Постанова № 73603336, 24.04.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2018 року справа №812/1095/16

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді Казначеєва Е.Г., суддів Компанієць І.Д., Ястребової Л.В, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2017 р. у справі № 812/1095/16 (головуючий І інстанції Басова Н.М.) за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 до Білокуракинської районної державної адміністрації, Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, третя особа Відкрите акціонерне товариство "Білокуракинський", Луганська обласна державна адміністрація про визнання права на отримання земельної ділянки, неправомірною бездіяльності, зобов’язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 (далі – позивачі) звернулись до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Білокуракинської районної державної адміністрації (далі - Білокуракинська РДА, відповідач-1), Головного управління Держгеокадастру у Луганській області (далі – ГУ Держгеокадастру у Луганській області, відповідач-2), вякому з урахуванням уточнень просили:

-поновити пропущений строк звернення до суду з даним адміністративним позовом;

-визнати неправомірною бездіяльність суб'єкта владних повноважень - Білокуракинської районної державної адміністрації щодо не розгляду заяв від 28.01.2014, повторних заяв від 15.07.2016 ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_2 про виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки відповідно до сертифікатів на право на земельну частку (пай) серії UА №1202911004, здійснення повноважень, пов'язаних з приватизацією земель радгоспу “Білокуракинський”, а саме: щодо невиконання ст.ст. 34, 19 Конституції України, Земельного кодексу України, Законом України “Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі”, відмови у включенні у списки пайщиків та видачі рішення про виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) радгоспу “Білокуракинський”, правонаступником якого є ВАТ “Білокуракинський”, не прийняття рішення (розпорядження) про надання (узгодження) ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_2 земельних ділянок із земель радгоспу “Білокуракинський”, переданих в оренду ВАТ “Білокуракинський”;

-зобов'язати Білокуракинську районну державну адміністрацію включити позивачів: ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_2 в списки осіб, що мають право на земельну частку (пай) в ВАТ “Білокуракинський” колишнього радгоспу “Білокуракинський”, та повторно розглянути Білокуракинською районною державною адміністрацією питання щодо виділення позивачам ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_2 у власність земельних ділянок в межах земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства із земель радгоспу “Білокуракинський”;

-визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Луганській області як державного органу, наділеного повноваженнями щодо розпорядження землями державної власності з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин, щодо не розгляду заяв ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_2 від 28.01.2014, повторних заяв від 15.07.2016 і неприйняття рішення по суті;

-зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Луганській області розглянути заяву від 28.01.2014, повторні заяви від 15.07.2016р. ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_2 щодо видачі позивачам сертифікатів на право на земельні частки (паї) та прийняти рішення по суті, а саме: надати дозвіл на розробку проектної документації щодо відведення у власність земельної ділянки із земель радгоспу “Білокуракинський” (т.1 а.с.3-6,94-95, т.3 а.с.121-126, т.4 а.с.34-35).

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від від 16 серпня 2017 р. провадження по справі закрито (а.с.155-156 т.4).

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року скасовано ухвалу від 16 серпня 2017 р., справу направлено до Луганського окружного адміністративного суду для продовження розгляду (т.4 а.с.228-230).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2017 року відмовлено в задоволені позовних вимог (т. 5 а.с.58-63)

Позивачі, не погодившись з судовим рішенням, подали апеляційну скаргу в якій просять скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтуванні апеляційної скарги зазначено, що відсутність доказів звернення позивачів до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області з заявами від 28.01.2014 року та повторними від 15.07.2016 року обумовлена їх поданням до Держземагенства в Луганській області, що було розташовано у м. Луганську, яке з 2014 року було захоплено. Апелянтами зазначено, що оскаржується саме бездіяльність районної державної адміністрації та Головного управління Держгеокадастру у Луганській області щодо розгляду заяв про надання права на земельну частку (паю) та виділення її у натурі (на місцевості) та недотримання відповідачами процедури вирішення питання про надання права на земельну ділянку(паю) та виділення її у натурі (на місцевості) (т.5 а.с.84-85).

Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

Відповідно до копії трудових книжок, ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 працювали в радгоспі “Білокуракинський”, у подальшому у ВАТ “Білокуракинський”. З вказаного товариства позивачі були звільнені: ОСОБА_2 04.12.2000 року за згодою сторін; ОСОБА_1 01.07.1999 року по ст.38 КЗпП України; ОСОБА_3 03.04.2007 року за п.1 ст.36 КЗпП України (т.1 а.с.14а-24).

