Рішення № 73601012, 16.04.2018, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

16 квітня 2018 р. Справа № 802/2295/17-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Воробйової Інни Анатоліївни,

за участю:

секретаря судового засідання: Кушніренко О.В.

позивача: ОСОБА_1

представника позивача: ОСОБА_2

представника відповідача: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до: Вінницької ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області

про: визнання протиправними та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1В, позивач) із позовом до Вінницької ОДПІ Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі – Вінницька ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області, податковий орган, відповідач), яким, з окремим уточненням реквізитів рішень, просила визнати протиправними та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № 1983 від 2.03.2017 р. та рішення про застосування штрафних санкцій та пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску №0056071303 від 13.12.16 р.

На обґрунтування позовних вимог зазначено, що податковим органом сформовано рішення про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату та несплату єдиного внеску та податкову вимогу. Однак, відповідно до ст.4 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”, позивач звільнена від сплати єдиного внеску, оскільки є інвалідом 3 групи і перебуває на спрощеній системі оподаткування. Окрім того, частина суми у розмірі 1194 грн., на яку нараховано санкції, включено до розрахунку безпідставно А тому, оскаржувані рішення прийняті за відсутності на те правових підстав та підлягають скасуванню.

Ухвалами від 11.12.2017 р. відкрито провадження у справі та закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 20.12.2017р.

20.12.2017 р. прийнято протокольне рішення про відкладення розгляду справи на 15.01.2018 р. у зв’язку із неявкою відповідача.

24.01.2018 р. відповідними ухвалами відмовлено в задоволенні заяви про відкладення розгляду справи та залишено позовну заяву без руху.

Ухвалами від 05.02.2018 р. позовну заяву в частині визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу №Ф-1983-17 від 02.03.2017 року залишено без розгляду, продовжено розгляд справи в іншій частині вимог і призначено судове засідання на 15.02.2018 р.

15.02.2018 р. розгляд справи відкладено на 06.03.2018 р. у зв’язку із неможливістю позивача прибути у судове засідання.

Ухвалою від 06.03.2018 р. оголошено перерву в судовому засіданні на 23.03.2018 р. у зв’язку із витребуванням доказів.

23.03.2018 р. прийнято рішення про витребування додаткових письмових доказів та протокольною ухвалою від 23.03.2018 р. оголошено перерву в судовому засіданні.

16.04.2018 р. позивач та її представник позов підтримали та просили його задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та письмових поясненнях.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову з підстав зазначених у відзиві. Зокрема пояснила, що станом на 30.09.2013 р. за ФОП ОСОБА_1 рахувалась недоїмка в сумі 2 388, 06 грн. Окрім того, 28.05.2014 р. в ІКП нарахована сума 3 378, 39 грн. згідно поданого звіту за 2012 р. Загальна сума зобов’язання склала 5 766, 45 грн. та була погашена в повному обсязі 23.11.2016 р.

У зв’язку із тим, що сума зобов’язання несплачена своєчасно, рішенням № НОМЕР_1 від 13.12.2016 р. нараховано штрафні санкції та пеня в загальній сумі 6 673, 06 грн. та, в подальшому, сформовано податкову вимогу.

06.03.2018 р. представником позивача подано відповідь на відзив та вказано, що за 1 півріччя 2013 року ОСОБА_1 нараховано ЄСВ в сумі 2 388, 06 грн. та заборгованість передана до податкового органу. Разом з тим, в квітні – червні 2013 року, позивач перебувала на загальній системі оподаткування, відтак, зайво нараховане ЄСВ в сумі 1194, 03 грн. підлягало скасуванню, отже станом на 01.10.2013 р. заборгованість склала лише 1194, 03 грн., яка погашена.

Стосовно нарахування ЄСВ відповідно до звіту за 2012 р., то такий (звіт) позивачем не подавався, а внесок сплачено у зв’язку із оформленням пенсії. Відтак, на думку представника, спірне рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Заслухавши пояснення та доводи представників сторін, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд встановив наступне.

13.12.2016 р. Вінницькою ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області прийнято рішення №0056071303 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) ЄСВ до ОСОБА_1 застосовано штраф в сумі 576 , 64 грн. та нараховано пеню у розмірі 6 096, 42 грн.

Не погоджуючись із таким рішенням, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернулась із цим позовом до суду.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 6 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” (далі – Закон №2464-17) платник єдиного внеску зобов'язаний, серед іншого, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Із положень статті 25 Закону №2464-17 випливає, що у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

На суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Отже, як видно з наведених норм, платник єдиного внеску зобов’язаний сплатити внесок у строки і порядку визначеному чинним законодавством, а у разі несплати чи несвоєчасної сплати нараховується пеня та штраф.

