Постанова № 73603459, 25.04.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2018 року справа №805/4029/17-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Шишова О.О., суддів Сіваченка І.В.,Сухарька М.Г., розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду у справі № 805/4029/17-а (головуючий І інстанції Чучко В.М.), яке складено в повному обсязі 17 січня 2018 року у м.Слов’янську, за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про зобов'язання вчинити певні дії ,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі-позивач, апелянт) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (далі-відповідач), в якому просив стягнути відкоригований на коефіцієнт підвищення тарифних ставок і посадових окладів середнього заробітку, включаючи премії та інші виплати.

В обґрунтування позову посилається на те, що рішенням суду позивача поновлено на роботі та стягнуто заробітну плату за час вимушеного прогулу, яка сплачена відповідачем. Разом з цим, позивачеві стало відомо, що під час вимушеного прогулу підвищувався посадовий оклад за посадою, яку останній займав до звільнення, сплачувалися премії та інші виплати. На звернення позивача щодо нарахування та доплати вказаних сум ГУЮ в Донецькій області було відмовлено, а отже ОСОБА_1 просить у судовому порядку стягнути з відповідача вказані додаткові виплати.

Суд першої інстанції у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про стягнення відкоригованого середнього заробітку, премій та інших виплат – було відмовлено повністю.

Суд першої інстанції виходив з того, що позивач не працював у період: з 21 липня 2010 року по 18 січня 2011 року, з 28 жовтня 2011 року по 03 січня 2012 року та з 11 лютого 2015 року по день поновлення його на роботі (24 травня 2016 року), відсутні правові підстави для стягнення сум доплат (премії, надбавок та матеріальної допомоги) на його користь.

З рішенням суду першої інстанції не погодився позивач. Звернувся з апеляційною скаргою в якій він, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що згідно з пунктом 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою КМУ від 08.02.1995 р. №100 проводиться коригування заробітної плати , включаючи премії та інші виплати, що враховуються під час обчислення середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення на коефіцієнт підвищення посадових окладів і тарифних ставок.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

ОСОБА_1 працював на посаді державного виконавця Совєтського ВДВС Макіївського МУЮ з 10 січня 2008 року (наказ № 26 від 10 січня 2008 року) до 18 грудня 2009 року (наказ № 1290 від 18 грудня 2009 року. 10 січня 2008 року позивач прийняв Присягу державного службовця і, відповідно, з цієї дати перебував на державній службі.

Згідно з рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 24.05.2016 року у справі №2а/0570/17811/2011 скасовані накази про звільнення ОСОБА_1, поновлено останнього на посаді головного державного виконавця Совєтського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції з 19 грудня 2009 року, стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу 33 444 (тридцять три тисячі чотириста сорок чотири) гривні 00 копійок.

Час вимушеного прогулу судом визначено: з 21 липня 2010 року по 18 січня 2011 року, з 28 жовтня 2011 року по 03 січня 2012 року та з 11 лютого 2015 року по день поновлення його на роботі (24 травня 2016 року).

Як слідує з Бази даних «Діловодство спеціалізованого суду» рішення суду від 24 травня 2016 року у справі № 2а/0570/17817/2011 сторонами не оскаржувалося та набрало законної сили

Позивача поновлено на посаді відповідно до наведеного вище рішення суду наказом від 26.06.2017 року № 1639/1 (а.с. 43), та середній заробіток за час вимушеного прогулу виплачено у повному обсязі 30.06.2017 року, що зазначено позивачем у позові та не оскаржується відповідачем (а.с. 3, 13, 14, 41).

Колегія суддів перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що останню необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України наведені критерії законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, якими є, зокрема, прийняття (вчинення) таких рішень, (дій, бездіяльності) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Відповідно до ст. 94 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України) та ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначаються цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 2 Закону України «Про оплату праці» встановлена наступна структура заробітної плати:

- основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців;

- додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій;

- інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Отже, за результатами роботи працівник отримує заробітну плату, за умови здійснення ним роботи понад установлені норми – додаткову заробітну плату, а за підсумками роботи за рік працівник може отримати інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

Як вбачається з матеріалів справи, порядок виплати премій, матеріальної допомоги та надбавок у Головному управлінні юстиції у Донецькій області встановлюється відповідними Положеннями.

Зокрема, відповідачем надані: Положення про преміювання, надання матеріальної допомоги, встановлення надбавок працівникам Головного управління юстиції у Донецькій області у 2016 року від 19.08.2016 року № 319/2, Положення про преміювання, надання матеріальної допомоги, встановлення надбавок працівникам Головного управління юстиції у Донецькій області у 2017 року від 30.12.2016 року № 319/2, Положення про преміювання, надання матеріальної допомоги, встановлення надбавок працівникам Головного управління юстиції у Донецькій області № 28/2 від 07.02.2017 року (далі за текстом – Положення про преміювання).

