Рішення № 73602768, 18.04.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 квітня 2018 року 15:18 № 826/10987/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Григоровича П.О., при секретарі судового засідання Морозовій Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доДержавної служби України з надзвичайних ситуацій провизнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити дії за участю:

представника позивача - Швачко О.В.;

представника відповідача - Капелюшна О.Б.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі також - позивач або ОСОБА_1.) з адміністративним позовом до Державної служби України з надзвичайних ситуацій (далі також - відповідач або ДСНС), в якому просить:

1. Встановити відсутність повноважень у засідання комісії з питань розгляду матеріалів про визначення статусу учасника бойових дій у Державній службі України з надзвичайних ситуацій визнавати документи поданні до заяви підписану ОСОБА_1 28 жовтня 2015 року, такими, які що не доводять спеціальну підготовку для виконання піротехнічних робіт та безпосередню участь ОСОБА_1 у піротехнічних роботах (розмінуванні).

2. Скасувати протокол № 11 прийнятий засіданням комісії з питань розгляду матеріалів про визначення статусу учасника бойових дій у Державній службі України з надзвичайних ситуацій 10 квітня 2017 року в частині, що стосується ОСОБА_1,

3. Зобов'язати Державну служби України з надзвичайних ситуацій розглянути заяву ОСОБА_1 підписану 28 жовтня 2015 року, застосував лише нормативно-правові акти зазначені в резолютивній частині постанови Окружного адміністративного суду міста Києва по справі № 826/1961/16 прийняту 14 листопада 2016 року.

Позовні вимоги мотивовано тим, що комісія ДСНС України, перевищуючи надані їй повноваження, при виконанні постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.11.2016 у справі № 826/1961/16 вийшла за межі її резолютивної частини, а саме застосувала п. 4 наказу МНС України № 707 від 06.11.2006 під час розгляду заяви, підписаної ОСОБА_1 28.10.2015 всупереч постанови від 14.11.2016.

Представник відповідача, заперечуючи проти адміністративного позову вказав на необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення, оскільки вважає, що відповідач у повному обсязі виконав судове рішення від 14.11.2016 у справі № 826/1961/16, встановивши під час його виконання факт відсутності у позивача документів, які б підтвердили його особисту участь у розмінуванні, як основної умови для прийняття позитивного рішення про надання статусу учасника бойових дій.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їхніх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд мі ста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, позивач з 07.08.2008 і по теперішній час обіймає посаду заступника начальника Центрального аварійно-рятувального загону Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту МНС України.

14 квітня 2008 року та 10 грудня 2008 року позивач отримав свідоцтва, відповідно, про проходження зборів за планом підготовки фахівців піротехнічних груп 2-го рівня для середнього та начальницького складу (72 години); про проходження зборів за планом підготовки фахівців, які здійснюють ідентифікацію вибухонебезпечних предметів (36 годи). Також, проходив збори з особовим складом Центру розмінування Центрального аварійно-рятувального загону пов'язаних із допущенням до знешкодження вибухонебезпечних предметів. Наказом начальника Центру розмінування Центрального аварійно-рятувального загону Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту від 17.03.2009 № 79, позивач був допущений до виконання робіт, пов'язаних із пошуком, знешкодженням та знищенням вибухонебезпечних предметів.

Наказами начальника Центру розмінування Центрального аварійно-рятувального загону Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту від 05.06.2009 № 241, від 28.07.2009 № 362, від 31.07.2009 № 380, від 01.08.2009 № 381, від 02.08.2009 № 382, центр розмінування Центрального аварійно-рятувального загону залучався на проведення робіт по очистці місцевості від вибухонебезпечних предметів часів ВВВ в м. Ірпінь Київської області, у Голосіївському районі м. Києва, у Вишгородському районі Київської області, у Дарницькому районі Київської області. Виконання зазначених робіт підтверджується актами від 05.06.2009 № 98, від 23.07.2009 № 164, від 31.07.2009 № 182, від 01.08.2009 № 183, від 02.08.2009 № 184.

Разом з тим, зі змісту вказаних актів вбачається, що відповідні роботи проводились групами розмінування, до яких позивач не входив, при цьому, підписував акти як керівник з організації робіт.

