Постанова № 73603574, 24.04.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/18825/16 Суддя (судді) першої інстанції: Чудак О.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Кузьмишина О.М.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

за участю:

позивача: - ОСОБА_2,

представника позивача: - ОСОБА_3,

представника відповідача: - Оксаковської М.А.,

- Николин О.Н.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 січня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Господарського суду Київської області про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2016 року позивач - ОСОБА_2 звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Господарського суду Київської області про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в якому просила:

- визнати незаконним рішення про звільнення її з посади начальника відділу контролю та організаційного забезпечення діяльності суду апарату Господарського суду Київської області із займаної посади 31.10.2016року у зв'язку з відмовою від продовження роботи внаслідок зміни істотних умов праці відповідно до пункту 6 статті 36 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 р. № 322-VIII (КЗпП України), оформлене наказом №210-К-01 від 31.10.2016 року;

- поновити на посаді;

- стягнути на її користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу;

- стягнути судові витрати, в тому числі витрати на правову допомогу.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 січня 2018 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою адміністративний позов задовольнити повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст.. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що рішення про звільнення ОСОБА_2 з посади начальника відділу контролю та організаційного забезпечення діяльності суду апарату Господарського суду Київської області оформленого наказом №210-К-01 від 31.10.2016 року, прийнято відповідачем на підставі та в межах норм чинного законодавства, роботодавцем дотримані вимоги, передбачені КЗпП України для випадку звільнення.

Колегія суддів вважає вказаний висновок суду першої інстанції необґрунтованим, з огляду на наступне.

Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, наказом голови Господарського суду Київської області Грєхова А.С. від 25.05.2016 року №23 «Про затвердження структури, штатної чисельності та штатного розпису Господарського суду Київської області на 2016 рік» затверджено структуру, штатну чисельність та штатний розпис на 2016 рік Господарського суду Київської області (п. 1 наказу).

Пунктом 2 даного наказу наказано керівнику апарату суду Кармазіну А.І. подати для затвердження до Територіального управління Державної судової адміністрації в Київській області структуру, штатну чисельність та шатний розпис Господарського суду Київської області.

25.05.2016 року головою Господарського суду Київської області А.С. Грєховим погоджено структуру та штатну чисельність апарату, працівників патронатної служби Господарського суду Київської області станом на 01.05.2016 року.

04.05.2016 року головою Господарського суду Київської області А.С. Грєховим погоджено «Зміни до штатного розпису на 2016 року станом на 01.05.2016 року Господарського суду Київської області» та затверджено штат в кількості 138 штатних одиниць з місячним фондом заробітної плати за посадовими окладами 942064 грн.

Цією ж датою дані зміни затверджено начальником Територіального управління Державної судової адміністрації в Київській області Н.Я. Бадаховим.

Наказом голови Господарського суду Київської області Грєховим А.С. від 31.05.2016 року №25 «Про введення в дію структури та штатного розпису Господарського суду Київської області на 2016 рік» введено в дію нову структуру та штатний розпис на 2016 рік з 31.05.2016 року.

31.05.2017 року головою Господарського суду Київської області А.С. Грєховим погоджено штатний розпис станом на 01.05.2016 року господарського суду Київської області, який цього ж дня затверджено начальником Територіального управління Державної судової адміністрації в Київській області Н.Я. Бадаховим. Даним штатним розписом затверджено штат в кількості 138 штатних одиниць з місячним фондом заробітної плати за посадовими окладами 870423 грн.

01.06.2016 року наказом Господарського суду Київської області №17-01 «Про наступне вивільнення та зміну істотних умов праці працівників суду» наказано відділу кадрів апарату Господарського суду Київської області здійснити попередження з 01.06.2016 року про наступне вивільнення державних службовців, працівників апарату суду та помічників суддів Господарського суду Київської області (п. 1 наказу).

Пунктом 2 даного наказу наказано запропоновувати працівникам суду, які підлягають вивільненню, переведення на посади, що вводяться згідно нової структури та штатного розпису на 2016 рік.