Відповідно до сертифікатів акцій UА №1202911004, позивачі мають прості іменні акції ВАТ “Білокуракинський”: ОСОБА_2 – Серія А № 150; ОСОБА_1 - Серія А № 230; ОСОБА_3 - Серія А № 18 (а.с.36-37 т.1)

Розпорядженням голови Білокуракинської РДА Луганської області від 07.02.2011 №27 створено комісію по приватизації (паюванню) земель державної власності сільськогосподарського призначення (рілля) колишнього радгоспу “Білокуракинський” (ВАТ “Білокуракинський”) у складі 7 чоловік із працівників та пенсіонерів ВАТ “Білокуракинський” (радгоспу “Білокуракинський”), органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування згідно додатку; затверджено положення про комісію по приватизації (паюванню) земель державної власності сільськогосподарського призначення (рілля) колишнього радгоспу “Білокуракинський” (ВАТ “Білокуракинський”) згідно додатку (т.1 а.с.204, т.3 а.с.2-3).

Розпорядженням голови Білокуракинської РДА Луганської області від 15.07.2011 №334 надано дозвіл на роздержавлення та приватизацію земель колишнього радгоспу “Білокуракинський” (ВАТ “Білокуракинський”) з подальшою передачею цих земель безоплатно у власність працівникам та пенсіонерам цього підприємства, а також пенсіонерам соціальної сфери с.Попівка на території Курячівської сільської ради; зобов’язано громадян укласти договір з проектною організацією на виготовлення проекту роздержавлення та приватизації земель підприємства; затверджено список працівників та пенсіонерів по колишньому радгоспу “Білокуракинський”, а також працівників соціальної сфери, які мають право на земельну частку (пай) в кількості 45 громадян згідно додатку (т.1 а.с.43, т.3 а.с.4-5).

Позивачі до затверджених списків не були включені (т.1 а.с.43-зворот).

Протоколом №1 засідання комісії по приватизації (паюванню) земель державної власності сільськогосподарського призначення (рілля) колишнього радгоспу “Білокуракинський” (ВАТ “Білокуракинський) від 29 листопада 2011 року за результатами розгляду заяв щодо включення в списки по поюванню земель ВАТ “Білокуракинський” мешканців с.Попівка, Білокуракинського району, Луганської області, 66 особам, у тому числі і позивачам, було відмовлено у включенні до списку паювання земель (т.1 а.с.53-54).

Не погоджуючись з невключенням до списку осіб, що мають право на земельний пай, громадяни, в тому числі і позивачі, звернулись до Білокуракинського районного суду Луганської області з позовом до Білокуракинської РДА про встановлення права на земельну частку (пай).

Рішенням Білокуракинського районного суду Луганської області від 22 серпня 2012 року (провадження №2/1205/336/2012) у задоволенні позовних вимог відмовлено. Рішення мотивовано тим, що позивачі працювали у радгоспі (ВАТ “Білокуракинський”) і були звільнені до часу роздержавлення та приватизації земель державної власності ВАТ “Білокуракинський”, тому права на земельну частку (пай) не мають, оскільки колишнє членство в радгоспі права на земельну частку (пай) не надає (т.3 а.с.105-107). Зазначене рішення не було скасовано та набрало законної сили.

21 червня 2016 року Білокуракинська РДА на звернення позивачів щодо проведення розпоювання земель держаної власності ВАТ “Білокуракинський” повідомило, що роздержавлення та приватизація земель радгоспу «Білокуракинський» було проведено відповідно до чинного законодавства України (а.с.13 т.3).

20 липня 2016 року голова Білокуракинської РДА надав відповідь ОСОБА_1 за №02-18/1089 щодо колективного звернення від 15.07.2016 щодо включення в списки на розпаювання земель державної власності ВАТ “Білокуракинський”, в якому додатково повідомив про стан проведення розпаювання земель сільськогосподарського призначення (ріллі) державної власності ВАТ “Білокуракинський” станом на 20.07.2016, та крім того, зазначив, що згідно ст.122 ЗК України (в новій редакції) до повноважень районних державних адміністрацій не входить розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності (т.1 а.с.78-79).

