Рішення № 73602215, 24.04.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 2а-12616/10/1370

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М., за участі секретаря судового засідання Михалюк М.Ю., представника позивача ОСОБА_1, відповідачки ОСОБА_2 розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Залізничної об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області до ОСОБА_2, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Регіональний сервісний центр МВС у Львівській області, про стягнення податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів,

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Франківському районі м. Львова 24.12.2010 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 податкового боргу за платежем податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в сумі 48090 грн. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачка під час першої державної реєстрації в Україні автомобіля НОМЕР_1, 2002 р.в. не сплатила податок з власників транспортних засобів в сумі 48090 грн.

Ухвалою від 07.02.2011 суд залучив до участі у справі Управління ОСОБА_3 України у Львівській області як третю особу, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору та витребував копії документів, на підставі яких проводилася реєстрація зазначеного вище автомобіля на відповідачку. На виконання вимог суду Управління ОСОБА_3 України у Львівській області надало копію матеріалів реєстраційної справи автомобіля НОМЕР_1, 2002 р.в.

Відповідачка позовні вимоги заперечує повністю, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Відповідачка наполягає, що не придбавала та не звертався до органів Державтоінспекції про першу реєстрацію в Україні автомобіля НОМЕР_1, 2002 р.в., тому такий зареєстрований на неї без її відома. Оскільки відносно неї було вчинено злочин, вона звернулася до прокуратури із заявою відповідного змісту. Як повідомила відповідачка, її заява щодо підробки документів та незаконної реєстрації на її ім’я автомобіля, що їй не належить, з 2010 року розглядалася правоохоронними органами. 20.02.2018 постановою слідчого слідчого відділу Залізничного відділу поліції ГУ НП у Львівській області призначено почеркознавчу експертизу, за результатами якої встановлено, що підписи від імені ОСОБА_2 в реєстраційній справі автомобіля виконані не відповідачкою, а іншою особою. ОСОБА_2, заперечуючи факт звернення до МРЕВ із заявою про державну реєстрацію транспортного засобу, звернулась до суду з позовом щодо визнання протиправними дій Львівського відділу реєстраційно-екзаменаційної роботи управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області щодо державної реєстрації на ім'я ОСОБА_2 транспортного засобу марки МАН, 2002 р.в. д.н.з. НОМЕР_2. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 28.09.2017 № 2а-4828/11/1370 позов ОСОБА_2 задоволено повністю, - визнано протиправними дії Львівського відділу реєстраційно – екзаменаційної роботи управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області щодо державної реєстрації на ім'я ОСОБА_2 транспортного засобу марки МАН, 2002 року випуску, (державний номерний знак НОМЕР_3). Ця постанова суду не оскаржувалася та 17.11.2017 набрала законної сили. Відповідачка стверджує, що наявність висновку почеркознавчої експертизи і постанови Львівського окружного адміністративного суду № 2а-4828/11/1370 від 28.09.2017 свідчить про те, що ОСОБА_2 не може і не повинна сплачувати податок з власників транспортних засобів у зв’язку з незаконною реєстрацією на її ім’я автомобіля.

Провадження у справі тривалий час було зупинено.

Ухвалою від 10.04.2018 суд поновив провадження у цій справі та на підставі статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) замінив:

- первісного позивача, державну податкову інспекцію у Франківському районі м. Львова, на процесуального правонаступника – Залізничну об’єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Львівській області (далі – Залізнична ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області);

- третю особу на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, управління Державтоінспекції ГУМВС України у Львівській області, на процесуального правонаступника – Регіональний сервісний центр МВС у Львівській області.

Третя особа, Регіональний сервісний центр у Львівській області надіслала суду відзив, у вирішенні заявлених позовних вимог Залізничної ОДПІ Головного управління ДФС у Львівській області залишила на розсуд суду.

Представники сторін в судовому засіданні 24.04.2018 підтримали кожен свою позицію, просили завершити розгляд справи.

