Постанова № 73602548, 24.04.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

24 квітня 2018 р. № 820/789/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Панченко О.В.

за участю секретаря судового засідання - Денисенко А.А.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД ФІРМА СОЮЗ ЛТД" (вул. Залютинська, буд. 8,м. Харків,61177, код ЄДРПОУ 33412020) до Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057, про скасування податкового повідомлення;-,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД Фірма Союз ЛТД», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви від 19.02.2018р., просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.11.2017р. № НОМЕР_1 та № 2471411.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає оскаржувані в даній справі податкові повідомлення-рішення такими, що не відповідають приписам чинного законодавства, порушують права та законні інтереси позивача.

Зокрема, позивач вказує, що приймаючи оскаржувані рішення, позивач самостійно, в позасудовому порядку, фактично визнав нікчемними правочини і дані, вказані позивачем як платником податків в податкових деклараціях, що призвело в подальшому до неправомірного зменшення від’ємного значення податку на додану вартість та зменшення податкового кредиту.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, виходячи із доводів позовної заяви.

Відповідач, згідно наданого до суду відзиву, позов не визнав та просив в його задоволенні відмовити через безпідставність.

При цьому він вказав, що в ході податкових перевірок контрагентів позивача, по взаємовідносинах з якими було сформовано податковий кредит, було виявлено низку порушень в їх діяльності, а також неможливість здійснення даними юридичними особами господарської діяльності, що в сукупності з дослідженими документами, наданими позивачем до податкової перевірки, свідчить про фактичну нікчемність укладених позивачем з даними контрагентами угод, що, в свою чергу, призвело до неправомірного нарахування від’ємного значення податку на додану вартість та необґрунтованого формування податкового кредиту.

В судовому засіданні представник відповідача позов також не визнав та просив в його задоволенні відмовити у повному обсязі.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення учасників процесу, які прибули до суду, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що в жовтні 2017 року фахівцями контролюючого органу було проведено позапланову документальну виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по господарським правовідносинам з ТОВ «Бромелінг» (податковий номер 40706791) за вересень 2016 року, з ТОВ «Санпрікс» (податковий номер 40392904) за червень, вересень 2016 року, з ТОВ «ВТК Стандарт» (податковий номер 39676612) за липень 2015 року, з ТОВ «Аргострейд» (податковий номер 40510584) за жовтень 2016 року, з ТОВ «Практикум Груп» (податковий номер 40031254) за липень 2016 року.

За наслідками проведеної перевірки було складено акт 24.10.2017р. № 16316/20-40-14-11-11/33412020 (а.с. 21- 42), за висновками якого встановлено наступне:

порушення вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, у результаті чого позивачем завищено податковий кредит на суму 2601034 грн., що призвело до завищення від’ємного значення з податку на додану вартість на загальну суму 1150756 грн., в тому числі: за червень 2016 року на суму ПДВ 94000 грн., за липень 2016 року на суму ПДВ 480000 грн., за вересень 2016 року на суму ПДВ 437756 грн., за жовтень 2016 року на суму ПДВ 139000 грн.

порушення ст. 187, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в зв’язку з чим завищено податкове зобов’язання з податку на додану вартість на суму 1450278 грн. за вересень 2016 року.

За наслідками розгляду вказаного акту перевірки контролюючим органом прийнято оскаржувані в даній справі податкові повідомлення – рішення від 07.11.2017р.:

№0002481411 (а.с. 44-45), відповідно до якого позивачу зменшено розмір від’ємного значення суми податку на додану вартість на 1150756 грн.;

№0002471411 (а.с. 46), відповідно до якого позивачу зменшено суму податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 1 408034 грн.

Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду. Провадження у справі відкрито судом 21.02.2018р. та підготовче провадження закінчено 28.03.2018р.

Судом встановлено, що доходячи висновку про наявність виявлених перевіркою порушень та необхідність прийняття оскаржуваних в даній справі рішень, відповідач виходив з того, що позивач у перевіреному періоді мав господарські правовідносини з ТОВ «Бромелінг» (податковий номер 40706791), ТОВ «Санпрікс» (податковий номер 40392904), ТОВ «ВТК Стандарт» (податковий номер 39676612), ТОВ «Аргострейд» (податковий номер 40510584), ТОВ «Практикум Груп» (податковий номер 40031254), в зв’язку з якими ним було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість.

