Ухвала суду № 73602630, 17.04.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

17 квітня 2018 року м. Київ № 826/501/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Васильченко І.П., за участю секретаря судового засідання Ксендзова А.С. розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання про поновлення строку звернення до суду по справі

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Автокар-777»до третя особаДержавного реєстратора- приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Котенко Ірини Миколаївни, Державного реєстратора Київської обласної філії Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Козлова Юрія Вікторовича Товариство з обмеженою відповідальністю «Сонячний квартал»провизнання протиправними та скасування рішень,

за участю представників сторін:

від позивача: Зарудяний А.В.;

від відповідача 1: не з'явився;

від відповідача 2: Василенко А.В.;

від третьої особи: Шпортило Я.І.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Автокар-777» звернулось до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Державного реєстратора- приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Котенко Ірини Миколаївни, Державного реєстратора Київської обласної філії Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Козлова Юрія Вікторовича, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Сонячний квартал» про визнання протиправними та скасування рішень.

В судовому засіданні представником позивача заявлено клопотання про визнання поважними пропуску та поновлення строку ТОВ «Автокар-777» строку для звернення до адміністративного суду з позовною заявою про визнання протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 06.06.2013 р. № 2942988, № 2942720, № 2943087 та від 07.06.2013 р. № 2977668, № 2979693, № 2975956, № 2978824, що прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Котенко І.М.

Заявлене клопотання обґрунтовано тим, що про обставини невідповідності укладених договорів купівлі-продажу нерухомого майна, на підставі якого ТОВ «Сонячний квартал» набуло право власності на вказане майно вимогам чинного законодавства ТОВ «Автокар-777» дізналось лише 05.12.2017 р., зокрема, з вимоги про виселення ТОВ «Автокар-777» із вказаних нежитлових приміщень, яка заявлена по справі № 911/3731/17, провадження в якій відкрито 12.12.2017 р.

Представники відповідача 2 та третьої особи в судовому засіданні заперечували проти задоволення заяви та поновлення строків звернення до суду, оскільки ТОВ «Автокар-777» з 06.06.2013 р. міг та повинен був володіти достовірною інформацією щодо умов набуття ТОВ «Сонячний квартал» права власності на спірне нерухоме майно, а також про стан земельної ділянки, яка розташована під нерухомим майном та отримана в користування за договором оренди ТОВ «Автокар-777». Таким чином, доводи, викладені в заяві позивача про поновлення строків звернення до суду, не відповідають фактичним обставинам справи.

Представник відповідача 1 в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи. Про причини неявки в судове засідання не повідомив.

Ознайомившись із заявленим клопотанням про поновлення строку звернення до суду, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 2 цієї статті).

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 3 цієї статті).

Згідно із ч. 3 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Тобто, строк звернення до адміністративного суду повинен обчислюватися з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 (справа щодо оскарження бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо заяв про злочини) зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту. Конституційний Суд України у своїх рішеннях послідовно підкреслював значущість положень статті 55 Конституції України щодо захисту кожним у судовому порядку своїх прав і свобод від будь-яких рішень, дій чи бездіяльності органів влади, посадових і службових осіб, а також стосовно неможливості відмови у правосудді.

Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.

Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 5 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналіз вищезгаданих норм права дає підстави вважати, що судовому захисту підлягають порушені права, свободи та інтереси, належні безпосередньо заявникам.

Європейський суд з прав людини також акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Зокрема, суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 р.).

У Рішенні по справі «Белле проти Франції» від 4 грудня 1995 року Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Так, Європейський суд з прав людини у своїй практиці наголошує на тому, що право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження. Для ЄСПЛ природа перешкод у реалізації права на доступ до суду не має принципового значення.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, у справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

В рішенні від 27.06.2000 р. у справі «Ілхан проти Туреччини» Європейський суд з прав людини зазначив, що правило встановлення обмежень звернення до суду у зв'язку з пропуском строку повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично, не має абсолютного характеру і перевіряючи його виконання слід звернути увагу на обставини справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Проаналізувавши доводи сторін та наявні в матеріалах докази, суд приходить до висновку про необхідність визнати поважними строки звернення до суду із позовом, а, отже, задовольняє клопотання позивача та поновлює строки звернення до суду.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 3, 6, 122, 123, 243 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

Поновити строки звернення до суду Товариству з обмеженою відповідальністю «Автокар-777».

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя І.П.Васильченко