Постанова № 73600542, 18.04.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2018 р. Справа№ 911/1200/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шаптали Є.Ю.

суддів: Тищенко А.І.

Скрипки І.М.

при секретарі Майданевич Г.А.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 18.04.2018р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Макарівське лісове господарство"

на рішення Господарського суду Київської області від 19.10.2017р. (повний текст складено 19.01.2018) у справі № 911/1200/17 (суддя Бацуца В.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Виробничого структурного підрозділу "Ужгородська дирекція залізничних перевезень" Регіональної філії "Львівська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

до Державного підприємства "Макарівське лісове господарство"

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Закарпатська митниця ДФС

про стягнення 845 318,77 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 19.10.2017 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Державного підприємства "Макарівське лісове господарство" на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Виробничого структурного підрозділу "Ужгородська дирекція залізничних перевезень" Регіональної філії "Львівська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" 845 318,77 грн. основної заборгованості та 12 679,78 грн. судового збору.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.

Одночасно апелянтом заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, у зв'язку з тим, що рішення Господарського суду Київської області від 19.10.2017 у справі № 911/1200/17 було отримано 30.01.2018 та подано апеляційну скаргу 08.02.2018 в межах строку встановленого п. 1 ч. 2 ст. 256 ГПК України, що дає підстави для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження судового рішення.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом позовні вимоги задоволені, через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга має бути задоволена, а рішення місцевого господарського суду має бути скасоване та прийняте нове рішення про відмову в задоволення позовних вимог.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.02.2018 апеляційну скаргу Державного підприємства "Макарівське лісове господарство" передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Шапталі Є.Ю., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Шаптала Є.Ю., судді Скрипка І.М., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2018 поновлено Державному підприємству "Макарівське лісове господарство" строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 19.10.2017р. у справі № 911/1200/17, відкрито апеляційне провадження та призначено до розгляду на 14.03.2018.

01.03.2018 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від позивача надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, проведення якого просив забезпечити у Господарському суді Львівської області та надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2018 задоволено клопотання Регіональної філії "Львівська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції.

Станом на 14.03.2018 головуючий суддя - Шаптала Є.Ю. перебував на лікарняному, у зв'язку з чим, призначене на 14.03.2018 судове засідання не відбулося.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2018 апеляційну скаргу Державного підприємства "Макарівське лісове господарство" на рішення Господарського суду Київської області від 19.10.2017р у справі № 911/1200/17 після виходу головуючого судді у справі з лікарняного 20.03.2018 призначено розгляд cправи на 04.04.2018 в режимі відеоконференції.

23.03.2018 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярія) від Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи судової практики.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2018 в судовому засіданні оголошено перерву до 18.04.2018.

18.04.2018 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від скаржника надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.

В судовому засіданні 18.04.2018 представник позивача заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі з урахуванням відзиву поданого під час апеляційного провадження та просив відмовити в її задоволенні, а рішення Господарського суду Київської області від 19.10.2017 у справі № 911/1200/17 просив залишити без змін.

В судове засідання 18.04.2018 відповідач та третя особа своїх представників не направили, про розгляд справи були повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі, крім причин неявки відповідача.

Відповідно до ч.ч. 12, 13 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов'язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

При цьому, положеннями вказаної статті передбачено право, а не обов'язок суду відкласти апеляційний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, з метою дотримання розумних процесуальних строків розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності представників відповідача та третьої особи за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною першою статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між ДП „Макарівське лісове господарство" (Продавець) та SC „Prolisok" SRL (Румунія) (Покупець) 29.12.2015 року було укладено контракт № 02/16, згідно якого Продавець продає та відвантажує, а Покупець купує та приймає на умовах DAF залізнична станція Батєво (Україна) станція Еперешеке (Румунія) деревину паливну, хвойну.

ДП „Макарівське лісове господарство" 24.05.2016 на виконання умов зазначеного контракту та на підставі інвойсів №№ 370-373 відвантажило на адресу SC „Prolisok" SRL деревину паливну на загальну суму 5 436,75 Євро (доставка залізничним транспортом, станція перетину кордону - Батєво).

