеру – у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати з боржника – фізичної особи та в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника – юридичної особи.

Від сплати авансового внеску звільняються, зокрема, державні органи у разі їх звернення до органів державної виконавчої служби.

Як встановлено судом, постановою Відділ державного архітектурно-будівельного контролю Луцької міської ради №92 по справі про адміністративне правопорушення від 9 серпня 2017 року на ОСОБА_3 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 10 200 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.96 КУпАП.

Частиною 3 ст.143 Конституції України передбачено можливість передачі органам місцевого самоврядування повноважень органів виконавчої влади.

Приписами ст.34 Закону України «Про місцеве самоврядування» передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері соціального захисту населення належать власні (самоврядні) та делеговані повноваження.

Відповідно до ст.1 цього Закону делегованими повноваженнями є повноваження органів виконавчої влади, надані органам місцевого самоврядування законом, а також повноваження органів місцевого самоврядування, які передаються відповідним місцевим державним адміністраціям за рішенням районних, обласних рад.

Згідно із ст.38 Закону України «Про місцеве самоврядування» розгляд справ про адміністративні правопорушення є делегованими повноваженнями виконавчої влади.

Таким чином, на думку суду апеляційної інстанції, під час винесення постанови про притягнення порушника до адміністративної відповідальності Відділ державного архітектурно-будівельного контролю Луцької міської ради здійснює делеговані повноваження органу виконавчої влади та має всі притаманні державному органу ознаки, а отже на позивача поширюється право звільнення від сплати авансового внеску при пред’явленні виконавчого документу до виконання у примусовому порядку.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що позовні вимоги у частині визнання неправомірними дій старшого державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_2 є обґрунтованими та правомірно задоволені судом першої інстанції.

Щодо вимоги позивача про зобов'язання старшого державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції у Волинській області відкрити виконавче провадження апеляційний суд зазначає таке.

Повноваження суду при вирішенні справи визначені у ст.245 КАС України. Відповідно до частини 4 цієї норми у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб’єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов’язує суб’єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Права державного виконавця, у тому числі при відкритті виконавчого провадження чи відмови у відкритті виконавчого провадження, врегульовані Законом № 1404-VІІІ.

При цьому оскільки державний виконавець враховує передбачений вказаним нормативним актом ряд вимог, необхідних для прийняття певного процесуального рішення, то суд може лише зобов'язати його вчинити певні дії щодо прийняття виконавчого документа до виконання та винесення рішення відповідно до Закону.

З огляду на викладене апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що для поновлення прав позивача слід зобов'язати відповідача вирішити питання щодо можливості прийняття рішення про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови Відділу державного архітектурно-будівельного контролю Луцької міської ради № 92 від 09.08.2017р. відповідно до Закону № 1404-VІІІ , без сплати авансових внесків.

Апелянтом не було надано доказів на підтвердження вимог апеляційної скарги.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, а доводи апелянта на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 272, 287, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Другого відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2018 року у справі №803/124/18 за позовом Луцької міської ради до Другого відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції у Волинській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_4 судді ОСОБА_5 ОСОБА_6 Повне судове рішення складено 24.04.2018р.