Рішення № 73601590, 12.04.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2018 р. Справа№805/306/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Шинкарьової І.В,

при секретарі судового засідання – Заїченко Я.В.,

за участю:

представника позивача – ОСОБА_1

представника позивача – ОСОБА_2

представника відповідача – ОСОБА_3

представника відповідача – ОСОБА_4

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія» до Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкових повідомлень – рішень № 759/05-99-14-14/40162326 від 17 листопада 2017 року,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Шахтобудівельна компанія” (далі позивач) звернулось з позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області (далі відповідач), в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача без номера та дати, яким було донараховані грошові зобов’язання на загальну суму 4 277 839 гривні 00 копійок, з яких зменшення суми від’ємного зазначення об’єкта оподаткування податком на прибуток 3579335, податкові зобов’язання 558803 грн., штрафні (фінансові санкції) 139701.

В обґрунтування позову, позивач вказує на те, що Головним управлінням ДФС у Донецькій області грубо порушено п.8 Наказу Міністерства Фінансів України 28 грудня 2015 № 1204, а саме: при складанні податкового повідомлення-рішення йому присвоюється номер, який вноситься до реєстру, ця вимога відповідачем не дотримана. Акт документальної планової перевірки складено з значними арифметичними помилками, розбіжностями у тексті та додатках до акту. З отриманими рішеннями відповідача та з висновками перевірки, викладеними в акті, позивач не погоджується, вважає їх такими, що суперечать чинному законодавству і фактичним обставинам . Разом з тим, позивач вказує на те, що в нього наявна первинна документація по господарській операції, а також докази руху активів. В свою чергу, позивач не поставлений в залежність від діяльності свого контрагента, отже прийняті за результатами перевірки податкові повідомлення-рішення є неправомірними та підлягають скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просив позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, надав заперечення у яких зазначив, що відсутність дати прийняття та номерів податкових повідомлень – рішень, прийнятих за результатами акту перевірки пояснює технічним збоєм у роботі системи Податковий блок, проте зазначає, що присвоєні номери зазначені в супровідному документі.

Також відповідач зазначив що технічні помилки були допущені на сторінці 5,6 акту у підпункті 2 пункту 3.1.1.1 та навів нову редакцію цього підпункту.

Відповідач зазначає, що позивачем безпідставно було віднесено суми до валових витрат за взаємовідносинами з ТОВ «Еквівалент», за вересень 2016 року, ТОВ «НВО "Ясинуватський машинобудівний завод» за листопад 2016 року, ТОВ «Интер-К», за лютий 2017 року, ТОВ «Арматех Україна», за квітень 2017 року, ТОВ «ВКГ ОСОБА_3 обладнання і технології», за травень 2017 року по ланцюгу постачання не підтверджено реальність здійснення господарських операцій всього на суму 407431 грн., в 2016 тому числи вересень 2016 року на суму 77495 грн., січень 2017 на суму 45700 грн., лютий 2017 на суму 137999,50грн., квітень 2017 року на суму 71566,65 грн., травень 2017 на суму 74670 грн.;

- реалізації послуг з будівництва шахти на адресу ПАТ «Ш/У «Покровське» за ціною нижчою за продукції у розмірі 287355 грн. У червні 2016 року;

- включення до собівартості реалізованих послуг витрат, що перевищують розмір, включений до складу форм КБ 2в та віднесений до складу доходів. Також підприємство до складу собівартості суми інших супутніх витрат (проведення 231-631) на суму меншу, ніж зазначено у формах на суму 5228427 грн. за період з 01 січня 2017 року по 30 червня 2017 року.

Крім того наявна дефектність первинних документів, наданих до перевірки та невідповідність первинних документів вимогам встановленого порядку.

Перевіркою встановлено заниження податкових зобов’язань на суму 29169 грн. за рахунок не нарахування податкових зобов’язань по отриманим послугам, не пов’язаним з господарською діяльністю підприємства. Встановлено завищення податкового кредиту у сумі 81486 грн., у зв’язку з операціями, за якими не відбувся перехід права власності та як наслідок купівля – продаж товару.

Представник відповідача у судове засідання прибув, надав пояснення аналогічні викладеним у відзиві, просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Ухвалою від 10 січня 2018 року судом було прийнято адміністративного позову до розгляду та відкрито підготовче провадження.

Ухвалою від 30 січня 2018 року про оголошення перерви до 06 лютого 2018 року о 13:30 год.

В судовому засіданні 06 лютого 2018 року судом, керуючись ст. 181 КАС України , була оголошена перерва до 20 лютого 2018 року на 14:00 для надання нових доказів, про що повідомлені особи, які беруть участь у справі.

В судовому засіданні 20 лютого 2018 року судом, керуючись ст. 181 КАС України , була оголошена перерва до 13 березня 2018 року на 13:00 для надання доказів по справі, про що повідомлені особи, які беруть участь у справі.

Ухвалою від 13 березня 2018 року було закрито підготовче провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні 13 березня 2018 року судом, керуючись ст. 223 КАС України , була оголошена перерва до 03 квітня 2018 року на 14:30, про що повідомлені особи, які беруть участь у справі.