20 жовтня 2016 року Білокуракинська РДА за результатами розгляду заяви позивача ОСОБА_2 від 21.09.2016 року стосовно земельної частки паю ВАТ “Білокуракинський” надіслало листи в яких повідомило, що позивачам було відмовлено у включенні до списків по паюванню земель ВАТ “Білокуракинський” протоколом № 1 від 29.11.2011 року та рішенням Білокуракинського районного суду Луганської області від 22 серпня 2012 року. Згідно ст.. 122 ЗК України до повноважень адміністрації не входить розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності., вказане право належить Держгеокадастру. У позивачів відсутні земельні ділянки (а.с.10-12 т.3).

Також, матеріали справи свідчать, що позивачі неодноразово звертались до відповідача-1 з заявами щодо виділення їм земельних ділянок як колишнім працівникам радгоспу “Білокуракинський” і отримували на них відповіді (т.3 а.с.67-70).

Крім того, матеріали справи свідчать, що у березні 2014 року позивачі звернулись до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Білокуракинської районної державної адміністрації, Управління Держземагентства в Луганській області про визнання неправомірною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії (т.5 а.с.34-44).

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 27 березня 2014 року у справі №812/1715/14 відкрито провадження за вказаним позовом.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2016 року у справі №812/1715/14 відмовлено у відкритті провадження із відновлення втраченого судового провадження в адміністративній справі №812/1715/14, оскільки провадження у зазначеній справі є втраченим.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2016 у справі №812/1715/14 року, відмовлено в задоволенні клопотання про поновлення провадження та позивачам роз'яснено право звернення до Луганського окружного адміністративного суду із новим позовом до Білокуракинської районної державної адміністрації, Управління Держземагентства в Луганській області про визнання неправомірною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії т.5 а.с.45-49).

12 вересня 2016 року позивачі користались правом та звернулись до Луганського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом, який є предметом розгляду по даній справі №812/1095/16 (т.1 а.с.3-6).

Відмовляючи в задовільнені позовних вимог, суд виходив з того, що позивачі не мають правового підґрунтя щодо оскарження дій (бездіяльності) відповідачів з приводу розгляду (не розгляду) їх заяв за 2014 та 2016 роки щодо включення їх в списки на паювання.

Суд апеляційної інстанції з висновками суду першої інстанції погоджується з наступних підстав.

Досліджені матеріали справи не містять документального підтвердження звернення позивачів до Білокуракинської районної державної адміністрації та Головного управління Держгеокадастру у Луганській області з заявами від 28.01.2014 року та повторними заявами від 15.07.2016 року.

Матеріали справи свідчать, що позивачі неодноразово звертались до відповідачів з заявами щодо виділення їм земельних ділянок, як колишнім працівникам радгоспу “Білокуракинський”, на які отримували відповіді (т.3 а.с.67-70). Суд першої інстанції, з метою встановлення та дослідження обставин у справі, здійснював витребування у відповідачів заяв від 28.01.2014 року та 15.07.2016 року та прийнятих на їх підставі рішень, проте, до суду, будь-яких доказів в підтвердження звернень позивачів з зазначеними заявами, не надійшло.

Суд не приймає посилання апелянтів, як на підтвердження звернення з вказаними заявами до Держземагенства в Луганській області, на ту обставину, що вказана установа була розташована у м. Луганську яке з 2014 року захоплено бойовиками, тобто, ці заяви вважаються втраченими, оскільки відповідачами було надано суду усі наявні документи за зверненнями позивачів у тому числі адресовані Держземагенству.

Крім того, позивачі стверджують, що звернулись до відповідачів з заявами 15.07.2016 року, тобто вже після захоплення міста Луганськ та втрати провадження у справі №812/1715/14 року, отже вказані звернення, якщо вони мали місце, не можуть вважатися втраченими.

Матеріали справи не містять буд яких доказів які підтверджують звернення позивачів з вищезазначеними заявами 28.01.2014 року та 15.07.2016 року до відповідачів. Тобто, як вірно зазначив суд першої інстанції, виключає правове підґрунтя щодо оскарження дій (бездіяльності) відповідачів з приводу розгляду (не розгляду) вказаних заяв позивачів.

