Постанова № 73603225, 24.04.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2018 року справа №812/259/18

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

ОСОБА_1 апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача ОСОБА_2, суддів Компанієць І.Д., Казначеєва Е.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 16 березня 2018 року (повний текст складений 20 березня 2018 року) у справі № 812/259/18 (головуючий І інстанції – Борзаниця С.В.) за позовом ОСОБА_3 до Міністерства оборони України, Луганського обласного військового комісаріату про визнання протиправним та скасування рішення, зобов’язання вчинити дії ,-

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2018 року ОСОБА_3 (надалі – позивач) звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України (надалі – відповідач 1), Луганського обласного військового комісаріату (надалі – відповідач 2), в якому просив визнати протиправною відмову Міністерства оборони України у призначенні одноразової грошової допомоги, у зв’язку із настанням ІІІ групи інвалідності, внаслідок захворювання, отриманого під час виконання обов’язків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії; визнати протиправною відмову Луганського обласного військового комісаріату у призначенні одноразової грошової допомоги, у зв’язку із настанням ІІІ групи інвалідності, внаслідок захворювання, отриманого під час виконання обов’язків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії; зобов’язати Міністерство оборони України розглянути питання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв’язку із встановленням інвалідності 3 групи внаслідок травми, пов’язаної з виконанням обов’язків військової служби, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та статей 16-16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 16 березня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено повністю.

Позивач із таким судовим рішенням не погодився, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити його позовні вимоги.

В доводах апеляційної скарги апелянт зазначає, що вперше ІІІ група інвалідності йому була встановлена 09.11.2012 року та редакція Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 13.06.2012 року не містила положень ч. 8 ст. 16-3, яким обмежувались права і свободи позивача звернутись понад трирічний термін щодо виплати одноразової грошової допомоги. Звертає увагу суду апеляційної інстанції, що рішень про призначення одноразової грошової допомоги стосовно позивача не приймалось. Посилаючись на ст.. 22 Конституції України, вважає, що дія Закону № 2011-ХІІ (в редакції Закону від 04.07.2012 № 5040-VІ) поширюється на позивача. Крім того, наголошує на тому, що ним при зверненні із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв’язку із встановленням групи інвалідності були надані всі необхідні документи, передбачені Порядком. Судом не доведено невиконання позивачем вимог п. 11 Порядку при поданні заяви до Міністерства оборони України через Сєвєродонецький міський військовий комісаріат. Вважає, що законодавець пов’язує право з датою, що зазначена у довідці МСЕК і не позбавляє права особу отримати одноразову грошову допомогу на підставі довідки МСЕК, виданої при повторному огляді.

Сторони у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду судового засідання, тому, у відповідності п.2 ч. 1 ст.311 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

На підставі ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами в межах та доводів апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів встановила наступне.

Позивач, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у період з 25 грудня 1982 року по 03 лютого 1985 року проходив строкову військову службу, в тому числі у складі в/ч 35818 під час бойових дій (виконання інтернаціонального обов’язку) на території Демократичної Республіки Афганістан, про що свідчать записи у військовому квитку НУ № 7268971 (а.с. 73-76).

Згідно з витягом із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв’язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв № 795 від 25.04.2012 року, у позивача наявні множинні вогнепальні осколкові поранення, наслідки яких рубці шкіри в ділянці правої брови, передньої поверхні правої гомілки у середній третині розмірами від 4,4х0,3 см до 2,2х0,6 см, підтверджені висновком спеціаліста в галузі судово-медичної експертизи Київського міського бюро судово-медичної експертизи № 370/Ж від 11.04.12, які у подальшому призвели до розвитку залишкових явищ після перенесеної контузії головного мозку (1984р) у вигляді післяконтузійної енцефалопатії ІІІ ст. з правобічними пірамідними знаками, емоційною лабільністю, підвиденою реактивністю, післяконтузійного церебрального арахноїдиту з лікворо-циркуляторними розладами, центральної вестибулярної дисфункції ІІ-ІІІ ст., згідно консультативних висновків Інституту нейрохірургії АМН України № 9162 від 07.04.12 та інституту отоларингології № 5169 від 17.04.12, - поранення, контузія, захворювання, так, пов’язані з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с. 6).

З 09 листопада 2012 року позивачу первісно встановлено ІІІ групу інвалідності, що підтверджується довідкою МСЕК серії 10 ААБ № 328385 від 12 листопада 2012 року. У довідці зазначено, що інвалідність у ОСОБА_3 поранення, контузія, так, пов’язана з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії (а.с. 26).

У листопаді 2013 року позивачу повторно встановлено ІІІ груп інвалідності з тих самих підстав, що і у 2012 році, що підтверджується довідкою МСЕК серії 10 ААВ № 429259 від 05 листопада 2013 року (а.с. 7).

Із позовної заяви позивача вбачається та сторонами не заперечується, що у березні 2017 року позивач звернувся із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв’язку із встановленням ІІІ групи інвалідності до Луганського обласного військового комісаріату.

В подальшому, документи відповідача ОСОБА_1 обласний військовий комісаріат направив до Департаменту фінансів Міністерства оборони України для вирішення питання щодо можливості призначення відповідної одноразової грошової допомоги у зв’язку з настанням інвалідності.