Суд заслухав пояснення представників сторін, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності та встановив такі фактичні обставини справи:

Львівський ВРЕР ДАІ при ГУМВС України у Львівській області листом № 9/2074 від 31.08.2010 повідомив ДПА у Львівській області про те, що ОСОБА_2 08.08.2009 зареєструвала автомобіль НОМЕР_4, 2002 року випуску, об’єм двигуна 6870 куб.см., проте сплата податку по вказаному автомобілю відсутня (а.с. 8,9).

Контролюючий орган стверджує, що встановив, що кошти від ОСОБА_2 на суму 48090 грн. в рахунок сплати податку з власників транспортних засобів на казначейський рахунок бюджету не надходили (а.с.4). Також згідно з листом Західного ГРУ «Приватбанк» № 5949 від 04.11.2010 не підтверджено факт перерахування коштів від ОСОБА_2 на рахунок місцевого бюджету Франківського району м. Львова (а.с. 6,7). Оскільки відповідачка фактично не сплатила податок з власників транспортних засобів до бюджету, контролюючий орган звернувся до суду про стягнення з неї заборгованості в сумі 48090 грн. На підтвердження суми заборгованості надано розрахунок (а.с.5).

Управління ДАІ ГУ МВС України у Львівській області на вимогу суду надало копію матеріалів реєстраційної справи (а.с. 35-44). В цих матеріалах є заява № 8478 від 08.08.2009 з проханням виконати перевірку за усіма наявними електронними обліками Державтоінспекції та провести реєстрацію автомобіля марки МАН WМАМ39ZZZ2Y098335 2002 р.в., заявником вказано «Сілецька Леся Володимирівна» (а.с. 35). В заяві вказано, що її подано особисто, відсутні відмітки про те, що від імені заявника діє довірена особа. В графі «особистий підпис» міститься підпис, що, як стверджує відповідачка, належить не її.

З повного витягу з Єдиного реєстру довіреностей (а.с.129) вбачається, що ОСОБА_2 не уповноважувала будь-кого на придбання автомобіля та його реєстрацію в органах МРЕВ.

Серед матеріалів реєстраційної справи наявна копія квитанції про перерахування ОСОБА_2 до бюджету податку з власників транспортних засобів у сумі 48090 грн. (а.с. 44). На вимогу суду надати дублікат такої квитанції ПАТ «КБ «Приватбанк» заперечило надання послуг ОСОБА_2 з перерахування коштів в бюджет (а.с.72).

На підставі заяви № 8478 від 08.08.2009 та доданих до неї матеріалів реєстраційний підрозділ Державтоінспекції 08.08.2009 провів першу реєстрацію в Україні автомобіля МАН WМАМ39ZZZ2Y098335 з видачею заявнику державного номерного знаку на автомобіль НОМЕР_2 (а.с. 36).

ОСОБА_2 стверджує, що дізналася про факт реєстрації автомобіля МАН WМАМ39ZZZ2Y098335 на своє ім’я з позовної заяви органу державної податкової служби про стягнення з неї податкового боргу та одразу звернулася до правоохоронних органів із заявою про злочин (а.с.22, 54).

Слідчий відділ прокуратури Львівської області листами від 13.12.2010, 02.03.2011 (а.с. 21, 46) повідомив, що заяву ОСОБА_2 долучено до матеріалів кримінальної справи №181-0290, порушеної щодо службових осіб Львівського ВРЕР УДАІ ГУМВС України. Надалі заяву ОСОБА_2 про злочин було долучено до матеріалів кримінальної справи № 181-0311 (виділеної з кримінальної справи № 181-0290) для перевірки викладених в ній обставин та прийняття відповідного процесуального рішення за наслідками такої перевірки.

На стадії досудового розслідування кримінальної справи № 181-0311 було порушено кримінальну справу №181-0062 за фактом шахрайства, вчиненого невстановленими особами в особливо великих розмірах, підроблення документів та використання невстановленими особами завідомо підроблених документів за ознаками злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 1, ч. 3 ст. 358 КК України, яку внесено до ЄРДР за №12013150060001674 і яку розслідує слідчий відділ Залізничного районного відділу Львівського міського управління МВС України у Львівській області. Матеріали цього кримінального провадження об’єднано з матеріалами іншого кримінального провадження №12013150060001639. Під час досудового розслідування цього кримінального провадження в ОСОБА_2 було відібрано зразки підписів для проведення почеркознавчої експертизи з метою встановлення, ким виконаний підпис на заяві № 8474 від 08.08.2009 у графі «заявник», у накладній № 109291 від 08.08.2009 у графі «отримав» ОСОБА_2 чи іншою особою (а.с. 145).

