Постанова № 73600831, 23.04.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2018 р. Справа№ 910/28665/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Чорногуза М.Г.

Жук Г.А.

при секретарі судового засідання Найченко А.М.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудмаркет»

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.02.2018

за скаргою Публічного акціонерного товариства «Сбербанк» на дії головного державного виконавця Печерського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Кущ В.В.

у справі № 910/28665/15 (суддя Привалов А.І.)

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудмаркет»

до Публічного акціонерного товариства «Сбербанк»,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:

1) Товариство з обмеженою відповідальністю «Фудмережа»,

2) Товариство з обмеженою відповідальністю «Тогівельний центр «Берег»,

3) Товариство з обмеженою відповідальністю «Альта Експерт»

про зміну умов договору

та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства «Сбербанк»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудмаркет»

про стягнення заборгованості по кредитному договору

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.08.2016 у задоволенні первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудмаркет» (надалі - ТОВ «Фудмаркет») до Публічного акціонерного товариства «Сбербанк» (надалі - ПАТ «Сбербанк») відмовлено, зустрічний позов задоволено повністю, стягнуто з ТОВ «Фудмаркет» на користь ПАТ «Сбербанк» 7 003 000 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ 175 620 702,27 грн, та витрати по сплаті судового збору в сумі 182 700,00 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2017 апеляційну скаргу ТОВ «Фудмаркет» задоволено частково, рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2016 залишено без змін. Відстрочено виконання рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2016 до 31 січня 2018 року.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.04.2017 касаційну скаргу ПАТ «Сбербанк» задоволено частково, скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2017 в частині відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2016 до 31 січня 2018 року. В решті постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2017 залишено без змін.

18.04.2017 Господарським судом міста Києва на виконання рішення від 18.08.2016 видано відповідний наказ.

15.06.2017 Вищим господарським судом України у справі №910/28665/17 було винесено додаткову постанову в частині розподілу судових витрат за розгляд касаційної скарги.

22.06.2017 Господарським судом міста Києва на виконання додаткової постанови Вищого господарського суду України від 15.06.2017 видано наказ щодо стягнення з ТОВ «Фудмаркет» на користь ПАТ «Сбербанк» 223 624,80 грн судового збору за розгляд касаційної скарги.

22.01.2018 ПАТ «Сбербанк» звернулося до Господарського суду міста Києва зі скаргою на постанову про повернення виконавчого документу стягувачу, згідно з якою заявник просив суд:

- визнати неправомірними дії головного державного виконавця Печерського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві (надалі - Печерського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві) Кущ Віри Валеріївни щодо винесення постанови ВП №54377518 від 14.12.2017 про повернення виконавчого документа стягувачу;

- скасувати постанову головного державного виконавця Печерського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Кущ Віри Валеріївни ВП №54377518 від 14.12.2017 про повернення виконавчого документа стягувачу;

- визнати неправомірними дії головного державного виконавця Печерського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Кущ Віри Валеріївни щодо несвоєчасного направлення на адресу стягувача постанови ВП №54377518 від 14.12.2017 про повернення виконавчого документа стягувачу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2018 скаргу ПАТ «Сбербанк» на дії головного державного виконавця Печерського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Кущ В.В. задоволено, визнано неправомірними дії вищевказаної особи щодо винесення постанови ВП №54377518 від 14.12.2017 про повернення виконавчого документа стягувачу, дану постанову ВП №54377518 скасовано, визнано неправомірними дії головного державного виконавця Печерського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Кущ В.В. щодо несвоєчасного направлення на адресу стягувача постанови №54377518 від 14.12.2017 про повернення виконавчого документа стягувачу.

Задовольняючи скаргу ПАТ «Сбербанк», суд виходив з того, що головним державним виконавцем Печерського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Кущ В.В. у виконавчому провадженні № 54377518 не були вжиті всі необхідні заходи для повного виконання рішення суду та стягнення заборгованості з боржника; з постанови про розшук майна боржника від 02.11.2017 у виконавчому провадженні № 54377518 вбачається наявність зареєстрованих за боржником транспортних засобів, проте доказів встановлення їх місцезнаходження та звернення стягнення на ці транспортні засоби відсутні; за таких обставин суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Не погоджуючись із вищезазначеною ухвалою, ТОВ «Фудмаркет» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу суду та постановити нове рішення, яким у задоволенні скарги ПАТ «Сбербанк» відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначав про неправомірність прийняття судом до розгляду скарги на дії державного виконавця, поданої ПАТ «Сбербанк», посилаючись на те, що останній не є стягувачем за виконавчим документом, оскільки за договором про відступлення права вимоги від 19.04.2017 ПАТ «Сбербанк» передало ТОВ «Аграрно-кредитний центр» в повному обсязі всі права вимоги до ТОВ «Фудмаркет» за договором про відкриття кредитної лінії №115-Н/11/29/КЛ від 14.09.2011.

