Рішення № 73602571, 17.04.2018, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2018 р.м. ХерсонСправа № 821/1949/17

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Варняка С.О.,

при секретарі: Кальченко-Булановій М.С.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представників відповідача - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована механізована колона № 23" до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.12.2017р. № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2,

встановив:

Звернувшись до суду, позивач посилається на те, що у період з 09.10.2017 по 30.10.2017 року на підставі направлень від 06.10.2017 року № № 692, 693, 694 та наказу Головного управління ДФС у Херсонській області від 25.09.2017 року № 815 проведена планова виїзна документальна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована механізована колона № 23" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, валютного - за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2014 по 31.12.2016.

За результатами перевірки 06.11.2017 року складено акт № 252/21-22-14-01/35329851. Акт вручено директору товариства 13.11.2017 року.

06.12.2017 р. на адресу позивача надішли податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 04.12.2017 року про донарахування 1437596,00 грн. податку на прибуток та 203397,75 грн. штрафних санкцій, № НОМЕР_2 від 04.12.2017 року про донарахування 1525734,00 грн. податку на додану вартість та 381433,50 грн. штрафних санкцій.

TOB "Спеціалізована механізована колона № 23" вважає рішення про збільшення грошових зобов'язань та нарахованих штрафних санкцій згідно зазначених вище податкових повідомлень-рішень незаконними, а висновки акту перевірки необ’єктивними і необґрунтованими, по наступним причинам.

Всі документи, необхідні для проведення перевірки з питань, передбачених планом (перелік питань) документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Спеціалізована механізована колона № 23" були надані головному державному ревізору-інспектору відділу перевірок платників основних галузей економіки управління аудиту Головного управління ДФС у Херсонській області ОСОБА_3.

В акті перевірки міститься недостовірна інформація щодо правомірності відображення в податковій звітності ТОВ "СМК № 23" по взаємовідносинам з платником податків ТОВ "РОСТ-ХЕРСОН", ТОВ "БЕРСЕРК", ТОВ "УКРТРЕЙД АЛЬЯНС", ТОВ "ГРАНДБУДСТАР", ПП "ТЕРРАТОРГБУД", ПП "Добробут Трейд".

В порушення вимог п.102.1 ст.102 Податкового кодексу України в акті перевірки визначено суму грошових зобов'язань після закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків).

Термін виконання підприємством обов’язку зберігання документів по взаємовідносинам з платником податків ПП "ГАРДЕ ПЛЮС" (код 39012097) за червень 2014 року сплив 20 червня 2017 року.

Терміни виконання підприємством обов’язку зберігання документів по взаємовідносинам з платником податків ПП "ТАРГЕТ-ПЛЮС" за серпень 2014 року та вересень 2014 року спливли відповідно 20 вересня 2017 року та 20 жовтня 2017 року.

Терміни виконання підприємством обов’язку зберігання документів по взаємовідносинам з платником податків ПП "ХОЛДІНГ-БУДПРОЕКТ" за лютий, травень, червень, липень, серпень 2014 року спливли відповідно 20 березня 2017 року, 20 червня 2017 року, 20 липня 2014 року, 20 серпня 2017 року, 20 вересня 2017 року.

Стосовно порушення п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, позивач зазначає таке.

ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ РИСОВИЙ ЕЛЕВАТОР" не має жодного відношення до ТОВ "Спеціалізована механізована колона № 23". Таким чином, довідка про загальну інформацію щодо платника податків не містить належної інформації про види діяльності ТОВ "Спеціалізована механізована колона № 23".

Додаток № 1 та додаток № 2 до довідки про загальну інформацію щодо платника податків та його діяльність складені по підприємству ТОВ "Спеціалізована механізована колона"» та не містять належної інформації про діяльність ТОВ "Спеціалізована механізована колона № 23".

Договір з постачальником будівельних матеріалів ПП "Будівельна компанія "КОЛБУД" у письмовій формі не укладався, оскільки поставка матеріалів була одноразовою (не систематичною).

