Постанова № 73600551, 04.04.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" квітня 2018 р. Справа№ 910/16990/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Корсакової Г.В.

Іоннікової І.А.

при секретарі судового засідання: Подоляк Р.Ю.

За участі представників: згідно з протоколом судового засідання від 21.03.2018

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Денвер-Оіл» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2017 у справі № 910/16990/17 (суддя: Мельник В.І.) (повний текст складено 11.12.2018)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Денвер-Оіл»

до 1) Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЛЕТРА»

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - 1 Національний банк України

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 2:

1) Міністерство фінансів України

2) Національне антикорупційне бюро України

про визнання права

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Денвер-Оіл» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» та до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЛЕТРА» про визнання права вимоги до ТОВ «ДІЛЕТРА» та визнання у ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» відсутнім права вимоги до ТОВ «ДІЛЕТРА» за кредитними договорами відповідно о переліку.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.12.2017 у справі № 910/16990/17 в задоволенні позовних вимог ТОВ «Денвер-Оіл» відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, ТОВ «Денвер-Оіл» звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2017 року у справі № 910/16990/17 та прийняти нове рішення по справі, яким позовні вимоги ТОВ «Денвер-Оіл» задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, їх недоведеності та невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2018 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/16990/17.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2018 розгляд справи призначено на 21.03.2018.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2018 розгляд справи відкладено на 04.04.2018.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.04.2018 у зв'язку з перебування судді Тищенко О.В., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці на підставі розпорядження № 09.1-08/928/18 визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В. судді: Іоннікова І.А., Корсакова Г.В.

Ухвалою від 04.04.2018 відкрито провадження у справі колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тарасенко К.В. судді: Іоннікова І.А., Корсакова Г.В.

Представники відповідача-2 та третіх осіб у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Заслухавши думку представників позивача та відповідача-1, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами та без участі представників відповідача-2 та третіх осіб.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, перевіривши матеріали справи, наявні в ній докази та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

17.11.2016 між ТОВ «ДЕНВЕР-ОІЛ», як поручителем, та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», як кредитором було укладено договір поруки №4Д13318И/П.

Предметом договору є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ТОВ «Ділетра» своїх зобов'язань за: кредитним договором від 21.05.2013 №4Д13318И (кредитний договір 1), а саме з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до Кредитного договору 1; за кредитним договором від 12.11.2013 №4Д13720И (Кредитний договір 2) а саме з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно дно до Кредитного договору 2; за кредитним договором від 13.11.2013 №4Д13721И (кредитний договір 3), а саме з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до Кредитного договору 3; за кредитним договором від 14.10.2014 №414328И (кредитний договір 4), а саме з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до Кредитного договору 4; за кредитним договором від 30.03.2016 №4Д16009Д (кредитний договір 5), а саме з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до Кредитного договору 5.

Відповідно до п. 2 Договору, поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов'язку боржника за кредитним договором з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору.

Згідно з пунктами 5 та 6 Договору у випадку невиконання боржником обов'язку п. 1 цього Договору, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов'язання. Поручитель зобов'язаний виконати обов'язок, зазначений в письмовій вимозі кредитора, впродовж 5 календарних дні з моменту отримання вимоги.

Відповідно до п. 7 Договору у випадку порушення поручителем зобов'язання, передбаченого п. 6 цього Договору, кредитор та поручитель прийшли до згоди, що кредитор має право в рахунок погашення боргу за Кредитним договором здійснювати договірне списання грошових коштів, що належать поручителю і знаходяться на його рахунку у ПАТ КБ «Приватбанк». Договірне списання грошових коштів згідно з умовами цього пункту оформлюється меморіальним ордером, у реквізиті «Призначення платежу» якого зазначається інформація про платіж, номер, дату цього Договору.

За умовами пункту 8 Договору поруки, до поручителя, що виконав обов'язки боржника за Кредитним договором, переходять всі права кредитора за Кредитним договором і договору(ам) застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором за Кредитним договором у частині виконаного зобов'язання.

