Рішення № 73603070, 25.04.2018, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2018 р. м. Чернівці справа № 824/262/18-а

Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Левицький В.К., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Головного управління Держпродспоживслужби в Чернівецькій області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В С Т А Н О В И В:

Головне управління Держпродспоживслужби в Чернівецькій області (далі - позивач) звернулося до суду з вказаним позовом, в якому просить прийняти рішення, яким стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) штрафну санкцію в розмірі 2500,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що відповідачем у встановлені законом строки не сплачено штраф за порушення законодавства про рекламу. Оскільки, штраф в добровільному порядку не сплачено, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення його в судовому порядку.

Статтею 263 КАС України передбачено, що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо стягнення грошових сум, що ґрунтуються на рішеннях суб'єктів владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження та сума яких не перевищує ста розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 22.03.2018 р. відкрито провадження у адміністративній справі №824/262/18-а та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Цією є ухвалою, у відповідності до ст. 162 КАС України відповідачу надано п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов.

Вищезгадану ухвалу відповідач отримав 27.03.2018 р., що підтверджується відміткою про вручення рекомендованого поштового відправлення.

Відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 251 КАС України днем вручення судового рішення є день вручення судового рішення під розписку.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до переконання, що відповідач належним чином повідомлений про відкриття провадження в адміністративній справі.

Правом передбаченим ст. 162 КАС України відповідач не скористався, відзив на позов до суду не направив.

Враховуючи приписи ст. 251 та 263 КАС України, суд вважає за можливе та доцільне розглянути справу на підставі наявних матеріалів та доказів за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1) зареєстрований як фізична особа-підприємець 24.07.2008 р.

Згідно відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності відповідача є роздрібна торгівля з лотків на ринках (а.с. 24-26).

06.09.2017 р. Департамент економічного розвитку Львівської міської ради (далі - Департамент) направив на адресу відповідача вимогу №23/Р-11-2674, якою повідомив про порушення вимоги ч. 1 ст. 16 Закону України “Про рекламу”, а саме про самовільне встановлення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами - Реклама на інженерній споруді, на проспекті ОСОБА_2, 97 (розміри площини рекламної конструкції - 10,00 м х 1,00 м (місце №1) та 4,00 х 1,00 (місце №2)) та запропоновано в термін до 21.09.2017 р. усунути вказані порушення.

Департамент також попередив відповідача, що при невиконанні цієї вимоги буде скеровано подання у Головне управління Держпродспоживслужби у Львівській області про порушення законодавства про рекламу для накладення штрафу у розмірі п'ятикратному вартості розповсюдженої реклами або у розмірі 300 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а самовільно встановлені позивачем конструкції зовнішньої реклами буде демонтовано примусово.

Крім того, Департамент додатково повідомив відповідача про можливість встановлення рекламної конструкції тільки після отримання дозволу. Отримати дозвіл можна подавши заяву встановленого зразка з пакетом документів відповідно до п. 4.1- 4.2 “Правил розміщення зовнішньої реклами у м. Львові”, рішення виконкому №569 від 21.05.2010 р. (а.с. 12).

01.11.2017 р. Головним управлінням Держспоживслужби у Львівській області на підставі подання Департаменту економічної політики Львівської міської ради від 06.10.2017 р. №23/Р-11-3091, складено протокол про порушення законодавства про рекламу №0341 відносно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (а.с. 11).

Із змісту вказаного протоколу, судом встановлено, що відповідачем розміщено зовнішню рекламу за адресою: м. Львів, проспект Червоної Калини, 97 (два рекламоносії на інженерній споруді) з ознаками порушення вимог ч. 1 ст. 16 Закону України “Про рекламу” без наявності дозволу на розміщення зовнішньої реклами від органів місцевого самоврядування.

