Постанова № 73603347, 18.04.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/3454/17 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Кобаля М.І.,

Суддів: Губської Л.В., Епель О.В.

при секретарі: Кривді В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні без участі сторін матеріали апеляційної скарги Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Хрещатик» Славкіної М.А. на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 лютого 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Костенка Ігоря Івановича, треті особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, ПАТ «КБ «Хрещатик» про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 (далі - Позивач) звернулася до суду із адміністративним позовом до Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Костенка Ігоря Івановича (далі - Відповідач, Уповноважена особа), треті особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), ПАТ «КБ «Хрещатик» в якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не зняття обмежень з рахунку та не надання до Фонду інформації про позивача для внесення відповідних змін до переліку вкладників, за яким вкладники ПАТ «КБ «Хрещатик» мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, оскільки вона суперечить вимогам Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та порушує право на отримання гарантованої суми вкладу;

- зобов'язати Уповноважену особу надати до Фонду додаткову інформацію про позивача до Переліку рахунків вкладників ПАТ «КБ «Хрещатик».

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 лютого 2018 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Уповноважена особа подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні вимог адміністративного позову в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Апеляційний розгляд справи здійснюється без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, оскільки сторони у судове засідання не з'явились.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 15.06.2016 у справі № 826/20410/14 на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

В даному випадку, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за доцільне відступити від правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 15.06.2016 у справі № 826/20410/14, виходячи з наступного.

Як зазначено Верховним Судом України у вищевказаній постанові, юрисдикція адміністративних судів не поширюється на спірні правовідносини, які врегульовані нормами Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а тому спори, які виникають на стадії ліквідації банку належить розглядати в порядку ГПК України.

В свою чергу, Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 № 2343-XII встановлено умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів.

Між тим, Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» регулюються відносини щодо відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, які дійсно вирішуються в порядку ГПК України.

Проте, в даній справі вирішуються спірні відносини в рамках Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Вказаний Закон є спеціальним, яким врегульовано правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками та Національним банком України (ст. 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Тобто, необхідною умовою для застосування до спірних правовідносин в частині задоволення кредиторських вимог в силу Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» є безпосередня наявність порушення справи про банкрутство в Господарському суді.

Натомість, у даному випадку, ліквідація банку, здійснюється на підставі постанови Правління Національного банку України в рамках Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», яким в свою чергу не передбачено порушення справи про банкрутство в Господарському суді, а тому застосування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» до спірних правовідносин не підлягає і як наслідок, відсутні підстави для закриття провадження у справі.

Крім того, пунктом 25 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року № 8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів» адміністративним судам роз'яснено, що спори, які виникають за участю Фонду у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, є публічно-правовими та підлягають розгляду за правилами КАС України.

Враховуючи наведене в сукупності, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність підстав для відступлення від правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 15.06.2016 у справі № 826/20410/14 та вирішення даної справи в порядку адміністративного судочинства.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, між ПАТ «КБ «Хрещатик» (далі по тексту - Банк) та ОСОБА_7 (вкладник) укладено договір № 245D-657771 банківського вкладу «Іменний» в євро із щомісячним приєднанням (капіталізацією) процентів до суми вкладу від 05 лютого 2016 року.

Пунктом 1.1 договору 1 передбачено, що банк приймає грошові кошти вкладника на вкладний (депозитний) рахунок, що відкривається банком на його ім'я в сумі 11638,97 євро на термін з 05.02.2016 року по 05.02.2017 року. Банк повертає вкладнику суму вкладу та сплачує проценти на умовах та в порядку, встановлених цим договором.

Пунктом 1.2 договору визначено, що процентна ставка на вклад встановлюється в розмірі 8,5 процентів річних.

Згідно з випискою по особовому рахунку та меморіальним ордером від 05.02.2016 року № 245/16809 на вкладний рахунок ОСОБА_7 надійшли грошові кошти у розмірі 11 638,97 євро, що еквівалентно 337 708,54 грн.

01.04.2016 року між ОСОБА_7 (вкладник) та ОСОБА_4 (новий вкладник) укладено договір про відступлення права вимоги, за умовами якого вкладник передав, а новий вкладник одержав право вимоги виконання юридичною особою за законодавством України - ПАТ «КБ «Хрещатик», зобов'язань, що випливають з договору №245D-657771 банківського вкладу «Іменний» в євро із щомісячним приєднанням (капіталізацією) процентів до суми вкладу від 05.02.2016 року, укладеного між вкладником та боржником; розмір відступлення права вимоги: 5 800,00 євро основного боргу (вкладу) та нараховані відсотки.