В судовому засіданні 03 квітня 2018 року судом, керуючись ст. 223 КАС України , була оголошена перерва до 10 квітня 2018 року на 15:30, про що повідомлені особи, які беруть участь у справі.

В судовому засіданні 10 квітня 2018 року судом, керуючись ст. 223 КАС України , була оголошена перерва до 12 квітня 2018 року на 10:00, про що повідомлені особи, які беруть участь у справі.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, встановив наступне.

Позивач є юридичною особою й зареєстровано 07 грудня 2015 року в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій 40162326. (т.1 а.с. 22).

Відповідач, Головне управління ДФС у Донецькій області, є юридичною особою та у відповідності до норм Податкового кодексу України є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за своєчасністю, достовірністю,повнотою нарахування і сплати податків та зборів, установлених цим Кодексом, а також перевіряти достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків та зборів.

Відповідачем було здійснено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань податкового законодавства за період з 07 грудня 2015 року по 30 червня 2017 року, валютного за період з 07 грудня 2015 року по 30 червня 2017 року, єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у період з 07 грудня 2015 року по 30 червня 2017 року.

За результатами перевірки Відповідачем було складено акт перевірки від 17 листопада 2017 року №759/05-99-14-14/40162326 (далі – ОСОБА_3 перевірки), в якому зазначено, що перевіркою встановлено порушення пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, пп. 14.1.191 п.14.1 ст.14, пп. 14.1185 п.14.1 ст.14, пп.14.1.202 п.14.1 ст. 14, пп.14.1.203 п.14.1 ст.14, п44.1 ст.44, п.44.2 ст.44, п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України в результаті чого:

- завищено від’ємне значення об’єкту оподаткування прибутком в періоді, що перевірявся, на зальну суму 3579335 грн., в тому числі за півріччя 2017 року на суму 3579335 грн.

- занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 448148 грн., в том числі: за 2016 рік у сумі 80673 грн., за півріччя 2017 року у сумі 367475 грн.

- занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 110655 грн., у тому числі вересень 2016 -19666 грн., жовтень 2016 року -4167грн., листопад 2016 року -13307 грн., грудень 2016 року – 4167 грн., січень 2017 року – 4167 грн., лютий 2017 року – 27600 грн., квітень 2017 року – 14313 грн.;

За результатами перевірки Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення податкове повідомлення-рішення без зазначення дати і номеру за формою «Р» про збільшення суми грошового зобов’язання за платежем податок на прибуток у сумі 560185 грн., в тому числі податкове зобов’язання 448148 грн., штрафні санкції 112037 грн., податкове повідомлення-рішення без зазначення дати і номеру за формою «П» про зменшення суми від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 3579335 грн., Податкове повідомлення-рішення без зазначення дати і номеру за формою «Р» про збільшення суми грошового зобов’язання за платежем податок на додану вартість у сумі 138319 грн., в тому числі податкове зобов’язання 110655 грн., штрафні санкції 27664 грн. /т.1 а.с. 19, 20, 21/.

Судом встановлено, що між позивачем (покупець) та ТОВ «НВО «Ясинуватський машинобудівний завод» (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 120 шкк від 08 серпня 2016 року. Відповідно до умов договору продавець зобов’язується передати, а покупець зобов’язується прийняти та сплатити відповідно до умов цього договору обладнання та продукцію виробничо – технічного призначення (товар). Номенклатура, кількість, ціна, строк та умови поставки товару обумовлюються сторонами в додаткових угодах, які є невід’ємною частиною договору. Відповідно до додаткових угод від №1 від 08 серпня 2016 року та №2 від 02 вересня 2016 року позивачем було придбану товару 109680 грн. з ПДВ. (т.1 а.с. 79-83)

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано посвідчення про якість № УК-01/2017 від 23 січня 2017 року до поставленої продукції – запасних частин до комбайнів прохідницьких (КСП). (т.1 а.с. 84,86). Накладні № 3 від 25 січня 2017 року на суму 90840 грн. з ПДВ, № 4 від 25 січня 2017 року на суму 18840 грн. з ПДВ і товарно-транспортних накладних № 3, № 4 від 25 січня 2017 року перевізником ПП ОСОБА_5 на автомобілі Рено АН 33-83 ЕО продукція виробничого призначення на суму 90840 грн. з ПДВ і 18840 грн. з ПДВ доставлена у м. Покровськ, отримана у перевізника провідним інженером відділу матеріально-технічного забезпечення ТОВ «ШБК» ОСОБА_6 таб. № 383 (наказ про прийняття на роботу № 105-к від 30 червня 2016 року) і здана на склад № 1 комірнику складського господарства ТОВ «ШБК» ОСОБА_7 таб. № 786 (наказ про прийняття на роботу № 528-к від 07 жовтня 2016 року). Зазначені обставини підтверджується відмітками на накладних охоронця служби охорони Ш/У «Покровське», приходними ордерами № шс000000105, № шс000000106 від 25 січня 2017р. з відмітками і розписками про передачу продукції провідним інженером МТЗ ОСОБА_6 комірнику складу № 1 ОСОБА_7 Відповідно до накладних – вимог на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, заявок на переміщення МТР від начальника ПГПД №2 ОСОБА_8 (наказ про прийняття на роботу № 591-к від 03 листопада 2016р.) і начальника ПГПД №3 ОСОБА_9 (наказ про переведення працівника № 577-к від 31 жовтня 2016р.) комірник ОСОБА_7 здала, а начальники дільниць прийняли для використання у виробничих потребах придбані матеріальні цінності. Зазначені матеріали були використані у лютому, березні, квітні, травні, червні 2017р. при виробництві будівельних робіт, що підтверджено довідками - розрахунками витрат на експлуатацію машин і механізмів при проведенні будівельних робіт, складеними звітами про витрати основних матеріалів при будівництві в порівнянні з виробничими нормами за зазначений період по Формі М-29. Дані матеріали – запасні частини включені до ОСОБА_3 приймання виконаних будівельних робіт № 70/2 у березні 2017р., № 38/2 і № 64/3 у лютому 2017р., № 27/2 і № 8/2 у квітні 2017р., № 62/2 у травні 2017р., № 117/2Д, № 115/2Д, № 108/2Д у червні 2017р., за формою № КБ-2в.