28 жовтня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до ДСНС України із заявою, у якій просив розглянути документи для визначення статусу учасника бойових дій, та доданими до неї відповідними документами. У відповідь на вказану заяву, листом від 09 листопада 2015 року №02-16309/284 позивача повідомлено про те, що у ДСНС України створено Комісію з питань розгляду матеріалів про визначення статусу учасника бойових дій, яка розглядає питання, пов'язані з установленням статусу учасника бойових дій, виключно особам рядового і начальницького складу ДСНС України, у зв'язку із чим, надані на розгляд Комісії матеріали повертаються позивачу.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду, в результаті чого, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.11.2016 по справі № 826/1961/16, ДСНС зобов'язано розглянути заяву з доданими документами, підписану позивачем (ОСОБА_1.) 28.10.2015, щодо встановлення статусу учасника бойових дій у відповідності до вимог Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та положень частини четвертої наказу Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи №330 від 31.05.2006 «Про затвердження Положення про Комісію з питань, пов'язаних з установлення статусу учасника війни особам рядового і начальницького складу МНС України відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

З метою виконання вказаного рішення, позивач звернувся 20.02.2017 до відповідача із заявою про добровільне виконання судового рішення, додавши до неї, зокрема, заяву від 28.10.2016 та документи щодо встановлення статусу учасника бойових дій.

За результатом розгляду документів щодо визначення статусу «ветеран війни - учасник бойових дій» особам рядового та начальницького складу ДСНС України, які брали особисту участь у розмінуванні (виявленні, знешкодженні, транспортуванні та знищенні) вибухонебезпечних предметів (бомб, мін, снарядів тощо) згідно з пунктом 11 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Комісією з питань розгляду матеріалів про визначення статусу учасника бойових дій у ДСНС України на засіданні 10.04.2017 (протокол № 11), ОСОБА_1 відмовлено у визначенні статусу «ветеран війни - учасник бойових дій», у зв'язку з тим, що надані на розгляд документи не підтверджують його безпосередню участь у розмінуванні (виявленні, знешкодженні, транспортуванні та знищенні) вибухонебезпечних предметів. В наданих на розгляд документах заявник значиться як керівник робіт з розмінування, який відповідно до своїх функціональних обов'язків повинен лише забезпечувати вищевказані роботи.

Відповідно пункту 4 наказу МНС України від 06.11.2006 № 707 «Про вдосконалення порядку визначення статусу «учасник бойових дій» особам рядового та начальницького складу МНС» до безпосереднього виконання піротехнічних робіт, пов'язаних із знешкодженням та знищенням вибухонебезпечних предметів, допускається тільки штатний особовий склад груп піротехнічних робіт, який пройшов навчання за спеціальністю у навчальних закладах МНС і Міноборони. Разом з цим, у заявника відсутня відповідна освіта та спеціальна підготовка для виконання піротехнічних робіт.

Вважаючи такі дії та рішення (протокол) відповідача протиправними, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Дослідивши та надавши оцінку наявним у матеріалах справи письмовим доказам та поясненням представників сторін, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.

Частиною другою статті 2 Кодекс адміністративного судочинства України закріплено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуваннях усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини другої статті 6 та частини другої статті 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначає Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі також - Закон).

Відповідно до статті 5 Закону, учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Згідно з пунктом 11 частини першої 6 Закону, учасниками бойових дій визнаються, зокрема, особи, які у складі груп піротехнічних робіт (груп розмінування) залучалися до безпосереднього виконання завдань щодо розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів на території України, та особи, які на мінних тральщиках брали участь у траленні бойових мін у територіальних і нейтральних водах у воєнний і повоєнний час.

Відповідно до пункту 1 Положення про Комісію з питань, пов'язаних з установленням статусу учасника війни особам рядового і начальницького складу МНС України відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», затвердженого наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 31.05.2006 № 330 (далі також - Положення) Комісія створюється у Міністерстві України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (далі - Міністерство) для розгляду заяв осіб рядового та начальницького складу Міністерства, пов'язаних з установленням статусу учасника війни, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

У своїй діяльності Комісія керується законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, Міністерства праці та соціальної політики України та цим Положенням (пункт 2 Положення).

Згідно пункту 4 Положення, Комісія зобов'язана, окрім іншого: приймати до розгляду заяви осіб рядового та начальницького складу Міністерства про визнання їх учасниками війни, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; розглядати заяви осіб рядового та начальницького складу Міністерства, що надійшли до Комісії, у 10-денний термін; приймати відповідне рішення про надання або відмову в наданні статусу учасника війни та інформувати заявників.

Комісія несе відповідальність за прийняті нею рішення. Рішення Комісії оформляються протоколом, який підписується головою і секретарем Комісії та скріплюється гербовою печаткою Міністерства (пункт 5 Положення).

