Рішення № 73601399, 23.04.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2018 р. Справа№805/1886/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Толстолуцька М.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 управління Національної поліції в Донецькій області про скасування рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, –

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 управління Національної поліції в Донецькій області, в якому просить суд скасувати рішення ОСОБА_2 управління Національної поліції в Донецькій області про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про Національну поліцію».

Позивач також просив справу розглянути за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23 березня 2018 року відкрито провадження у справі № 805/1886/18-а відповідно до вимог частини першої статті 263 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідно до положень частини четвертої статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з нормами статті 263 КАС України справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Щодо позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що з 1995 року по 12.09.2016 року він проходив службу в органах внутрішніх справ та Національної поліції. До звільнення йому було видано свідоцтво про хворобу, відповідно до якого було встановлено захворювання, пов’язане з проходження в органах внутрішніх справ та встановлено, що він непридатний до військової служби та підлягає звільненню від виконання службових обов’язків за станом здоров’я на строк, необхідний для оформлення звільнення. 05 вересня 2016 року позивачу було встановлено 30 % втрати професійної працездатності та встановлена ІІІ група інвалідності, у зв’язку із захворюванням, пов’язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Позивач зазначив, що 11 вересня 2017 року відповідачем був затверджений висновок про призначення позивачеві одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» у розмірі 112 000,00 грн., проте, у подальшому листом від 28 грудня 2017 року йому повідомлено про перегляд зазначеного рішення, оскільки інвалідність, яка була пов’язана з проходженням служби була встановлена до звільнення, що не відповідає вимогам пункту 4 частини першої статті 97 Закону України «Про Національну поліцію».

Позивач вважає такі дії відповідача протиправними та такими, що порушують його конституційні права на соціальний захист, тому звернувся до суду з даним позовом.

Відповідач заперечив проти задоволення зазначених вимог позивача, просив у задоволенні його позовних вимог відмовити в повному обсязі.

У наданому відзиві, який надійшов на адресу суду 05 квітня 2018 року відповідач, вмотивовуючи свої заперечення зазначив, що висновок про призначення позивачеві одноразової грошової допомоги було скасовано у зв’язку із невірним застосуванням норм статті 97 Закону України «Про Національну поліцію». Так, з аналізу норм зазначеного закону та наказу МВС № 4 вбачається, що поліцейському надається одноразова грошова допомога за умови наявності довідки про втрату професійної придатності, виданої протягом шести місяців після звільнення.

Як аргумент для відмови у задоволенні позову відповідач також посилався на лист Національної поліції № 2638/09/30-2018, яким роз’яснено порядок та підстави призначення та виплати одноразової грошової допомоги.

Окрім того, відповідач зауважив, що повідомлення про відмову у нарахуванні одноразової грошової допомоги складено та направлено позивачеві в порядку Закону України «Про звернення громадян», отже, позивачем не дотримані вимоги зазначеного Закону щодо процедури та строків оскарження повідомлення, у зв’язку з чим позов не підлягає задоволенню.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Позивач – ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1 проходив службу в органах Внутрішніх справ України та з 07.11.2015 року – в лавах Національної поліції, що не оспорюється сторонами по справі.

Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням Серії МВ № 037286, виданого 22.06.2016 року /арк. справи 9/.

Наказом ОСОБА_2 управління Національної поліції в Донецькій області від 12 вересня 2016 року № 308 о/с «По особовому складу» капітана поліції ОСОБА_1 – старшого інженера Бахмутського відділу поліції звільнено зі служби в поліції з 13 вересня 2016 року згідно з пунктом 2 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через хворобу). Підстава для видання зазначеного наказу – рапорт позивача від 18.08.2016 року, свідоцтво про хворобу № 181, видане військово-лікарською комісією ДУ «ТМО МВС України по Донецькій області» 15.08.2016 року /арк. справи 18/.