Вироками № 1-233/11 від 01.07.2013 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/33195653) та № 1/463/51/13 від 13.11.2013 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/35407558) начальника та заступника начальника Львівського відділу реєстраційно-екзаменаційної роботи ОСОБА_3 України у Львівській області засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст.367 КК України (службова недбалість). Звинувачення в тому числі ґрунтувалося на тому, що протягом 2009-2010 років у Львівському ВРЕР УДАІ ГУ МВС України у Львівській області проведено реєстрацію транспортних засобів у 235 випадках частково без сплати податку з власників транспортних засобів, що реєструються вперше в Україні, а у 1711 – повністю, що потягло за собою ненадходження до місцевого бюджету податку з власників транспортних засобів на загальну суму 45578100 грн.

Місцеві податкові інспекції Львівської області впродовж 2009-2012 років подали до Львівського окружного адміністративного суду більше 1300 позовів про стягнення податкового боргу з фізичних осіб, що надалі визнавалися потерпілими в згаданих кримінальних провадженнях. Ці позови за змістом та доказовою базою є типовими та аналогічними до позову, що розглядається судом у цьому провадженні.

Кримінальне провадження № 12013150060001639 (виділене справи, по якій вже постановлено описаний вище вирок) за фактом шахрайства, вчиненого невстановленими особами в особливо великих розмірах, підроблення документів та використання невстановленими особами завідомо підроблених документів за ознаками злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 1, ч. 3 ст. 358 КК України, триває з 2013 (а.с.127).

Відповідачка звернулась до Залізничного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області із заявою про надання інформації по кримінальному провадженню №12013150060001639. 11.12.2017 слідчий слідчого відділу Залізничного відділу поліції ГУНП у Львівській області ОСОБА_4 листом № С-102/38/02-17 (а.с. 127) надав відповідь, в якому повідомив про неможливість надання висновку почеркознавчої експертизи, оскільки в матеріалах кримінального провадження №12013150060001639 не вдалося встановити його наявність, а також повідомив, що на даний час органами досудового розслідування в межах згаданого кримінального провадження не визначено її процесуальний статус як сторони чи учасника кримінального провадження.

З метою встановлення ким виконаний підпис від імені ОСОБА_2 на заяві №8474 від 08.08.2009 у графі «заявник», у накладній № 109291 від 08.08.2009 у графі «отримав» ОСОБА_2 чи іншою особою, постановою слідчого слідчого відділу Залізничного відділу поліції ГУ НП у Львівській області від 20.02.2018 призначено почеркознавчу експертизу.

Відповідачка надала суду належно засвідчену копію висновку експерта Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України у Львівській області № 6/101 від 23.02.2018. Експерт встановив, що підпис від імені ОСОБА_2, який наявний в графі «Заявник» в заяві № 8478 від 08.08.2009 від імені ОСОБА_2 – виконаний не ОСОБА_2, а іншою особою; підпис від імені ОСОБА_2, який наявний в графі «Отримав» в накладній № 109291 від 08.08.2009 – виконаний не ОСОБА_2, а іншою особою (а.с. 149-151).

Суд вжив усіх можливих заходів для виявлення та збору доказів, що мають значення для встановлення об’єктивної істини в цьому спорі, в тому числі шляхом витребування доказів з власної ініціативи, а також тривалий час очікував на результати кримінального розслідування. Оскільки досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12013150060001639, до якого поміж сотень інших долучена також заява ОСОБА_2, триває вже сім років та є очевидно неефективним, суд вважає, що подальше очікування результатів цього розслідування немає сенсу, тому розглядає справу за наявними в ній доказами.