01.04.2016 року ОСОБА_7 подав до ПАТ «КБ «Хрещатик» письмове повідомлення (вх. №1459/2) про те, що 01.04.2016 року на підставі ст. 516 Цивільного кодексу України ним здійснено відступлення права вимоги боргу по договору № 245D-657771 банківського вкладу «Іменний» в євро із щомісячним приєднанням (капіталізацією) процентів до суми вкладу від 05.02.2016 року на користь нового вкладника - ОСОБА_4 в сумі 5 800,00 євро, а також про те, що банку належить здійснити сплату боргу в розмірі вищевказаної суми на користь нового вкладника за його вказівками і вимогами.

Крім того, 01.04.2016 року між ПАТ «КБ «Хрещатик», ОСОБА_7 та ОСОБА_4 укладено додатковий договір № 1 до договору № 245D-657771 банківського вкладу «Іменний» в євро із щомісячним приєднанням (капіталізацією) процентів до суми вкладу від 05.02.2016 року, за умовами якого викладено договір банківського вкладу у новій редакції, де вкладником значиться ОСОБА_4, а Банк приймає грошові кошти вкладника на вкладний (депозитний) рахунок НОМЕР_1, що відкривається банком на його ім'я, в сумі 5 800,00 євро на термін з 01.04.2016 року по 05.02.2017 року.

05.04.2016 року ОСОБА_7 подано до Банку розпорядження на переказ коштів по договору № 245D-657771 банківського вкладу «Іменний» в Євро із щомісячним приєднанням (капіталізацією) процентів до суми вкладу від 05.02.2016 року щодо здійснення переказу в сумі 5 800,00 євро на рахунок нового вкладника ОСОБА_4

Разом з тим, відповідно до постанови Правління Національного банку України від 05.04.2016 року № 234 «Про віднесення ПАТ «КБ «Хрещатик» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 05.04.2016 року № 463 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «Хрещатик» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».

Згідно з даним рішенням розпочато процедуру виведення ПАТ «КБ «Хрещатик» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на один місяць з 05.04.2016 року до 04.05.2016 року включно. Також, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ «КБ «Хрещатик», визначені ст. 37-39 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Костенку І.І. строком на один місяць з 05.04.2016 року до 04.05.2016 року включно.

Згідно з рішенням виконавчої дирекції Фонду від 21.04.2016 року № 560 продовжено строки тимчасової адміністрації в ПАТ «КБ «Хрещатик» з 05.05.2016 року до 04.06.2016 року включно. У відповідності до даного рішення продовжено повноваження уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «КБ «Хрещатик» Костенка І.І. з 05.05.2016 року до 04.06.2016 року включно.

Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 02.06.2016 року № 46-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Хрещатик» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 03.06.2016 року № 913 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Хрещатик» та делегування повноважень ліквідатора банку». Згідно із зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ «КБ «Хрещатик» з 06.06.2016 року по 05.06.2018 року включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «КБ «Хрещатик», визначені, зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 521, 53 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» - Костенку І.І.

На своєму сайті Фонд оприлюднив інформацію про те, що у зв'язку з прийняттям виконавчою дирекцією Фонду рішення від 03.06.2016 року № 913 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Хрещатик» та делегування повноважень ліквідатора банку», Фонд з 09.06.2016 року розпочинає виплати коштів вкладникам даного банку.

Для отримання коштів вкладники ПАТ «КБ «Хрещатик» з 09.06.2016 року до 21.07.2016 року включно можуть звертатись до установ банків-агентів Фонду: АТ «ОЩАДБАНК», ПАТ «ПУМБ», АБ «ПІВДЕННИЙ» та АТ «УКРСИББАНК».

З матеріалів справи вбачається, що з метою включення в перелік вкладників та виплати гарантованої суми відшкодування за вкладами позивач звертався до Уповноваженої особи із відповідною заявою та вимогами про включення персональних даних до переліку вкладників та виплатити гарантовану суму відшкодування за вкладом у розмірі 5800,00 євро за рахунок Фонду.

Листом від 10.02.2017 року № 2-2/678 Уповноважена особа повідомила позивача про направлення до Фонду документів щодо завершення у ПАТ «КБ «Хрещатик» перевірки правочинів вкладників на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними, внесення доповнень до переліку вкладників та інших пропозицій; про прийняте рішення та банк, через який можна буде отримати кошти, буде повідомлено додатково.