Судом встановлено, що 15 серпня 2016 року Військово-лікарською комісією ДУ «ТМО МВС України по Донецькій області» за розпорядженням Бахмутського ВП було здійснено медичний огляд позивача, за результатом якого встановлено діагноз:

Гіпертонічна хвороба ІІІ стадії, ІІ ступеню, ризик дуже високий (ГПМК 2016 року);

Стан після ГПМК (26.07.2016) – лакунарного інфаркту головного мозку у лівій тім’яній ділянці на тлі дисциркуляторної енцефалопатії ІІ ступеню гіпертонічного ґенезу з наявністю ішемічного вогнища у лівій гемісфері (за даними СКТ головного мозку від 01.08.2016 року), двобічної рефлекторної пірамідної недостатності, вираженої цефалгії, вестибулопатії;

ІХС: Атеросклеротичний кардіосклероз СН І ст.;

Органічний емоційно-лабільний розлад з переважним церебрастичними проявами та панічними нападами, обумовлений цереброваскулярною хворобою та артеріальною гіпертензією;

Дорсопатія: остеохондроз шийного відділу хребта з незначним порушенням функції;

Аліментарно-конституційне ожиріння ІІ ступеню;

Гіпертонічна ангіопатія сітківки обох очей.

Одночасно, було постановлено про причинний зв'язок захворювання (поранення, контузії, травми, каліцтва) – «Захворювання, ТАК, пов’язані з проходженням служби в органах внутрішніх справ» та зроблено висновок про непридатність до військової служби зі зняттям з військового обліку та про звільнення від виконання службових обов’язків за станом здоров’я на строк, необхідний для оформлення звільнення, але не більше 30 діб /арк. справи 14-15/.

Згідно довідки Обласної профпоталогічної медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках Серії АГ № 0018451 позивачу встановлено первинно одноразово 30 % втрати професійної працездатності, причина втрати працездатності - захворювання, ТАК, пов’язані з проходженням служби в органах внутрішніх справ /арк. справи 16/.

Відповідно до виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією до довідки серії АВ № 0605238 ОСОБА_1 встановлено з 02.09.2016 року третю групу інвалідності, причиною інвалідності визначено захворювання, ТАК, пов’язані з проходженням служби в органах внутрішніх справ /арк. справи 17/.

Як зазначає відповідач у своєму відзиві, керівництвом ОСОБА_2 управління Національної поліції в Донецькій області 11 вересня 2017 року був затверджений висновок про призначення позивачеві одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» у розмірі 112 000,00 грн.

ОСОБА_2 управління Національної поліції в Донецькій області від 28 грудня 2017 року вих. № 11059/01/26-2017 позивачу повідомлено, що раніше прийняте рішення переглянуто та у призначенні йому одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» - відмовлено. Обґрунтовуючи підстави для перегляду рішення про призначення одноразової допомоги, відповідач у зазначеному листі зазначив, що інвалідність ОСОБА_1 визначено до звільнення з поліції, що не відповідає вимогам пункту 4 частини першої статті 97 Закону України «Про Національну поліцію», згідно яких така допомога виплачується у разі визначення поліцейському інвалідності протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті /арк. справи 19/.

Суд розцінює зазначений лист, як фактичну відмову відповідача у призначенні та виплаті позивачеві одноразової грошової допомоги.

Таким чином, спірним питанням у справі є правомірність дій відповідача щодо перегляду рішення про призначення позивачу одноразової грошової допомоги, у зв’язку із встановленням інвалідності внаслідок захворювання, пов’язаного з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ з підстав, зазначених у листі ОСОБА_2 управління Національної поліції в Донецькій області від 28 грудня 2017 року вих. № 11059/01/26-2017.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень статті 1 Закону України від 02.07.2015 року № 580-VIII «Про національну поліцію» (надалі – Закон № 580-VIII), Національна поліція України – це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом убезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

Відповідно до вимог статті 3 Закону № 580-VIII, у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України а постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 4 частини першої статті 97 Закону № 580-VIII визначено, що одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання у разі визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.

