Рішення № 73601302, 10.04.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2018 р. Справа№805/557/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Шинкарьова І.В., при секретарі судового засідання Заїченко Я.В., за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1

від відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Техіновація” до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування вимоги,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Техіновація» звернулось до суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06 листопада 2017 року № Ю-4382-17 у розмірі 1 158 093,03 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що приймаючи вимогу, яка оскаржується, відповідач діяв з перевищенням повноважень та не у спосіб, визначений чинним законодавством.

Зазначає, що Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введене в дію Рішення РНБО України від 13 квітень 2014 року “Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України”.

Вказує на те, що згідно пп. 8 п. 4 ст. 11 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” внесені зміни до Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”, за загальними правилами яких на час проведення антитерористичної операції суб’єкти господарювання звільняються від обов’язків щодо сплати єдиного внеску до закінчення антитерористичної операції.

Оскільки позивач знаходиться на території, де здійснюється антитерористична операція, він звільнений від сплати єдиного внеску на час проведення антитерористичної операції в розумінні зазначеної норми Закону.

Враховуючи наведене, просить адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

26 лютого 2018 року через відділ діловодства та документообігу суду від представника відповідача надійшли заперечення по вказаній справі, згідно яких він просив відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі, посилаючись на наступне.

Спірним питанням у цій справі є правомірність дій контролюючого органу при надсиланні вимоги позивачу, за наявності самостійно нарахованих та не сплачених у строк сум єдиного внеску, які набули статусу недоїмки.

Посилаючись на норми Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, який набрав чинності з 01 січня 2011 року, зі змінами та доповненнями (далі - Закон №2464) зазначає, що позивач є платником єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, а згідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону №2464, який зобов’язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Не своєчасно нарахована та/або не сплачена у встановлені строки сума єдиного внеску, недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону №2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Відповідно до положення частини 6 статті 25 Закону №2464-VI, за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. Враховуючи вищезазначені положення законодавства, доводи позивача щодо протиправного зарахування відповідачем платежів за період з січня 2016 року по серпень 2017 року в оплату попередніх зобов’язань з єдиного внеску є безпідставними та необґрунтованими, оскільки податковий борг за попередні періоди за платником податків обліковувався та не скасовувався, а дії контролюючого органу щодо спрямування коштів в рахунок погашення боргу в порядку календарної черговості його виникнення є такими, що вчинені в межах ч. 6 ст. 25 Закону №2464-VI.

Відповідач зазначає, що вимоги, які виставлялись за попередні періоди існування боргу з єдиного внеску за позивачем, жодним чином не впливають на правомірність прийняття спірної вимоги, оскільки факт існування заборгованості з єдиного внеску на момент їх винесення підтверджується обліковими даними інформаційної системи органу доходів і зборів. Скасування вимоги не впливає на юридичний факт існування боргу з єдиного внеску. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов’язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Згідно з пунктами 3 та 4 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, у разі, якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску та або борги зі сплати фінансових санкцій орган доходів і зборів, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла або зросла недоїмка зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій) надсилають вимогу про її сплату. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Таким чином, оскільки згідно облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів заборгованість позивача станом на 30.09.2017 року становила 1 158 093,03 грн., відповідачем сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06 листопада 2017 року №Ю-4382-17 відповідно чинного законодавства.

Стосовно посилання позивача на звільнення від виконання обов’язків платника єдиного внеску у відповідності до пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI до закінчення проведення антитерористичної операції, у тому числі звільнення від сплати єдиного внеску у період з 14 квітень 2014 року по теперішній час, відповідач зазначає наступне.

Розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року №1079-р “Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р” діяло з 05.11.2014 по 18 грудня 2015, тобто у цьому періоді затвердженого переліку населених пунктів, на яких здійснювалася антитерористична операція не було. При таких обставинах, п.9-3 (п. 9-4 в редакції Закону з 13.03.2015 року) Розділу 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” застосовувати як підставу звільнення від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування неможливо.

Підпунктом б пункту 8 статті 14-1 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” від 02 вересня 2014 року №1669-VII (далі - Закон №1669-VII) розділ VIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №2464-VI було доповнено пунктом 9-3.

Проте, пунктом 1 Закону України від 02 березня 2015 року №219-VIII до розділу VIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 2464-VI внесено зміни, зокрема пункт 9-3 в редакції Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII вважати пунктом 9-4.

Пунктом 28 Закону України від 24 грудня 2015 року №911-VIII, який набрав чинності з 01 січня 2016 року, виключено підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону №1669- VII.

Таким чином, вищевказані зміни до Закону №2464-VI внесені Законом №1669-УІІ, втратили чинність згідно із Законом № 911-VIII, з 01 січня 2016 року.