Як стверджує апелянт, при прийнятті оскаржуваної ухвали суд не врахував, що наразі у ПАТ «Сбербанк» відсутнє право на звернення до суду з такою скаргою у судовій справі №910/28665/15, в тому числі і процесуальне право на повернення судового збору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2018 колегією суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Жук Г.А., Дикунської С.Я. апеляційну скаргу ТОВ «Фудмаркет» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.02.2018 у справі № 910/28665/15 залишено без руху та надано скаржнику строк для усунення недоліків, встановлених при поданні апеляційної скарги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2018 поновлено ТОВ «Фудмаркет» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 01.02.2018, відкрито апеляційне провадження, встановлено ПАТ «Сбербанк», ТОВ «Фудмережа», ТОВ «Тогівельний центр «Берег», ТОВ «Альта Експерт», Головному державному виконавцю Печерського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Кущ В.В. строк для подання відзивів на апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2018 розгляд апеляційної скарги «Фудмаркет» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.02.2018 у справі № 910/28665/15 призначено на 23.04.2018, повторно встановлено ПАТ «Сбербанк», ТОВ «Фудмережа», ТОВ «Тогівельний центр «Берег», ТОВ «Альта Експерт», Головному державному виконавцю Печерського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Кущ В.В. строк для подання відзивів на апеляційну скаргу.

Позивач скористався правом, наданим статтею 263 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити повністю.

Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, позивач наголошував на тому, що оскаржувані дії державного виконавця та прийнята ним постанова про повернення виконавчого документа стягувачу були здійснені у виконавчому провадженні, відкритому саме за наказом, виданим на виконання додаткової постанови Вищого господарського суду України від 15.06.2017 щодо стягнення з ТОВ «Фудмаркет» на користь ПАТ «Сбербанк» судового збору за розгляд касаційної скарги, в той час як договір про відступлення права вимоги, на який посилається апелянт, було укладено щодо вимог до ТОВ «Фудмаркет» за договором про відкриття кредитної лінії №115-Н/11/29/КЛ від 14.09.2011; право вимоги щодо компенсації судового збору за розгляд даної справи, зокрема, у Вищому господарському суді України не було предметом відступлення за вищевказаним договором, на який посилається апелянт; питання заміни сторони у виконавчому провадженні ніким не ініціювалось; виконавчий документ не визнавався таким, що не підлягає виконанню.

Розпорядженням уповноваженої особи Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2018 № 09.1-08/1050/18, у зв'язку з перебуванням судді Дикунської С.Я., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) на лікарняному, сформовано судову колегію у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Жук Г.А., Чорногуза М.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2018 апеляційну скаргу ТОВ «Фудмаркет» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.02.2018 у справі №910/28665/15 прийнято до провадження вищевказаним складом суду.

У судове засідання 23.04.2018 представники відповідача за первісним позовом, третьої особи-1, третьої особи-2 та третьої особи-3 явку своїх уповноважених представників не забезпечили, про день, місце та час розгляду справи були повідомлені належним чином.

Частиною 2 ст. 273 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції розглядається протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи, що відповідач та треті особи не повідомили суд про поважність причин нез'явлення до суду апеляційної інстанції, з огляду на встановлені статтею 273 ГПК України строки розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, судова колегія, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності вказаних осіб.

У судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, ухвалу суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні скарги ПАТ «Сбербанк» на дії головного державного виконавця Печерського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Кущ В.В. відмовити.

23.04.2018 у судовому засіданні колегією суддів апеляційного господарського суду було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 25 ч. 1 ст. 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про розгляд скарг на рішення, дії (бездіяльність) органів Державної виконавчої служби, державного виконавця, приватного виконавця.