Також в акті перевірки не відображено надані для перевірки документи та подальше використання підприємством придбаних будівельних матеріалів під час виконання робіт з капітального ремонту покрівлі будівлі дитячого дошкільного закладу № 83.

Договір з постачальником будівельних матеріалів ПП "ГАРДЕ ПЛЮС" у письмовій формі не укладався, оскільки поставка матеріалів була одноразовою (не систематичною). В акті не відображено надані для перевірки документи, викривлені наступні відомості: видаткова накладна № 71 від 24.06.2014 р. містить підпис уповноваженої особи, яка отримала товар.

Також в акті перевірки не відображено подальше використання підприємством придбаних будівельних матеріалів під час виконання робіт.

По взаємовідносинам з платником податків ПП "ТАРГЕТ-ПЛЮС" в акті не відображено надані для перевірки документи, викривлені деякі факти стосовно оформлення видаткових накладних. В акті викривлено факти стосовно оформлення договорів.

По взаємовідносинам з платником податків ПП "БАРОН і Ко" сторони повністю виконали умови Договору поставки № 25/02 від 25.02.2015р. стосовно оформлення документів за договором.

По взаємовідносинам з платником податків ПП "ЛАГУНА-БІЧ" в акті перевірки не відображені надані для перевірки документи. Договір з постачальником будівельних матеріалів ПП "ЛАГУНА-БІЧ" у письмовій формі не укладався, оскільки поставка матеріалів була не систематичною.

По взаємовідносинам з платником податків ТОВ "ХОРОСТ" в акті не відображені надані для перевірки документи. Крім того, викривлений зміст договору підряду № 15/10/2014 від 15.10.2014 р., договір не передбачає оформлення будь-яких інших документів (в тому числі довідки про вартість виконаних робіт форми КБ-3). Крім того, всі виконані за договором роботи передані та прийняті сторонами за одним актом, тож у складані будь-яких накопичувальних документів (яким є довідка про вартість виконаних робіт форми КБ-3) відсутня потреба, а обов’язковість їх складання не передбачена жодним нормативним документом. ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 передбачено, що додаток Т "Форма акта приймання виконаних будівельних робіт" та додаток У "Форма довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати" є довідковими.

По взаємовідносинам з платником податків ПП "ВЕГА-РЕМСТРОЙ" в акті перевірки не відображено надані для перевірки документи. Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (https://usr.minjust.gov.ua) ОСОБА_4 є керівником з 16.10.2015 року. Всі договори та інші документи, складені ПП "ВЕГА-РЕМСТРОЙ" за взаємовідносинами з ТОВ "Спеціалізована механізована колона", підписані директором ПП "ВЕГА-РЕМСТРОЙ" ОСОБА_5.

По взаємовідносинам з платником податків ПП "КОМІР ГРУП" в акті не відображено надані для перевірки документи. Виготовлення профілю полігонального арочного із рулонної сталі не є будівельними роботами, тому на підтвердження виконання таких робіт не може бути застосована форма акту приймання виконаних будівельних робіт, затверджена ДСТУ Б.Д.1-1-2013 (типова форма № КБ-2в). Акт № 118 від 21.09.2015р., акт № 71 від 28.08.2015р., акт № 51 від 09.11.2015р. відповідають умовам договору на надання послуг з обробки металопрокату і металовиробів 01/08 від 01.08.2015р.

По взаємовідносинам з платником податків ПП "ФЕБРУС" в акті не відображено надані для перевірки документи, невірно відображено деякі факти.

По взаємовідносинам з платником податків ПП "ХОЛДІНГ-БУДПРОЕКТ" відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (https://usr.minjust.gov.ua) ОСОБА_4 є керівником з 19.05.2015 року. Всі договори та інші документи, складені ПП "ХОЛДИНГ-БУДПРОЕКТ" за взаємовідносинами з ТОВ "Спеціалізована механізована колона", підписані директором ПП "ХОЛДИНГ-БУДПРОЕКТ" ОСОБА_5. В акті не відображено надані для перевірки акт приймання-передачі матеріалів від 14.02.2014 р. та невірно відображено окремі факти.