28.09.2017 Львівський окружний адміністративний суд розглянув адміністративну справу № 2а-4828/11/1370 по суті та прийняв постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено повністю, визнано протиправними дії Львівського відділу реєстраційно-екзаменаційної роботи управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області щодо державної реєстрації на ім'я ОСОБА_2 транспортного засобу марки МАН, 2002 року випуску, (державний номерний знак НОМЕР_3). Ця постанова суду не оскаржувалася та 17.11.2017 набрала законної сили.

При прийнятті рішення суд керується такими нормами права:

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

До 01 січня 2011 року принципи побудови системи оподаткування, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників визначалися Законом України «Про систему оподаткування» від 25 червня 1991 року № 1251-XII (далі - Закон № 1251).

Згідно зі статтею 2 Закону № 1251 під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Одним із загальнодержавних податків відповідно до частини 1 статті 14 цього Закону є, зокрема, податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.

Відповідно до статей 1, 2 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» від 11.12.1991 № 1963-ХІІ (далі – Закон № 1963, чинний на момент виникнення спірних правовідносин) платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи (далі - юридичні особи), а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства (далі - фізичні особи), які здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію транспортних засобів та/або мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до статті 2 цього Закону є об'єктами оподаткування. Об'єктами оподаткування є, зокрема, автомобілі, призначені для перевезення не менше 10 осіб, включаючи водія, - код 8702; автомобілі легкові - код 8703; автомобілі вантажні - код 8704.

Відповідно до статті 3 Закону № 1963 перша реєстрація в Україні - це реєстрація транспортного засобу в Україні, яка здійснюється уповноваженими державними органами України вперше щодо цього транспортного засобу. Податок з визначених цим Законом власників наземних транспортних засобів сплачується юридичними та фізичними особами за місцем реєстрації таких транспортних засобів на спеціальні рахунки територіальних дорожніх фондів республіканського бюджету Автономної Республіки Крим, обласних бюджетів та бюджетів міст Києва та Севастополя.

Відповідно до частини першої, частини четвертої статті 5 Закону № 1963 податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів сплачується фізичними особами - перед проведенням першої реєстрації в Україні, реєстрацією, перереєстрацією транспортних засобів, а також перед технічним оглядом транспортних засобів щорічно або один раз за два роки, але не пізніше першого півріччя року, в якому провадиться технічний огляд. Фізичні особи - платники податку зобов'язані пред'являти органам, що здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію, зняття з обліку або технічний огляд транспортних засобів, квитанції або платіжні доручення про сплату податку за попередній (у разі здійснення сплати) та за поточний роки, а платники, звільнені від сплати цього податку, - відповідний документ, що дає право на користування цими пільгами.

Частиною шостою статті 5 Закону № 1963 встановлено, що у разі відсутності документів про сплату податку, перша реєстрація в Україні транспортних засобів не проводиться.

Відповідно до частин п’ятої-восьмої статті 6, статті 7 Закону № 1963 сума податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що сплачується фізичними особами, обчислюється за ставками, визначеними у статті 3 цього Закону. У разі виявлення юридичних чи фізичних осіб, які не сплачували податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вони зобов'язані сплатити податок не більш як за три попередні роки. Перерахування неправильно сплаченого податку допускається не більш як за три попередні роки. Органи, що здійснюють державну реєстрацію транспортних засобів, зобов'язані щомісячно повідомляти податкові органи про транспортні засоби, зареєстровані або зняті з реєстрації протягом попереднього місяця, за формою, затвердженою центральним податковим органом України, та їх власників.

У разі приховування (заниження) об'єктів оподаткування з власників транспортних засобів стягуються сума несплаченого податку, а також пеня або штраф у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до частини п’ятої статті 50 Бюджетного кодексу України (чинного станом на дату виникнення спірних правовідносин) податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими в доход державного бюджету з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету. Чинний Бюджетний кодекс України у частині п’ятій статті 45 містить норми такого ж змісту.

Відповідно до частини першої пункту 3 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388, в редакції, чинній на час реєстрації зазначеного вище автомобіля, державна реєстрація транспортних засобів проводиться в т.ч. з метою здійснення контролю за дотриманням законодавства, що визначає порядок сплати податків і зборів.