Згідно з випискою по особовому рахунку НОМЕР_2 ОСОБА_4, вхідний залишок складає 5 800,00 євро, що еквівалентно 173 325,08 грн.

Супровідним листом від 05.05.2017 року №3/2297 Уповноважена особа надала представнику позивача витяг з наказу Уповноваженої особи від 06.09.2016 року «Про відображення в обліку вимог Фонду гарантування вкладів фізичних осіб» та витяг із додатку 1 до вказаного наказу «Перелік вкладників ПАТ «КБ «Хрещатик», заблоковані рахунки яких включені до загальної суми вимог Фонду гарантування вкладів фізичних осіб станом на 16.06.2016», до якого за порядковим номером № 39 включено інформацію про ОСОБА_4, зокрема про суму залишку на вкладному рахунку НОМЕР_2 у розмірі 5 800,00 євро, за договором №245D-657771/1.

Згідно з випискою по рахунку НОМЕР_2, з рахунку ОСОБА_4 списано 5800,00 євро, що еквівалентно 173 325,08 грн., в якості гарантованої суми згідно з наказом від 06.09.2016 року №10609.

Не погоджуючись з вищезазначеними діями Уповноваженої особи, позивач звернулася до суду з даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість підстав для не зняття обмежень з вкладного рахунку позивача з урахуванням вимог чинного законодавства України.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України та Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі по тексту - Закон) (далі по тексту - Закон № 4452-VI) (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.2 Закону вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

Частиною 1 ст. 3 Закону визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст. 1 та ч.3 ст. 12 Закону виконавча дирекція Фонду здійснює управління поточною діяльністю Фонду; виконавча дирекція Фонду має такі повноваження у сфері забезпечення відшкодування коштів за вкладами: 1) визначає порядок ведення реєстру учасників Фонду; 2) визначає порядок відшкодування Фондом коштів за вкладами відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Фонду; 3) визначає порядок ведення банками бази даних про вкладників та ведення Фондом відповідної узагальненої бази даних; призначає працівників, до повноважень яких належить проведення моніторингу стану дотримання банком вимог порядку формування та ведення баз даних про вкладників, проведення банком банківських операцій, у тому числі збір інформації та копій документів, необхідних для підготовки проекту плану врегулювання, забезпечення проведення оцінки активів банку в порядку, встановленому Фондом (у тому числі заборгованості за кредитами перед банком, наявності та вартості забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договорами, заборгованості за цінними паперами, що є у власності банку, вимог банку до клієнта за списаною безнадійною заборгованістю та наявності і вартості забезпечення виконання зобов'язань за такою заборгованістю тощо); 4) приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами відповідно до цього Закону та затверджує реєстри відшкодувань вкладникам у порядку та у черговості, що встановлені нормативно-правовими актами Фонду; 5) затверджує порядок визначення банків-агентів та визначає на підставі цього порядку банків-агентів; 6) приймає рішення про оплату Фондом витрат, пов'язаних із процедурою виведення неплатоспроможного банку з ринку, у межах кошторису витрат Фонду, затвердженого адміністративною радою Фонду; 7) встановлює вимоги до змісту договорів банківського вкладу, договорів банківського рахунка з питань, що стосуються функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб; 8) встановлює додаткові вимоги до порядку розкриття банками інформації для вкладників про умови надання банківських послуг із залучення вкладів.

Згідно з ч.1 ст. 26 Закону Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами.

Згідно з ч.4 ст. 26 Закону Фонд не відшкодовує кошти:

1) передані банку в довірче управління;

2) за вкладом у розмірі менше 10 гривень;

3) за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред'явника;

4) розміщені на вклад у банку особою, яка є пов'язаною з банком особою або була такою особою протягом року до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону, - протягом року до дня прийняття такого рішення);

5) розміщені на вклад у банку особою, яка надавала банку професійні послуги як аудитор, оцінювач, у разі якщо з дня припинення надання послуг до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону, - один рік до дня прийняття такого рішення);

6) розміщені на вклад власником істотної участі банку;

7) за вкладами у банку, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку проценти за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність», або мають інші фінансові привілеї від банку;

8) за вкладом у банку, якщо такий вклад використовується вкладником як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, у повному обсязі вкладу до дня виконання зобов'язань;

9) за вкладами у філіях іноземних банків;

10) за вкладами у банківських металах;

11) розміщені на рахунках, що перебувають під арештом за рішенням суду.

Таким чином, Закон гарантує повернення кожному вкладнику банку суми відшкодування коштів за вкладом, у межах гарантованої суми відшкодування.

