Постанова № 73603222, 24.04.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2018 року справа №812/668/18

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді: Ястребової Л.В, суддів Казначеєва Е.Г., Компанієць І.Д., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 20 березня 2018 р. у справі № 812/668/18 (головуючий І інстанції - Шембелян В.С.) за позовом ОСОБА_1 до Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов’язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

16 березня 2018 року ОСОБА_1 (надалі – позивач) звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (надалі – відповідач) про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати з 20 липня 2017 року пенсії та зобов’язання відповідача поновити нарахування і виплатиту пенсії з 20 липня 2017 року (а.с. 4-7).

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 20 березня 2018 року провадження по даній адміністративній справі зупинено до набрання законної сили рішенням Верховного Суду у зразковій справі № 805/402/18 (а.с. 21).

Позивач із зазначеною ухвалою суду першої інстанції не погодився, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та відновити провадження по зазначеній справі.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що він не є внутрішньо переміщеною особою, оскільки зареєстрований у ІНФОРМАЦІЯ_1, яка є підконтрольною українській владі територією, що підтверджується відміткою у паспорті, а тому, вимагання відповідачем у нього довідки внутрішньо переміщеної особи для поновлення та виплати пенсії є прямим порушенням пенсійного законодавства. Апелянт вважає, що посилання суду першої інстанції на ухвалу Верховного Суду про відкриття провадження у зразковій справі № 805/402/18, як на підставу для зупинення провадження у справі є неправомірним, оскільки предметом спору у зразковій справі є припинення виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам, а предметом спору даної справи є поновлення нарахування та виплату пенсії пенсіонеру, як, в свою чергу, не є внутрішньо переміщеною особою, тобто, дана адміністративна справ не має ознак типової справи, що розглядається у Верховному Суді.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи в межах апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, є громадянином України, який з 19.07.2017 року зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, б. 35, про що свідчить відмітка у паспорті (а.с. 9).

20 липня 2017 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення та виплату пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п «а» ст. 13 Закону Ураїни «Про пенсійне забезпечення», що відповідачем у справі не заперечується та не є у справі спірним.

Відповідно до листа Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 21.02.2018 року № 3641/03-1, надісланого на адвокатський запит адвокату ОСОБА_2, до якої позивач звернувся за правовою допомогою, пенсію позивачу призначено з 20 липня 2017 року, але остання не була нарахована та виплачена з тих підстав, що позивачем, до основного пакету документів не надано довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, посилаючись, при цьому, на розяснення Міністерства соціальної політики України від 24.02.2017 р. № 47/0/106-17/222, де зазначено, що у разі зміни внутрішньо переміщеною особою реєстрації місця проживання у паспорті, вона не втрачає право на статус внутрішньо переміщеної особи, що, в свою чергу, свідчить про необхідність, у даному випадку, надання позивачем відповідної довідки внутрішньо переміщеної особи для нарахування та виплати пенсії за віком на пільгових умовах.

Позивач із такими діями позивача не погодився та звернувся до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 20 березня 2018 року, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі (а.с. 1).

В подальшому, ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 20 березня 2018 року провадження по даній адміністративній справі зупинено до набрання законної сили рішенням Верховного Суду у зразковій справі № 805/402/18, яка, наразі, є предметом апеляційного оскарження.

Приймаючи рішення про зупинення провадження у справі, суд першої інстанції зазначив, що позивач є внутрішньо переміщеною особою, перебуває на обліку в Рубіжанському об’єднаному управлінню пенсійного фонду України Луганської області у якості отримувача пенсії за віком на пільгових умовах, але з 20 липня 2017 року відповідачем припинено позивачу виплату його пенсії, що і стало підставою для звернення позивача до суду із вказаним позовом. Також, суд першої інстанції зазначив, що зазначена адміністративна справа підпадає під ознаки типової справи, яка розглядається у Верховному Суді (справа № 805/402/18).

Суд апеляційної інстанції вважає такий висновок суду першої інстанції помилковим з огляду на наступне.

Так, Законом України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” № 1706-VII (надалі – Закон № 1706-VII), відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, встановлено гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” № 1706-VII, внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Згідно ст. 4 Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб”, факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що, починаючи з 19 липня 2017 року ОСОБА_1 не є внутрішньо переміщеною особою, оскільки у паспорті останнього чітко вказано, що останній зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 (підконтрольна українській владі територія), тобто знято з реєстрації за адресою: Луганська область, м. Алчевськ, вул. Сарматська, буд. 42, а отже, позивач не є внутрішньо переміщеною особою.

Крім того, слід зазначити, що листом Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області від 20.07.2017 р. за вих. № 9/4061 позивача повідомлено про прийняття рішення про скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 19.07.2017 р. № НОМЕР_1 (а.с. 10).

Таким чином, поданий на розгляд спір повинен розглядатися з урахуванням вимог чинного пенсійного законодавства України, за виключенням вимог законодавства, яке стосується прав і свобод внутрішньо переміщених осіб.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що зразкова справа № 805/402/18, яка перебуває на розгляді у Верховному Суді, предметом спору якої є припинення територіальними органами Пенсійного фонду України виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам з підстав, не передбачених статтею 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не є підставою для зупинення провадження по даній справі, оскільки обставини справи № 805/402/18 не тотожні обставинам цієї справи.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що статтею 320 КАС України визначено, що підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є:

1) неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Враховуючи все вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що судом першої інстанції ухвалено судове рішення з порушенням норм процесуального права, у зв’язку з чим ухвала суду першої інстанції про зупинення провадження у справі підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 286, 308, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 20 березня 2018 р. у справі № 812/668/18 та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Повний текст постанови складено 24 квітня 2018 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її постановлення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Л.В. Ястребова

Судді І.Д. Компанієць

ОСОБА_3