Постанова № 73603618, 24.04.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 823/1374/17 Суддя (судді) першої інстанції: В.О. Гаврилюк

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Бабенка К.А., суддів: Кузьменка В.В., Мєзєнцева Є.І., розглянувши адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС в Черкаській області на Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бас-Агро» до Головного управління ДФС в Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «В4», -

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до п. 3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2018 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить судове рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а Постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку Позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при відображенні в податковому обліку взаємовідносин з ТОВ «Трейдер Вікторі» (код за ЄДРПОУ 39994862) за листопад 2016 року, про що складено відповідний Акт від 29 травня 2017 року №227/23-00-14-0205/39994862 (надалі - Акт), копія якого наявна в матеріалах справи (Т.1, а.с.11-30).

Перевіркою встановлено порушення Позивачем п. 1 ст. 11 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 07.02.2013 року № 73, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 лютого 2013 року за № 336/22868; п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, п. 2.4 Наказу «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» від 24 травня 1995 року № 88, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого зменшено на 525083,00 грн. суми від'ємного значення з податку на додану вартість за листопад 2016 року, в тому числі на 224265,00 грн. суми від'ємного значення, яку було зараховано у зменшення податкового боргу з податку на додану вартість; на 308818,00 грн. суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду.

Позивачем подано Заперечення на Акт, за результатами розгляду яких Відповідачем надано Відповідь на заперечення від 14 червня 2017 року №13993/23-00-14-0216/39994862, копія якої також наявна в матеріалах справи (Т.1, а.с.37-41), висновки Акта залишено без змін.

На підставі зазначених порушень, Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «В4» від 19 червня 2017 року №0002821402 (Т.1, а.с.31), яким Позивачу на 525083,00 грн. зменшено суму завищеного від'ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі на 224265,00 грн. сум зарахованого завищення від'ємного значення, яку було враховано у зменшення суму податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди.

Позивач скористався правом адміністративного оскарження, за результатами якого Рішенням Державної фіскальної служби України «Про результати розгляду скарги» від 17.08.2017 року №18214/6/99-99-11-01-01-25 (Т.1, а.с. 47-50), податкове повідомлення-рішення Відповідача форми «В4» від 19 червня 2017 року №0002821402 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Між Позивачем, як Покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трейдер Вікторі», як Постачальником, укладено Договір купівлі-продажу від 15 листопада 2016 року № 2211, згідно з п. 1.1. якого Постачальник зобов'язуються поставити та передати у власність Покупця запасні частини до сільськогосподарської Техніки (надалі - Товар), а Покупець - прийняти та оплатити Товар згідно умов даного Договору.

Позивачем на підтвердження факту реального здійснення господарської операції, надано: Податкові накладні, Видаткові накладні, Платіжні доручення.

Відповідно до ст. 1, частини першої ст. 3 та частинами першою, другою ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства; підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи; первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а)придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; не відносяться до податкового кредиту, зокрема, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Тобто, обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Як зазначено в Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарських операцій, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість має бути підтверджено рух активів у процесі здійснення господарських операцій, при цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарських операцій: договори, акти виконаних робіт тощо; фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарських операцій, як-от: наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності; встановлено зв'язок між фактом придбання товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

Відповідач, як на доказ «безтоварності» здійснених Позивачем господарських операцій, посилається на те, що Договір та податкові накладні підписано ОСОБА_3, як директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдер Вікторі», який в Поясненнях повідомив, що до реєстрації та фінансово-господарської діяльності зазначеного Товариства не мав та будь-кого на це не уповноважував; чим займається, де знаходиться та зареєстровано зазначене підприємство йому також не відомо. Документів від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдер Вікторі» ніколи не підписував та будь-кого на це не уповноважував, у зв'язку з чим просив вважати документи підписані від його імені щодо фінансово-господарської діяльності зазначеного Товариства недійсними.

Згідно з частиною п'ятою ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як зазначено у Постанові Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі №810/48/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Паритет» до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, податкові накладні виписані від імені підприємства та від особи, яка заперечує свою участь у створенні та діяльності цього підприємства, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами, відповідно посвідчувати факт придбання товарів.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку щодо відсутності у Позивача права на віднесення відповідних сум до податкового кредиту за оформленими та підписаними від Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдер Вікторі» неповноважними особами документами.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржене Позивачем податкове повідомлення-рішення Відповідача є правомірними, у зв'язку з чим адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Згідно з частиною першою ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення є, зокрема неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, що призвели до неправильного вирішення справи, тому Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2018 року скасовується та ухвалюється нова Постанова, якою у задоволенні адміністративного позову відмовляється повністю.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Черкаській області задовольнити, Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2018 року скасувати, ухвалити нову Постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення її в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду.

Постанову складено в повному обсязі 24.04.2018 року.

Головуючий суддя Бабенко К.А.

Судді: Кузьменко В.В.

Мєзєнцев Є.І.