Рішення № 73601728, 24.04.2018, Луганський окружний адміністративний суд

10.2.4

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

24 квітня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 812/522/18

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Басова Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Лисичанську Луганської області про визнання дій протиправними, зобов’язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі – позивач) до Управління Пенсійного фонду України в м.Лисичанську Луганської області (далі – відповідач, УПФУ в м.Лисичанську Луганської області), в якому після уточнення позивач просив суд:

- визнати протиправною діяльність відповідача, яка полягає у не нарахуванні та не сплаті позивачу, починаючи з 01.09.2017 пенсійних виплат;

- визнати незаконним рішення відповідача щодо зупинення відносно позивача пенсійних виплат, починаючи з 01.09.2017;

- зобов'язати відповідача відновити нарахування та виплати пенсій позивачу (а.с.18-19).

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що позивачу з 10.11.2014 УПФУ в Артемівському районі м.Луганська Луганської області було призначено пенсію за віком з урахуванням пільгового стажу роботи за Списком №1. У зв’язку з проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей та на підставі постанови Кабінету Міністрів України №595 від 07.11.2014 та його заяви, починаючи з 12.12.2016 пенсійна справа останнього передана та знаходиться на обліку в УПФУ в м.Лисичанську Луганської області. З цього часу та до вересня 2017 року відповідач нараховував пенсійне забезпечення та перераховував позивачу належні виплати суми пенсії. З 01.09.2017 він пенсію не отримує. На його неодноразові звернення до відповідача з питанням поновлення пенсії, 19.12.2018 отримав відповідь, в якій відповідач відмовив у відновленні пенсійних виплат на підставі листа Міністерства соціальної політики України від 16.02.2016 №672/8/10-16/081 «Про посилення контролю щодо обліку внутрішньо переміщених осіб», згідно з яким відсутність внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування є порушенням обов’язкової умови для отримання соціальних послуг.

Позивач вважає зазначені дії відповідача протиправними та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі (а.с.4-7).

Відповідач позовні вимоги не визнав, про що надав відзив (а.с.37-38), в обґрунтування якого зазначив наступне. З 24.07.2017 позивача взято на облік до УПФУ в м.Лисичанську Луганської області. Посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України №595 від 08.06.2016 №365 зазначає, що соціальні виплати припиняються у разі скасування довідки внутрішньо переміщеної особи, визначених ст.12 Закону України «Про забезпечення прав та свобод внутрішньо переміщених осіб» та у разі отримання інформації від Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Мінфіну, Національної поліції, ДМС, Держфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. Відповідач також зазначив, що однією з умов виплат пенсії внутрішньо переміщеної особи є обов’язкова наявність Довідки про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районі проведення антитерористичної операції, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №509 від 01.10.2014. В матеріалах пенсійної справи позивача така довідка відсутня. Крім того, як зазначив відповідач, пенсія виплачується за фактичним місцем проживання пенсіонера в межах України. Вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими та просив суд відмовити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 02.04.2018 відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.1-2).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, з 06.12.2016 зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, кв.МолодіжнийАДРЕСА_1 (а.с.20-21,22).

16.11.2016 був зареєстрований як внутрішньо переміщена особа, що підтверджується довідкою №924001343 про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції (а.с.12).

Рішенням Управління праці та соціального захисту населення від 06.12.2016 скасовано довідку про взяття на облік особи внутрішньо переміщеної особи на підставі п.1 ст.12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщеної особи (а.с.49).

Вказаний норма передбачає скасування довідки ВПО на підставі особистої заяви особи про відмову від довідки.

На виконання ухвали суду від 02.04.2018 Управлінням праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради Луганської області надано інформацію, відповідно до якої станом на 10.04.2018 ОСОБА_1 на обліку в Єдиній інформаційній базі даних внутрішньо переміщених осіб не перебуває (а.с.33).

12.12.2016 ОСОБА_1 звернувся до УПФУ в м.Лисичанську Луганської області з заявами про виплату пенсії та про витребування його пенсійної справи з Артемівського РУПФУ м.Луганська. До заяв була додана копія паспорту з зазначенням місця його реєстрації м.Лисичанськ, квартла МолодіжнийАДРЕСА_2 (а.с.43-47).

УПФУ в м.Лисичанську Луганської області звернулось до Артемівського РУПФУ м.Луганська з запитом пенсійної справи у зв’язку з переїздом до міста Лисичанська ОСОБА_1 (а.с.42).

Виплата пенсії йому була поновлена, однак з 01.09.2017 УПФУ в м.Лисичанську Луганської області припинило її виплату.

На звернення позивача з питання поновлення виплати пенсії, 16.02.2018 №50/С-7 відповідач надав відповідь, в якій зазначив, що з вересня 2017 ОСОБА_1 призупинені пенсійні виплати на підставі листа Міністерства соціальної політики України від 16.02.2016 №672/8/10-16/081 «Про посилення контролю щодо обліку внутрішньо переміщених осіб», згідно з яким відсутність внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування є порушенням обов’язкової умови для отримання соціальних послуг та відповідно до рішення комісії з питань відновлення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. При цьому зазначив, що позивачу потрібно звернутись з особистою заявою до управління Пенсійного фонду України в м.Лисичанську для повторної перевірки за місцем реєстрації (а.с.11).

Між тим, суд не може погодитись з висновками УПФУ в м.Лисичанську, щодо підстав припинення виплати пенсії позивачу та умов її поновлення, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. ОСОБА_2 право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Законом, що регулює відносини щодо призначення пенсій в Україні, є ОСОБА_2 України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - ОСОБА_2 № 1058-IV) з відповідними змінами, що є чинними на час виникнених між сторонами спірних правовідносин.