По взаємовідносинам з платником податків ПП "ПАЙОЛА" договір з постачальником будівельних матеріалів ПП "ПАЙОЛА" у письмовій формі не укладався, оскільки поставка матеріалів була одноразовою (не систематичною), суми трьох поставок були незначними. В акті не відображено надані для перевірки документи. Виготовлення профілю полігонального не є будівельними роботами, тому на підтвердження виконання таких робіт не може бути застосована форма акту приймання виконаних будівельних робіт, затверджена ДСТУ Б.Д.1-1-2013 (типова форма № КБ-2в). Акт № ОУ-000208 від 21.04.2016р. відповідає умовам договору на надання послуг з обробки металопрокату і металовиробів 01/04-2016 від 01.04.2016 р. В акті перевірки невірно відображено окремі факти.

По взаємовідносинам з платником податків ТОВ "ІННОВАЦІЙНА КОМПАНІЯ "ПЛАЗМА-ПЛЮС" в акті перевірки невірно відображено деякі факти.

По взаємовідносинам з платником податків КП "СИСТЕМЕНЕРГО" в акті перевірки невірно відображено окремі факти.

Просить суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Херсонській області від 04.12.2017 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2.

Ухвалою суду від 14.12.2017 року позовну заяву було залишено без руху та встановлено строк для усунення її недоліків.

Позивач вимоги суду виконав, недоліки позову усунув.

Ухвалою суду від 22.12.2017 року відкрито провадження у справі. Призначено підготовче провадження на 17.01.2018 року.

17.01.2018 року розгляд справи відкладено на 30.01.2018 року.

30.01.2018 року розгляд справи відкладено на 12.02.2018 року.

Ухвалою суду від 12.02.2018 року продовжено строк для проведення підготовчого провадження на тридцять днів. Відкладено розгляд справи на 26.02.2018 року.

26.02.2018 року розгляд справи відкладено на 21.03.2018 року.

21.03.2018 року відкладено на 02.04.2018 року у зв'язку з перебуванням судді у відрядженні.

Ухвалою суду від 02.04.2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.04.2018 року.

У судовому засіданні представник позивача наполягав на позовних вимогах, просив суд задовольнити позов.

Представники відповідача у судовому засіданні по суті позову заперечували, просили у задоволенні позову відмовити, не погоджувались з вимогами викладеними у адміністративному позові ТОВ "СМК №23" та вважають оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийнятими у відповідності до вимог чинного законодавства.

Заслухавши сторони та дослідивши докази у справі, суд встановив такі обставини.

Працівниками ГУ ДФС у Херсонській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "СМК №23" (акт перевірки від 06.11.2017 №252/21-22-14-01/35329851) податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, валютного - за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування-за період з 01.01.2014 по 31.12.2016.

В акті зазначено як порушення ТОВ "СМК №23":

1. п.44.1, пп.44.2, пп.44.3 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п. 135.1 ст.135, п. 138.2, п.138.8 ст.138, пп. 139.1.9 п.139.1 сг.139 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 № 2755-VІ (із змінами та доповненнями) (далі - ПК України), п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 "Зобов’язання" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 № 20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за №85/4306, п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за № 860/4153, п.13 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 № 87, п.11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 16087202 грн., у тому числі:

2014 рік на суму 271663 грн.;

2015 рік у сумі 678354 грн.;

2016 рік у сумі 658185 грн.,

2. п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 № 2755-VІ, в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся, на загальну суму 1741772 грн., у тому числі:

жовтень 2014 року на суму 8333 грн., листопад 2014 року на суму 7274 грн., грудень 2014 року на суму 151278 грн., січень 2015 року на суму 36591 грн., лютий 2015 року на суму 37173 грн., травень 2015 року на суму 109597 грн., червень 2015 року на суму 96293 грн., липень 2015 року на суму 88031 грн., серпень 2015 року на суму 106863 грн., вересень 2015 року на суму 90427 грн., жовтень 2015 року на суму 13819 грн., листопад 2015 року на суму 183421 грн., грудень 2015 року на суму 15753 грн., квітень 2016 року на суму 62528 грн., травень 2016 року на суму 152225 грн., червень 2016 року на суму 27053 грн., липень 2016 року на суму 53080 грн., серпень 2016 року на суму 131108 грн., вересень 2016 року на суму 167874 грн., жовтень 2016 року на суму 169801 грн., листопад 2016 року на суму 33249 грн.

3. п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого завищено від’ємне значення сум податку на додану вартість за червень 2015 року на суму 10768 грн.

4. пп.163.1.1 п.163.1 ст.163, пп.164.1.2 п.164.1, пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України, в результаті чого визначено суму податкових зобов’язань з податку на доходи фізичних осіб при виплаті платникам податків доходів за січень 2015 року на суму 865,50 грн.

5. пп. "б" п. 176.2 ст. 176 ПК України, Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку у Податкових розрахунках за 2-3 квартали 2015 - 2016 року не відображено суми поворотної фінансової допомоги.

6. пп.163.1.1 п.163.1 ст.163, пп.164.1.2 п.164.1, пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, пп. 1.2-1.4 п.16.1 підрозділу 10 розділу XX ПК України, в результаті чого визначено суму податкових зобов’язань з військового збору при виплаті платникам податків доходів за січень 2015 року на суму 73,57 грн.

7. п. 2.11 ст. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України № 637 від 15.12.2004, а саме: звітність про проведення готівкових розрахунків без подання платіжного документа, який би підтверджував сплату готівкових коштів у сумі 4904,80 грн.

Відповідно до заперечень ТОВ "СМК №23" від 20.11.2017 №20/11-1 (вхідний від 20.11.2017 №3709/10) на акт перевірки від 06.11.2017 №252/21-22-14-01/35329851, ГУ ДФС у Херсонській області від 29.11.2017 №5906/1/21-22-14-01-14 в частині встановлених порушень по податку на прибуток та податку на додану вартість було викладено в новій редакції:

1. п.44.1, пп.44.2, пп.44.3 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135, п. 138.2, п.138.8 ст.138, пп. 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 "Зобов’язання" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за №85/4306, п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153, п.13 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 №87, п.11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 437 596 грн., у тому числі:

2014 рік на суму 271663 грн.;

2015 рік у сумі 624005 грн.

2016 рік у сумі 541928 грн.,

2. п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму у сумі 1525734 грн., у тому числі:

листопад 2014 року на суму 7274 грн., грудень 2014 року на суму 151278 грн., січень 2015 року на суму 36591 грн., лютий 2015 року на суму 37173 грн., травень 2015 року на суму 109597 грн., червень 2015 року на суму 96293 грн., липень 2015 року на суму 88031 грн., серпень 2015 року на суму 106863 грн., вересень 2015 року на суму 90427 грн., жовтень 2015 року на суму 13819 грн., листопад 2015 року на суму 103349 грн., грудень 2015 року на суму 6697 грн., квітень 2016 року на суму 62528 грн., травень 2016 року на суму 152225 грн., червень 2016 року на суму 27053 грн., липень 2016 року на суму 53080 грн., серпень 2016 року на суму 106238 грн., вересень 2016 року на суму 156282 грн., жовтень 2016 року на суму 112601 грн. жовтень 2014 року на суму 8333 грн.

04.12.2017 року відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1 про донарахування 1437596,00 грн. податку на прибуток та 203397,75 грн. штрафних санкцій;

- № НОМЕР_2 про донарахування 1525734,00 грн. податку на додану вартість та 381433,50 грн. штрафних санкцій.