Разом з цим, враховуючи звернення позивачів в 2014 році до суду першої інстанції з зазначеним позовом, провадження за яким було втрачене, неможливістю позивачів відновити втрачені документи по справі, презумпції добропорядності, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне надати оцінку вимогам позивача в часті зобов’язання повторно розглянути такі заяви з зобов’язанням відповідачів вчинити певні дії.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що позивачі ні в позові, ні в інших поясненях наданих в ході розгляду справи не зазначали зміст заяв від 28.01.2014 року та 15.07.2016 року, що унеможливлює встановлення їх змісту та питань які ставились в них.

Отже, суд з метою встановлення змісту заяв керується позовними вимогами.

За змістом позовних вимог до Білокуракинської районної державної адміністрації, зазначені позивачем заяви стосуються включення позивачів у списки осіб, що мають право на земельну частку (пай) в ВАТ “Білокуракинський” колишнього радгоспу “Білокуракинський”, та виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки відповідно до сертифікатів на право на земельну частку (пай) серії UА №1202911004.

Суд з цього приводу зазначає наступне.

Стосовно виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки відповідно до сертифікатів на право на земельну частку (пай) серії UА №1202911004, суд зазначає наступне.

Статтею 2 Указу Президента України "Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва" від 10.11.94 N 666/94 було передбачено, що кожному члену підприємства, кооперативу, товариства видається сертифікат на право приватної власності на земельну частку (пай) із зазначенням у ньому розміру частки (паю) в умовних кадастрових гектарах, а також у вартісному виразі.

Механізм реалізації даного положення був передбачений Указом Президента України "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" від 08.08.95 N 720/95.

Статтею 1 Указу Президента України від 08.08.1995 р. N 720 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" визначено, що паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості). Право на земельний пай засвідчується Сертифікатом на право на земельну частку (пай), який видається сільською, селищною або міською радою.

Пунктом 5 Указу передбачено, що видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією.

За приписами ст. 1 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)") право на земельну частку (пай) мають, зокрема, колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку.

Статтею 2 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" передбачено, що основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

У відповідності до пункту 17 Перехідних положень Земельного кодексу України, сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Статтею 5 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" визначено, що сільські, селищні, міські ради та районні державні адміністрації в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості): розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок і видачі документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку; приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості); уточняють списки осіб, які мають право на земельну частку (пай); уточняють місце розташування, межі і площі сільськогосподарських угідь, які підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв); укладають із землевпорядними організаціями договори на виконання робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та виготовлення технічної документації, яка необхідна для складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, якщо такі роботи виконуються за рахунок місцевого бюджету; сприяють в укладанні договорів на виконання землевпорядними організаціями робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та виготовлення технічної документації, яка необхідна для складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, якщо такі роботи виконуються за рахунок осіб, які мають право на земельну частку (пай), або за рахунок коштів підприємств, установ та організацій, що орендують земельні частки (паї), проектів технічної допомоги тощо; надають землевпорядним організаціям уточнені списки осіб, які мають право на земельну частку (пай); розглядають та погоджують проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); організовують проведення розподілу земельних ділянок між особами, які мають право на виділення їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), в порядку, визначеному цим Законом; оформляють матеріали обміну земельними частками (паями), проведеного за бажанням їх власників до моменту видачі державних актів на право власності на земельну ділянку; приймають рішення про видачу документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, власникам земельних часток (паїв).

Сільські, селищні, міські ради приймають рішення щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) у межах населених пунктів, а районні державні адміністрації - за межами населених пунктів.

Як встановлено статтею 3 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" підставами для виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації.

Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

У разі подання заяв про виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) більшістю власників земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства відповідна сільська, селищна, міська рада чи районна державна адміністрація приймає рішення про розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Аналіз вищенаведених норм права дає підстави дійти висновку про те, виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості) здійснюється власникам сертифікату на право на земельну частку (пай), на підставі їх заяви.

Матеріали справи не містять сертифікатів на право на земельну частку (пай) серії UА №1202911004 на які посилаються позивачі, як підставу виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки. Натомість, матеріали справи містять лише сертифікат акції серії UА №1202911004, які засвідчують право власності на цінний папір (т.1 а.с.37-38). Також, матеріали справи не містять рішення відповідної ради чи районної державної адміністрації.

Стосовно включення позивачів у списки осіб, що мають право на земельну частку (пай) в ВАТ “Білокуракинський” колишнього радгоспу “Білокуракинський”, суд зазначає наступне.