Пунктом 3 та 4 наказу №17-01 відділу кадрів апарату Господарського суду Київської області здійснити переведення працівників на запропоновані посади (у разі наявності від них такої письмової згоди) до закінчення 2 місячного терміну та повідомити, що у випадку відмови від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці та від переведення на запропоновану посаду такі працівники будуть підлягати звільненню відповідно до положень КЗпП України до закінчення 2 місячного терміну.

Також пунктом 6 вищенаведеного наказу затверджено положення та посадові інструкції працівників господарського суду Київської області.

09.06.2016 року ОСОБА_2, на підставі статті 43 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIIІ, який набрав чинності з 01.05.2016 року повідомлено про зміну істотних умов праці, а саме - зміну посадового окладу.

Крім того, позивача повідомлено про те, що вона має право на свій розсуд погодитися зі зміною істотних умов праці або відмовитися від продовження роботи в нових умовах протягом 2 місяців та про те, що у випадку відмови від продовження роботи у зв'язку зі зміною істотних умов праці остання буде звільнена з роботи на підставі пункту 6 статті 36 КЗпП України, з виплатою згідно зі статтею 44 КЗпП України вихідної допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати.

Дане повідомлення позивач отримала 09.06.2016 року, про що свідчить відмітка про отримання.

08.07.2016 року позивачу особисто під розпис вручено попередження про зміну істотних умов праці, у якому її повідомлено про те, що у зв'язку із реорганізацією структури суду та зміною істотних умов праці, посада начальника відділу контролю та організаційного забезпечення діяльності суду апарату господарського суду Київської області ліквідується з наступним вивільненням.

Даним попередженням запропоновано позивачу переведення на посаду головного спеціаліста відділу аналітичного-статистичного забезпечення апарату господарського суду Київської області.

Також ОСОБА_2 повідомлено, що у випадку відмови від продовження роботи у зв'язку зі зміною істотних умов праці остання буде звільнена з роботи на підставі пункту 6 статті 36 КЗпП України.

У даному попереджені під час ознайомлення ОСОБА_2 виклала пояснення, в яких зазначає, що після отримання попередження від 09.06.2016 р. надала письмову згоду працювати за новими умовами праці, відповідно до наказу суду від 25.05.2016 р. №25 «Про затвердження штатного розпису» з посадовим окладом 6200 грн. Також позивач зазначає, що вручення їй даного попередження (попередження від 08.07.2016 р.) порушує її права та здійснює перешкоди у реалізації прав, передбачених Законом України «Про державну службу», у зв'язку з чим просить відізвати попередження від 08.07.2016 року.

17.10.2016 року у присутності керівника апарату суду Кармазіна А.І., заступника керівника апарату суду Николиної О.Н., заступника начальника відділу управління персоналом апарату суду Белишевої А.-А.В., головного спеціаліста відділу управління персоналом апарату суду Костенко О.А., начальника відділу контролю та організаційного забезпечення діяльності суду ОСОБА_2 складено акт про те, що ОСОБА_2 відмовилась від продовження роботи в нових умовах праці на посаді головного спеціаліста аналітично-статистичного відділу апарату господарського суду Київської області. Копія акту наявна в матеріалах справи (а.с. 129 т. 2).

31.10.2016 року у присутності тих же осіб складено акт про відмову від ознайомлення з посадовою інструкцією головного спеціаліста аналітично-статистичного відділу апарату Господарського суду Київської області.

Також, 31.10.2016 року складено акт про відмову ОСОБА_2 від переведення на запропоновану посаду, з якого вбачається що позивач у присутності вищенаведених осіб відмовилась від продовження роботи в нових умовах праці на посаді головного спеціаліста аналітично-статистичного відділу апарату господарського суду Київської області. Даним актом також засвідчується, що позивач від складання письмової відмови відмовилась.