Відповідно до положень частини другої зазначеної статті порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Відповідно до статей 97-101 Закону України «Про Національну поліцію» з метою врегулювання питання щодо порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського наказом Міністерства внутрішніх справ України № 4 від 11.01.2016 року затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського.

Вказаний Порядок визначає механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги (ОГД) у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського та випадки, за яких призначається одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності чи втрати працездатності поліцейського: пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ. Зокрема, вказаним Порядком визначено серед інших обставин - захворювання або поранення (контузії, травми або каліцтва) під час проходження служби в органах внутрішніх справ (підпункт 4 пункту 4 Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського.

Випадки, за яких призначається одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності чи втрати працездатності поліцейського визначені визначені пунктом 4 розділу І «Загальні положення» Порядку, зокрема: 4) пов’язаного з проходженням служби в поліції, органах внутрішніх справ (пункт 4 частини першої статті 97 Закону) - обставина, яка виникла внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов’язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції крім випадків, зазначених у підпунктах 1, 2 цього пункту.

Днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 1 розділу ІІ «Умови виплати ОГД» зазначеного Порядку є:

1) у разі загибелі (смерті) поліцейського - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;

2) у разі встановлення поліцейському інвалідності - дата з якої встановлено інвалідність, що зазначена в довідці до акта огляду медико-соціальної експертної комісії, у разі відсутності дати з якої встановлено інвалідність - дата видачі довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії;

3) у разі встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата видачі довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках.

Як встановлено судом раніше інвалідність позивачеві встановлена з 02.09.2016 року.

Порядок призначення та виплати одноразової грошової допомоги визначено у розділі IV «Призначення і виплата ОГД» Порядку.

Відповідно до положень пункту 3 зазначеного розділу Порядку рішення про призначення виплати одноразової грошової допомоги приймається керівником органу поліції або навчального закладу у якому проходив (проходить) службу поліцейський, у п’ятнадцятиденний строк з дня затвердження висновку, шляхом видання наказу про виплату такої допомоги, а в разі відмови - письмовим повідомленням заявника із зазначенням підстав такої відмови.

Розрахунок потреби в коштах для виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського подається органами поліції до фінансового підрозділу центрального органу управління поліції, навчальними закладами до фінансового підрозділу Міністерства внутрішніх справ за встановленою формою.

Одноразова грошова допомога виплачується в порядку черговості відповідно до дати прийняття рішення про її призначення, але не пізніше двох місяців із дня прийняття зазначеного рішення, а в разі надходження коштів пізніше цього терміну - протягом п’яти робочих днів після їх надходження, в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання органів поліції або навчальних закладів (пункт 7 розділу IV Порядку).

Статтею 99 Закону № 580-VIII визначено розміри одноразової грошової допомоги.

Відповідно до частини 1 статті 99 Закону № 580-VIII , розміри одноразової грошової допомоги поліцейським, а в разі їх загибелі (смерті) - особам, які за цим Законом мають право на її отримання, визначаються виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату.

Згідно підпункту в) пункту 4 частини 1 статті 99 Закону № 580-VIII визначення поліцейському внаслідок причин, зазначених у пункті 4, інвалідності: - III групи - 70 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату.

Як встановлено судом та не заперечувалось відповідачем у наданому відзиві висновок про призначення позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі 112 000,00 грн. був затверджений 11 вересня 2017 року. Отже, відповідно до вищезазначених приписів законодавства рішення про призначення виплати одноразової грошової допомоги повинно було прийнято у п’ятнадцятиденний строк з дня затвердження такого висновку, а виплата – здійснена не пізніше двох місяців із дня прийняття зазначеного рішення.

Проте, всупереч зазначеному відповідач протиправно не вчинив дій, щодо прийняття відповідного рішення та, відповідно – виплати одноразової грошової допомоги позивачу, а лише 28 грудня 2017 року підготовив та направив на його адресу лист (письмове повідомлення), яким повідомлено про скасування прийнятого рішення про призначення одноразової грошової допомоги та про відмову у призначенні та виплаті такої допомоги.