Згідно з ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що є у справі, заслухавши пояснення представника апелянта, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (ч. 1 ст. 326 ГПК України).

Частиною 1 статті 327 ГПК України визначено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Як встановлено місцевим господарським судом та не заперечується сторонами у справі, 22.06.2017 Господарським судом міста Києва на виконання додаткової постанови Вищого господарського суду України від 15.06.2017 було видано наказ про стягнення з ТОВ «Фудмаркет» на користь ПАТ «Сбербанк» 223 624,80 грн судового збору за розгляд касаційної скарги.

14.12.2017 головним державним виконавцем Печерського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Кущ В.В. у виконавчому провадженні №54377518 прийнято постанову про повернення виконавчого документу стягувачу з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 22.06.2017 у справі №910/28665/17, яку було надіслано на адресу стягувача - ПАТ «Сбербанк» 10.01.2018 та отримано останнім 11.01.2018 (а.м.о. 13-15).

З вказаної постанови про повернення виконавчого документу стягувачу вбачається, що її винесено державним виконавцем з посиланням на положення п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з тим, що боржника та його майна, на яке можливо звернути стягнення не виявлено (кошти на рахунках відсутні, згідно з довідками реєструючих органів майно за боржником не зареєстровано).

Стаття 55 Конституції України вказує, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження« від 02.06.2016 № 1404-VIII однією із засад виконавчого провадження є забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Статтею 339 ГПК України встановлено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

В обґрунтування поданої скарги на рішення та дії головного державного виконавця Печерського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Кущ В.В., скаржник посилався на те, що постанову про повернення виконавчого документу стягувачу від 14.12.2017 у ВП №54377518 державним виконавцем було винесено передчасно, за відсутності правових підстав, без вжиття усіх передбачених законом заходів по встановленню місцезнаходження та реалізації майна боржника, що, на думку позивача, свідчить про формальний підхід при виконанні судового рішення.

Крім того, ПАТ «Сбербанк» зазначало про неправомірність дій державного виконавця щодо несвоєчасного направлення на його адресу постанови №54377518 від 14.12.2017 про повернення виконавчого документа стягувачу.

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення скарги ПАТ «Сбербанк» на рішення та дії головного державного виконавця Печерського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Кущ В.В., виходячи з наступного.

Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VІІІ (надалі - Закон № 1404-VІІІ) є спеціальним законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентує порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

Згідно зі ст. 1 Закону № 1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Зі змісту ч. 1 ст. 5 Закону № 1404-VІІІ вбачається, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону № 1404-VІІІ державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець, зокрема, здійснює заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Частиною 3 вказаної статті передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну; накладати арешт на майно боржника; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках та інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додатну вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на яких заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Крім цього, виконавець також має право: здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв'язку з виконавчим провадженням; викликати посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з'явився за викликом державного виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу; накладати стягнення у вигляді штрафу на юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; вимагати від посадових осіб боржників - юридичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, який видав виконавчий документ, за встановленням тимчасового обмеження в праві виїзду керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язання за рішенням; отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком.

Відповідно до ч. 8 ст. 48 Закону № 1404-VІІІ виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням. У разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов'язковою для виконання поліцією ( ч. 2 та ч. 3 ст. 36 Закону № 1404-VІІІ).

Згідно з п. 2 ч. 1, ч. 2 ст. 37 Закону № 1404-VІІІ виконавче провадження припиняється, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Про наявність обставин, зазначених у пунктах 2-6 частини першої цієї статті, виконавець складає акт.

Як правильно зазначив місцевий господарський суд, з наданих суду доказів, зокрема, витягу з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень станом на 19.01.2018 (а.м.о. 16-19) не вбачається, що головним державним виконавцем Печерського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Кущ В.В. у виконавчому провадженні № 54377518 були вжиті всі необхідні заходи для повного виконання рішення суду та стягнення заборгованості з боржника.

Крім того, з постанови про розшук майна боржника від 02.11.2017 у виконавчому провадженні №54377518 (а.м.о. 20) вбачається наявність зареєстрованих за боржником транспортних засобів, проте докази встановлення їх місцезнаходження та звернення стягнення на ці транспортні засоби відсутні.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правомірно визнав обґрунтованими доводи стягувача про те, що в порушення вимог ст.18, ч. 8 ст. 48 Закону № 1404-VІІІ, державним виконавцем не було здійснено необхідних та достатніх заходів для розшуку майна боржника, а також про відсутність, за таких обставин, підстав для повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 вказаного Закону.