Указом Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08.08.1995 № 720/95 передбачено, що паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Згідно з п. 2 цього Указу, право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Відповідно до п. 7 Указу, створюваний під час передачі земель у колективну власність резервний фонд використовується для передачі у приватну власність земельних ділянок переважно громадянам, зайнятим у соціальній сфері села, а також іншим особам, яких приймають у члени сільськогосподарських підприємств або які переселяються у сільську місцевість для постійного проживання.

Яз казначалось, за приписами ст. 1 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)") право на земельну частку (пай) мають, зокрема, колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до абзацу 2 пункту 8 Розділу X Перехідних положень Земельного Кодексу України члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств та працівники державних і комунальних закладів освіти, культури та охорони здоров'я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонери з їх числа, які на час набрання чинності цим Кодексом не приватизували земельні ділянки шляхом оформлення права на земельну частку (пай), мають право на їх приватизацію в порядку, встановленому статтями 25 та 118цього Кодексу. В сільськогосподарських акціонерних товариствах право на земельну частку (пай) мають лише їх члени, які працюють у товаристві, а також пенсіонери з їх числа.

Відтак, особа набуває права на земельний пай за наявності трьох умов: перебування в членах КСП на час паювання; включення до списку осіб, доданого до державного акту на право колективної власності на землю; одержання КСП цього акта. Тобто, особа обов’язково мала бути членом КСП і на момент розпаювання не мала бути виключена з членів КСП. Якщо особа згідно до трудової книжки або відомостей з архіву виключена з членів КСП до розпаювання, то вона відповідно до вказаних норм не має права на земельну частку (пай).

Отже, право на одержання частки землі мають лише члени таких колективів, які залишались у ньому на час приватизації землі.

Відповідно до пункту 3 Порядку організації робіт та методики розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 лютого 2004 року № 122, у разі виявлення після розробки проекту розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв)факту не включення одного чи кількох громадян, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку, спадкоємців права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом, інших громадян та юридичних осіб України, які відповідно до законодавства набули право на земельну частку (пай), до списку власників земельних часток (паїв), на підставі якого був складений проект, сільська, селищна, міська рада чи райдержадміністрація може прийняти рішення (розпорядження) про: коригування проекту землевпорядною організацією з метою забезпечення громадян необхідною кількістю земельних ділянок (на підставі відповідного договору); надання зазначеним громадянам земельних ділянок із земель запасу чи резервного фонду у розмірі відповідної земельної частки (паю).

Протоколом №1 засідання комісії по приватизації (паюванню) земель державної власності сільськогосподарського призначення (рілля) колишнього радгоспу “Білокуракинський” (ВАТ “Білокуракинський) від 29 листопада 2011 року позивачам було відмовлено у включенні до списку паювання земель (т.1 а.с.53-54).

Рішенням Білокуракинського районного суду Луганської області від 22 серпня 2012 року (провадження №2/1205/336/2012) відмовлено у задоволенні позовних вимог позивачів до Білокуракинської районної державної адміністрації про встановлення права на земельну частку (пай), встановлено, що позивачі не мають права на земельну частку (пай), оскільки працювали у радгоспі (ВАТ “Білокуракинський”) і були звільнені до часу роздержавлення та приватизації земель державної власності ВАТ “Білокуракинський”(т.3 а.с.105-107).

Отже, питання щодо права позивачів на земельну частку (пай) земель ВАТ “Білокуракинський”, було вирішено рішенням суду.

Згідно ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, відсутні підстави визнання неправомірною відмову відповідача-1 у включенні позивачів у списки пайщиків та видачі рішення про виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Також, суд звертає увагу, що виходячи з висновків Конституційного Суду України, наведених у рішенні від 03.10.1997 по справі за № 4-зп (справа про набуття чинності Конституцією України), до даних правовідносин підлягає застосуванню ст.122 Земельного Кодексу України в редакції ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», який був прийнятий пізніше Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»

За змістом ст.122 Земельного кодексу України, повноваження з розпорядження земельними ділянками державної власності сільськогосподарського призначення, що розташовані за межами населеного пункту, в тому числі і земельним ділянкам резервного фонду сільськогосподарського призначення, що перебувають у державній власності, наділене саме ГУ Держгеокадастр.

Отже, на теперішній час та на дату звернення з заявами на які посилаються позивачі, до компетенції та повноважень Білокуракинської районної державної адміністрації не віднесено розгляд питання щодо виділення позивачам у власність земельних ділянок в межах земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства із земель радгоспу “Білокуракинський”.