Оплата за договором підтверджується платіжним дорученням від 01 листопада 2016 року № 417 на підставі рахунок-фактури № 67П від 24 жовтня 2016 року продавцю сплачено 50 % передплати у розмірі 45420 грн. (п. 2 додаткової угоди № 1 від 08 серпня 2016 року до договору № 120шкк від 08 серпня 2016 року). Платіжним дорученням від 08 листопада 2016 року № 454 на підставі рахунок-фактури № 68П від 24 жовтня 2016 року продавцю сплачено 50 % передплати у розмірі 9420 грн. (п. 2 додаткової угоди № 2 від 02 вересня 2016 року до договору № 120шкк від 08 серпня 2016 року). (т.1 а.с. 88- 91). 16 листопада 2017 року податкову накладну № 1 від 01 листопада 2016 року на суму 45420 грн. з ПДВ доставлено через автоматизовану систему «Єдине вікно подання електронних документів» до центрального рівня Державної податкової служби і прийнято відповідачем. 23 листопада 2017 року податкову накладну № 4 від 08 листопада 2016 року на суму 9420 грн. з ПДВ доставлено через автоматизовану систему «Єдине вікно подання електронних документів» до центрального рівня Державної податкової служби і прийнято відповідачем. (т. 1 а.с. 95- 250; т.2 а.с.1 – 42; т.3 а.с. 8-16).

Між позивачем (покупцем) та ТОВ «Еквівалент» (продавцем) укладено договір купівлі-продажу № 62шкк від 15 квітня 2016 року і додаткову угоду № 1 від 22 серпня 2016 року. Відповідно до умов договору продавець зобов’язується передати, а покупець зобов’язується прийняти та сплатити відповідно до умов цього договору обладнання та продукцію виробничо – технічного призначення (товар). Номенклатура, кількість, ціна, строк та умови поставки товару обумовлюються сторонами в додаткових угодах, які є невід’ємною частиною договору. Згідно з додатковою угодою №1 до договору від 22 серпня 2016 року було придбано обладнання та продукцію виробничо – технічного призначення на загальну суму 166934,00 грн. (т.2а.с. 45-48)

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано видаткову накладну № 25 від 28 вересня 2016 року на суму 92994 грн. з ПДВ, приходний ордер № шс000000351 від 28 вересня 2016 року продукція виробничого призначення (гідронасоси, гідромотор) на суму 92994 грн. з ПДВ поставлена, отримана заступником начальника МТЗ ОСОБА_10 і передана комірнику складу № 1 ОСОБА_7 Податкові накладні від 06 жовтня 2016 року № 2 від 28 вересня 2016 року на загальну суму 92994 грн. з ПДВ. Накладні до накладної – вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) від 27 вересня 2016 року матеріалів, заявки на переміщення МТР від начальника ПГПД №2 ОСОБА_11 на переміщення МТР шс000000135 комірник складу №1 ОСОБА_7 здала, а начальник дільниці прийняв для виробничих потреб зазначені матеріали (гідронасоси, гідромотор). Позивач зазначає, що вказані матеріали були використані в жовтні 2016 року при експлуатації комбайну КСП-43 инв. № 200013098 (бригада №6) у виробці 12 південний «біс» конвеєрного штреку блоку №10, що підтверджено о ОСОБА_10 погодженим з головним механіком ПАТ «Ш/У «Покровське» ОСОБА_12, складеним звітом про витрати основних матеріалів при будівництві в порівнянні з виробничими нормами з жовтень 2016 року (Форма М-29) і довідкою - розрахунком витрат на експлуатацію машин і механізмів при проведенні будівельних робіт за жовтень 2016 року. Дані запчастини на підставі ОСОБА_12 встановлення обладнання включені до ОСОБА_12 приймання виконаних будівельних робіт № 10/10/2 за жовтень 2016р. за формою № КБ-2в. На підтвердження оплати надано платіжне дорученням від 19 жовтня 2016 року № 331 на суму 92994 грн. (т.2 а.с. 49 -77)