В цей же ж день ДП „Макарівське лісове господарство" до Київської митниці ДФС було подано електронні митні декларації №№ 125130013/2016/446547, 125130013/2016/446548, 125130013/2016/446549, 125130013/2016/446550 від 24.05.2016 р., у яких ним до митного оформлення в митному режимі експорт були заявлені товари „дров'яна деревина (паливна) хвойних порід (сосна, Pinus silvestris) у вигляді колод, нескорена, свіжозрубана з кривизною та нерівною структурою деревини, кількість сучків необмежена, діаметром верхнього зрізу від 8 см і більше, довжиною 2 та 3 метри навалом, ГОСТ 3243-88 - Дрова, ДСТУ 4020-2-2001 - додаток Д", код УКТ ЗЕД 44011000, загальним об'ємом 217, 47 кбм., вагою 152 200 кг.

ДП „Макарівське лісове господарство" до вказаних митних декларацій було додано пакет документів, що включав інвойс, специфікацію-накладну на відправлення деревини залізницею, пакувальний лист за формою № ЛГ-8, сертифікат про походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів для здійснення експортних операцій, фіто- санітарний сертифікат, сертифікат на вміст радіоактивних речовин та калькуляція ціни.

Митні декларації від 24.05.2016 р. №№ 125130013/2016/446547, 125130013/2016/446548, 125130013/2016/446549, 125130013/2016/446550 були прийняті Київською митницею ДФС для оформлення, про що свідчить відмітка номера штампа „Під митним контролем" у графі „D/J" вказаних митних декларацій.

В період з 28.05.2016 р. по 29.05.2016 р. до залізничної станції Батєво-Сортувальна пункту контролю „Батєво" прибули залізничні вагони № 67673939, № 66183518, № 60680568, № 64029184 із задекларованим ДП „Макарівське лісове господарство" вантажем.

29.05.2015 року заступником начальника Відділу митного оформлення № 4 (Батєво) митного посту „Залізничний" Закарпатської митниці ДФС на виконання усного розпорядження керівництва Закарпатської митниці ДФС та з метою організації належного контролю за експортом лісоматеріалів, недопущення вивезення за межі митної території України лісоматеріалів, заборонених Законом України „Про особливості державного регулювання діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, пов'язаної з реалізацією та експортом лісоматеріалів" було направлено до Ужгородського відділу з питань експертизи та досліджень СЛЕД ДФС заявку №07-70-61.1/30-894 про направлення експерта для участі в проведенні митного огляду та встановлення фізичних визначальних характеристик й однозначної класифікації лісоматеріалів.

Відділом митного оформлення № 4 (Батєво) митного посту „Залізничний" Закарпатської митниці ДФС 09.06.2016 року було проведено огляд залізничних вагонів № 67673939, № 66183518, № 60680568, № 64029184, за результатами чого складений акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №305010505/2016/ЗМК-09033.

Зі змісту акта №305010505/2016/ЗМК-09033 слідує, що в результаті митного огляду вантажу без його вивантаження ознак розміщення серед вантажу сторонніх вкладень не виявлено.

За результатами огляду Відділом митного оформлення № 4 (Батєво) митного посту „Залізничний" Закарпатської митниці ДФС, начальнику залізничної станції Батєво була направлена заявка про необхідність зважування, вивантаження та проведення повного митного огляду товарів та залізничних вагонів № 67673939, № 66183518, № 60680568, № 64029184.

15.06.2016 року було проведено зважування вагонів № 67673939, № 66183518, № 60680568, № 64029184, за наслідками чого складені акти за формою ГУ-23 №№ 711-714.

В результаті зважування встановлено наступне:

- фактична маса вантажу нетто у вагоні № 66183518 (ЕМД №125130013/2016/446547) становить 33 580 кг, що на 3 920 кг менше задекларованої (37500 кг, графа 38 ЕМД);

- фактична маса вантажу нетто у вагоні № 60680568 (ЕМД № 125130013/2016/446548) становить 32 500 кг, що на 5 300 кг менше задекларованої (37 800 кг, графа 38 ЕМД);

- фактична маса вантажу нетто у вагоні № 64029184 (ЕМД № 125130013/2016/446549) становить 31 560 кг, що на 5 940 кг менше задекларованої (37 500 кг, графа 38 ЕМД);

- фактична маса вантажу нетто у вагоні № 67673939 (ЕМД 125130013/2016/446550) становить 33 340 кг, що на 6 060 кг менше задекларованої (39 400 кг, графа 38 ЕМД).