При цьому контролюючим органом було взято до уваги інформацію, отриману від органів державної фіскальної служби, за якою ТОВ «Бромелінг» (податковий номер 40706791) не перебуває за податковою адресою, а згідно аналізу зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних встановлено факти реалізації вказаним підприємством товарів, відмінних від тих, що ним було фактично придбано, в зв’язку з чим неможливо прослідкувати ланцюг постачання ідентифікованого товару.

Щодо правовідносин позивача з ТОВ «Санпрікс» (податковий номер 40392904) контролюючим органом було враховано, що згідно отриманої податкової інформації встановлено незначну кількість працюючих на даному підприємстві, а також значний обсяг фактично оформлених ним операцій з придбання та реалізації товару, що передбачає значно більший обсяг трудовитрат, особистої участі персоналу з відповідними фаховими знаннями (агентів, менеджерів, вантажників, водіїв, тощо). Крім того, було встановлено відмінність номенклатури попередньо придбаних товарів проданим товарам, що, на думку контролюючих органів, свідчить про нереальність продажу вказаних товарів.

Щодо правовідносин позивача з ТОВ «Аргострейд» (податковий номер 40510584) контролюючим органом взято до уваги, що згідно отриманої податкової інформації встановлено ознаки нереальності здійснення вказаним підприємством господарської діяльності з огляду на недостатню облікову кількість працівників та обсяг задекларованої діяльності, а також відмінність номенклатури попередньо придбаних товарів проданим товарам.

Стосовно взаємовідносин позивача з ТОВ «Практикум Груп» (податковий номер 40031254) контролюючим органом згідно отриманої узагальненої податкової інформації встановлено, що вказане підприємство не перебуває за місцем знаходження, в січні-липні 2016 року ТОВ «Практикум Груп» було задекларовано значні обсяги реалізації запасних частин, зоотоварів, напівфабрикатів, засобів захисту рослин, макухи соняшника, м’яса, тощо, проте встановити наявність найманих працівників на підприємстві не є можливим. Таким чином, перевіркою було встановлено, що вказане підприємство фактично не маючи в наявності будь-яких основних фондів та найманих працівників, здійснювало реалізацію товарів широкого асортименту та виконувало різні роботи і надавало послуги. Це, на думку податкових органів, вказує на нереальність здійснених ТОВ «Практикум Груп» господарських операцій.

Також контролюючим органом було встановлено, що позивач мав господарські правовідносини з ДП «Харківський бронетанковий завод» на підставі договору поставки товару від 20.04.2015р. № 15/28, відповідно до якого позивач, як постачальник, мав поставити товар (вузли та агрегати згідно специфікацій). Суми податку на додану вартість по вказаним господарським операціям включено до податкових зобов’язань відповідного періоду.

Проте, як вказує відповідач, ним встановлено неможливість фактичного здійснення цих операцій, оскільки, підсумовуючи зібрані дані, відповідач дійшов висновку, що оскільки реальність вчинення між позивачем та його контрагентами у перевіреному періоді господарських операцій відсутня, а наслідком податкового обліку має бути лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері, таким чином у позивача не було підстав для податкового обліку вказаних господарських операцій.

Проте суд з такими висновками контролюючого органу не погоджується, виходячи з наступного.

Згідно матеріалів справи встановлено, що між позивачем та ТОВ «Бромелінг» 23.09.2016р. було укладено договір № 230916 (а.с. 69-70), відповідно до якого ТОВ «Бромелінг» (продавець) зобов’язувався поставити на користь позивача (покупець) товар, визначений згідно специфікації до договору (а.с. 71-72).

Фактичне виконання укладеного договору підтверджується наданими позивачем до суду доказами, а саме: копіями видаткових накладних на товар (а.с. 73-75), копіями товарно-транспортної накладної (а.с. 76), доказами, які вказують на перерахування грошових коштів за придбаний товар (а.с. 77-81, 85-88), а також перерахування коштів за товар з урахуванням укладеного між сторонами та ТОВ «Фешен Стайл» договору про уступку права вимоги від 25.11.2016р. № 17-16 (а.с. 82-83), акту надання транспортних послуг № 45 від 27.09.2016р. (а.с. 89) та банківської виписки про оплату послуг.