Між позивачем (покупцем) та ТОВ «ИНТЕР-К» (продавцем) укладено договір купівлі-продажу № 156шкк від 27 жовтня 2016 року. Відповідно до умов договору продавець зобов’язується передати, а покупець зобов’язується прийняти та сплатити відповідно до умов цього договору обладнання та продукцію виробничо – технічного призначення (товар). Номенклатура, кількість, ціна, строк та умови поставки товару обумовлюються сторонами в додаткових угодах, які є невід’ємною частиною договору. Згідно з додатковою угодою №2 до договору від 17 січня 2016 року було придбано обладнання та продукцію виробничо – технічного призначення на загальну суму 275999,04 грн. (т.2а.с. 81-83).

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано видаткову накладну № 2 від 17 лютого 2017 року на суму 165599,42 грн. з ПДВ, приходний ордер № шс000000265 від 17 лютого 2017 року. Згідно з товарно – транспортною накладною № 2 від 17 лютого 2017 року перевізником ПрАТ «Укрбуд» на автомобілі НОМЕР_1 трубопровід 144м на суму 165599,42 грн. з ПДВ доставлено у м. Покровськ, отримано у перевізника провідним інженером відділу матеріально-технічного забезпечення ТОВ «ШБК» ОСОБА_6 і здано на склад № 1 комірнику складського господарства ТОВ «ШБК» ОСОБА_7 та присвоєно номенклатурний номер Д0000005628. На підставі рахунка від 17 лютого 2017 року продавцю сплачено за фактично поставлену продукцію суму 165599,42 грн.. Податкову накладну від 14 березня 2017 року № 2 від 17 лютого 2017 року на загальну суму 165599,42 грн. з ПДВ. Використання зазначених матеріалів позивач підтверджує звітом про витрати основних матеріалів при будівництві у вентиляційному стволі №3, бригадою №1за лютий 2017 року (Форма М-29), акти виконаних робіт, дані трубопроводи були враховані в формі № КБ-2в № 33/1 за лютий 2017 року. (т.2 а.с. 84-105).

Між позивачем (покупцем) та ТОВ «АРМАТЕХ УКРАЇНА» (продавцем) укладено договір купівлі-продажу № 245шкк від 27 лютого 2017 року. Відповідно до умов договору продавець зобов’язується передати, а покупець зобов’язується прийняти та сплатити відповідно до умов цього договору обладнання та продукцію виробничо – технічного призначення (товар). Номенклатура, кількість, ціна, строк та умови поставки товару обумовлюються сторонами в додаткових угодах, які є невід’ємною частиною договору. Згідно з додатковою угодою угода № 2 від 10 березня 2017 року на придбання продукції виробничого призначення – гідронасоси 310.4.56 березня 06 к КСП-42 у кількості 4шт. вартістю на загальну суму 45200 грн. з ПДВ (т.2 а.с. 108-111).

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано видаткові накладні № 2 від 05 квітня 2017 року і № 4 від 28 квітня 2017 року виданих ТОВ «АРМАТЕХ УКРАЇНА» на загальну суму 90400 грн. з ПДВ, приходні ордери № шс000000556 від 05 квітня 2017 року, № шс000000677 від 28 квітня 2017 року. Відповідно до товарно-транспортних накладних № Р2 від 05 квітня 2017 року, № Р4 від 28 квітня 2017 року перевізником ПП «Гідростандарт» на автомобілі НОМЕР_2 продукція виробничого призначення – гідронасоси 8 шт. на суму 90400 грн. з ПДВ доставлено у м. Покровськ, отримано у перевізника і здано на склад № 1 комірником складського господарства ТОВ «ШБК» ОСОБА_7, та присвоєно номенклатурний № Д0000006444. Сертифікати якості на поставлену продукцію – гідронасоси. Рахунки № 5 від 22 березня 2017 року на оплату та № 8 від 26 квітня 2017 року продавцю сплачено разом 90400 грн. Податкові накладні № 2 від 27 березня 2017 року на загальну суму 4520 грн., від 25 квітня 2017 року, № 2 від 05 квітня 2017р. на загальну суму 40680 грн., № 7 від 26 квітня 2017 року на загальну суму 4520 грн. з ПДВ. № 10 від 28 квітня 2017 року на загальну суму 40680 грн. з ПДВ. Накладні – вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, заявок на переміщення МТР (гідронасоси). Зазначені матеріали були використані у квітні, травні 2017 року (бригада №6, 7) на вентиляційному уклоні №2 блоку №10, що підтверджено довідками - розрахунками витрат на експлуатацію машин і механізмів при проведенні будівельних робіт за квітень, травень 2017 року, актами погодженими з головним механіком ПАТ «Ш/У «Покровське» ОСОБА_12, складеними звітами про витрати основних матеріалів при будівництві в порівнянні з виробничими нормами за квітень, травень 2017 року (Форма М-29). Дані матеріальні цінності – гідронасоси на підставі ОСОБА_12 встановлення обладнання включені до ОСОБА_12 приймання виконаних будівельних робіт № 8/2Д, № 27/2Д за квітень 2017 року та № 47/2Д, № 62/2Д за травень 2017 року за формою № КБ-2в. (т.2 а.с. 108-218).

