Постанова № 73602650, 25.04.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

25 квітня 2018 р. Справа № 820/2140/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сагайдака В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить суд:

-визнати рішення головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 12.12.2017 про відмову в перерахунку ОСОБА_1 пенсії з грошового забезпечення з урахуванням грошової винагороди, грошової допомоги на оздоровлення, індексації та одноразової грошової допомоги при звільненні розмір яких зазначений у довідці відділу фінансово – економічного забезпечення УДАЇ ГУМВС України в Харківській області від 24.11.2017 № 666 про одноразові додаткові види грошового забезпечення нараховані ОСОБА_1 за період з 01.01.2008 по 23.12.2009 протиправним;

- зобов’язати головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 з 01.12.2016 без обмеження максимальним розміром пенсію розмір якої обчислено 82% грошового забезпечення з урахуванням грошової винагороди, грошової допомоги на оздоровлення, індексації та одноразової грошової допомоги при звільненні розмір яких зазначений у довідці відділу фінансово – економічного забезпечення УДАЇ ГУМВС України в Харківській області від 24.11.2017 № 666 про одноразові додаткові види грошового забезпечення нараховані ОСОБА_1 за період з 01.01.2008 по 23.12.2009, здійснити виплату суми перерахунку, починаючи з 01.12.2016;

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що рішення відповідача про відмову у перерахунку пенсії позивачу є протиправним.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 30.03.2018 відкрито спрощене позовне провадження, згідно з положеннями п.2 ч.1 ст.263 КАС України, якою унормовано, що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Встановлено строк відповідачу для подання до суду відзиву на адміністративний позов разом з усіма доказами, що обґрунтовують доводи, які в ньому наведені, або заяву про визнання позову протягом п’ятнадцяти днів, з дня одержання копії ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття спрощеного провадження у справі.

На виконання ухвали Харківського окружного адміністративного суду відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, у зв'язку із чим просив суд відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, суд встановив наступні обставини справи.

Позивач проходив службу в ГУ УМВС України в Харківській області та 23.12.2009, звільнений зі служби за віком.

ГУПФУ призначено пенсію позивачу з 24.12.2009 за вислугою років, у розмірі 82% грошового забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі Закон № 2262-12). Позивач перебуває на пенсійному обліку у ГУ ПФУ, пенсійна справа № НОМЕР_1. (а.с. 10)

ГУ МВС України в Харківській області складено подання про призначення пенсії за вислугу років від 08.02.2010, разом з додатками, зокрема: грошовим атестатом № 4 від 12.01.2010 (а.с. 11) та довідкою про грошове забезпечення від 12.01.2010 № 4 (а.с. 12) направлено до ГУПФУ.

Зазначене подання не містить відомостей про грошову винагороду, грошову допомогу на оздоровлення, індексації, та одноразову грошову допомогу при звільненні. На підставі зазначеного подання ГУПФУ призначило позивачу пенсію за вислугою років відповідно до Закону 2262-12, позивач перебуває на пенсійному обліку у ГУПФУ.

При обчисленні розміру пенсії позивача, відповідачем не враховано фактично отримані позивачем, у складі грошового забезпечення - грошову винагороду, грошову допомогу на оздоровлення, індексації та одноразову грошову допомогу при звільненні.

Ліквідаційна комісія УДАЇ ГУМВС України в Харківській області надала позивачу довідку від 24.11.2017 № 666 про одноразові додаткові види грошового забезпечення, нараховані ОСОБА_1 за період з 01.01.2008 по 23.12.2009 із зазначенням відомостей про грошову винагороду, грошову допомогу на оздоровлення, індексації та одноразову грошову допомогу при звільнені, які позивач отримував протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення. (а.с.14)

Позивач звернувся до ГУПФУ із заявою від 30.11.2017 про прийняття Рішення щодо перерахунку та виплату позивачу пенсії з грошового забезпечення з урахуванням грошової винагороди, грошової допомоги на оздоровлення, індексації та одноразової грошової допомоги при звільненні, розмір яких зазначений у довідці відділу фінансово – економічного забезпечення УДАЇ ГУМВС України в Харківській області від 24.11.2017 № 666 про одноразові додаткові види грошового забезпечення, нараховані ОСОБА_1 за період з 01.01.2008 по 23.12.2009.(а.с. 15)

Зазначену заяву та оригінал довідки ГУПФУ отримало 30.11.2017.