Наказом керівника апарату Господарського суду Київської області А.І. Кармазіна від 31.10.2016 року №210-К-01 ОСОБА_2 з 31.10.2016 року звільнено із займаної посади у зв'язку з відмовою від продовження роботи внаслідок зміни істотних умов праці відповідно до пункту 6 статті 36 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги. Також, даним наказом вирішено питання виплати вихідної допомоги та компенсації за невикористану відпустку. Вважаючи наказ про звільнення протиправним, позивач звернулась із вищевказаним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про державну службу», державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.

Як визначено частинами другою та третьою статті 3 цього ж Закону, відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.

Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Статтею 43 Закону України «Про державну службу» визначено підстави для зміни істотних умов державної служби, які, зокрема, є такими:

- ліквідація або реорганізація державного органу;

- зменшення фонду оплати праці державного органу;

- скорочення чисельності або штату працівників у зв'язку з оптимізацією системи державних органів чи структури окремого державного органу.

Не вважається зміною істотних умов державної служби зміна назви структурного підрозділу державного органу або посади, не пов'язана із зміною функцій державного органу та основних посадових обов'язків.

Зміною істотних умов державної служби вважається зміна:

1) належності посади державної служби до певної категорії посад;

2) основних посадових обов'язків;

3) умов (системи та розмірів) оплати праці або соціально-побутового забезпечення;

4) режиму служби, встановлення або скасування неповного робочого часу;

5) місця розташування державного органу (в разі його переміщення до іншого населеного пункту).

Про зміну істотних умов служби керівник державної служби письмово повідомляє державного службовця не пізніш як за 60 календарних днів до зміни істотних умов державної служби, крім випадків підвищення заробітної плати.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 було двічі попереджено про зміну істотних умов праці.

Так, у попереджені, що отримано позивачем 09.06.2016 року, роботодавцем повідомлено про зміну істотних умов праці, які полягають у зміні посадового окладу та про наслідки відмови останньої від роботи у змінених умовах, про строк протягом якого необхідно прийняти рішення. Позивачкою було надано згоду на продовження роботи на займаній останньою посаді зі зміненим умовами праці.

08.07.2016 року позивачу вручено ще одне попередження, яким повідомлено про ліквідацію посади, яку вона обіймає та запропоновано переведення на посаду головного спеціаліста відділу аналітично-статистичного забезпечення апарату господарського суду Київської області. У даному попередженні також повідомлено про наслідки відмови від переведення та роз'яснено про строк у 2 місяці для прийняття рішення.

Згідно з наявним на попередженні від 08.07.2016 року письмовим зауваженням, позивач зазначила, що після отримання попередження 09.06.2016 року вже надала згоду на роботу зі зміненим умовами праці з посадовим окладом 6200 грн. і надання їй попередження від 08.07.2016 року вважає таким, що порушує її права і просить його відізвати.

З даного приводу, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідачем у відзиві на позовну заяву, додаткових поясненнях та в судовому засіданні суду апеляційної інстанції не раз наголошувалось, що позивач була звільнена саме у зв'язку із відмовою продовжувати роботу зі зміненими умовами праці, а саме - відмова від запропонованої вакансії «головного спеціаліста відділу аналітично - статистичного забезпечення апарату господарського суду Київської області», проте з таким твердженням не можна погодитись.

Як зазначалось вище, зміною істотних умов державної служби вважається зміна:

1) належності посади державної служби до певної категорії посад;

2) основних посадових обов'язків;

3) умов (системи та розмірів) оплати праці або соціально-побутового забезпечення;

4) режиму служби, встановлення або скасування неповного робочого часу;

5) місця розташування державного органу (в разі його переміщення до іншого населеного пункту).

Так, із наявних документів вбачається, що відділ, в якому позивач займала посаду начальника відділу «відділ контролю та організаційного забезпечення діяльності суду апарату Господарського суду Київської області» було ліквідовано, натомість, відповідно до Штатного розпису на 2016 рік, станом на 01.05.2016 року було утворено новий відділ «відділ організаційного забезпечення діяльності керівництва суду, розгляду звернень громадян та організаційно-протокольного забезпечення суддівського самоврядування», який за своїми основними функціями є тотожним ліквідованого відділу.