Вирішуючи спір, суд виходить з такого.

Стосовно порушення вимог п.102.1 ст.102 Податкового кодексу України в акті перевірки визначено суму грошових зобов'язань після закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків), суд зазначає.

Пунктом 44.3 ст. 44 ПК України передбачено, що платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Крім того, листом ДФС України від 05.05.2017 № 11356/7/99-99-14-03-03-17 "Про застосування строків давності при організації та проведенні документальних перевірок юридичних осіб", яким наведено роз’яснення, що, контролюючий орган, крім випадків, визначених п. 102.2 ст. 102 Кодексу, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов’язань платника податків у випадках, визначених Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до ст. 39 Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної п. 133.4 ст. 133 Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов’язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше - за днем її фактичного подання.

Отже, при плануванні, організації та проведенні документальних перевірок слід враховувати, що з 01.01.2017 року строки давності поширюються також на період, який може бути охоплений перевіркою.

У судовому засіданні відповідачем не спростовано обставин, наведених позивачем, щодо порушення цих термінів. Згідно до розрахунку донарахованого податку на прибуток та ПДВ, наданого до суду відповідачем донараховано за червень 2014р. - 1951,56 грн. ПДВ та 9757,78 податку на прибуток по контрагенту ПП "Гарде плюс". Граничний термін подання податкової звітності з податку на додану вартість за червень 2014 року - 20 липня 2014 року (п.п.49.18 статті 49 та статті 203 ПКУ). Граничний термін подання податкової звітності з податку на прибуток:

за червень 2014 року - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя) (пп. 49.18.2 ПКУ) тобто до 10 серпня 2014 року;

за серпень-жовтень 2014 р. - 30075,68 грн. ПДВ по контрагенту ПП "Таргет Плюс" - граничний термін подання звітності по якому скінчився - 20 листопада 2014р.

за лютий-квітень 2014 р. 137507,37грн. ПДВ та 687536,86 грн. податку на прибуток за цей же період по ПП "Холдінг-будпроект", граничні терміни з подання декларацій скінчилися - 20 травня 2014 року - з ПДВ, та 10 серпня 2014 року з податку на прибуток.

Тобто, оскаржуване рішення по зазначеним вище контрагентам прийнято вже поза межами граничного терміну.

Стосовно взаємовідносин з платником податків ПП "Холдінг-будпроект", суд зазначає.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2015 р. по справі № 821/1802/15-а, залишеної без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2016р. скасоване податкове повідомлення-рішення ДПІ м. Херсон від 05.01.2015 № НОМЕР_3, яким позивачу збільшено грошові зобов'язання з податку на додану вартість на 92359,00 грн., у тому числі за основним платежем на 73887,00 грн. та за штрафними санкціями на 18472,00 грн., по контрагенту ПП "Холдинг-будпроект", нарахованих позивачу за період з червня 2014 р. по серпень 2014 р..

Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Стосовно порушення п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, суд зазначає таке.

Згідно п.п. 14.1.181 п.14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2. ст.198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом п.198.5 ст.198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися.

Згідно п.198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до складу податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Також, право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Статтею 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Тобто, податкова звітність має формуватися на підставі даних, підтверджених документами. При цьому обмежень щодо виду, способу оформлення, змісту тощо документів даною статтею Податкового Кодексу України не встановлено. Зважаючи на це неодноразові посилання в акті перевірки на порушення ТОВ "Спеціалізована механізована колона № 23" є необґрунтованими, оскільки жодного випадку формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документами, перевіркою не встановлено.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996-XIV), Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88 (далі - Положення № 88).