Відповідно до частини четвертої пункту 8 цього Порядку державна реєстрація транспортних засобів проводиться за умови сплати їх власниками передбачених законодавством податків і зборів, а також внесення в установленому порядку інших платежів.

Крім того, пунктом 8 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів передбачено, що державна реєстрація транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення транспортних засобів.

Відповідно до вимог Закону України «Про державну податкову службу в Україні» для застосування посадовими особами органів державної податкової служби при оформленні матеріалів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, суб'єктами господарювання - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами (далі - суб'єкти господарювання) розроблено Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 № 327, чинного на момент виникнення спірних правовідносин). Відповідно до пункту 1.3 Порядку за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка. Довідка - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про невстановлення фактів порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Відповідно до пункту 1.3) статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-III (далі – Закон № 2181, чинний на момент виникнення спірних правовідносин) податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 Закону № 2181 у разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).

У разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги. Податкові вимоги надсилаються:

а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків. обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк;

б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу (пункти 6.2.1, 6.2.3 статті 6 Закону № 2181).

Відносини, що виникають у процесі надіслання (вручення) податкових вимог платнику податків регулюються підпунктом 6.2.4 пункту 6.2 статті 6 вказаного Закону.

Відповідно до підпункту 2.3.1. пункту 2.3 статті 2 Закону № 2181 органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу (далі - органи стягнення), є виключно податкові органи, а також державні виконавці у межах їх компетенції.

При прийнятті рішення суд виходить з таких мотивів:

З наведених вище норм Закону № 1963 та Порядку вбачається, що обов’язок розрахувати суму податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що сплачується за ставками, встановленими цим Законом, покладається на особу - платника податку. Платником податку з власників транспортних засобів є особа, яка є власником транспортного засобу та звертається до компетентного державного органу про проведення державної реєстрації цього транспортного засобу. Отже, підставою для набуття правового статусу платника податку з власників транспортних засобів є юридично значимі (правомірні) дії, спрямовані на набуття відповідних прав та обов’язків.

Платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, які вперше реєструються в Україні, є юридичні та фізичні особи, які звертаються про їх реєстрацію.

Обов’язковою передумовою прийняття посадовою особою відповідного державного органу рішення про першу реєстрацію в Україні транспортного засобу з присвоєнням державного номерного знака Закон визначає факт пред'явлення заявником оригіналу квитанції (платіжного доручення) про сплату податку. Відсутність документів про сплату податку є умовою, що є підставою для відмови у вчиненні реєстраційної дії.

Перша реєстрація автомобіля МАН в Україні з присвоєнням ВС6330АМ на ім’я ОСОБА_2 здійснена на підставі заяви № 8478 від 08.08.2009. В цій заяві в графі «інспектор по огляду» зазначено, що таку перевірку провів ОСОБА_5 (заступник начальника МРЕВ, який потім був за такими фактами засуджений за службове недбальство, про що суд вже зазначав у цьому рішенні), засвідчено підписом з позначкою «перевірив». При цьому ОСОБА_2 заперечує як факт придбання та особистого звернення до Львівського МРЕВ про реєстрацію цього автомобіля, так і факт підписання заяви № 8478 від 08.08.2009.

Згідно з висновком почеркознавчої експертизи від 23.02.2018, підпис від імені ОСОБА_2, який наявний в графі «Заявник» в заяві № 8478 від 08.08.2009 від імені ОСОБА_2 – виконаний не ОСОБА_2, а іншою особою.

28.09.2017 Львівський окружний адміністративний суд прийняв постанову № 2а-4828/11/1370, якою задовольнив повністю адміністративний позов ОСОБА_2 та визнав протиправними дії Львівського відділу реєстраційно-екзаменаційної роботи управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області щодо державної реєстрації на ім'я ОСОБА_2 транспортного засобу марки МАН, 2002 року випуску, (державний номерний знак НОМЕР_3). Ця постанова суду набрала законної сили 17.11.2017.