Колегія суддів вважає, що за ліквідація відділу в межах певного органу не є зміною істотних умов праці, в розумінні норм КЗпП, а є за соєю правовою природою - реорганізацією.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу», підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі.

Частиною третьою статті 87 Закону України «Про державну службу» визначено, що процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначається законодавством про працю. Звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті допускається лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення.

За правилами частин 1-3 статті 49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.

Відповідно до роз'яснення Верховного Суду України (п.19 постанови Пленуму від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів») при розгляді спорів про звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Таким чином, виходячи з нормативного тлумачення частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП вбачається, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.

Тобто, роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, зокрема щодо рівнозначності посади, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Даний висновок кореспондується також із висновками Національного агентства України з питань державної служби, викладеними у роз'ясненні від 22.07.2016 року № 13-р/з «Щодо переведення на нижчу посаду».

Оскільки обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини 3 статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про державну службу» рівнозначна посада - це посада державної служби, що належить до однієї групи оплати праці з урахуванням юрисдикції державного органу.

Посада, яку обіймала до звільнення ОСОБА_2 - «начальник відділу контролю та організаційного забезпечення діяльності апарату господарського суду Київської області», відповідно до «Схеми посадових окладів на посадах державної служби за групами оплати праці з урахуванням юрисдикції державних органів», затвердженої у Додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 6 квітня 2016 р. № 292 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 5 травня 2016 р. № 322, чинної на момент попередження позивача та винесення Наказу про звільнення), а саме: за «найменуванням посади державної служби» - «керівник самостійного відділу, служби» як така, «компетенція якої поширюється на територію однієї або кількох областей, м. Києва або м. Севастополя» віднесена до «Групи оплати праці» - 4 (четвертої), з «розміром посадових окладів, гривень» - 6 203 гривні.

Перелік посад державної служби, що прирівнюються до відповідних груп оплати праці, затверджений у Додатку 3 до згаданої Постанови КМУ від 6 квітня 2016 р. № 292 чітко визначає, що до 4 (четвертої) «групи оплати праці та посади державних службовців, передбачених Законом України «Про державну службу» відносяться:

«керівники самостійних структурних підрозділів Апарату Верховної Ради України (головних управлінь, секретаріатів комітетів Верховної Ради України, ... керівники територіальних органів цих державних органів та їх структурних підрозділів, апаратів апеляційних та місцевих судів, керівники структурних підрозділів апаратів судів, крім тих, умови оплати праці яких визначені окремими Законами України»

Посада головного спеціаліста відділу апарату суду, запропонована позивачці відповідачем за цією ж постановою віднесена до групи 7: посади головних спеціалістів державних органів, а саме: «головні спеціалісти (державні експерти, головні консультанти, експерти, головні наукові консультанти, наукові консультанти, головні державні виконавці): Апарату Верховної Ради України, Секретаріату Кабінету Міністрів України, апаратів (секретаріатів) допоміжних органів, утворених Президентом України, Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим, Антимонопольного комітету України, Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Фонду державного майна України, Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національного агентства з питань запобігання корупції, Ради національної безпеки і оборони України, Рахункової палати, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та інших державних органів, органів прокуратури, органів військового управління, територіальних органів цих державних органів та їх структурних підрозділів, апаратів апеляційних та місцевих судів, структурних підрозділів апаратів судів; Державний реєстратор, крім тих, умови оплати праці яких визначені окремими Законами України; перший секретар та консул дипломатичної служби; старший слідчий в особливо важливих справах».

