Рішення № 73601805, 16.02.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 лютого 2018 року Справа № 808/2835/17 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стрельнікової Н. В.,

за участю секретаря Горбової І.С.

представника позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Запоріжжі адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_3

до Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 (надалі – позивач, або ОСОБА_3М.) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Запорізькій області (надалі – відповідач), в якій позивач просить суд скасувати в повному обсязі податкові повідомлення-рішення за формою “Ф” №12649-13 на суму 7950 грн. 51 коп. та №12650-13 в сумі 27803 грн. 19 коп. (за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки).

В обґрунтуванні позовних вимог, позивач посилається на те, що підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стала несплата позивачем як власником нежитлової будівлі податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік. Позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки нежитлові приміщення, які належать йому на праві власності складаються з будівель промисловості та споруд сільськогосподарського призначення. При цьому, відповідно до положень пп. “є” п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України (далі – ПК України) будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств не є об’єктом оподаткування податку на майно. На думку позивача, право на отримання пільги мають як юридичні, так і фізичні особи. Крім того, позивач зауважив, із оскаржуваних податкових повідомлень-рішень не вбачається посадове становище особи, яка їх підписала, розрахунки податкових зобов’язань також відсутні.

27.11.2018 відповідачем було надано відзив на адміністративний позов, в якому відповідач зазначає, для того щоб ОСОБА_3 міг користуватися пільгою з податку на нерухоме майно відмінної від земельної ділянки потрібно бути сільськогосподарським товаровиробником або промисловим підприємством в порядку передбаченим ПК України. Щодо правового статусу уповноваженої особи, яка підписала оскаржувані податкові повідомлення-рішення, представник відповідача зауважив, що згідно з Наказом Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області від 19.06.2017 № 1554 Про надання повноважень ОСОБА_4 на підставі п. 20.4 ст. 20 ПК України надано повноваження на винесення податкових повідомлень-рішень відповідно до ст.ст. 266, 267, 286 ПК України. З огляду на викладені обставини, відповідач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Ухвалою суду від 18.12.2017 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання 16.01.2018.

16.01.2018 у розгляді справи було оголошено перерву до 07.02.2018.

Ухвалою суду від 07.02.2018 закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду на 16.02.2018.

Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи і не спростовується сторонами, ОСОБА_3 на праві власності належить нежитлова нерухомість:

- за адресою с. Костянтинівка, пров. Макаренко, 31

- за адресою с. Костянтинівка, вул. Дорожна, 101.

Головним управлінням ДФС у Запорізькій області 19.06.2017 винесено податкові повідомлення-рішення:

-форми “Ф” № 12650-13, яким позивачу, згідно з пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 та пп. 266.7.2 п. 266.7 ст .266 Податкового кодексу України, визначено суму податкового зобов’язання за платежем “Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об’єктів нежитлової нерухомості” за 2016 рік у розмірі 27803 грн. 19 коп.

- форми “Ф” № 12649-13, яким позивачу, згідно з пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 та пп. 266.7.2 п. 266.7 ст .266 Податкового кодексу України, визначено суму податкового зобов’язання за платежем “Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об’єктів нежитлової нерухомості” за 2016 рік у розмірі 7950 грн. 51 коп.

Оскаржувані податкові повідомлення-рішення отримані позивачем 03.08.2017, що не заперечується сторонами.

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (далі – Податковий кодекс України).

З 01.01.2015 набрав чинності Закон України від 28.12.2014 №71-VIІI “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи”, яким шляхом викладення в новій редакції ст. 266 Податкового кодексу України, було введено новий вид податку для громадян України, яким передбачено сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Згідно з п.п. 14.1.129-1 п. 14.1 ст. 14 ПК України у нежитловій нерухомості виділяють, зокрема будівлі офісні (будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей), будівлі промислові та склади.

Відповідно до п.п. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено, що об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (п.п.266.3.1, п.п.266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України).

У свою чергу, за приписами п. “є” п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України не є об’єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств. При цьому, законодавець не визначає жодних обмежень щодо використання чи невикористання таких об’єктів.

Верховний Суд у своїй постанові по адміністративній справі з подібних правовідносин за позовом фізичної особи-підприємця до Кам'янець-Подільської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області зазначив, що Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17 серпня 2000 року №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об'єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Відповідно до названого Державного класифікатора будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу “Будівлі нежитлові” (група 125 “Будівлі промислові та склади” клас 1251 “Будівлі промисловості”).