Також колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про визнання неправомірними дій головного державного виконавця Печерського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Кущ В.В. щодо несвоєчасного направлення постанови ВП №54377518 від 14.12.2017 про повернення виконавчого документа на адресу стягувача, оскільки відповідно до ст. 28 Закону № 1404-VІІІ документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх внесення, однак, в порушення вказаної норми державним виконавцем направлено дану постанову з пропуском майже у місячний строк.

При цьому, посилання апелянта на відсутність у ПАТ «Сбербанк» права звертатись зі скаргою на дії державного виконавця до суду та взагалі пред'являти наказ Господарського суду міста Києва від 22.06.2017 до виконання, колегією суддів відхиляються, з огляду на наступне.

Як вбачається з доданого до апеляційної скарги повідомлення про відступлення права вимоги вих. №4167/5/28-2 від 21.04.2017, ПАТ «Сбербанк» повідомило ТОВ «Фудмаркет» про відступлення до ТОВ «Аграрно-Кредитний центр» усіх належних ПАТ «Сбербанк» прав вимоги за договором про відкриття кредитної лінії №115-Н/11/29/КЛ від 14.09.2011 з усіма змінами та доповненнями на підставі договору №28-2_100 від 19.04.2017.

При цьому повідомлення містить застереження, що відступлення прав вимоги не призводить до жодної зміни обсягу прав та зобов'язань ТОВ «Фудмаркет» за кредитним договором, а тому твердження апелянта про перехід до ТОВ «Аграрно-Кредитний центр» права на стягнення за первісного кредитора витрат, пов'язаних з судовим розглядом Вищим господарським судом України касаційної скарги ПАТ «Сбербанк», є помилковими та необґрунтованими.

Як вбачається з матеріалів оскарження ухвали, постанова про повернення виконавчого документа стягувачу була прийнята державним виконавцем у виконавчому провадженні, відкритому саме за наказом, виданим на виконання додаткової постанови Вищого господарського суду України від 15.06.2017 щодо стягнення з ТОВ «Фудмаркет» на користь ПАТ «Сбербанк» судового збору за розгляд касаційної скарги, в той час як договір про відступлення права вимоги, на який посилається апелянт, було укладено щодо вимог до ТОВ «Фудмаркет» за договором про відкриття кредитної лінії №115-Н/11/29/КЛ від 14.09.2011.

Доказів відступлення за вказаним договором або будь-яким іншим правочином права вимоги щодо компенсації судового збору за розгляд даної справи, зокрема, у Вищому господарському суді України апелянтом не надано.

Крім того, з приписів ст. 339 ГПК України вбачається, що зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення мають право сторони виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 15 Закону № 1404-VІІІ, у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Однак, як правильно зазначив суд першої інстанції, матеріали справи не містять доказів заміни сторони виконавчого провадження, у даному випадку стягувача його правонаступником.

Статтею 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Підсумовуючи наведене, судова колегія вважає, що позивачем правомірно подано до суду дану скаргу на дії головного державного виконавця Печерського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Кущ В.В. та доведено порушення останнім вимог Закону України «Про виконавче провадження» при винесенні постанови про повернення виконавчого документа стягувачу ВП №54377518 від 14.12.2017 та несвоєчасного її направлення на адресу стягувача.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що ухвала Господарським судом міста Києва від 01.02.2018 у справі № 910/28665/15 по розгляду скарги на дії головного державного виконавця Печерського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Кущ В.В., прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги обґрунтованих висновків суду не спростовують, у зв'язку з чим оскаржувана ухвала має бути залишена без змін, а апеляційна скарга ТОВ «Фудмаркет» - без задоволення.

Судові витрати за перегляд справи у суді апеляційної інстанції, у зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, на підставі ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 253-255, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудмаркет» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.02.2018 у справі № 910/28665/15 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.02.2018 у справі № 910/28665/15 залишити без змін.

3. Матеріали оскарження ухвали від 01.02.2018 у справі № 910/28665/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Сторони мають право оскаржити постанову в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.

Повний текст постанови складено 25.04.2018.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді М.Г. Чорногуз

Г.А. Жук