Суд критично ставиться до посилання відповідача як на підставу для відмови у задоволенні вимог позивача, на лист Національної поліції від 03 березня 2018 року № 2638/09/30-2018, оскільки, зазначений лист носить рекомендаційних характер та не є нормативно-правовим актом.

Так, зі змісту зазначеного листа вбачається, що керівництвом Національної поліції керівникам структурних підрозділів центрального органу управління поліції, територіальних органів та міжрегіональних територіальних органів Національної поліції України повідомлено про те, що Національною поліцією України ініціюються відповідні зміни до законодавства, що регулюють питання призначення та виплати одноразової грошової допомоги поліцейським, яким була встановлена інвалідність під час проходження служби та зазначено про необхідність проведення відповідної роз’яснювальної роботи з відповідальними та зацікавленими особами, у тому числі з поліцейськими, що планують звільнення за станом здоров’я (за хворобою).

Нормами статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Окрім того, суд зауважує, що зазначений лист надійшов на адресу відповідача 05.03.2018 року, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції відділу документального забезпечення ОСОБА_2 управління Національної поліції в Донецькій області, тобто – після виникнення спірних правовідносин.

Щодо доводів відповідача про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позивачем недотримані вимоги Закону України «Про звернення громадян» щодо процедури та строків оскарження повідомлення про призначення одноразової грошової допомоги суд зазначає про наступне.

Закон України від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР «Про звернення громадян» регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Проте, матеріали справи не містять доказів, що позивач звертався до ОСОБА_2 управління Національної поліції в Донецькій області в порядку зазначеного закону щодо надання інформації про виплату одноразової грошової допомоги.

Натомість, відповідач самостійно переглянув раніше прийняте рішення про призначення позивачеві одноразової грошової допомоги у розмірі 112 000,00 грн. та прийняв рішення про відмову у її призначенні, яке оформив листом від 28 грудня 2017 року № 11059/01/26-2017.

Окрім того, як встановлено судом раніше порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського регулюються норами Закону № 80-VIII та наказом .

Отже, дія Закону України «Про звернення громадян» не поширюється на спірні правовідносини, що спростовує доводи відповідача щодо недотримання позивачем процедури та строку оскарження зазначеного листа відповідача згідно Закону України «Про звернення громадян» , як аргумент для відмови у задоволенні позову.

Нормами статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно з нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п’ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що відповідачем не доведено правомірність дій щодо перегляду рішення про призначення позивачу одноразової грошової допомоги, у зв’язку із встановленням інвалідності внаслідок захворювання, пов’язаного з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23 березня 2018 року суд відстрочив позивачеві сплату судового збору у розмірі 704,80 грн. до ухвалення судового рішення .

Нормами частини другої статті 133 КАС України встановлено, якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судовий збір у розмірі 704,80 грн. підлягає стягненню на користь Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі вищевикладеного та керуючись статями 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132, 159-161, 164, 192-194, 224-228, 241-247, 255, 253-263, 293-295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 управління Національної поліції в Донецькій області про скасування рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги – задовольнити повністю.

Скасувати рішення ОСОБА_2 управління Національної поліції в Донецькій області про відмову у призначенні ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: 84511, Донецька область, м. Бахмут, вул. Горбатова, 5/30,) одноразової грошової допомоги у разі визначення інвалідності, внаслідок захворювання, пов’язаного з проходження служби в органах внутрішніх справ відповідно до пункту 4 частини першої статті 97 Закону України «Про Національну поліцію».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_2 управління Національної поліції в Донецькій області (юридична адреса: 87517, м. Маріуполь, пр. Нахімова, 86, код ЄДРПОУ 40109058) судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок на користь Державного бюджету України.

Рішення прийнято в нарадчій кімнаті в порядку письмового провадження 23 квітня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Донецького апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя Толстолуцька М.М.