Листом № 3080/Д-14 від 14.12.2017 (а.с. 16) ГУПФУ повідомило позивача про Рішення від 12.12.2017 про відмову в перерахунку пенсії. (а.с. 17)

Не погодившись з рішенням ГУПФУ та бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду для захисту своїх прав та інтересів.

Судом із довідки про одноразові додаткові види грошового забезпечення, нараховані ОСОБА_1 за період з 01.01.2008 по 23.12.2009 для призначення пенсії вбачається, що в останній не зазначено всіх видів грошового забезпечення позивача, з яких має бути обчислений розмір пенсії позивача.

Зокрема при призначенні пенсії не було враховано грошову винагороду, грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, одноразову грошову допомогу при звільненні, які позивач фактично отримав протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення, та з яких було утримано єдиний соціальний внесок.

Ліквідаційна комісія ГУ МВС України в Харківській області надала позивачу нову довідку від 24.11.2017 № 666 (а.с. 14) яку позивач із заявою від 30.11.2017 про перерахунок та виплату пенсії звернув до виконання до ГУПФУ.

Однак ГУПФУ не здійснило перерахунок розміру пенсії на підставі нових поданих пенсіонером документів та Рішенням від 12.12.2017 відмовило позивачу в перерахунку пенсії.

Відповідно до частини третьої статті 43 Закону № 2262-XII (у редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу) пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, та у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною третьою цієї ж статті Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) передбачено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення: відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII).

Військовослужбовцям у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Частиною першою статті 9 Закону № 2011-ХІІ установлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частиною другою цієї статті визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Постановою № 1294 упорядковано структуру та умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та затверджено схеми посадових окладів і додаткових видів грошового забезпечення за категоріями військовослужбовців (пункт 3 цієї постанови).

Згідно зі схемою додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України (щомісячних та одноразових, додаток № 25 до постанови № 1294) до одноразових віднесені такі види грошового забезпечення: винагорода, призначення та виплата якої пов'язана з обсягом та складностями роботи, що виконується під час проходження військової служби; матеріальна допомога на початкове обзаведення (вид матеріального забезпечення військовослужбовців, передбачений статтею 9-1 Закону № 2011-ХІІ), а також одноразова матеріальна допомога військовослужбовцям строкової військової служби.

Законом № 2011-ХІІ також гарантовано право військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, на щорічну основну відпустку із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення (частина перша статті 10-1 цього Закону).

Умови, розмір та порядок виплати військовослужбовцям зазначеної допомоги визначені постановою № 1294 та Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року № 260 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 липня 2008 року за № 638/15329; далі - Інструкція). Так, розмір грошової допомоги на оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою на день вибуття в щорічну основну відпустку (підпункт 3 пункту 5 постанови № 1294, підпункт 30.4 пункту 30 розділу ХХХ Інструкції).

Наведеними нормативними актами також регламентовано умови та порядок виплати військовослужбовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань установлюється за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України (підпункт 3 пункту 5 постанови № 1294, підпункти 33.1, 33.3 пункту 33 розділу ХХХІІІ Інструкції).

Отже, допомога на оздоровлення, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань є одноразовими додатковими видами грошового забезпечення, які відповідно до частини другої статті 9 Закону № 2011-ХІІ відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03 липня 1991 року № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення», згідно зі статтею 1 якого індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Тобто, індексація є частиною державної системи соціального захисту громадян, спрямованою на підтримання їх купівельної спроможності.

Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави вважати, що грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, індексація, з яких сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з розміру якого обчислюється пенсія.

Разом з тим, стосовно одноразової грошової допомоги при звільненні суд вказує на наступне. Статтею 15 Закону № 2011-ХІІ, як і статтею 9 Закону № 2262-XII, визначено, що військовослужбовцям при звільненні з військової служби за власним бажанням виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

За змістом пункту 17 статті 11 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі Закон № 1058-IV) військовослужбовці підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню.