Вказані обставини були розцінені посадовими особами Закарпатської митниці ДФС як порушення митних правил, що полягають у зазначені недостовірних даних у товаросупровідних та інших документах (відомостях), які подаються для митного контролю.

Наведені висновки, у свою чергу, стали підставою для ініціювання додаткових заходів митного контролю.

Відділом митного оформлення № 4 (Батєво) митного посту „Залізничний" Закарпатської митниці ДФС 16.06.2016р. прийнято рішення про залучення до проведення митного контролю (огляду товару) спеціаліста Закарпатської торгово-промислової палати.

Відповідно до експертних висновків Закарпатської ТПП від 14.09.2016 р. № В-811/1, № В-811/2, В №-811/3, № В-811/4, за наслідками зовнішнього огляду, замірів лісоматеріалів круглих та замірів штабелів згідно ДСТУ 4020-2-200 лісоматеріали круглі із деревини сосна відповідають вимогам дров по ГОСТ 3243-88, код УКТ ЗЕД 4401 10 00 00.

Закарпатською митницею ДФС, станом на 13.07.2017р., митні формальності щодо товару, який переміщувався у залізничних вагонах № 67673939, № 66183518, № 60680568, № 64029184, були не завершені.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 24.11.2016 р. у справі № 810/2399/16 за позовом ДП „Макарівське лісове господарство" до Закарпатської митниці ДФС про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії вирішено визнати протиправною бездіяльність Закарпатської митниці ДФС України, яка полягає у неприйнятті рішення щодо пропуску через митний кордон України товару, митне оформлення якого проведене згідно електронних митних декларацій (форма МД-2) від 24.05.2016 р. №№ 125130013/2016/446547, 125130013/2016/446548, 125130013/2016/446549, 125130013/2016/446550 та зобов'язати Закарпатську митницю ДФС завершити митні формальності щодо пропуску через митний кордон України товарів, вказаних у електронних митних деклараціях 24.05.2016 р. №№ 125130013/2016/446547, 125130013/2016/446548, 125130013/2016/446549, 125130013/2016/446550.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 24.11.2016 р. у справі № 810/2399/16 ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2017 р. залишено без змін.

Вищевказані обставини були встановлені постановою Київського окружного адміністративного суду від 24.11.2016 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2017 р., у справі № 810/2399/16 за позовом ДП „Макарівське лісове господарство" до Закарпатської митниці ДФС про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вищевказані обставини є доведеними і не підлягають доказуванню.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем у період з травня по жовтень 2016 р. у зв'язку із проведенням Закарпатською митницею ДФС відповідних митних процедур було надано відповідачу транспортні послуги (користування вагонами, маневрова робота, зберігання вантажу у вагонах, зважування вантажу, навантажувально-розвантажувальні роботи, подавання/забирання вагонів до під'їзної колії, тощо) щодо користування вагонами № 64029184, № 66183518, № 60680568, № 67673939 на загальну суму 845 318, 77 грн., що підтверджується відповідними розрахунками сум за користування вагонами та інших послуг, актами загальної форми, заявками на подачу вагонів, витягами із книги обліку контрольних зважувань та перевірки кількості вантажу у вагонах, актами про проведення огляду та іншими документами.

Відповідач, у відповідь на лист-повідомленння звернувся до позивача із листом 01-21/17 від 18.01.2017 р., у якому рекомендував позивачу звернутись до Закарпатської митниці ДФС з питань відшкодування вищевказаних транспортних витрат.

Регулювання відносин, що виникають у зв'язку із наданням послуг по перевезенню вантажу і інших залізницями здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. № 457 „Про затвердження Статуту залізниць України", іншими нормативно-правовими актами.

Як встановлено ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з ст. 311 цього ж кодексу плата за перевезення вантажів та виконання інших робіт, пов'язаних з перевезенням, визначається за цінами, встановленими відповідно до законодавства.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Загальні умови перевезення визначаються Цивільним кодексом України, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюється договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Як передбачено ч. 1 ст. 909 цього ж кодексу, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ч. 1 статті 916 цього ж кодексу перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Статтею 119 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. № 457, передбачено, що за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами.

Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.

Вказана плата стягується також з вантажовідправників, вантажоодержувачів у разі затримки вагонів (контейнерів), пов'язаної з митним оформленням.