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-ХІV від 16.07.1999р. визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п. 2 ст. 3 вказаного Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р., та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704 (зі змінами та доповненнями), відповідно до якого первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За змістом наведеної норми, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Видаткові накладні, видані позивачем покупцям , є бухгалтерськими документами, які підтверджують факт поставки, вони оформлені з урахуванням вимог Закону № 996 та Положення № 88, та є підставою для відображення вартості придбаних товарів у складі валових витрат.

Законом № 996 та Положенням № 88 встановлено вимоги до первинних документів, вони можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання: назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниць виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Та обставина, що в видаткових накладних, актах виконаних робіт контрагентами позивача не було зазначено найменування посад тих осіб, які підписали накладні, дійсно, є помилкою складання видаткових накладних. Разом з тим ця помилка не позбавляє юридичної сили усього документа, та не є беззаперечною підставою для визнання документа неналежним доказом понесених витрат, оскільки зі змісту самої видаткової накладної видається за можливе ідентифікувати вчинену господарську операцію, крім того, ні позивач, ні його контрагенти не заперечують фактів передачі-отримання товарів. Про цю обставину свідчить і відображення всіх операцій в податковому обліку як позивача, так і всіх контрагентів.

Згідно листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 р. №1936/11/13-11: "документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо. При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце".

Таким чином, недоліки первинної бухгалтерської документації не можуть бути належним та допустимим доказом порушення підприємством податкового законодавства, оскільки формальні помилки та неточності в первинних документах не можуть свідчити про відсутність реального вчинення господарських операцій.

Формальні недоліки в первинних документах, а також недоліки, зумовлені дефектами правового статусу особи, що їх видала, повинні оцінюватися у сукупності з іншими обставинами справи. Перевагу варто надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту, а не оформленню такої операції.

Аналогічний висновок Вищого адміністративного суду України наведений в ухвалі від 29.04.2015р. у справі № 2а-0870/12108/11, в ухвалі від 08.06.2015р. у справі № 2270/2640/11, в ухвалі від 17.03.2015р. у справі № 2а-1670/6098/12, в ухвалі від 04.03.2015р. у справі 825/132/13-а, в ухвалі від 24.02.2015р. у справі № 815/5211/13-а, в ухвалі від 27.10.2014р. у справі №826/16184/13-а.

У дослідженому судом акті перевірки відображений рух реальних активів по періодам.

Відсутність ТТН на транспортування продукції не може автоматично свідчити про безтоварність господарської операції, за наявності інших належних доказів. З огляду на те, що певні недоліки у ТТН або відсутність певних ТТН, не може спричиняти для позивача негативних наслідків в аспекті свідчення про безтоварність господарської операції.

Водночас відсутність у постачальників можливості постачання товарів, з урахуванням відсутності фактичних господарських ресурсів, які необхідні для провадження відповідної господарської діяльності підприємства, не доводять неможливості реального здійснення задекларованих операцій, з урахуванням того, що використання у виробничій діяльності транспортних засобів та інших фондів на підставі договорів оренди, позички чи використання власного транспорту чинним законодавством не заборонено. (Постанова ВСУ від 06.02.2018 р. № К/9901/2030/17 (у справі № 821/589/17).

Стосовно доводів відповідача про те, що від слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Житомирській області отримані дані про вчинення кримінального правопорушення за ознаками злочину за ч.2 ст.205 КК України, суд зазначає таке.

Виходячи із закріпленої в ст. 204 ЦК України правової норми про презумпцію правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст.77 КАС України, за якою обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на такого суб'єкта, ГУ ДФС у Херсонській області повинно надати суду належні та достовірні докази своїх тверджень про те, що задекларовані позивачем операції з продажу в реальності не виконувались, а мало місце лише документування цих операцій без фактичної передачі товарів суб'єктам господарювання, які вказані в первинних документах. Оскільки такі дії мають злочинний характер, то доказом їх вчинення може бути лише відповідне рішення, винесене в порядку кримінально-процесуального судочинства.