Частиною другою статті 20 Закону № 1058-IV обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених, зокрема, у пункті 17 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Також, Закон України від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” (у редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу; далі - Закон № 400/97-ВР) визначає порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Пунктом 4 частини першої статті 1 Закону № 400/97-ВР визначено, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є, зокрема, військовослужбовці, особи рядового і начальницького складу.

Аналізуючи зазначені норми матеріального права, суд зазначає, що військовослужбовці підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, тому мають сплачувати страхові внески та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з суми сукупного оподатковуваного доходу, обчисленого відповідно до законодавства України.

Частина третя статті 43 Закону № 2262-XII не містить положень про включення до грошового забезпечення такої виплати, як одноразова грошова допомога при звільненні. Правові підстави для її виплати встановлені статтею 15 Закону № 2011-ХІІ та статтею 9 Закону № 2262-XII, які пов'язані зі звільненням особи зі служби.

Таким чином, хоча вказана виплата й підпадає під ознаки одноразової допомоги, але має інше правове призначення.

Тобто, одноразова грошова допомога при звільненні не входить до додаткового грошового забезпечення, яка повинна враховуватися при нарахуванні пенсії, оскільки відноситься до разових платежів і має характер окремих гарантій держави щодо соціального захисту громадян, зокрема військовослужбовців.

Зазначена правова позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові у справі №761/28228/15 від 06.02.2018.

Згідно з ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Щодо обмеження пенсії максимальним розміром суд зазначає наступне.

Конституційний Суд України (рішення від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016) стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-12, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п’ятою статті 17 Конституції України, які зобов’язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України. Виходячи з наведеного Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення другого речення частини сьомої статті 43, першого речення частини першої статті 54 Закону № 2262-12 суперечать статті 17 Конституції України.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» оскільки Конституція України, як зазначено в її ст. 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акту з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй. Суд безпосередньо застосовує Конституцію у разі коли закон, який був чинним до введення в дію Конституції чи прийнятий після цього, суперечить їй.

Таким чином ГУПФУ не має законних підстав обмежувати розмір пенсії позивачу максимальним розміром.

Згідно із п.п. 1 та 2 Прикінцевих Положень Закону України №911-VIII від 24.12.2015 цей Закон набирає чинності з 1 січня 2016 року та дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 1 січня 2016 року.

Враховуючи те, що позивач є непрацюючим пенсіонером, і пенсія призначена йому до 01 січня 2016 року, то до розміру пенсії позивача не застосовуються обмеження максимального розміру пенсії.

Також суд керується приписами ч. 4 ст. 245 КАС України, за змістом якої у разі визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною та зобов’язання вчинити певні дії, суд може зобов’язати відповідача – суб’єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб’єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення протягом 15 днів з дня набрання ним чинності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Враховуючи, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов'язком суду, суд не вбачає підстав для встановлення контролю за виконанням даного рішення шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст.4-10, 19, 77, 139, 241-246, 250, 255, 262, 236 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (61184, АДРЕСА_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, площа Свободи 5, Держпром, 3 під., 2 пов.) про визнання відмови протиправною та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним рішення головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 12.12.2017 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 пенсії з грошового забезпечення з урахуванням грошової винагороди, грошової допомоги на оздоровлення, індексації, розмір яких зазначений у довідці відділу фінансово – економічного забезпечення УДАЇ ГУМВС України в Харківській області від 24.11.2017 № 666 про одноразові додаткові види грошового забезпечення нараховані ОСОБА_1 за період з 01.01.2008 по 23.12.2009;

Зобов’язати головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 з 01.12.2016 без обмеження максимальним розміром пенсію, розмір якої обчислено 82% грошового забезпечення з урахуванням грошової винагороди, грошової допомоги на оздоровлення, індексації, розмір яких зазначений у довідці відділу фінансово – економічного забезпечення УДАЇ ГУМВС України в Харківській області від 24.11.2017 № 666 про одноразові додаткові види грошового забезпечення нараховані ОСОБА_1 за період з 01.01.2008 по 23.12.2009, здійснити виплату суми перерахунку, починаючи з 01.12.2016.

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності редакцією Кодексу адміністративного судочинства України від 15.12.2017.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення у повному обсязі виготовлено 25 квітня 2018 року.

Суддя Сагайдак В.В.