Тобто, відмовлено у відшкодуванні коштів за вкладом може бути лише за наявності підстав, передбачених ч.4 ст. 26 Закону, яка має вичерпний перелік.

За правилами ч.1-2 ст.27 Закону передбачено, що Уповноважена особа складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

Уповноважена особа протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує:

1) перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню;

2) перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 цього Закону;

3) переліки рахунків, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку відсотки за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність», або мають інші фінансові привілеї від банку та осіб, які використовують вклад як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, що не виконане;

4) перелік рахунків вкладників, що перебувають під арештом за рішенням суду;

5) перелік рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 цього Закону. Кошти за такими вкладами виплачуються Фондом після проведення аналізу ознак, визначених статтею 38 цього Закону, у тому числі шляхом надіслання запитів клієнтам банку, у порядку та строки, встановлені Фондом, а також підтвердження відсутності таких ознак.

Відповідно до ч. 3 ст. 27 Закону передбачено, що виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду.

Фонд не пізніше ніж через 20 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку розміщує оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам на офіційному веб-сайті Фонду. Також, Фонд оприлюднює оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам у газеті «Урядовий кур'єр» або «Голос України».

Відповідно до п. 5 розділу ІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 року №14 (далі по тексту - Положення) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує та надає до Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку, окрім іншого, перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, згідно з додатком 2 до цього Положення.

Переліки, зазначені у цьому пункті, надаються до Фонду на паперових та електронних носіях разом із супровідним листом. У супровідному листі зазначаються назви переліків, кількість інформаційних рядків та підсумкові значення сум.

Перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду (далі - Перелік), формується за структурою, визначеною додатком 4 до цього Положення, та не включає інформацію про вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 Закону.

Протягом дії тимчасової адміністрації та ліквідації банку уповноважена особа Фонду може надавати зміни та доповнення до переліків.

Пунктами 1, 2 розділу ІІІ Положення визначено, що Фонд завантажує поданий уповноваженою особою Фонду Перелік до програмно-апаратного комплексу Фонду та здійснює його перевірку в частині:

1) невключення до Переліку інформації про рахунки вкладників, розмір залишку гарантованої суми яких становить менше 10 гривень або більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, незалежно від кількості вкладів в одному банку;

2) невключення до Переліку інформації про рахунки: вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 Закону; за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку відсотки за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність», або мають інші фінансові привілеї від банку; осіб, які використовують вклад як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, що не виконане; вкладників, що перебувають під арештом за рішенням суду; вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 Закону;

3) наявності необхідних для проведення ідентифікації реквізитів вкладника;

4) коректності реквізитів вкладника та іншої інформації.

Фонд складає на підставі Переліку реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат за формою, наведеною у додатку 5 до цього Положення (далі - Загальний реєстр), що затверджується виконавчою дирекцією Фонду.

Відповідно до пунктів 4, 5 розділу ІІІ Положення на підставі рішення виконавчої дирекції Фонду за розпорядженням директора-розпорядника Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів у національній валюті України (здійснює перерахування гарантованої суми відшкодування та передачу інформації про вкладників, яким здійснюється виплата відшкодування, до банків-агентів відповідно до умов договорів із банками-агентами) не пізніше 20 робочих днів (для банків, база даних про вкладників яких містить інформацію про більше ніж 500 000 рахунків, - не пізніше 30 робочих днів) з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

Фонд здійснює відшкодування коштів за вкладами відповідно до Загального реєстру за частинами Загального реєстру.

Наведені норми законодавства вказують, що процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, включає наступні етапи: 1) складення уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню; 2) передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку рахунків до Фонду; 3) складення Фондом на підставі отриманого переліку рахунків Реєстру відшкодувань вкладникам (Загального реєстру); 4) затвердження виконавчою дирекцією Фонду Реєстру відшкодувань вкладникам (Загального реєстру).

При цьому Уповноважена особа може надавати Фонду протягом процедури ліквідації доповнення до переліку рахунків, зокрема щодо збільшення кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 включено до переліку вкладників ПАТ «КБ «Хрещатик», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду на суму 5 800,00 євро, однак на вкладний рахунок накладені тимчасові обмеження у зв'язку із проведення перевірки правочинів на наявність ознак нікчемності.

Згідно з ч.2 ст. 38 Закону протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Частина 3 ст. 38 Закону передбачає, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність";

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України;

9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Порядок виявлення нікчемних договорів, а також дій Фонду у разі їх виявлення визначаються нормативно-правовими актами Фонду.