Між позивачем (покупцем) та ТОВ «ВКГ ОСОБА_12 обладнання і технології» (продавцем) укладено договір купівлі-продажу № 320шкк від 20 квітня 2017 року. Відповідно до умов договору продавець зобов’язується передати, а покупець зобов’язується прийняти та сплатити відповідно до умов цього договору обладнання та продукцію виробничо – технічного призначення (товар). Номенклатура, кількість, ціна, строк та умови поставки товару обумовлюються сторонами в додаткових угодах, які є невід’ємною частиною договору. Згідно з додатковою угодою № 1 від 25 квітня 2017 року придбано обладнання та продукцію виробничо – технічного призначення на загальну суму 356886 грн. (т.2 а.с. 221-224).

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано видаткову накладну № РН-0000026 від 17 травня 2017 року на суму 89604 грн. з ПДВ, приходний ордер № шс000000765 від 17 травня 2017 року, товарно-транспортна накладна № 17/05 від 17 травня 2017 року, платіжне доручення від 24 травня 2017 року № 1238 на підставі рахуноку-фактури № СФ-0000028 від 17 травня 2017 року на суму 89604 грн. Податкові накладні № 5 від 17 травня 2017 року на загальну суму 89604 грн. з ПДВ, технічні паспорти ПП80НВ.00.000-04 ПС у кількості 4 шт., накладні – вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів від 18 травня 2017 року. Переміщення трьох пнівмоперфораторів ПП-80НВ підтверджуються актами приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 19 травня 2017 року (т.2 а.с. 225-239).

Між позивачем та Приватним акціонерним товариством «Донецьксталь – Металургійний завод» (комерційний представник) було укладено договір комерційного представництва від 04 квітня 2016 року №31880дс. Розділом 1 договору передбачено, що комерційний представник в порядку та на умовах, обумовлених цим договором, бере на себе обов’язки бути представником довірителя та здійснювати від його імені та за його рахунок,наступні юридичні дії: участь у проведенні зустрічей, перемовин, попередніх технічних нарад з виробниками та постачальниками продукції виробничо – технічного призначення; підписання договорів, контрактів, додаткових угод, доповнень та інших договірних документів, пов’язаних з постачанням продукції виробничо – технічного призначення та паливно – мастильних матеріалів; виконання інших дій, необхідних для виконання цього договору. (т.2 а.с. 240)

На виконання умов договору надано копії документів, а саме: рахунок в№ 41559 від 30 вересня 2016 року, акт про надання послуг від 30 вересня 2016 року копія рахунку № 46429 від 31 жовтня 2016 року, копія акта прийомки наданих послуг від 31 жовтня 2016 року, рахунку № 51285 від 30 листопада 2016 року, акт прийомки наданих послуг від 30 листопада 2016 року, рахунок № 56268 від 31 грудня 2016 року, акт прийомки наданих послуг від 31 грудня 2016 року, виписка оборотно-сальдової відомості по рахунку № 631 за 2016 року, рахунок № 4638 від 31 січня 2017 року, акт прийомки наданих послуг від 31 січня 2017 року, рахунок № 24056 від 31 травня 2017 року, акта прийомки наданих послуг від 31 травня 2017 року, рахунок № 28891 від 30 червня 2017 року, акт прийомки наданих послуг від 30 червня 2017 року, виписка оборотно-сальдової відомості по рахунку № 631 за 2017 рік, копії додатків №1 до актів наданих послуг комерційного представництва за договором (т.3 а.с. 149-161).

В додатку 8 до акту перевірки наведено опис нереальних господарських операцій, встановлених при проведенні перевірки ТОВ «Шахтобудівельна компанія» за період з 07.12.2015 по 30.06.2017 (т.4а.с. 139), та вказано, що операції з ТОВ «Еквівалент», ТОВ «НВО "ЯСИНУВАТСЬКИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД», ТОВ «Интер-К», ТОВ «Арматех Україна», ТОВ «ВКГ ОСОБА_13 І ТЕХНОЛОГІЇ», операції не мали реального товарного характеру та оформлені первинними документами, що суперечать законодавчим та нормативним актам та є такими, що не мають юридичної сили і доказовості. Даний висновок відповідача ґрунтується на тому, що укладені договори не відповідають вимогам невідповідність укладеного договору вимогам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України та як наслідок відсутність у них юридичної сили, дефектності первинних документів, наданих до перевірки; невідповідність первинних документів вимогам встановленого порядку; не підтвердження реальності здійснення господарських операцій з боку постачальника ТОВ «Еквівалент» згідно податкових інформацій, отриманих від ГУ ДФС у Донецькій області опрацювання зібраної податкової інформації щодо вказаних контрагентів, якими документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із платниками податків, їх вид, обсяг, якість та розрахунки. Тобто неможливо підтвердити по ланцюгу постачання реальність здійснення господарських операцій.