Також судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Аргострейд» (податковий номер 40510584) 17.10.2016р. було укладено договір поставки № 171016 (а.с. 106), відповідно до умов якого ТОВ «Аргострейд» (постачальник) зобов’язався передати у власність покупця (позивача) товар, визначений сторонами згідно специфікації до договору (а.с. 107).

Фактичне виконання вказаного договору підтверджено наданими позивачем до суду копіями видаткової накладної № 55 від 17.10.2016р. (а.с. 109), копією паспорта якості № 64 (а.с. 110). Подальша реалізація придбаного товару позивачем підтверджено копію зовнішньоекономічного контракту № 29/09-16 від 29.09.2016р. (а.с. 115-122) та банківською випискою про сплату товару покупцем (а.с. 123).

Стосовно взаємовідносин позивача з ТОВ «Практикум Груп» (податковий номер 40031254) судом встановлено, що між ними 18.07.2016р. було укладено договір поставки №180716 (а.с. 124), відповідно до умов якого ТОВ «Практикум Груп» (постачальник) зобов’язався передати позивачу (покупець) товар, визначений сторонами згідно заявки покупця.

Фактичне виконання вказаного договору підтверджено наданими позивачем до суду копіями видаткової накладної № 343 від 19.07.2016р., № 344 від 20.07.2016р. (а.с. 127), банківських виписок про проведення оплати (а.с. 125-126), паспорту якості на товар № 40 (а.с. 128). Подальша реалізація вказаного товару підтверджується копіями ВМД №UA/НОМЕР_2 (а.с. 133) та копією зовнішньоекономічного контракту № 01/07-16 від 04.07.2016р. (а.с. 135-136), доказами оплати товару (а.с. 140-145).

Щодо господарських правовідносин позивача з ТОВ «Санпрікс» (податковий номер 40392904) судом встановлено, що між ними 22.09.2016р. було укладено договір поставки №220916 (а.с. 146), відповідно до умов якого ТОВ «Санпрікс» (постачальник) зобов’язався поставити на адресу позивача (покупця) товар, асортимент якого визначається згідно заявки покупця).

Фактичне виконання вказаного договору підтверджується наданими до суду видаткової накладної № 573 від 26.09.2016р. (а.с. 158), видаткової накладної № 574 від 27.09.2016р. (а.с. 161) паспорту якості на товар № 59) (а.с. 159), товарно-транспортної накладної № 573 від 26.09.2016р. (а.с. 160), товарно-транспортної накладної № 574 від 27.09.2016р. (а.с. 163), актами сдачі-приймання автотранспортних послуг (а.с. 164-166). Оплата за поставлений товар підтверджена, з урахуванням укладення договору про відступлення права вимоги на користь ТОВ «Лібра Тех» від 19.12.2016р. № 1912-16 (а.с. 150)виписками банківської установи про здійснення платежів (а.с. 147-149,154). Подальша реалізація придбаного товару підтверджена ВМД № UA/НОМЕР_2 (а.с. 169), копією зовнішньоекономічного контракту від 04.07.2016р. № 01/07-16 (а.с. 171), оплата за яким проведена (а.с. 175-176).

Крім того, між позивачем та ТОВ «Санпрікс» було укладено договір поставки № 290616 від 29.06.2016р. (а.с. 177) з аналогічними до вищевказаного договору поставки, фактичне виконання якого підтверджено копіями видаткової накладної № 24 від 29.06.2016р. (а.с. 180), паспорту якості № 33 (а.с. 181), товарно-транспортної накладної № 24 від 29.06.2016р. (а.с. 182), актом здачі-приймання автотранспортних послуг (а.с. 183), оплата підтверджується виписками установи банку (а.с. 184). Подальша реалізація підтверджена ВМД № UA/НОМЕР_2 (а.с. 186), копією зовнішньоекономічного контракту № 16/06-16 від 16.06.2016р. (а.с. 188), оплата за яким здійснена (а.с. 189).