Так, згідно з п. 5 розділу ІІ Порядку виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, а також дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у разі їх виявлення, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 26 травня 2016 року №826 (далі по тексту - Порядок), перевірка правочинів (договорів) на предмет нікчемності проводиться Комісією у період здійснення Фондом тимчасової адміністрації банку.

Відповідно до положень п. 7-9 Порядку за наслідками проведення перевірки Комісією складаються та подаються на розгляд Уповноваженій особі Фонду пропозиції та висновки, які оформлюються відповідним актом (актами) перевірки.

Уповноважена особа протягом двох робочих днів з дня подання відповідного акта перевірки розглядає пропозиції й висновки, викладені у ньому, та у разі згоди з висновками готує та підписує відповідний розпорядчий документ та вчиняє інші необхідні дії.

У розпорядчому документі зазначається інформація про наявність/відсутність обґрунтованих підстав нікчемності правочинів (договорів) та обов'язково додається перелік нікчемних правочинів (договорів) із зазначенням номера рахунку/договору, назви операції, підстави нікчемності (норма закону) щодо кожного правочину (договору).

Про прийняте рішення Уповноважена особа Фонду повідомляє протягом одного робочого дня Фонд, сторони виявленого нікчемного правочину (договору) та у разі потреби - правоохоронні органи.

У листі сторонам нікчемного правочину (договору) обов'язково зазначаються:

-підстава застосування наслідків нікчемності правочину (норма закону);

-інформація щодо порядку застосування наслідків нікчемності.

Рішення про зняття обмежень на здійснення неплатоспроможним банком операцій за правочином (договором), щодо якого було встановлено нікчемність, приймається Фондом за наслідками здійснення Уповноваженою особою Фонду перевірки документів, пов'язаних із вчиненням правочинів (укладенням договорів), або на підставі рішення суду про визнання правочину (договору) дійсним, яке набрало законної сили.

Прийняте Фондом рішення про зняття обмеження на операції направляється до Уповноваженої особи Фонду не пізніше наступного робочого дня після його прийняття.

Отже, з наведених правових норм Порядку вбачається, що за наслідками перевірки правочинів Уповноважена особа приймає рішення про наявність або про відсутність обґрунтованих підстав нікчемності правочинів. При цьому, виявлення ознак нікчемності правочину є обов'язковою підставою для повідомлення про це сторін правочину.

Разом з тим, як зазначає позивач, та не спростовано відповідачем, за результатами перевірки рішення про встановлення нікчемності правочину - договору № 245D-657771 банківського вкладу «Іменний» в євро із щомісячним приєднанням (капіталізацією) процентів до суми вкладу від 05.02.2016 року та додаткового договору до нього від 01.04.2016 року, не приймалося, що вказує про відсутність підстав для обмежень за таким правочином.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що вирішуючи питання про ймовірну нікчемність правочину, відповідачем не наведено будь-яких ознак нікчемного правочину неплатоспроможного Банку, передбачених ч.3 ст. 38 Закону, та не вказано підстав для визнання договору банківського вкладу позивача нікчемним.

Посилання відповідача на те, що кошти на рахунок позивача надійшли на підставі так званого «дроблення» вкладів для отримання через третю особу гарантовану суму відшкодування за рахунок Фонду, не заслуговують на увагу суду та є безпідставними, оскільки зазначене не свідчить про нікчемність правочину.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як встановлено вище, крім укладення договору відступлення права вимоги, між позивачем, банком та первісним вкладником також укладено додатковий договір до договору банківського вкладу, яким преамбула договору банківського вкладу викладена в новій редакції, відповідно до якої позивач є вкладником банку.

Отже, вимоги позивача фактично ґрунтуються не на договорі про відступлення прав вимоги, а є наслідком внесення змін до основного договору, які полягали у наданні згоди банком на зміну кредитора.

Аналогічну правова позиція висловлена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25 липня 2017 року № К/800/20726/17.

Щодо тверджень Уповноваженої особи про те, що кошти були перераховані із рахунку вкладника на рахунок позивача 05.04.2016 року, тобто в період дії постанови Національного банку України від 04.04.2016 року № 231/БТ «Про віднесення ПАТ «КБ «Хрещатик» до категорії проблемних», якою встановлені обмеження в частині недопущення проведення операцій за договорами, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом, колегія суддів зазначає, що вказана постанова є банківською таємницею, відповідно, ані позивач, ані первісний вкладник, не могли знати про віднесення банку до категорії проблемних.