02.11.2017 р. Головне управління Держпродспоживслужби у Львівській області листом за вих. №7-1-13/6587 направлено на адресу Головного управління Держпродспоживслужби у Чернівецькій області матеріали справи про порушення Закону України “Про рекламу” фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 для подальшого розгляду та прийняття рішення про накладення штрафу відповідно до вимог чинного законодавства (а.с. 19).

У зв`язку з розглядом протоколу про порушення законодавства про рекламу, 28.11.2017 р. позивач направив на адресу відповідача вимогу про надання інформацію та копії документів (а.с. 13).

Вказану вимогу відповідачем отримано особисто 01.12.2017 р., що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 13 на звороті).

Рішенням Головного управління Держпродспоживслужби в Чернівецькій області №14 від 30.11.2017 р. на підставі протоколу про порушення законодавства про рекламу від 01.11.2017 р. складеного Головним управлінням Держпродспоживслужби у Львівській області та матеріалів Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради вирішено розпочати справу про порушення законодавства про рекламу відносно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 юридична адреса: АДРЕСА_1; адреса здійснення діяльності: вул. Городоцька, 72, м. Львів (а.с. 14).

14.12.2017 р. позивач направив на адресу відповідача запрошення №24.07/04-5393 на засідання щодо розгляду справи про порушення законодавства про рекламу, яким повідомив про проведення засідання 22.12.2017 р. об 11 год. 30 хв. у приміщенні Управління захисту споживачів (м. Чернівці, вул. С. Бандери, 6, каб. 1) (а.с. 15).

Вказане запрошення відповідачем отримано 27.12.2017 р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 15 на звороті).

Судом встановлено, що за результатами розгляду справи за порушення законодавства про рекламу, а саме ч. 1 ст. 16 Закону України “Про рекламу” у відповідності до вимог ч. 7 ст. 27 Закону України “Про рекламу”, 22.12.2017 р. позивачем винесено рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу № 15, яким наклав на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штраф у розмірі 2500,00 грн та зобов`язано відповідача у п'ятнадцятиденний строк після отримання вказаного рішення сплатити у встановленому порядку штраф на рахунок вказаний у рішенні. Роз'яснення, що у разі невиконання рішення сума штрафу буде стягнута у судовому порядку (а.с. 17).

Судом встановлено, що вказане рішення позивачем направлено на адресу відповідача, яке повернуто на адресу позивача за закінченням встановленого строку зберігання, що підтверджується довідкою Укрпошти (а.с. 18).

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Засади рекламної діяльності в Україні, відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами регулює Закон України “Про рекламу” від 03.07.1996 р. №270/96-ВР (далі - Закон №270/96-ВР) та іншими нормативними актами, які регулюють відносини у сфері реклами.

Відповідно до ст. 1 Закону №270/96-ВР реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону №270/96-ВР розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Під час видачі дозволів на розміщення зовнішньої реклами втручання у форму та зміст зовнішньої реклами забороняється.

Розміщення зовнішньої реклами у межах смуги відведення автомобільних доріг здійснюється відповідно до цього Закону на підставі зазначених дозволів, які оформляються за участю центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства та управління автомобільними дорогами, або їх власників та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки дорожнього руху.

Зовнішня реклама на територіях, будинках та спорудах розміщується за згодою їх власників або уповноважених ними органів (осіб).

Стягнення плати за видачу дозволів забороняється.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону №270/96-ВР контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснює у межах своїх повноважень у т.ч. центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів - щодо захисту прав споживачів реклами.