Вказані висновки були зроблені на підставі результатів опрацювання зібраної податкової інформації ГУ ДФС у Донецькій області від 06 жовтня 2017 року №426/05-99-14-15/32788508, від 03 листопада 2017 року №658/05-99-14-14/34093737, від 26 вересням2017 року №846/20-40-14-21-06/40297167, від 31 серпня 2017 року №740/12-01-14/39939492, від 31 липня 2017 року №5973/05-99-14-12-38014968 (т.3 а.с. 45-141)

Стосовно взаємовідносин з Приватним акціонерним товариством «Донецьксталь – Металургійний завод», підставою для висновків відповідача щодо нереальності угоди стало те, що в наданих до перевірки актах виконаних робіт не зазначено суті господарської операції, яка повинна відповідати договору, не вказано конкретний перелік наданих послуг, а також місце і дата надання, що не дає можливості ідентифікувати послугу.

Щодо встановленого відповідачем порушення заниження податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 110655 грн., у тому числі вересень 2016 -19666 грн., жовтень 2016 року -4167грн., листопад 2016 року -13307 грн., грудень 2016 року – 4167 грн., січень 2017 року – 4167 грн., лютий 2017 року – 27600 грн., квітень 2017 року – 14313 грн., суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України.

Відповідно до п.п. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16 Податкового Кодексу України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.

Згідно з п.п. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 Податкового Кодексу України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до п. 46.1 ст. 46 Податкового Кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках,визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання,чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.2. статті 198 передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Разом з тим, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють Платника податків про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України, в редакції що була чинна на момент здійснення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно п. 199.1 ст.199 Податкового кодексу України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати зведену податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму частки сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях.

Відповідно до вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Позивачем надано до матеріалів справи податкові декларації з податку на додану вартість позивача з додатками, за вересень, жовтень, листопад, грудень 2016 року, січень, лютий, квітень, травень, червень 2017 (т.3 а.с.162-202). Щодо правильності оформлення, та своєчасності подання спір відсутній, з приводу оформлення та наявності податкових накладних спір також відсутній. Податкові накладні за спірними операціями з квитанціями про прийняття податковім органом надані до матеріалів справи. Крім того, сторонами не заперечується та обставина, що на момент вчинення господарських правовідносин, контрагенти позивача та позивач, були внесені до ЄДР та були зареєстровані платниками податку на додану вартість, що також підтверджується актом перевірки.

Враховуючи викладене, на підставі наведених норм податкового законодавства, при дослідженні первинних документів суд виходять із того, що платник податку має право на декларування податкового кредиту тільки при наявності одночасно наступних умов:

- списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною – що, відповідно до п.п.198.2 Податкового кодексу України є підставою для виникнення у платника податку права на податковий кредит;

- платник податку отримав від продавця товарів (послуг) належним чином складену та зареєстровану податкову накладну, інші подібні документи (п.201.10, 201.11 ПКУ).

Відсутність хоча б однієї з наведених вище умов не дає право платнику податку декларувати суму податкового кредиту.

З урахуванням викладеного, порушення постачальниками товару (робіт, послуг) по ланцюгу постачання, певних вимог податкового законодавства та правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту у випадку, якщо така залежність не визначена Податковим кодексом України.

Відповідно до статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року №996 – ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі Закон №996), метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Згідно статті 1 Закону № 996 первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Статтею 4 Закону №996 визначено, що бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах: превалювання сутності на формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з їх юридичної форми.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05 червня 1995 року за № 168/704 (далі Положення № 88).

Згідно з п.2.4 ст. 2 Положення № 88 первинні документи (на паперових і машинозчітувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.1 ст.2 Положення № 88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Позивачем до матеріалів справи було надано первинні документи щодо спірних операцій, перелік їх зазначено вище.

У судовому засіданні було досліджено товарно –транспортні, тобто спростовується твердження відповідача, про відсутність підтвердження транспортування, нормативно – технічну документацію.

Деякі дефекти в оформленні документів (зокрема, відсутність окремих реквізитів або помилки при їх заповненні), за наявності інших первинних документів, якими підтверджується факт реального придбання платником податку (покупцем) товару, не можуть розглядатися як самостійні підстави для висновку про відсутність реального здійснення господарських операцій.

Суд не приймає твердження відповідача, що ознакою нереальної операція є не співпадіння номенклатури товарів, придбаних контрагентами позивача у третіх осіб, з номенклатурою товарів, які придбані позивачем у постачальників, оскільки відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного періоду.

Слід також зазначити, Згідно з п.3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 року № 727, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п.5 цього ж Порядку факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб’єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В акті перевірки зазначено, що висновки щодо контрагентів відповідача зроблені на підставі інформацію з Аналітичної системи співставлення, Обліку платників податків, Обробки податкової звітності Системи «Податковий блок», АС «Аудит».

Суд звертає увагу на те, що можливі порушення податкового законодавства з боку контрагентів позивача, як-то неподання звітності, недекларування податкових зобов'язань, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, не є підставою для висновку про порушення саме покупцем вимог податкового законодавства та не є підставою для позбавлення покупця сформованих податкових вигод за фактично вчиненою операцією.

