Ухвала суду № 73602544, 24.04.2018, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

24 квітня 2018 р. м. Чернівці Справа № 824/274/18-а

Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Дембіцький П.Д., розглянувши матеріали адміністративного позову Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради до Управління державної казначейської служби України у м. Чернівцях Чернівецької області про визнання протиправним та скасування рішення,-

в с т а н о в и в:

В поданому до суду адміністративному позові Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради (позивач) просить:

- визнати протиправним та скасувати відмову Управління Державної казначейської служби України у м. Чернівцях Чернівецької області у реєстрації бюджетних зобов’язань за Договором від 05.05.2017 року №19/17, що зазначена у листі від 14.03.2018 року №03-14/362 (вх. від 15.03.2018 року №04/01-08/1-1184/0);

- визнати протиправними та скасувати попередження Управління Державної казначейської служби України у м. Чернівцях Чернівецької області про неналежне виконання бюджетного законодавства щодо взяття та/або реєстрації зобов'язань (фінансових зобов'язань) від 14.03.2018 року №13 та від 14.03.2018 року №14.

Ухвалою суду від 27.03.2018 року позовну заяву залишено без руху, та надано позивачу строк для усунення недоліків. В строки визначені судом позивач надав документ, що підтверджує сплату судового збору, в сумі 3524,00 грн.

Ухвалою суду від 10.04.2018 року позовну заяву залишено без руху, встановлено, що недоплата розміру судового збору складає 16888,24 грн. та надано позивачу строк для усунення недоліків.

18.04.2018 року до суду надійшла заява від позивача, в якій він зазначив, що підставою позову є протиправні дії Управління Державної казначейської служби України у м. Чернівцях Чернівецької області – прийняття рішення про відмову у реєстрації бюджетних зобов’язань та попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства, вчиненні шляхом виходу за межі власних повноважень, що наслідком призвело до порушення права Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради, як виконавчого органу міської ради, та неможливості реалізувати власні повноваження в частині виконання місцевих бюджетів шляхом здійснення фінансування видатків з бюджету.

Крім того, позивач в своїй заяві посилався на постанови Пленуму Вищого Адміністративного суду від 05.02.2016 року № 2 та від 20.05.2013 року № 7, вважає свої вимоги немайновими та просив прийняти до розгляду адміністративний позов та відкрити провадження у справі.

Розглянувши заяву позивача, проаналізувавши законодавство, яке регулює питання сплати судового збору, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" від 08.07.2011 р. № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI).

Згідно ст. 1 цього Закону судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Платники судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом (ч. 1 ст. 2 Закону № 3674-VI).

Відповідно до ст. 3 Закону № 3674-VI судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Розміри ставок судового збору визначено ст. 4 цього Закону. Так, за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано суб’єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою – підприємцем судового збору становить 1 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу. У разі подання позову майнового характеру, який подано суб’єктом владних повноважень, юридичною особою ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2018 р." з 1 січня 2018 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 1762,00 грн.

Частиною 3 ст. 6 Закону № 3674-VI передбачено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об’єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

З аналізу норм чинного в Україні законодавства вбачається, що майновий позов (позовна заява майнового характеру) – це вимога про захист права або інтересу, об’єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто будь який майновий спір має ціну, а категорію майнових спорів складають, зокрема, спори, пов’язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми його використання на договірній чи позадоговірній основі.

Натомість, під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об’єктом якої виступає благо, що не підлягає грошовій оцінці.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 139 Господарського кодексу України майном визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів. Залежно від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів. Коштами у складі майна суб'єктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства.

Крім того, в листі Вищого адміністративного суду України від 18.01.2012 року № 165/11/13-12 зазначено, що зверненні до суду вимоги про скасування рішення відповідача – суб’єкта владних повноважень, безпосереднім наслідком яких є зміна складу майна позивача, є майновим.

Як вбачається з поданої позовної заяви, зміст та характер заявлених вимог немайновий та майновий. Оскільки, позовна заява містить вимогу немайнового характеру, а саме: визнати протиправним та скасувати відмову Управління Державної казначейської служби України у м. Чернівцях Чернівецької області у реєстрації бюджетних зобов’язань за Договором від 05.05.2017 року №19/17, що зазначена у листі від 14.03.2018 року №03-14/362 (вх. від 15.03.2018 року №04/01-08/1-1184/0);

При подачі позову до суду позивачу, як суб’єктом владних повноважень, необхідно було сплатити судовий збір за вимогу немайнового характеру 1762,00 грн.

Крім того з позовної заяви видно що позивач просить визнати протиправними та скасувати попередження Управління Державної казначейської служби України у м. Чернівцях Чернівецької області про неналежне виконання бюджетного законодавства щодо взяття та/або реєстрації зобов'язань (фінансових зобов'язань) від 14.03.2018 року №13 на суму 956429,00 грн та від 14.03.2018 року №14 на суму 286920,00 грн. Отже майнова вимога позивача 1243349,00 грн. (956429,00 грн. + 286920,00 грн.), таким чином розмір судового збору становить 18650,24 грн. (1243349 *1,5/100).

Таким чином, для звернення до суду із заявленими позовними вимогами позивачу необхідно сплатити судовий збір у розмірі 20412,24 грн., з яких 18650,24 грн. за вимогу майнового характеру та 1762,00 грн. за вимогу немайнового характеру.

Позивач сплатив судовий збір в розмірі 3524,00 грн. Отже недоплата розміру судового збору складає 16888,24 грн. (20412,24 грн. – 3524,00 грн.).

У встановлений судом строк позивач не виконав вимоги ухвали суду від 10.04.2018 року про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Частиною 2 ст. 44 КАС України передбачено, що учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Практика Європейського суду з прав людини, відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, є джерелом права.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов'язаної з його правами та обов'язками.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Чуйкіна проти України" ((Заява № 28924/04) 13.01.2011 р. ОСТАТОЧНЕ) вказано, що "стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 р. у справі "Голдер проти Сполученого Королівства", п. п. 28- 36, Series A N 18)".

Разом з тим, право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням. Вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, яке може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб (рішення від 28.05.1985 р. у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства", п. 57).

В рішенні Конституційного Суду України у справі № 1-9/2011 за конституційним поданням 54 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Кримінально-процесуального кодексу України, Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України, від 13.12.2011 р. (17-рп/2011) зазначено, що "вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 р. у справі "Юніон Аліментаріа ОСОБА_1 проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання".

Зважаючи на те, що судом вжито усіх належних заходів для реалізації та забезпечення права позивача на судовий розгляд справи, однак останній, не усунув недоліки заяви у строк встановлений судом, а тому, заява підлягає поверненню.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

За таких обставин заява та додані до неї документи підлягають поверненню позивачу.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 44, 169, 241, 243, 248 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. Позовну заяву повернути позивачу.

2. Копію ухвали про повернення позовної заяви невідкладно надіслати позивачу.

3. Роз’яснити, що відповідно до частини восьмої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Рішення прийнято на протязі пяти робочих днів із врахуванням вихідних 21та 22.04.2018 року.

Суддя П.Д. Дембіцький