Фактична наявність відповідних договорів, складених належним чином, а також наявність виписаних на адресу позивача податкових накладних, зареєстрованих належним чином (а.с. 220-226, 230-235, 237-238, 242-247), контролюючим органом не заперечується. Так само, не заперечується і наявність укладеного належним чином між позивачем та ДП «Харківський бронетанковий завод» договору поставки № 15/28 від 20.04.2015р. (а.с. 96-98), відповідно до якого позивач здійснив на адресу останнього поставку товарів.

Відповідач, не визнаючи реальний характер господарських операцій між позивачем та його контрагентами у перевіреному періоді, наводить доводи щодо ознак нереальності здійснення господарської діяльності такими контрагентами відповідача.

Проте такі висновки, які контролюючий орган робить з аналізу встановлених ним фактів, суд вважає передчасними та такими, що не обґрунтовані належним чином стосовно порушень в податковій сфері.

При цьому суд зазначає, що копії долучених до матеріалів справи первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом – Положення № 88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

На підставі зазначених вище обставин суд доходить висновку, що подані позивачем документи, підтверджують реальність господарських операцій у спірних правовідносинах, а понесення ним як покупцем витрат у спірних правовідносинах шляхом вибуття безготівкових коштів з його власності свідчить про відсутність наміру безпідставно отримати податкову вигоду.

Можливі наявні недоліки деяких первинних документів не можуть слугувати підставою для невизнання господарської операції, що ними оформлена, за умови належного документального підтвердження даної господарської операції іншими доказами.

Крім того, суд зауважує, що податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від іншої особи, зокрема, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, а відтак, якщо останній не виконав свого зобов’язання щодо сплати податку або мінімізував свої податкові зобов’язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, проте вказана обставина не є підставою для висновків про порушення платника податку щодо якого було проведено податкову перевірку, вимог податкового законодавства у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження здійснених господарських операцій та їх належного податкового обліку.

Наявні в справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад з метою проведення безтоварних операцій та отримання незаконної податкової вигоди.

Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при дослідженні матеріалів судової справи не виявлено.

Посилання контролюючого органу на те, що контрагенти позивача фактично не мали можливості здійснити свою господарську діяльність, у тому числі виконати свої зобов’язання за угодами, укладеними з позивачем, належними та допустимими доказами ним не підтверджено. При цьому посилання на такі висновки, зроблені органами державної фінансової служби, такими доказами не є.

В зв’язку із встановленим суд зауважує, що пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а)придбання або виготовлення товарів та послуг;

б)придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у том;

зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду тг

передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік ре:

спільної діяльності);

в)отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, і

отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г)ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами опер

або фінансового лізингу;

г) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг (п.198.2 ст198 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку зокрема,з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх по використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Враховуючи встановлену судом фактичну наявність спірних господарських операцій між позивачем та його контрагентами, за яким ним в подальшому було правомірно сформовано податковий кредит, слід погодитися з доводами позовної заяви про необґрунтованість та протиправність оскаржуваних в даній справі податкових повідомлень-рішень відповідача.

В зв’язку з наведеним суд зазначає, що відповідно до приписів ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Також суд враховує, що будь-яке рішення чи дії суб’єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об’єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч.2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням викладеного, перевіривши оскаржувані в даній справі рішення контролюючого органу, що були прийняті за наслідками податкової перевірки позивача, суд доходить висновку про їх невідповідність приписам чинного законодавства та дійсним обставинами справи.

В зв’язку з наведеним позовні вимоги про скасування цих рішень є такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 1,2, 6,7,19, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД ФІРМА СОЮЗ ЛТД" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення №0002471411 від 07.11.2017р., №0002481411 від 07.11.2017р.

Стягнути з Головного управління ДФС у Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань (вул. Пушкінська, буд. 46,м.Харків, 61057, код 39599198), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД ФІРМА СОЮЗ ЛТД" (вул.Залютинська, буд.8, м.Харків, 61177, код 33412020) суму сплаченого судового збору в розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення безпосередньо до Харківського апеляційного адміністративного суду. Або в порядку, передбаченому п. 15.5 Розділу VII КАС України, а саме: до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 25 квітня 2018 року.

Суддя О.В. Панченко