Разом з тим, відповідно до пункту 5 Інструкції про порядок видачі посвідчень, нагрудних знаків ветеранів війни особам рядового і начальницького складу МНС України, затвердженої наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 31.05.2006 № 331 (далі також - Інструкція) особам, визнаним ветеранами війни (пункти 2, 4, 11, 13, 14, 15 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), посвідчення видаються на підставі раніше виданих посвідчень, довідок, виданих органами Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Міністерства закордонних справ України, Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Міністерства праці та соціальної політики України.

Особам, які визнані учасниками бойових дій (пункт 11 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), посвідчення видаються на підставі: витягу з наказу начальників головних управлінь (управлінь) МНС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, аварійно-рятувальних загонів, Спеціального морського загону Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту про призначення до групи розмінування (тралення бойових мін) та допущення особового складу до знищення вибухонебезпечних предметів у воєнний і повоєнний час; витягу з наказу начальників головних управлінь (управлінь) МНС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, аварійно-рятувальних загонів, Спеціального морського загону Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту про виїзд у складі групи на розмінування (тралення бойових мін); акта на виконання робіт з розчистки місцевості (територіальних і нейтральних вод) від вибухонебезпечних предметів (бойових мін) у воєнний і повоєнний час.

При відсутності (з незалежних від особи рядового і начальницького складу МНС України обставин) необхідних архівних документів, що підтверджують безпосередню участь у бойових діях, дозволяється брати до уваги: показання свідків (не менше двох, нотаріально завірених), які в період, що потребує підтвердження, проходили службу чи працювали разом із заявником; довідки відповідного періоду, завірені печаткою відповідної установи; грамоти, фотографії (оригінали); газетні матеріали; історичні довідки, документи та інші архівні матеріали; письмові інструкції потрібного періоду, де вказані прізвище, ім'я та по батькові заявника; партійні документи, які підтверджують службу заявника у відповідний період; інші документи, на підставі яких є можливість зробити висновок за заявою.

Таким чином, виходячи з наведених законодавчих норм вбачається, що для визнання учасником бойових дій Закон передбачає сукупність двох умов це, по-перше, безпосереднє виконання завдань щодо розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів на території України, а по-друге, участь особи, які у складі груп піротехнічних робіт (груп розмінування) та які на мінних тральщиках брали участь у траленні бойових мін у територіальних і нейтральних водах у воєнний і повоєнний час.

Разом з тим, позивачем не надано суду документів, які б підтверджували, що позивач безпосередньо приймав участь у знешкодженні вибухонебезпечних предметів.

Як вже зазначалося раніше, акти на виконання робіт з очищення місцевості від вибухонебезпечних предметів, позивач підписував як керівник з організації робіт.

Окрім того, згідно з функціональними обов'язками заступника начальника загону, затвердженими начальником Центрального аварійно-рятувального загону Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту 16.01.2009, заступник начальника загону відповідає за постійну готовність сил і засобів загону щодо виконання дій за призначенням, за організацію та якість проведення занять до дій за призначенням, за створення навчально-матеріальної бази, вдосконалення та утримання її в справному стані; за спортивно-масову роботу, за підготовку класних спеціалістів; за дотриманням особовим складом загону службової дисципліни та внутрішнього розпорядку, за організацію та стан пожежної безпеки у загоні. Тобто, за своїми функціональними обов'язками заступник начальника загону (посада, яку займає позивач) не наділений обов'язком прийняття безпосередньої участі у знешкодженні вибухонебезпечних предметів. Фактично, за посадою, заступник начальника загону здійснює організаційне керівництво відповідними заходами (роботами).

Таким чином, позивач хоч і був у складі групи піротехнічних робіт, однак безпосередньо розмінуванням не займався. Відсутні також і будь-які документи, які б давали підставу вважати позивача таким, що особисто у склад піротехнічної групи знешкоджував вибухонебезпечні предмети, як фахівець сапер.

Не містять підтвердження даних обставин і подані позивачем заяви ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Допитаний в якості свідка ОСОБА_6 також не підтвердив особисту участь позивача у склад піротехнічної групи, що безпосередньо знешкоджувала вибухонебезпечні предмети, як фахівець сапер.

При цьому, судом не взято до уваги доводи позивача про вихід відповідача за межі резолютивної частини постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.11.2016 у справі № 826/1961/16, оскільки в ході судового розгляду судом не встановлено порушення відповідачем положень частини другої статті 6 та частини другої статті 19 Конституції України, натомість вбачається їх неухильне дотримання.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, за правилами, встановленими статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України, проаналізувавши матеріали справи, надані сторонами докази та пояснення, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач належним чином виконав обов'язок щодо доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 6, 72-77, 90, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України

Повний текст рішення виготовлений 25.04.2018.

Суддя П.О. Григорович