З листа відповідача від 11.01.2018 року № 7-5-1169 слідує, що Положення про преміювання, надання матеріальної допомоги, встановлення надбавок саме працівникам місцевих відділів державної виконавчої служби, а не Головного управління юстиції у Донецькій області у період з 2010 року по 2014 рік не є можливим надати, оскільки вся документація за вказаний період знаходиться на тимчасово окупованій території.

Разом з цим, на забезпечення виконання постанови Кабінету Міністрів України «Про реформування територіальних органів Міністерства юстиції та розвиток системи надання безоплатної правової допомоги» від 11.02.2016 року № 99 відділи державної виконавчої служби включено до структури відповідних територіальних управлінь юстиції.

Приймаючи до уваги наведене, при прийнятті рішення суд виходить з приписів локальних правових актів – наданих Положень про преміювання, надання матеріальної допомоги, встановлення надбавок працівникам Головного управління юстиції у Донецькій області за 2016 – 2017 роки.

Як слідує із вказаних Положень про преміювання, працівникам виплачуються наступні додаткові виплати: премії (розділ ІІ), надбавки до посадового окладу (розділ ІV), та матеріальна допомога (розділ V).

Преміювання працівників, встановлення надбавок проводиться з метою матеріального стимулювання високопродуктивної та ініціативної праці, підвищення її ефективності, якості заінтересованості у досягненні її кінцевого результату та посилення персональної відповідальності за доручену роботу, або поставлені завдання (Розділ І Положень про преміювання).

Підставою для виплати премії є наказ начальника, премію виплачується у межах асигнувань та фонду преміювання. За неналежне виконання службових обов'язків, порушення трудового розпорядку, порушення строків виконання доручень, неякісну підготовку матеріалів, працівникам премія не встановлюється (розділ ІІІ).

Для вдосконалення системи заохочень працівників, стимулювання досягнень високої результативності у вирішенні завдань, за інтенсивність праці, за високі досягнення у праці, за виконання особливо важкої роботи працівникам може встановлюватися надбавка до посадового окладу (розділ ІV Положень про преміювання).

Надбавка встановлюється у наступних розмірах: 100 відсотків за інтенсивність праці та за виконання особливо важливої роботи, 50 відсотків за високі досягнення у праці та за складність, напруженість у роботі.

Матеріальна допомога здійснюється у межах затвердженого фонду оплати праці та надається на оздоровлення (в розмірі середньомісячної заробітної плати один раз на рік при отриманні щорічної відпустки, за заявою працівника.

З наведеного вище слідує, що підставою для виплати премій, надбавок та матеріальної допомоги є належне та ефективне здійснення працівниками посадових обов’язків та результати роботи.

Згідно довідки відповідача від 04.01.2018 року № 10-21-543, з грудня 2014 року по грудень 2015 року матеріальна допомога, в тому числі на оздоровлення, на вирішення соціально-побутових питань не нараховувалася та не сплачувалася. З письмових пояснень відповідача вбачається, що протягом 2015 року ОСОБА_1 не звертався з заявами до Головного управління юстиції у Донецькій області.

На підставі вище викладеного суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач не працював у період: з 21 липня 2010 року по 18 січня 2011 року, з 28 жовтня 2011 року по 03 січня 2012 року та з 11 лютого 2015 року по день поновлення його на роботі (24 травня 2016 року), відсутні правові підстави для стягнення сум доплат (премії, надбавок та матеріальної допомоги) на його користь.

Крім того, необхідно зазначити, що середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком.

З урахуванням цих норм, зокрема абзацу 3 пункту 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов’язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац 2 пункту 8 Порядку).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац 3 пункту 8 Порядку).

Крім того, положеннями розділу III Порядку передбачені виплати, які підлягають і не підлягають урахуванню (зокрема, одноразові виплати, соціальні виплати, окремі види премій тощо) при обчисленні середньої заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплати за час вимушеного прогулу.

Таким чином, пункт 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати застосовується для обчислення середньої заробітної плати, але ніяк не застосовується для коригування розміру середньої заробітної плати, встановленою судовим рішенням.

Щодо посилання апелянта на ст. 17 Закону України «Про державну виконавчу службу» суд зазначає, що Закон України «Про державну виконавчу службу» на даний час втратив чинність.

Визначаючи розмір середньої заробітної плати, який підлягає відшкодуванню ОСОБА_1 у справі № 2а/0570/17817/2011, суд застосовував правила, передбачені Порядком обчислення середньої заробітної плати, куди входили посадовий оклад, премії, доплати за ранг та надбавки за вислугу років, а тому підстав для застосування пункту10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою КМУ від 08.02.1995 р. №100 проводиться коригування заробітної плати , включаючи премії та інші виплати, що враховуються під час обчислення середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення на коефіцієнт підвищення посадових окладів і тарифних ставок не можливо.

Згідно із ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею ст.316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення а рішення суду без змін.

Керуючись статями 309, 311, 315, 316 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду у справі № 805/4029/17-а – залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду у справі № 805/4029/17-а – залишити без змін.

Повне судове рішення складено та підписано 25 квітня 2018 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.О.Шишов

Судді І.В.Сіваченко

ОСОБА_2