Суду не надано доказів винесення вироку суду по кримінальних справах відносно посадових осіб позивача або його контрагентів. Тому контрагенти у позивача не мають ознак дефектності або фіктивності, також і не було відповідачем доведено протиправного характеру їх діяльності.

Таким чином, надані відповідачем докази не підтверджують скоєння позивачем податкового правопорушення, яке зумовлює визначення зобов'язання по податку на додану вартість за операціями із невстановленими перевіркою покупцями.

Доводи представників позивача про те, що ТОВ "СМК № 23" тільки документувало реалізацію товарів покупцям, що дало їм змогу скористатись податковим кредитом, є припущенням відповідача, а не достовірно встановленим фактом, підтвердженим належними доказами. Нарахування податків не можуть ґрунтуватись на підставі лише даних, які містяться в інформаційних базах податкової, без врахування даних первинних документів, а зміст податкових інформацій свідчить, що жодні первинні документи бухгалтерського обліку чи податкової звітності підприємств-покупців при цьому не досліджувалися.

У судовому засіданні найшли підтвердження факти придбання позивачем обладнання, матеріалів та послуг у контрагентів, реалізації чи використання їх у власній господарській діяльності. Втім, заперечення відповідача містять припущення щодо нереальності господарських операцій між ТОВ "СМК № 23" та його контрагентами-постачальниками та наявність формальних недоліків в деяких первинних документах, допущених контрагентом-постачальником позивача.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників (виконавців) при здійсненні господарської діяльності або через відсутність висновків зустрічних перевірок зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту та донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток.

У свою чергу, податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

У платника податків відсутній обов’язок перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція викладена в судових рішеннях Вищого адміністративного суду України та Верховного Суду України, зокрема, у справі К/800/12536/15 та № К/800/39823/13.

Приписами Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 року №727 визначено, що акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

В акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Разом з тим у постанові Верховного суду України від 10.09.2013 р. у справі № 21-237а13 зазначено "... дії, пов'язані з включенням до акта висновків, є обов'язковими, тоді як самі висновки такими не є. Висновки, викладені у акті, не породжують обов'язкових юридичних наслідків. Водночас судження контролюючого органу про нікчемність окремих угод є висновками тільки контролюючого органу, зазначення яких в акті перевірки не суперечить чинному законодавству. Такі твердження акта можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень, дій, в основу яких покладені згадувані висновки акта".

Аналогічні правові позиції висловлені Верховним Судом України у постановах від 03 листопада 2015 року, від 01 грудня 2015 року, від 03 лютого 2016 року (справи № 21-99а15, № 21-3133а15, № 21-4265а15 відповідно), а також Вищим адміністративним судом України (постанова від 06.07.2016 р. у справі № К/800/33177/15).

Крім того, ні Податковий кодекс України, ні інші законодавчі акти з питань оподаткування не ставлять право позивача на податковий кредит в залежність від дотримання вимог податкового та іншого законодавства іншими суб'єктами господарювання.

За чинними нормами права будь-яка відповідальність, у т.ч. цивільна, податкова, фінансова носить індивідуальний характер і стосується лише винної особи, через що на платника податку не може бути покладено відповідальність за невиконання або неналежне виконання контрагентами обов'язків зі своєчасності, правильності ведення бухгалтерського і податкового обліку та звітності.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду, тобто суди зобов'язані застосовувати рішення Європейського суду з прав людини" як джерело права на всіх етапах провадження нарівні з Законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес АД проти Болгарії" Європейського суду з прав людини дійшов такого висновку: "...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності". Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Позивач належними доказами підтвердив правомірність своїх вимог.

Враховуючи вищевикладене та оцінюючи наявні у матеріалах справи докази в сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС Херсонській області від 04.12.2017 року № НОМЕР_1, за яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 1640993 грн. 75 коп. та № НОМЕР_2, за яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 1907167 грн. 50 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 25 квітня 2018 р.

Суддя Варняк С.О.

кат. 8.3.3