Листом від 15.06.2017 року за № 248/316/2065 позивача було повідомлено, що в пакеті документів наданих до Луганського обласного військового комісаріату немає довідки органів медико-соціальної експертної комісії про первинне встановлення інвалідності, що не дає можливості визначити розмір одноразової грошової допомоги відповідно до чинного Порядку та запропоновано надати до військового комісаріату копію довідки МСЕК про первинне встановлення групи інвалідності.(а.с. 8)

Листом від 19.06.2017 № 248/3/6/2079 Департамент фінансів Міністерства оборони України повідомив позивача, що особи, які звільнені з військової служби до набуття чинності Закону України від 04.04.2006 року №3597-IV «Про внесення змін до Закону України «Про загальний військовий обов’язок і військову службу», яким запроваджено виплату одноразової грошової допомоги та інвалідність, яким встановлено до 01 січня 2014 року, тобто до набрання чинності нової редакції статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановами Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975, права на отримання одноразової допомоги не дають, зазначивши, при цьому, що оскільки ОСОБА_3 був звільнений зі строкової військової служби у 1985 році та отримав первинно інвалідність у 2013 році. (а.с. 10).

Аналогічна відповідь отримана позивачем і від Луганського обласного військового комісаріату.(а.с. 11)

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ "Про військовий обов'язок і військову службу".

Відповідно до статті 41 цього Закону (у редакції, чинній на час звернення позивача до відповідача) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-ХІІ).

Згідно частини другої статті 16 Закону № 2011-ХІІ (у редакції, чинній на час встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності), у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Пунктом другим Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року за № 499, передбачено, що одноразова грошова допомога виплачується військовослужбовцям строкової служби у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) без встановлення групи інвалідності, заподіяного їм під час проходження військової служби, чи в разі настання інвалідності під час проходження військової служби та особам, звільненим із строкової військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, залежно від ступеня втрати працездатності - у розмірі, що визначається у відсотках десятирічного грошового забезпечення.

Відповідно до пункту другого Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. № 975, особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги: допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Пунктом 3 Порядку № 975 передбачено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Згідно з пунктом 12 Порядку №975 (в редакції чинній на час звернення позивача за допомогою) призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Відповідно до пункту 13 Порядку №975 керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Як зазначалося вище, позивача листом Департаменту Фінансів Міністерства оборони України від 19 червня 2017 року № 248/3/6/2079 повідомлено про відмову у призначенні та нарахуванні одноразової грошової допомоги за відсутності законних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції визнав наявність у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги, при цьому дійшов висновку, що позивачем без поважних причин пропущений строк, визначений законом для реалізації такого права та як наслідок відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Слід зазначити, що висновки суду стосовно визнання наявності права позивача на отримання одноразової грошової допомоги є необґрунтованими, оскільки, встановивши, що позивач проходив строкову військову службу, суд не звернув уваги, що питання виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям строкової військової служби врегульовано частиною шостою статті 16 Закону № 2011-ХІІ, яка по іншому ніж частина друга, визначала право на отримання одноразової допомоги в залежності від часу настання інвалідності.

Так, частиною шостою статті 16 Закону № 2011-ХІІ (у редакції, чинній на час встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності) передбачалося, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби під час проходження військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі, що визначається у відсотках від загальної суми допомоги на випадок загибелі (смерті), встановленої пунктом 5 цієї статті.

Аналогічні умови щодо військовослужбовців строкової військової служби закріплені і в пункту другому Порядку № 499.

Отже, ані статтею 16 Закону № 2011-ХІІ, ані Порядком № 499, які діяли на час настання інвалідності позивача, не передбачалось можливості отримання одноразової допомоги військовослужбовцю строкової військової служби у разі настання інвалідності після спливу трьох місяців від дати звільнення зі служби.

Крім того, на момент звернення позивача із заявою про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги діяла норма ст.. 16-3 Закону № 2011, відповідно до п. 8 якої, особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Отже, суд першої інстанції вірно зазначив, що позивачем пропущений визначений законом строк реалізації свого права на звернення за отриманням такої допомоги, оскільки днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії. Група інвалідності позивачу встановлена відповідно довідки МСЕК серії ААБ № 328385 від 12.12.2012, повторний огляд та підтвердження групи інвалідності не є моментом встановлення інвалідності, тому доводи апелянта стосовно того, що п. 3 Порядку № 975 не містить вимог надавати довідку МСЕК, яка була видана позивачу при первинному огляді та право позивача виникло з дати, що зазначена у довідці МСЕК від 19.11.2015 року є безпідставними.

Посилання позивача на те, що рішень про призначення одноразової грошової допомоги стосовно нього не приймалось, а відтак дія Закону № 2011 (в редакції Закону від 04.07.2012 № 5040-VІ) поширюється і на нього судом не приймається до уваги, оскільки особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим постановою № 975, мають право на отримання одноразової грошової допомоги: допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги. А як зазначено судом апеляційної інстанції, ані статтею 16 Закону № 2011-ХІІ, ані Порядком № 499, які діяли на час настання інвалідності позивача, не передбачалось можливості отримання одноразової допомоги військовослужбовцю строкової військової служби у разі настання інвалідності після спливу трьох місяців від дати звільнення зі служби. Позивача було повідомлено про відсутність законних підстав для виплати одноразової грошової допомоги, тобто відповідачем фактично прийняте рішення з цього питання, тому суд апеляційної інстанції вважає, що вимоги позивача в частині зобов’язання Міністерство оборони України розглянути питання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв’язку із встановленням групи інвалідності також задоволенню не підлягають.

Таким чином, суд першої інстанції по суті спір вирішив правильно, відмовляючи у задоволенні позову, проте дійшов помилкового висновку про наявність у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги, тому із врахуванням положень п. 2 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду першої інстанції підлягає зміні.

Повний текст постанови складений 24 квітня 2018 року.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 16 березня 2018 року у справі № 812/259/18 змінити в мотивувальній частині, виклавши її в редакції даної постанови.

В іншій частині рішення Луганського окружного адміністративного суду від 16 березня 2018 року у справі № 812/259/18 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання, та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Суддя-доповідач: ОСОБА_2

Судді Е.Г. Казначеєв

ОСОБА_4