З огляду на положення частини 1 статті 58 Конституції України та рішення Конституційного Суду України від лютого 1999 року у справі № 1-7/99 п. 28 розділу І Закону № 911 не має зворотної дії, тобто, зазначена норма Закону № 2464-VI проіснувала з 15 жовтня 2014 року до 1 січня 2016 року.

Щодо змісту сертифікату Торгово-промислової палати України від 13 жовтня 2014 №3757/05-4, а саме - засвідчення настання обставин непереборної сили, які стосуються справляння податків та обов’язкових платежів з 14 квітня 2014 року, відповідач зазначив, що відповідно до п. 2 ст. 1 Закону № 2464 єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування. Таким чином, сертифікат не стосується сплати єдиного внеску. Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) встановлено Регламентом засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженим Рішенням Президії ТПП України від 18 грудня 2014 р. N 44(5) (далі - Регламент).

Пунктом 2.1 Регламенту визначені нормативні джерела, на підставі яких ухвалено цей Регламент, серед джерел відсутній Закон № 2464. Як наслідок, засвідчення форс- мажорних обставин щодо єдиного внеску Торгово-промисловою палатою не здійснюється. Отже, під час формування ГУ ДФС у Донецькій області вимоги платником не підтверджено належним чином настання обставин непереборної сили (форс- мажору), щодо звільнення від виконання обов’язків, визначених частиною другою статті 6 Закону №2464, тому, контролюючим органом, прийнято спірну вимогу у відповідності до законодавства.

Також посилання скаржника на Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02 вересня 2014 року №1669-VII та розпорядження Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція” як підставу скасування вимоги є безпідставними, оскільки незалежно від розповсюдження на позивача вказаних приписів, ці приписи не звільняють органи доходів і зборів від виконання обов’язку щодо формування вимог про сплату недоїмки на підставі наданої платниками звітності.

Одночасно необхідно відзначити, що платники єдиного внеску, які перебувають на обліку в фіскальних органах, розташованих на території, де проводилась антитерористична операція або було оголошено військовий чи надзвичайний стан,- продовжують здійснювати господарську діяльність, нараховувати, обчислювати і сплачувати заробітну плату, то вони зобов’язані виконувати всі функції встановлені Законом.

На підставі вищевикладеного, керуючись просив суд відмовити позивачу у задоволенні позову про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДФС у Донецькій області від 06 листопада 2017 року №Ю-4382-17.

Ухвалою від 29 січня 2018 року позов було залишено без руху.

Заявою від 01 лютого 2018 року було усунуто недоліки, які вказані ухвалі від 29 січня 2018 року.

05 лютого 2018 року Донецьким окружним адміністративним судом було відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 27 лютого 2018 року була оголошена перерва до 13 березня 2018 року на 11:30 для надання нових доказів по справі, про що повідомлені особи, які беруть участь у справі.

В судовому засіданні 13 березня 2018 року була оголошена перерва до 03 квітня 2018 року на 13:00, про що повідомлені особи, які беруть участь у справі.

Ухвалою від 03 квітня 2018 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 10 квітня 2018 року об 10 год. 45 хв.

Сторони до судового засідання з’явились.

Представник позивача у судовому засіданні доводи позовної заяви підтримав, просив позовні вимоги задовольнити з підстав, викладених в адміністративному позові.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову заперечував з підстав, викладених у запереченнях.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Техіновація” зареєстроване в якості юридичної особи, включене до Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців (ЄДРПОУ 35293307), місцезнаходження: 87555, Донецька обл., місто Маріуполь, проспект миру, буд. 83 (а. с. 17-18).

06 листопада 2017 року Головне управління ДФС у Донецькій області винесло вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування №Ю-4382-17 в сумі 1 158 093,03 грн. (а.с. 10).

З матеріалів справи встановлено, що позивачем до контролюючого органу були подані звіти про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування з квитанціями № 2 про їх прийняття за спірний період формування недоїмки з єдиного внеску, а саме з 01 травня 2016 року по 31 жовтня 2017 року (а.с. 31-87).

Відповідно до ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до п.п. 41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби є органи державної податкової служби.

Відповідно до п.31 ст.1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що формує податкову і митну політику (в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів, єдиного внеску) та забезпечує її реалізацію (центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), та його територіальні органи.

Таким чином, відповідач у справі - суб’єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством покладені владні управлінські функції стосовно контролю у сфері податкових взаємовідносин та забезпечення реалізації податкової політики в частині адміністрування єдиного внеску.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Пунктом 10 зазначеної норми Закону визначено, що страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.

Згідно п.1 ч.1 ст.4 Закону України “Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” платниками єдиного внеску є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Тобто, позивач, в розумінні зазначених норм Закону, є страхувальником та на нього покладений обов’язок нараховувати та сплачувати єдиний внесок на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

Пунктом 4 ч. 2 ст. 6 Закону України “Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 6 Закону України “Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” на платника єдиного внеску покладений обов’язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Статтею 9 Закону України “Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” визначені порядок обчислення і сплати єдиного внеску, зокрема, сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування.

Платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Наряду з викладеним суд враховує наступне.

Указом Президента України від 14 квітень 2014 року №405/2014 введене в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітень 2014 року “Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України” та розпочате проведення антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей.

Законом України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” визначені тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб’єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Абзацом 2 ст. 1 зазначеного Закону визначено, що територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” від 14 квітня 2014 року №405/2014.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року №1275-р м. Маріуполь (Маріупольська міська рада) віднесене до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Як зазначалось раніше, позивач зареєстрований та здійснює свою господарську діяльність на адміністративній території міста Маріуполя Донецької області.

Статтею 2 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” визначено, що на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Розділ VIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” доповнено пунктом 9 4 такого змісту:

Платники єдиного внеску, визначені ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у ст. 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року N 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року N 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.

Законом України від 24 грудня 2015 року N 911-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” внесено зміни до Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”, зокрема, вилучено п.п. 8 п. 4 ст. 11 Закону, яким скасовано норму, зазначену в п. 9 4 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” щодо звільнення від виконання обов'язків, передбачених частиною другою ст. 6 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”, платників єдиного внеску, які перебувають на обліку у контролюючих органах, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція.

Станом на день початку проведення антитерористичної операції Позивач мав місцезнаходження за адресою: 83003, м. Донецьк, вул. Харитонова, буд. 2а, яке в силу складної політико-економічної ситуації було змінено на адресу: 87555, Донецька обл., м. Маріуполь, пр.-т миру. буд. 83, що підтверджується даними з Єдиного держаного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Таким чином, з огляду на місцезнаходження та місце податкового обліку Позивача, а також Ш дію пункту 94 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464-VI Позивач звільняється від виконання зобов'язань платника єдиного внеску, встановлених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI, у тому числі передбачених підпунктом першим частини другої цієї статті, а саме, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок у період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, яка на час подання цієї доповнень до позовної заяви триває.

09 грудня 2015 року позивач звернувся до податкового органу із заявою № 107, в якій зазначив, що відповідно до приписів Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції“ підприємство звільняється від своєчасного виконання обов'язків по сплаті єдиного внеску та звільняється від сплати штрафних санкцій та пені за несвоєчасне виконання обов'язків щодо сплати єдиного внеску. До матеріалів справи вказана заява не надана, але ця обставина визнається сторонами.

Заявами від 16 лютого 2018 року та 19 лютого 2018 року за номерами № 34, 35 позивач звернувся до податкового органу із заявою про звільнення від виконання своїх обов'язків, визначених Законом України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. (а.с. 89-91).

Крім того, відповідно до статті 10 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Відповідно до матеріалів справи, позивач звернувся то Торгово-промислової палати України з заявами про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин не переробної сили).

Торгово-промисловою палатою України позивачу надано сертифікат (висновок) 3757/05-4 від 13 жовтня 2014 року про настання обставин непереборної сили, яким Торгово-промислова палата засвідчила настання обставин непереборної сили з 01 липня 2014 року позивачу при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України, що стосуються справлення та сплати податків та обов'язкових платежів. При цьому, у вказаному сертифікаті (висновку) зазначено, що встановити термін, протягом кого будуть тривати обставини непереборної сили, неможливо (а.с.15-16).

З огляду на наведене, суд вважає, що позивач виконав усі залежні від нього дії, а також вимоги Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”, який з 14 квітня 2014 року по період проведення антитерористичної операції є спеціальним законом, а саме докази звернення до контролюючого органу з відповідною заявою, а також докази звернення до Торгово-промислової палати.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, враховуючи недоведеність відповідачем обґрунтованості прийняття спірного рішення, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо судового збору суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 2, ст. 8-15, ст.19-21, ст. 71-78, ст. 90, ст. 139, ст. 199-228, ст. 241-255, ст. 293, ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Техіновація” до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06 листопада 2017 року №Ю-4382-17 – задовольнити повністю.

Визнати незаконною та скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску від 06 листопада 2017 року №Ю-4382-17 на загальну суму 1 158 093 (Один мiльйон сто п`ятдесят вiсiм тисяч дев`яносто три) грн. 03 коп.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (код ЄДРОПУ 39406028, юридична адреса: вул. 130-й Таганрозької дивізії, 114, м. Маріуполь, Донецька область, 87526 за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Техіновація” (ЄДРПОУ 35293307, місцезнаходження: 87555, Донецька обл., місто Маріуполь, проспект миру, буд. 83) витрати, пов’язані зі сплатою судового збору, в розмірі 17371 (Сiмнадцять тисяч триста сiмдесят одна) грн. 40 коп.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 18 квітня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подала, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Шинкарьова І.В.