Згідно з п. 1 Положення про державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 02.09.2015 р. №667 (далі - Положення №667) Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (далі - Держпродспоживслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства та який реалізує державну політику у галузі ветеринарної медицини, сферах безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, карантину та захисту рослин, ідентифікації та реєстрації тварин, санітарного законодавства, попередження та зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров'я населення, метрологічного нагляду, ринкового нагляду в межах сфери своєї відповідальності, насінництва та розсадництва (в частині сертифікації насіння і садивного матеріалу), реєстрації та обліку машин в агропромисловому комплексі, державного нагляду (контролю) у сфері агропромислового комплексу, державного нагляду (контролю) у сферах охорони прав на сорти рослин, насінництва та розсадництва, державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів і рекламу в цій сфері, за якістю зерна та продуктів його переробки, державного нагляду (контролю) за додержанням заходів біологічної і генетичної безпеки щодо сільськогосподарських рослин під час створення, дослідження та практичного використання генетично модифікованого організму у відкритих системах на підприємствах, в установах та організаціях агропромислового комплексу незалежно від їх підпорядкування і форми власності, здійснення радіаційного контролю за рівнем радіоактивного забруднення сільськогосподарської продукції і продуктів харчування.

Держпродспоживслужба здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи.

Відповідно до п. 6 Положення №667 Держпродспоживслужба для виконання покладених на неї завдань має право в т. ч.: одержувати безоплатно від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, їх посадових осіб, а також громадян та громадських об'єднань інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на неї завдань і функцій, у тому числі з метою планування здійснення заходів державного нагляду (контролю); скликати наради, утворювати комісії та робочі групи, проводити наукові конференції, семінари з питань, що належать до її компетенції; здійснювати заходи державного нагляду (контролю) відповідно до закону; вимагати відповідно до закону від суб'єктів господарювання усунення виявлених порушень; вживати у межах повноважень, передбачених законом, заходів до усунення порушень вимог закону і притягнення винних у таких порушеннях осіб до відповідальності відповідно до закону; складати в установлених законом випадках протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати відповідно до закону справи про адміністративні правопорушення і приймати за результатами розгляду рішення про накладення штрафів та застосовування інших санкцій, передбачених законом; викликати громадян для одержання усних або письмових пояснень у зв'язку з порушенням ними вимог законодавства у сфері експлуатації машин та інших технічних засобів для агропромислового комплексу.

Отже, Держпродспоживслужба в межах повноважень щодо державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів і рекламу в цій сфері має право складати в установлених законом випадках протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати відповідно до закону справи про адміністративні правопорушення і приймати за результатами розгляду рішення про накладення штрафів та застосовування інших санкцій, передбачених законом.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 26 Закону №270/96-ВР на вимогу органів державної влади, на які згідно із законом покладено контроль за дотриманням вимог законодавства про рекламу, рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами зобов'язані надавати документи, усні та/або письмові пояснення, відео- та звукозаписи, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення ними повноважень щодо контролю.

Крім того, відповідний орган державної влади має право: вимагати від рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами усунення виявлених порушень вимог законодавства; вимагати припинення дій, що перешкоджають здійсненню державного контролю; надавати (надсилати) рекламодавцям, виробникам та розповсюджувачам реклами обов'язкові для виконання приписи про усунення порушень; приймати рішення про визнання реклами недобросовісною, прихованою, про визнання порівняння в рекламі неправомірним з одночасним зупиненням її розповсюдження; приймати рішення про зупинення розповсюдження відповідної реклами.

Органи державної влади зобов'язані повідомляти рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами про розгляд справ про порушення ними вимог законодавства про рекламу не менше ніж за п'ять робочих днів до дати розгляду справи.

Відповідно до. ч. 3 ст. 26 Закону №270/96-ВР рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами під час розгляду питання про порушення цього Закону мають право: бути присутніми на засіданні державного органу під час розгляду питання про порушення ними цього Закону; подавати необхідні документи, давати пояснення; отримувати копію протоколу засідання та рішення державного органу, прийнятого щодо них; оскаржувати дії чи бездіяльність зазначеного державного органу та його посадових осіб до суду.