Кримінальне провадження за фактом шахрайства, вчиненого невстановленими особами в особливо великих розмірах, підроблення документів та використання невстановленими особами завідомо підроблених документів за ознаками злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, ч.1, ч. 3 ст. 358 КК України, розслідування якого триває вже сім років та наразі є очевидно неефективним та безрезультатним. Слідство спромоглося в судовому порядку довести лише факти службової недбалості керівника та заступника керівника реєстраційного органу – суд визнав їх винними у службовій недбалості, що спричинила можливість злочинної діяльності невстановлених слідством осіб, внаслідок якої місцевий бюджет недоотримав 45578100 грн. податку з власників транспортних засобів (235 автомобілів зареєстровано з сплатою частини податку з власників транспортних засобів, що реєструються в Україні вперше, а 1711 – без сплати такого податку). В цьому кримінальному провадженні слідство не прийняло рішення по заяві ОСОБА_2 та не визначено її процесуальний статус.

Позовні вимоги Залізничної об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області ґрунтуються на тому, що ОСОБА_2 як власник автомобіля при його першій державній реєстрації в Україні не сплатила податку з власників транспортних засобів. Натомість, долучені до справи письмові докази та з’ясовані судом обставини в їх сукупності свідчать про те, що державна реєстрація на відповідачку автомобіля НОМЕР_5, 2002 року випуску проведена незаконно, на підставі підроблених документів внаслідок злочинної діяльності невстановлених слідством осіб.

Тому суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 в контексті спірних правовідносин не може вважатися платником податку за першу реєстрацію в Україні автомобіля НОМЕР_5, 2002 р.в. в розумінні статті 1 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів», відтак у неї не виникло обов’язку по сплаті податку в сумі 48090 грн.

Суд також повинен дати належну оцінку таким обставинам:

- чи дотримався податковий орган визначених законом процедур контролю та перевірки платників податків?;

– чи визначав і узгоджував у встановленому законом порядку податкове зобов’язання відповідача?;

- чи вжив передбачених законом заходів (надіслання боржнику податкових вимог), що передують зверненню до суду про стягнення податкового боргу?

Суд констатує, що податковий орган не надав належних доказів проведення перевірки відповідачки на предмет дотримання нею податкового законодавства щодо сплати податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (напр. акт перевірки), а також доказів визначення суми податкового зобов’язання шляхом надіслання відповідачці податкового повідомлення-рішення.

Суд також звертає увагу, що право на звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу виникає у контролюючого органу після надіслання (вручення) платнику податків (відповідачу) першої та другої податкових вимог. Обставини, з настанням яких податкова вимога вважається надісланою (врученою) особі, були визначені у підпункті 6.2.4 пункті 6.2 статті 6 даного Закону № 2181. Отже, після настання зазначених у підпункті 6.2.4 пункті 6.2 статті 6 Закону обставин виникає право на звернення контролюючого органу із позовом про стягнення податкового боргу. Позивач не надав суду доказів скерування відповідачці податкових вимог.

Такі дії (бездіяльність) податкового органу унеможливили використання платником податків встановлених законом способів захисту своїх прав шляхом оскарження в адміністративному/судовому порядку податкових повідомлень-рішень та/або податкових вимог.

Підсумовуючи свої висновки, суд зазначає, що податковий орган звернувся до суду про стягнення з відповідачки суми, яка не має статусу податкового боргу. Суд констатує, що податковий орган не довів факту узгодження податкового боргу в сумі 48090 грн.

Така позиція суду відповідає правовій позиції Верховного суду, висловленій в постанові від 23.01.2018 № К/9901/3141/18 (2а-6598/11/1370) за наслідками розгляду касаційної скарги податкового органу на рішення суду в аналогічній справі.

Отже, позовні вимоги контролюючого органу є безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати в цій справі розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 19-20, 22, 25-26, 90, 139, 229, 241-246, 250, 251, 255, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII “Перехідні положення” КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

в задоволенні позову Залізничної об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35, ідентифікаційний код 39554382) до ОСОБА_2 (79038, м. Львів, вул. Пасічна, 62а/90, ідентифікаційний код НОМЕР_6), третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Регіональний сервісний центр МВС у Львівській області (79040, м. Львів, вул. Данила Апостола, буд.11, ідентифікаційний код 40112385), про стягнення податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів відмовити повністю.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який постановив рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 25.04.2018.

Суддя Москаль Р.М.