Згідно Переліку посад державної служби, що прирівнюються до відповідних груп оплати праці», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2017 р. № 15, відповідно «Схеми посадових окладів на посадах державної служби за групами оплати праці з урахуванням юрисдикції державних органів у 2018 році», затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2017 р. № 15 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25 січня 2018 р. N° 24), а також «СХЕМИ посадових окладів із визначенням коефіцієнтів для державних службовців судів, органів та установ системи правосудця за групами оплати праці», затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 24 травня 2017 р. № 358 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25 січня 2018 р. № 24) до Групи оплати праці - 4 (четвертої) віднесено - «Керівник самостійного відділу, служби», з «Розміром посадових окладів, гривень» - 7500 гривень, в той час як посада головного спеціаліста відділу апарату суду, запропонована Позивачу керівництвом суду за зазначеними Постановами віднесена до «Групи оплати праці» - 7 (сім)- «Головний спеціаліст державного органу».

З урахуванням викладеного, колегія суддів наголошує, що запропонована ОСОБА_2 посада, відповідно до попередження про зміну істотних умов праці № 2, не є рівнозначною посадою у розумінні норм законодавства про працю.

Під час судового засідання 17 квітня 2018 року, відповідачами, на вимогу суду, було надано довідки щодо наявності вакантних посад станом на 07.07.2016 року, 09.06.2016 року та 31.10.2016 року, із яких вбачається, що на дату вручення ОСОБА_2 попередження про зміну істотних умов праці № 2 та на дату звільнення останньої у апараті господарського суду Київської області були вакантні начальників відділів (в тому числі й відділу організаційного забезпечення діяльності керівництва суду, розгляду звернень громадян та організаційно-протокольного забезпечення суддівського самоврядування), заступників начальників відділів, які є «рівноцінними посадами», в розумінні до вимог норм трудового законодавства.

Однак надані відповідачем докази свідчать про невиконання останнім вказаних вимог, адже протягом всього часу до моменту звільнення позивачки із займаної посади, жодної посади окрім головного спеціалісту відділу статистики, яка не є рівноцінною посадою, відповідачем запропоновано не було.

Крім того, ані відповідачем під час звільнення, ані судом першої інстанції не було досліджено питання про переважне право на залишення працівника на роботі, що є суттєвим порушенням норм трудового законодавства з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається, зокрема, працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Для виявлення працівників, які мають таке право, роботодавець повинен зробити порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишаються на роботі, і тих, які підлягають звільненню. Такий аналіз повинен бути проведений з врахуванням ряду факторів, зокрема, рівня освіти і присвоєної кваліфікації, підвищення кваліфікації, навчання без відриву від виробництва, тимчасового виконання обов'язків більш кваліфікованого працівника, досвіду трудової діяльності, обсягу виконуваної роботи, суміщення професій тощо. Крім того, однією з істотних ознак більш високої продуктивності праці є дисциплінованість працівника, а тому при визначенні рівня продуктивності праці слід враховувати, в тому числі, й наявність у працівника дисциплінарних стягнень.

Рівень професійної компетентності ОСОБА_2, підтверджується відповідними записами у трудовій книжці та матеріалах особової справи, наданих відповідачем, в тому числі Довідкою про рішення атестаційної комісії про «відповідність займаній посаді» та результати щорічної оцінки виконання державним службовцем посадових обов'язків та завдань за час роботи в суді з підсумковою оцінкою «висока» та «добра».

За час роботи в суді позивач до дисциплінарної відповідальності не притягалася, про що свідчить відсутність відповідних записів у трудовій книжці та записи про нагородження за досягнення у праці. Протилежного відповідачем не доведено.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що Наказ №210-К-01 від 31.10.2016 року «Про звільнення ОСОБА_2» є протиправним, винесеним відповідачем із порушенням норм чинного законодавства про працю, а тому підлягає скасуванню, а ОСОБА_2 - поновленню на посаді.

Згідно частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 28 жовтня 2014 року (№ рішення у ЄДРСР 41602330), у випадку незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про необхідність поновлення ОСОБА_2 на посаді «начальника відділу контролю та організаційного забезпечення діяльності апарату господарського суду Київської області».