Слід також зазначити, що жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, приймати рішення щодо реальності тих чи інших господарських операцій платника податку, або права визнавати нікчемними вчинені ним правочини.

При цьому, нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема, податкових інформаціях згідно інформаційних баз ДФС.

Водночас всі висновки про порушення Позивачем податкового законодавства зроблена Відповідачем на підставі АІС «Податковий блок» та податкових інформацій щодо контрагентів Позивача, отриманих від інших податкових органів та інформацій щодо контрагентів Позивача, отриманих від інших податкових органів, які в свою чергу також надані на підставі інформаційної бази.

Суд звертає увагу, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Таким чином, недотримання контрагентами позивача податкової дисципліни (що відповідачем суду не доведено) має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Суд не може погодитися з висновками відповідача про те, що позивачем здійснював нереальні операції, оскільки оцінка відповідачем виконання умов договору щодо поставок товарів та фактичне заперечення його виконання сторонами правочинну не може бути засноване на такому поверховому аналізі відомостей з інформаційних систем по контрагентами, без дослідження фактичного руху активів.

Щодо встановленого відповідачем завищення від’ємного значення об’єкту оподаткування прибутком в періоді, що перевірявся, на загальну суму 3579335 грн., в тому числі за півріччя 2017 року на суму 3579335 грн. та заниження податку на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 448148 грн., в том числі: за 2016 рік у сумі 80673 грн., за півріччя 2017 року у сумі 367475 грн., суд зазначає наступне.

Відповідач в акті перевірки було зазначено, що позивачем було порушено встановлено порушення пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, пп. 14.1.191 п.14.1 ст.14, пп. 14.1185 п.14.1 ст.14, пп.14.1.202 п.14.1 ст. 14, пп.14.1.203 п.14.1 ст.14, п44.1 ст.44, п.44.2 ст.44, п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, в наслідок чого:

- завищено від’ємне значення об’єкту оподаткування прибутком в періоді, що перевірявся, на зальну суму 3579335 грн., в тому числі за півріччя 2017 року на суму 3579335 грн.

- занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 448148 грн., в том числі: за 2016 рік у сумі 80673 грн., за півріччя 2017 року у сумі 367475 грн.

Порушення з податку на прибуток зазначений в акті перевірки відповідача складається:

- встановлені під час перевірки та названі нереальними операції з контрагентами ТОВ «Еквівалент», ТОВ «НВО "Ясинуватський машинобудівний завод», ТОВ «Интер-К», ТОВ «Арматех Україна», ТОВ «ВКГ ОСОБА_13 обладнання і технології» ПАТ «Донецьксталь – Металургійний завод»;

- наявність фінансово-господарської операції що не призвели до виникнення прибутку, тобто собівартість реалізованої продукції фактично перевищила фактичну ціну реалізації, які на думку відповідача відбувались поза межами господарської діяльності;

- до складу собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) до рядку 2050 форми 2 «звіт про фінансові результати», що враховуються при визначені фінансового результату до оподаткування та включено в декларацію з податку на прибуток підприємства за період з 01 січня по 30 червня 2017 року включено суми загальновиробничих витрат, що перевищують розмір, включений до складу форм КБ 2в та віднесений до складу доходів, та включення до складу собівартості суми інших супутніх витрат на суму меншу, ніж зазначено у формах КБ2в.

Висновок відповідача, про наявність фінансово-господарської операції що не призвели до виникнення прибутку, тобто собівартість реалізованої продукції фактично перевищила фактичну ціну реалізації, які на думку відповідача відбувались поза межами господарської діяльності було зроблено на підставі наступного.

В акті перевірки відповідач посилається на договір від 01 квітня 2016 року № 3 укладений між позивачем та ПАТ «Ш/У «Покровське» на виконання гірничо – прохідницьких , ремонтно – будівельних та пусконаладочних робіт на об’єктах ПАТ «Ш/У «Покровське». Відповідач зазначає, що перевіркою оборотно - сальдового балансу за червень 2016 року, аналізу рахунків 903 «собівартість реалізованих робіт та послуг», 23 «виробництво», 63 «розрахунки з постачальниками та підрядниками», 703 «дохід від реалізації робіт та послуг», 36 «розрахунки з покупцями та замовниками» та договорів встановлено, що економічний результат від надання послуг будівництва шахти становить збиток у розмірі (-287355) грн.. (різниця між сумою собівартості продукції та доходів від реалізації робіт та послуг).

Під час розгляду справи сторонами зазначений договір до матеріалів справи не надано, але наявність цієї обставини визнається сторонами, спір щодо здійснення та належного підтвердження виконання договору відсутній.

Спір виник з приводу висновку відповідача, якщо операція не призвела до виникнення прибутку, тобто собівартість реалізованої продукції фактично перевищила фактичну ціну реалізації, на думку відповідача, ця операція відбувались поза межами господарської діяльності. Суд не погоджується з висновком відповідача з огляду на наступне.

Відповідно до ст..9 Закону №996, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.