Вантажовласники, порти відшкодовують залізницям плату за користування вагонами інших держав від часу прийому цих вагонів від залізниці до повернення їх після виконання вантажних операцій у порядку, визначеному Укрзалізницею відповідно до міжнародних договорів України з цих питань.

Якщо подання вантажовідправнику на його замовлення порожніх спеціальних вагонів затримується з вини вантажовідправника, з нього стягується плата за весь час затримки вагонів на станції навантаження.

Якщо вантажовідправник заявить про відмову від цих вагонів, плата нараховується до моменту одержання відмови.

У разі відмови від раніше замовлених спеціальних вагонів, з вантажовідправника стягується плата за пробіг цих вагонів від станції, з якої вони були відправлені, до станції навантаження, але не більш як за 300 кілометрів. Зазначена плата не стягується, якщо ці вагони були використані на станції навантаження іншим вантажовідправником протягом доби з моменту їх прибуття.

Порядок розрахунків та перелік операцій з вагонами (контейнерами), за час виконання яких не стягується плата, встановлюється Правилами.

У розрахунках затримка до 30 хвилин не враховується, затримка 30 хвилин і більше враховується як повна година.

Відповідно до ст. 218 Митного кодексу України строки здійснення митних формальностей щодо залізничного рухомого складу визначаються керівником органу доходів і зборів за погодженням з іншими контролюючими органами та адміністрацією залізниці, а в пункті пропуску (пункті контролю) через державний кордон України - крім того, з керівником відповідного органу охорони державного кордону України.

Розвантажувальні, навантажувальні, перевантажувальні та інші операції, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, проводяться підприємствами залізниці за рахунок власників товарів або уповноважених ними осіб.

Як встановлено ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач обов'язок щодо оплати за отримані транспортні послуги у повному обсязі не виконав і його основна заборгованість перед позивачем складає 845 318, 77 грн., що підтверджується відповідними розрахунками сум за користування вагонами та інших послуг, актами загальної форми, заявками на подачу вагонів, витягами із книги обліку контрольних зважувань та перевірки кількості вантажу у вагонах, актами про проведення огляду та іншими документами.

Щодо посилань скаржника на те, що у спірних відносинах у нього не виник та відсутній обов'язок щодо відшкодуванню позивачу вартості наданих послуг, а відповідальною особою по оплаті таких послуг у відповідності до ст. 338 Митного кодексу України є Закарпатська митниця ДФС, апеляційний господарський суд зазначає, що вони є необґрунтованими, оскільки згідно з ст. 218 Митного кодексу України такі послуги оплачуються власником товару - відповідачем, і вказана норма є спеціальною по застосуванню до спірних відносин.

Апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимоги позивача про стягнення із відповідача основної заборгованості у розмірі 845 318, 77 грн. за транспортні послуги є законними і обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що аналогічної позиції дотримується Верховний суд у постанові № 911/4079/16 від 06.03.2018.

З матеріалів справи, також вбачається, що третя особа у своїх письмових поясненнях, просить відмовити позивачу у задоволенні позову повністю, у тому числі, у зв'язку із пропущенням позовної давності, на рахунок цього, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ст. 257 цього ж кодексу загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Як передбачено ч.ч. 1, 5 ст. 261 цього ж кодексу, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Відповідно до ст. 264 цього ж кодексу перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Згідно з ч. 2-5 ст. 267 цього ж кодексу заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки, позовна давність у даній справі була заявлена третьою особою, що не є стороною у даному спорі, тому відсутні підстави для застосування позовної давності.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України).

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду Київської області від 19.10.2017р. у справі № 911/1200/17 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Разом з тим, доводи Державного підприємства "Макарівське лісове господарство", викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 р. N 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 р. N3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Державного підприємства "Макарівське лісове господарство" на рішення Господарського суду Київської області від 19.10.2017р. у справі № 911/1200/17 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Макарівське лісове господарство" на рішення Господарського суду Київської області від 19.10.2017р. у справі № 911/1200/17 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 19.10.2017р. у справі № 911/1200/17 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 911/1200/17 повернути до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до суду касаційної інстанції у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала

Судді А.І. Тищенко

І.М. Скрипка

Повний текст постанови складено 24.04.2018