Крім того, чинне законодавство не забороняє здійснювати банківські операції на рахунках після визнання банку проблемним.

В частині доводів відповідача, що договором банківського вкладу не передбачено дострокового повернення вкладу, суд зазначає про їх помилковість, оскільки в даному випадку не йде мова про дострокове повернення вкладу, а кошти мають повертатись як гарантована сума вкладу у неплатоспроможному банку на підставі норм Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Аналіз наведених правових положень та вищезазначених обставин справи дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції для висновку, що ОСОБА_4 є вкладником ПАТ «КБ «Хрещатик», яка має право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду, а правові підстави для обмеження виплат за вкладним рахунком відсутні, що також фактично визнається відповідачем з огляду на включення позивача до переліку вкладників ПАТ «КБ «Хрещатик», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду на суму 5 800,00 євро.

Єдиною підставою для не виплати гарантованої суми вкладу є тимчасові обмеження за вкладним рахунком ОСОБА_4

Відповідно до п. 3 розділу ІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 серпня 2012 року №14 (в редакції, чинній на момент вирішення спору) передбачено, що неплатоспроможний банк має право надати до Фонду зміни, та/або доповнення, та/або уточнення до бази даних про вкладників (далі - зміни до бази даних). Зміни до бази даних надаються до Фонду на паперових та електронних носіях разом із супровідним листом, у якому зазначаються:

- тип змін до бази даних (зміна реквізитів вкладника без зміни гарантованої суми відшкодування, тимчасове обмеження (з причини відсутності первинних документів, виявлення помилкових записів, невідповідності реквізитів вкладника первинним документам тощо), зняття тимчасового обмеження, зміна сум залишків коштів тощо);

- кількість інформаційних рядків, що змінюються;

- підсумкові значення сум у файлі змін (для ідентифікації файла за записами, що змінюються).

Усі зміни до бази даних про вкладників надаються окремими файлами відповідно до їх типу, сформованими за правилами формування csv файлів згідно з додатком 1 до цього Положення. Опис можливих змін до бази даних про вкладників наведено в додатку 2 до цього Положення.

Однак, не зважаючи на відсутність перешкод для виплати позивачу гарантованої суми вкладу та для обмежень за вкладним рахунком відповідач, не надав до Фонду відповідні зміни до бази даних про вкладників на паперових та електронних носіях разом із відповідним супровідним листом в частині зняття тимчасового обмеження виплат за вкладним рахунком позивача, що свідчить про протиправну бездіяльність Уповноваженої особи та є підставою для зобов'язання вчинити відповідні дії й задоволення позову в цій частині для належного захисту прав та законних інтересів позивача.

Відповідно до ч.5 ст. 26 Закону відшкодування коштів за вкладом в іноземній валюті відбувається в національній валюті України після перерахування суми вкладу за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим Національним банком України на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до статті 36 цього Закону.

Таким чином, перерахування суми вкладу за офіційним курсом гривні до іноземних валют має здійснюватись у процесі відшкодування коштів за вкладом, та не відноситься до повноважень суду.

Колегія судді апеляційної інстанції погоджу висновок суду першої інстанції щодо не зняття тимчасових обмежень на здійснення банком операцій з рахунку позивача та щодо не надання до Фонду змін до переліку вкладників, за яким вкладники ПАТ «КБ «Хрещатик» мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, оскільки зняття обмежень здійснюється шляхом подання до Фонду відповідних зміни до бази даних про вкладників відповідно до п. 3 розділу ІІ Положення. В свою чергу, ОСОБА_4 вже включена до переліку вкладників ПАТ «КБ «Хрещатик», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду на суму 5 800,00 євро, що встановлено вище та не заперечувалося сторонами.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, а в рішенні від 27.09.2010 по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» - що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 6 КАС України).

Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у ст. 3 Конституції України.

Окрім того, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в справі «Пономарьов проти України» (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), в якому Суд наголосив, що «право на справедливий судовий розгляд», яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.

У справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 Конвенції не зобов'язує держав - учасників Конвенції створювати апеляційні чи касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6» (пункт 22 мотивувальної частини рішення від 20 липня 2006 року).

Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, в даному випадку Уповноваженою особою, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності своїх дій та не надано обґрунтованих доводів відповідно до норм чинного законодавства.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Хрещатик» Славкіної М.А. - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 лютого 2018 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 329 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Суддя-доповідач: М.І. Кобаль

Судді: Л.В. Губська

О.В. Епель