До будівель промисловості відносяться об'єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1251 “Будівлі промисловості”, що включає підкласи: 1251.1 “Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості”; 1251.2 “Будівлі підприємств чорної металургії”; 1251.3 “Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості”; 1251.4 “Будівлі підприємств легкої промисловості”; 1251.5 “Будівлі підприємств харчової промисловості”; 1251.6 “Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості”; 1251.7 “Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості”; 1251.8 “Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро- фаянсової промисловості”; 1251.9 “Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне”.

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000 (постанова Верховного Суду від 31.01.2018 по справі № 822/2624/16, № 71939089 в Єдиному державному реєстрі судових рішень).

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як вбачається з матеріалів справи і не спростовується сторонами, ОСОБА_3 на праві власності належить нежитлова нерухомість:

- за адресою с. Костянтинівка, пров. Макаренко, 31 нежитлове приміщення – механізований ток, до скдаду якої входять: будівля (склад) - літера А-1, будівля (склад) – літера Б-1, будівля (склад) – літера В-1, навіс з бункером (виробничий) – літера Г-1, будівля (склад) – літера Д-1, будівля (склад) – літера Е-1, убиральна – літера Ж-1, душова – літера Л, будівля (вагова) – літера М-1, будівля – літера Н-1, сарай – літера П-1, будівля (склад) – літера С-1, будівля (склад) – літера Т-1, огорожа - №1, водогін - №2, водоймище пожежне - №3.

- за адресою с. Костянтинівка, вул. Дорожна, 101, комплекс – механізована бригада, до складу якої входять: будівля (майстерня) – літера А-1, будівля – літера Б-1, будівля – літера В-1, будівля – літера Г-1, будівля – літера Д-1, будівля – літера Ж-1, будівля ангару (склад) – літера К-1, будова (сарай) – літера Л-1, ємність №1, ємність №3, оглядова яма №4, зливна яма №5.

Рішенням Костянтинівської сільської ради від 24.05.2006 №24 затверджено проект землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки громадянину ОСОБА_3 під розміщення та обслуговування комплексу будівель та споруд площею 3,4048 га під за адресою с.Костянтинівка, пров. Макаренко, 31. На підставі договору оренди земельної ділянки від 10.04.2007 Костянтинівська сільська рада (орендодавець) передає, а ОСОБА_3 (орендар) приймає в строкове платне користування земельну ділянку за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Костянтинівської сільської ради в межах населеного пункту за адресою: с. Костянтинівка, пров. Макаренко, 31 для розміщення та обслуговування механізованого току. Земельна ділянка з кадастровим номером 2323081200:06:005:0014 передається разом із комплексом будівель та споруд які на ній знаходяться.

Отже, оскільки будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств не є об’єктом оподаткування у розумінні з п.п. “є” 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, а належні позивачу комплекс будівель та споруд, у свою чергу, за своїми характеристиками та цільовим використанням відповідає категорії будівель промисловості, суд вважає, що у відповідача були відсутні законні підстави для прийняття двох оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, якими позивачу визначено суму податкового зобов’язання за 2016 рік за платежем “Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об’єктів нежитлової нерухомості”.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом 31.01.2018 в адміністративній справй № 822/2624/16 з подібних правовідносин (№ 71939089 в Єдиному державному реєстрі судових рішень).

Із урахуванням викладених вище обставин у їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно нарахував позивачу суму податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об’єктів нежитлової нерухомості, за 2016 рік.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Позивач, на переконання суду, обґрунтував та довів протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з огляду на відсутність у відповідача підстав для нарахування позивачу у 2016 році податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об’єктів нежитлової нерухомості.

У свою чергу, відповідачем не надано достатніх та переконливих доказів і мотивів, за наявності яких суд мав би право відступити від правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 31.01.2018 по адміністративній справі № 822/2624/16.

Таким чином, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, а відтак – адміністративний позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 2, 6, 8 – 10, 14, 90, 139, 143, 241 – 246 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області № 12650-13 від 19 червня 2017 року та №12649-13 від 19 червня 2017 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (місцезнаходження: 69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 39396146) на користь ОСОБА_3 (місце проживання: 72364, Запорізька область, Мелітопольський район, с.Костянтинівка, вул. Шкільна, б. №31, ідентифікаційний код ЄДРПОУ НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 640 грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили у порядку та строки, передбачені ст. 255 КАС України та може бути оскаржене у порядку та строки, передбачені ст.ст. 293, 295, 296 та 297 КАС України.

Рішення складено у повному обсязі 26.02.2018.

Суддя Н.В. Стрельнікова