ОСОБА_2 регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.

Статтею 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Положенням ч. 1 ст. 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Відповідно ч. 1 ст. 2 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні", право на пенсію за віком має кожний громадянин похилого віку, який досяг пенсійного віку і має необхідний страховий стаж. ОСОБА_2 право обумовлено трудовим внеском і не обмежується будь - якими обставинами, включаючи наявність інших доходів. Порядок і умови пенсійного забезпечення громадян похилого віку встановлюється Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Стаття 4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цього Закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.

Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що він регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням, порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Згідно із ч. 1 ст. 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі, за зазначеним в заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

У статті 49 цього Закону зазначені підстави припинення та поновлення виплати пенсії. У частині 1 цієї статті визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини 2 ст. 49 зазначеного Закону України поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

Системний аналіз наведених нормативно-правових актів дає підстави зробити правовий висновок про те, що статтею 49 Закону № 1058-IV чітко встановлено, що виплата пенсії припиняється тільки за рішеннями двох суб'єктів: територіального органу ПФУ або суду, - та лише з підстав, визначених у цій статті, але жодна з таких підстав управлінням не застосована та не доведена.

Суд вказує на те, що рішення про припинення виплати пенсії позивачу відповідачем не приймалось. За таких обставин у позивача відсутні підстави звертатися до управління з заявою про поновлення виплати пенсії.

Крім того, суд вказує на те, що з моменту реєстрації позивачем постійного місця проживання у м. Лисичанськ, а саме з 06.12.2016 і відмови від статусу внутрішньо переміщеної особи, до нього не повинні застосовуватись нормативно-правові акти, які регулюють правовідносини між УПФУ та внутрішньо-переміщеною особою.

Як вбачається з матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1, відповідачу саме з 12.12.2016 було відомо про постійне місце реєстрації позивача у м.Лисичанську, як місцевого жителя, а не як внутрішньо переміщеної особи, а тому саме з цієї дати всі дії УПФУ в м.Лисичанську повинні бути направленні на нарахування та виплату пенсії позивачу не як до внутрішньо-переміщеної особи, а як до громадянина України, який змінив місце реєстрації та проживання на території України (а.с.42, 43-47).

Системний аналіз наведених положень законодавства в контексті встановлених обставин справи, дає підстави для висновку, що у відповідача були відсутні законні підстави для припинення нарахування та виплати позивачу пенсії та покладення на нього обов'язку щодо звернення з особистою заявою до УПФУ в м.Лисичанську для повторної перевірки за місцем реєстрації.

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

В розумінні адміністративного судочинства:

рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт) - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень , який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк);

дії - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;

бездіяльність - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов'язків згідно із законодавством України;

Сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб'єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов'язаний був і міг вчинити. Тобто бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим.

Як вже зазначалось раніше, судом встановлено, що відповідач припинив з 01 вересня 2017 року виплату пенсії позивачу без прийняття будь-якого рішення та за відсутності підстав, визначених частиною першою статті 49 Закону № 1058-IV. Відповідно суд вважає, що відповідачем у даному випадку допущена саме протиправна бездіяльність.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об'єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним (ефективним).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в цій частині з обранням належного способу захисту порушеного права позивача, а саме прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язати його вчинити певні дії у вигляді поновлення нарахування та виплати пенсії позивачу.

Щодо періоду, за який необхідно провести нарахування та виплату пенсії, суд зазначає наступне.

Згідно частини другої ст.55 Закону України №2262-ХІІ нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Довідкою Управління Пенсійного фонду України в м.Лисичанську Луганської області від 11.04.2018 №1408 підтверджуються, що останній місяць виплати пенсії ОСОБА_1 - серпень 2017 року в сумі 4344,20 грн. З вересня 2017 року пенсійні виплати позивачу не нараховувались та не виплачувались (а.с.40).

Таким чином, нарахування та виплата позивачу пенсії підлягає з 01.09.2017.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Квитанцією від 20.03.2018 №53 позивачем сплачено судовий збір у сумі 704,80 грн. (а.с.24).

Зважаючи на те, що позовні вимоги мають немайновий характер, які пов'язані між собою, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у сумі 704,80 грн.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів у межах суми стягнення за один місяць.

Оскільки, присуджені позивачу виплати є періодичними та здійснюються з Державного бюджету, суд вважає необхідним допустити цю постанову до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 4344,20 грн.

Керуючись статтями 2, 7-9, 19, 20, 72-77, 90, 241-246, 250, 255, 295, 371, пунктом 15.5 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Лисичанську Луганської області про визнання дій протиправними, зобов’язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м.Лисичанську Луганської області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 з 01 вересня 2017 року раніше призначеної пенсії за віком.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м.Лисичанську Луганської області (код ЄДРПОУ: 21792407, місцезнаходження: 93113, Луганська область, м.Лисичанськ, вул.ім.В.Сосюри, 347) поновити з 01 вересня 2017 року нарахування та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний код НОМЕР_1, місце реєстрації: 93118, Луганська область, м.Лисичанськ, кв.МолодіжнийАДРЕСА_1).

Допустити рішення суду до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 4644 (чотири тисячі шістсот сорок чотири) гривні 20 копійок.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в м.Лисичанську Луганської області (код ЄДРПОУ: 21792407, місцезнаходження: 93113, Луганська область, м.Лисичанськ, вул.ім.В.Сосюри, 347) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний код НОМЕР_1, місце реєстрації: 93118, Луганська область, м.Лисичанськ, кв.МолодіжнийАДРЕСА_1) судові витрати по сплаті судового збору у сумі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Суддя ОСОБА_3