У відповідності до п. 9 Договору поруки, у випадку невиконання поручителем обов'язку боржника за Кредитним договором впродовж 5 (п'яти) календарних днів з моменту отримання письмової вимоги кредитора, зазначеної в п. 5 цього Договору, поручитель сплачує на користь кредитора пеню в розмірі 1 % від суми заборгованості, яка зазначена в зазначеній письмові вимозі, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення. Сплата пені не звільняє поручителя від виконання зобов'язань за цим Договором.

Згідно з п. 10 Договору поруки, кредитор зобов'язаний у випадку виконання поручителем обов'язку боржника за Кредитним договором передати поручителю впродовж 5 (п'яти) робочих днів банку з моменту виконання обов'язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за Кредитним договором.

Цей Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до повного виконання зобов'язань за цим Договором (п. 11 Договору поруки).

Договір укладено/підписано із використання електронного цифрового підпису (печатки) з посиленим сертифікатом ключа Акредитованого центру сертифікації ключів ПАТ КБ «Приватбанк» в порядку, передбаченому Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» та Законом України «Про електронний цифровий підпис», а також на підставі угоди про використання електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа від 25.07.2016, укладеної сторонами.

Позов обґрунтовано тим, що позивач виконав обов'язок боржника за кредитними договорами: №4Д13318И від 21.05.20136, №4Д13720И від 12.11.2013, №4Д13721И від 13.11.2013, №4Д14328И від 14.10.2014, №4Д16009И від 30.03.2016.

Для отримання оригіналів документів, позивач звертався до відповідача 2 із листом-вимогою від 08.08.2017 , проте відповіді не отримано.

Позивач обґрунтовує свої вимоги, тим що відповідачі не визнають факт погашення позивачем боргу та факт переходу до поручителя права вимоги за кредитними договорами.

Дослідивши обставини справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За правовою природою укладений між позивачем та відповідачем договір №4Д13318И/П від 17.11.2016 є договором поруки.

Нормами ст. 553 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до п. 2 Договору поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов'язку боржника за кредитним договором з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до Кредитного договору.

Згідно зі ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно зі ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).

Відповідно до ч. 2 ст. 556 Цивільного кодексу України до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

За приписами ч. 1 ст. 556 Цивільного кодексу України після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника.

Пунктом 10 Договору поруки, сторони передбачили, що кредитор зобов'язаний у випадку виконання поручителем обов'язку боржника за Кредитним договором передати поручителю впродовж 5 (п'яти) робочих днів банку з моменту виконання обов'язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за Кредитним договором.

Позов мотивовано тим, що відповідачі не визнають факт погашення позивачем боргу та факт переходу до поручителя права вимоги за Кредитними договорами, при цьому, посилання позивача на те, що відповідачами не визнається факт погашення та факт переходу до позивача прав кредитора жодними належними та допустимими доказами не підтверджується.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, в редакції чинній на момент звернення з даним позовом, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Натомість, позивачем не доведено суду, в чому саме та з яких підстав його права та законні інтереси є порушеними з боку визначених ним відповідачів.

Згідно зі ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).

Відповідно до ч. 2 ст. 556 Цивільного кодексу України до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Як правильно вказав у своєму рішенні суд першої інстанції, з наведених норм вбачається, що перехід до поручителя прав кредитора у зобов'язані після виконання ним обов'язку боржника відбувається в силу прямої вказівки в законі, будь-яких інших дій для переходу такого права вчиняти не потрібно.

Оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що позивачі не визнають чи порушують права чи охоронювані законом інтереси,колегія суддів дійшла висновку, що підстави для задоволення позову відсутні.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування чи зміни не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Денвер-Оіл» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2017 у справі № 910/16990/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2017 у справі № 910/16990/17 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/16990/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Головуючий суддя К.В. Тарасенко

Судді Г.В. Корсакова

І.А. Іоннікова