Судом встановлено, що управління ПФУ України в місті Вінниці повідомило ОСОБА_1 листом від 13.07.2017 р. за вих. №3236/06-32-1/03, що за період з 01.01.2011 р. по 30.09.2013 р. їй нараховано ЄСВ за 1 –е півріччя 2013 року в сумі 2388, 06 грн. Водночас, в даному листі вказано, що фізичні особи – підприємці, які здійснюють діяльність на загальній системі оподаткування та не отримують чистого доходу, не зобов’язані сплачувати єдиний соціальний внесок. Зазначено, що оскільки в квітні – червні 2013 року позивач перебувала на загальній системі оподаткування, зайво нараховане ЄСВ у сумі 1194, 03 грн. підлягає скасуванню і фактично станом на 01.10.2013 р. заборгованість становить 1 194, 03 грн.

Заборгованість у розмірі 1194,03 грн., що існувала станом на 1.10.2013 р., відображена у доданій до даного листа Інформації управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці щодо нарахованих та сплачених сум єдиного соціального внеску, факту подання звітності про нараховані суми єдиного внеску за період з 1.01.2011 р. по 30.09.2013 р.

Водночас, згідно довідки ГУ ДФС у Вінницькій області №6028/с/0213 від 5.07.2017 р. ФОП ОСОБА_1 з 1.04.2013 р. по 31.12.2013 р. перебувала на загальній системі оподаткування.

Слід зазначити, що в розумінні пунктів 4, 5 частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», платниками єдиного внеску є фізичні особи – підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та особи, які провадять незалежну професійну діяльність.

Отже, в контексті наведеного, у період з 1.04.2013 р. по 31.06.2013 р. (ІІ квартал 2013 р.) ОСОБА_1, перебуваючи на загальній системі оподаткування, не зобов’язана була сплачувати ЄВ.

Разом з тим, як видно з наданого розрахунку штрафної санкції №2470/13-03, при проведені її нарахування до обрахунку взято 1194 грн. ЄВ за ІІ квартал 2013 р., що є безпідставним.

Окрім того, в ході розгляду справи, дослідження письмових пояснень відповідача та наданих доказів (в т.ч. облікової картки платника податків) з’ясовано, що при нарахуванні штрафних санкцій взяті й суми, зазначені у ОСОБА_4 про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2012 р., завірену копію якого надано відповідачем.

Окремо щодо даного документу суд зазначає, що надана копія не підписана позивачем, на ній відсутня дата подання ОСОБА_4, відсутній підпис відповідальної особи органу Пенсійного фонду України, що прийняла звіт, відсутня відмітка про внесення даних до системи персоніфікованого обліку, відповідна дата та підпис. В судовому засіданні позивач заперечила факт подання даного звіту до органу пенсійного фонду.

На вимогу суду податковим органом не надано оригіналу ОСОБА_4, а отже суб’єктом владних повноважень не підтверджено факту наявності підписаного та самостійно поданого позивачем ОСОБА_4, який брався до уваги при проведені обрахунку санкцій. Як наслідок, на думку суду, є безпідставним включення до загальної суми єдиного внеску суми відображені у ОСОБА_4, та відповідно, нарахування на неї штрафних санкцій та пені.

За таких обставин, суд зазначає, що наслідком не підтвердження та безпідставно включеної при обрахунку штрафних санкцій та пені суми єдиного внеску, стало неправильне нарахування податковим органом в цілому санкцій, що визначені в оскаржуваному рішенні.

Наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення суб’єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є визнання такого акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину, пункт, речення рішення або рішення в частині нарахування певної суми окремого виду податку чи збору, накладення штрафних (фінансових) санкцій в якійсь сумі. В даному випадку, суд вважає, що невірно нараховану суму штрафної санкції та пені виокремити неможливо. За таких обставин, оскаржуване рішення підлягає скасуванню повністю.

Оцінюючи правомірність оскаржуваного рішення, суд керується нормами частини другої статті 2 КАС України, в силу якої, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, критерій “прийняття рішень, вчинення (невчинення) дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України” - за змістом випливає з принципу законності, що закріплений у частині другій статті 19 Конституції України: "Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України".

"На підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень:

- має бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України;

- зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Критерій “прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії” - відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, висновки експертів тощо. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову.

На думку суду, оскаржуване рішення прийнято без врахування розтлумачених критеріїв.

Відповідно до частин першої - другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із статтею 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, адміністративний позов належить задовольнити повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких обставин, враховуючи, що позов підлягає задоволенню в досліджуваній частині судові витрати понесені позивачем у даній справі підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області в сумі 320 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Вінницької ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області №0056071303 від 13.12.16 р.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (вул. Н.Левицького,3, м. Вінниця) 320 (триста двадцять гривень 00 копійок) судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Вінницькій області (вул. Костянтина Василенка, 21, м. Вінниця).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 (вул. Н.Левицького,3, м. Вінниця, код НОМЕР_2).

Відповідач: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Вінницькій області (вул. Костянтина Василенка, 21, м. Вінниця).

Суддя Воробйова Інна Анатоліївна