Права і обов'язки сторін, які виникають за результатами здійснення господарської операції, оформленої первинним документом відповідно до вимог цього Закону, не залежать від факту відображення її в регістрах та на рахунках бухгалтерського обліку.

Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Форма КБ 2 є первинним документом з обліку в будівництві, типова форма якої затверджена Наказом Державного комітету статистики України і Державного комітету України з будівництва та архітектури від 21 червня 2002 року N 237/5. Форма КБ 2 є актом приймання виконаних підрядних робіт, та складається для визначення вартості виконаних робіт складається для визначення вартості виконаних обсягів підрядних робіт та проведення розрахунків за виконані підрядні роботи на будівництві на основі журналу обліку виконаних робіт (форма №КБ -6) у двох примірниках і подається субпідрядником генпідряднику, генпідрядником – замовнику (забудовнику).

Витрати на будівництво - прямі, загальновиробничі, інші та адміністративні визначаються згідно з чинними Державними будівельними нормами України (ДБН).

До статті «Загальновиробничі витрати» належать: витрати на управління й обслуговування будівельного виробництва, витрати на організацію робіт на будівельних майданчиках і вдосконалення технології, інші загальновиробничі витрати. Перелік загальновиробничих витрат наведено у пунктом 15 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №16 «Витрати» затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318, визначено, які витрати включаються до складу загальновиробничих витрат.

Відповідачем, сума загальновиробничих витрат, щодо якої визначено неправомірність включення в декларацію, було встановлено шляхом зменшення на різницю вказаних загальновиробничих витрат у формах КБ 2в та у звіті про фінансові результати, без дослідження складових (первинних документів) на підставі яких було сформовано загальновиробничі витрати, що були враховані при їх розрахунку (додаток 10 до акту т.1 а.с.67-76 ).

Підпунктом 14.1.36. пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.п.14.1.54 п.14.1 ст.14 ПК України доходом з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, та наведено невиключний перелік.

Підпункт 134.1.1. пункту 134.1 статті 134 визначає, що прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Положеннями ПК України передбачені різниці, які виникають при нарахуванні амортизації необоротних активів (ст..138), різниці, що виникають при формуванні резервів (забезпечень) (ст..139), та різниці, що виникають при здійснені фінансових операцій (ст..140).

Таким чином, твердження відповідача, що операція яка була спрацьована із збитками вважаться поза межами господарської діяльності позивача, не відповідає нормам законодавства, та підміняє поняття дохід на прибуток, що є різними за своєю суттю, та не надано доказів що діяльність позивача не спрямована на отримання доходу.

Відповідно до пункту 2 розділу 1 Порядку № 727 акт документальної перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Розділом 3 Порядку №727 закріплено, між іншим, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно:

- викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_5 України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення;

- викласти зміст порушень (у разі їх встановлення), в тому числі щодо правильності та повноти визначення фінансового результату до оподаткування згідно з бухгалтерським обліком відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, виконання законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

- зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Порядок направлення контролюючими органами податкових повідомлень – рішень платників податків затверджено наказом Міністерства фінансів від 28 грудня 2015 року №1204 (далі порядок №1204)

В порушення п.8 розділу 2, яким передбачено, що при складанні податкового повідомлення-рішення йому присвоюється номер, який вноситься до реєстру, відповідачу було направлено спірні податкові повідомлення – рішення без відповідних номерів та дат, номери та дати зазначені в супровідному листі (т.3 а.с. 39).

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України.

Одним із головних принципів адміністративного судочинства, відповідно до ст. 6 КАС України є принцип верховенства права. В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Системний аналіз наведених правових норм при застосуванні до правовідносин, що є предметом судового дослідження, вказує на те, що відповідач, який є суб’єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяв без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), та без дотримання принципу верховенства права, що призвело до безпідставного збільшення податкового навантаження на Підприємство.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Податковим кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія» до Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкових повідомлень – рішень № 759/05-99-14-14/40162326 від 17 листопада 2017 року - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача без номера та дати за формою «Р» про збільшення суми грошового зобов’язання за платежем податком на прибуток у сумі 560185 грн., в тому числі податкове зобов’язання 448148 грн., штрафні санкції 112037 грн., прийняте за актом перевірки від 17 листопада 2017 року № 759/05-99-14-14/40162326.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача без номера та дати за формою «П» про зменшення суми від’ємного значення об’єкта оподаткування податком прибуток у розмірі 3579335 грн., прийняте за актом перевірки від 17 листопада 2017 року № 759/05-99-14-14/40162326.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача без номера та дати за формою «Р» про збільшення суми грошового зобов’язання за платежем податок на додану вартість у сумі 138319 грн., в тому числі податкове зобов’язання 110655 грн., штрафні санкції 27664 грн., прийняте за актом перевірки від 17 листопада 2017 року № 759/05-99-14-14/40162326.

Стягнути з Головного управління державної фіскальної служби у донецькій області (за рахунок бюджетних асигнувань) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія» суму судового збору у розмірі 66247 (Шiстдесят шiсть тисяч двiстi сорок сiм) гривнi 60 копiйок.

Повний текст рішення буде складено та підписано 23 квітня 2018 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Шинкарьова І.В.