Стаття 27 Закону №270/96-ВР визначає відповідальність за порушення законодавства про рекламу, а саме особи, винні у порушенні законодавства про рекламу, несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до ч. 7 ст. 27 Закону №270/96-ВР у разі неможливості встановлення вартості реклами, розповсюдженої з порушенням вимог цього Закону, на рекламодавців та розповсюджувачів реклами рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, накладається штраф у розмірі до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Питання накладення уповноваженими особами Держспоживінспекції та її територіальних органів в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі (далі - територіальні органи) штрафів на рекламодавців, виробників і розповсюджувачів реклами за порушення законодавства про рекламу (крім штрафів, накладення яких належить виключно до компетенції Антимонопольного комітету і регулюється законодавством з питань авторського права та суміжних прав) регулює Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 р. №693 (далі - Порядок №693).

Пунктом 9 Порядку №693 встановлено, що підставою для розгляду справи про порушення законодавства про рекламу (далі - справа) є відповідний протокол, складений уповноваженою посадовою особою Антимонопольного комітету, Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, Мінфіну, НКЦПФР або Держспоживінспекції та її територіальних органів.

Відповідно до п. 11, 12 Порядку №693 за наявності ознак порушення законодавства про рекламу приймається рішення про початок розгляду справи.

Справа розглядається у місячний строк з дня прийняття рішення про початок її розгляду.

Згідно з п. 13 Порядку посадові особи Держспоживінспекції та її територіальних органів, які розглядають справу: перевіряють відповідність реклами вимогам законодавства до змісту та достовірності реклами, порядку її виготовлення і розповсюдження; отримують документи, усні чи письмові пояснення, відео- та звукозаписи, а також іншу інформацію, що стосується порушень законодавства про рекламу; готують попередні висновки і вносять їх на розгляд Голови Держспоживінспекції, його заступників, начальників територіальних органів Держспоживінспекції, їх заступників.

Відповідно до п. 16 Порядку №693 справа розглядається за участю представника особи, щодо якої порушено справу. В разі його відсутності справу може бути розглянуто, якщо незважаючи на своєчасне повідомлення про місце і час розгляду справи не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення розгляду справи.

Приписами п. 18, 19 Порядку №693 встановлено, що за результатами розгляду справи приймається рішення, що оформляється у двох примірниках, один з яких залишається у Держспоживінспекції або її територіальному органі, другий - у 10-денний строк надсилається особі, стосовно якої було прийнято рішення, або видається її представникові під розписку.

Рішення у справі може бути оскаржено в установленому порядку.

Згідно з п. 20 Порядку №693 сума штрафів за порушення законодавства про рекламу сплачується добровільно або стягується в судовому порядку відповідно до законодавства.

Судом встановлено, що за результатами розгляду справи за порушення законодавства про рекламу, а саме ч. 1 ст. 16 Закону України “Про рекламу” у відповідності до вимог ч. 7 ст. 27 Закону України “Про рекламу”, 22.12.2017 р. позивачем винесено рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу № 15, яким наклав на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штраф у розмірі 2500,00 грн та зобов`язано відповідача у п'ятнадцятиденний строк після отримання вказаного рішення сплатити у встановленому порядку штраф на рахунок вказаний у рішенні.

В ході судового розгляду даної справи, сторони до суду не надали докази оскарження в судовому порядку рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу № 15 від 22.12.2017 р., яким на відповідача накладено штраф у розмірі 2500,000 грн.

Таким чином, рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу № 15 від 22.12.2017 р. є підставою для стягнення з відповідача штрафу, який ним в добровільному порядку не сплачений.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст. 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідач не надав доказів відсутності або погашення ним вказаної суми податкового боргу.

Станом на час розгляду справи, штраф в добровільному порядку відповідачем не сплачено, доказів відсутності або сплати ним вказаного штрафу до суду не надано, тому суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і наявним матеріалам, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст. ст. 77, 241 та 246 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_1) штраф у сумі 2500,00 грн до державного бюджету України (код платежу 21081100, р/р 31111106700002 в УДКСУ у м. Чернівці, МФО 856135, код ЄДРПОУ 37978173).

Згідно ст. 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до ст. ст. 293, 295 КАС України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Суддя В.К. Левицький