Факт ліквідації вищевказаної посади, повинен бути взятий до уваги відповідачем при вирішенні питання щодо поновлення на посаді ОСОБА_2 на виконання даного судового рішення.

Відповідно до вимог частини 2 статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більше як за один рік.

Пунктом 10.4 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі» зазначено, що задовольняючи позов про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суди повинні вказувати розмір виплати, період вимушеного прогулу та розрахунок розміру виплати.

Так, згідно довідки Господарського суду Київської області №160 від 03.11.2016 р. середньомісячне грошове забезпечення позивача складає - 13 579 грн.; середньоденне грошове забезпечення з розрахунку календарних днів - 308,61 грн.

Виходячи із поняття вимушеного прогулу, кількість днів вимушеного прогулу визначається з дня звільнення та до винесення судом рішення про поновлення на роботі незаконного звільненого працівника, в даному випадку з 31.10.2016 р. по 17.04.2018 р. (постановлення судового рішення), що становить 366 робочих днів.

Таким чином, сума середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу ОСОБА_2 становить 112 951, 26 грн. (308,61 грн. х 366).

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 1 ст. 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Частиною 3 вищевказаної статті передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, в тому числі й витрати на професійну правничу допомогу.

Так, статтею 1 Закону України від 20 грудня 2011 року №4191-VI «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», визначено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Згідно статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» у 2016 році з 01 травня установлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі 1 450 грн. Тобто, розмір компенсації витрат на правову допомогу не повинен перевищувати 580 грн. за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді. Згідно статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» встановлена мінімальна заробітна плата у 2017 році у місячному розмірі: з 1 січня - 3200 гривень. Тобто, розмір компенсації витрат на правову допомогу не повинен перевищувати 1280 грн. за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді. На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем долучено до матеріалів справи:

Звіт за період з 08.11.2016 року по 17.03.2017 року, згідно якого загальна кількість годин послуг становить 9 год. 50 хв. Так, згідно розділу 1 «Міжгалузевих норм чисельності працівників юридичної служби», затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 11.05.04р. №108, який встановлює норми часу на виконання робіт працівниками юридичних служб, для підготовки, складання та візування позовної заяви необхідно біля 8 годин. Згідно із статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Установчим З'їздом адвокатів України від 17.11.12р., гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час на виконання доручення.

З огляду на викладене, присудження на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень фактично понесених та підтверджених документально судових витрат на правову допомогу у сумі 5250 грн. - відповідає вимогам закону.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. У зв'язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 січня 2018 року - скасувати та прийняти нове, яким адміністративний позов ОСОБА_2 - задовольнити в повному обсязі.

Керуючись ст..ст. 241, 242, 311, 317, 321, 322, 325, 329, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 січня 2018 року - скасувати та прийняти нове, яким адміністративний позов ОСОБА_2 - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати наказ Господарського суду Київської області від 31.10.2016 року №210-К-01 «Про звільнення ОСОБА_2».

Поновити ОСОБА_2 на посаді начальника відділу контролю та організаційного забезпечення діяльності апарату господарського суду Київської області.

Стягнути з Господарського суду Київської області (01032, м.Київ, вул.. Комінтерну (Симона Петлюри) 16, код ЄДРПОУ: 37955989) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 112 951, 26 грн. (сто дванадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят одна гривня двадцять шість копійок).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Господарського суду Київської області (01032, м.Київ, вул.. Комінтерну (Симона Петлюри) 16, код ЄДРПОУ: 37955989) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) витрати на правову допомогу в розмірі 5250 грн. (п'ять тисяч двісті п'ятдесят гривень).

Підлягає негайному виконанню постанова в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді начальника відділу контролю та організаційного забезпечення діяльності апарату господарського суду Київської області та стягнення середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко

Суддя: Я.Б.Глущенко

О.М.Кузьмишина

Постанова складена в повному обсязі 24 квітня 2018 року.