Таким чином, системний аналіз наведених обставин, норм права в контексті конкретних обставин справи, наявних у матеріалах справи відповідей відповідача, дає підстави для висновку щодо відсутності в діях відповідача-1 порушень вимог законодавства.

За змістом позовних вимог до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, зазначені позивачем заяви стосуються видачі позивачам сертифікатів на право на земельні частки (паї) та прийняття рішення про надання дозволу на розробку проектної документації щодо відведення у власність земельної ділянки із земель радгоспу “Білокуракинський”.

Суд звертає увагу, що позивачі просили зобов’язати відповідача розглянути заяви щодо видачі позивачам сертифікатів на право на земельні частки (паї), за результатами розгляду яких прийняти рішення про надання дозволу на розробку проектної документації щодо відведення у власність земельної ділянки із земель радгоспу “Білокуракинський”.

Суд зазначає, що сертифікат та рішення про надання дозволу на розробку проектної документації, є різними документами, порядок отримання яких суттєво відрізняється.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 р. № 15 затверджено Положення "Про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру".

Відповідно п.1 Положення, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності та земельних відносин, а також у сфері Державного земельного кадастру.

Підпунктом 31 п. 4 Положення № 15 визначено, що Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.

У відповідності до Положення № 15 Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.

Як зазначалось, повноваження щодо видачі громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка віднесено до компетенції районної (міської) державної адміністрації.

Отже, аналізуючи вищенаведені норми права та положень ЗК України суд зазначає, що Держгеокадастр та його територіальні органи не уповноважений видавати сертифікат на земельну частку (пай).

Відповідно до пункту 8 Перехідних положень Земельного кодексу України, члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств та працівники державних і комунальних закладів освіти, культури та охорони здоров'я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонери з їх числа, які на час набрання чинності цим Кодексом не приватизували земельні ділянки шляхом оформлення права на земельну частку (пай), мають право на їх приватизацію в порядку, встановленому статтями 25 та 118 цього Кодексу. В сільськогосподарських акціонерних товариствах право на земельну частку (пай) мають лише їх члени, які працюють у товаристві, а також пенсіонери з їх числа.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 25 Земельного кодексу України, при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров'я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю). Рішення про приватизацію земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій приймають органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень за клопотанням працівників цих підприємств, установ та організацій.

Згідно з частиною 5 ст.25 Земельного кодексу України, особи, зазначені у частині першій цієї статті , мають гарантоване право одержати свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості)

Частинами 10 та 11 наведеної статті визначено, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у процесі приватизації створюють резервний фонд земель за погодженням його місця розташування з особами, зазначеними в частині першій цієї статті у розмірі до 15 відсотків площі усіх сільськогосподарських угідь, які були у постійному користуванні відповідних підприємств, установ та організацій. Резервний фонд земель перебуває у державній або комунальній власності і призначається для подальшого перерозподілу та використання за цільовим призначенням.

Нормами частини 3 статті 118 Земельного кодексу України визначено, що громадяни - працівники державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонери з їх числа, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні цих підприємств, установ та організацій, звертаються з клопотанням про приватизацію цих земель до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідно до частини 6 ст.118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_4 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_4 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що Головне управління Держгеокадастру приймає рішення про приватизацію земель на підставі звернення осіб визначених у ст. 25, 118, пункту 8 Перехідних положень Земельного кодексу України, з клопотанням про приватизацію цих земель

Разом з цим, позивачі зазначають про звернення до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області з заявою про видачу сертифікатів на право на земельні частки (паї), та відсутність звернення позивачів з заявою про надання дозволу на розробку проектної документації щодо відведення у власність земельної ділянки із земель радгоспу «Білокуракинський».

Таким чином, зазначене дає підстави для висновку щодо відсутності в діях відповідача-2 порушень вимог законодавства.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням встановлених судом обставин, суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволені позову.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції судового рішення.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись статями 309, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2017 р. у справі № 812/1095/16 - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2017 р. у справі № 812/1095/16 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду протягом тридцяти днів з дати підписання.

Судове рішення складено та підписано колегією суддів 24 квітня 2018 року.

Суддя-доповідач: ОСОБА_5

Судді І.Д. Компанієць

ОСОБА_6