Ухвала суду № 73600327, 19.04.2018, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

19.04.18. Справа № 917/126/17

м. Полтава

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир" (вх. № 2973 від 21.03.2018.)

про надання відстрочки виконання рішення суду від 14.12.2017. по справі № 917/126/17

за позовом Сільськогосподарського споживчого кооперативу "Ярославна", вул. Калинівка, буд. 1, корп. А, с. Скуносове, Путивльський р-н, Сумська обл., 41541

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир", вул. Будька, буд. 47, м. Гадяч, 37300

про стягнення 6962225,59 грн.

Суддя господарського суду Полтавської області Семчук О.С.

Секретар судового засідання Лепій О.В.

Представники:

від боржника (заявника): ОСОБА_1 (довіреність б/н від 01.11.17.);

від стягувача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

14.12.2017. господарським судом Полтавської області було прийнято рішення по справі № 917/126/17 за позовом Сільськогосподарського споживчого кооперативу "Ярославна" (далі - стягувач/ССК "Ярославна") до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир" (далі - боржник/заявник/ТОВ "Гадячсир") про стягнення заборгованості за договором поставки № 236-Р від 02.11.2015. Зазначеним рішенням з ТОВ «Гадячсир» на користь ССК "Ярославна" було стягнуто 5415128,90 грн. основного боргу, 120744,82 грн. 3 % річних, 44878,05 грн. інфляційних нарахувань та 83711,28 грн. судового збору. Вказане рішення набрало законної сили 26.12.2017.

21.03.2018. до господарського суду Полтавської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир" про відстрочення виконання рішення господарського суду Полтавської області від 14.12.2017. у справі 917/126/17 на 12 місяців.

Ухвалою від 11.04.2018. суд прийняв вказану заяву та призначив її до розгляду на 19.04.2018.

В судове засідання 19.04.2018. представник стягувача не з'явився, заперечень на заяву боржника/заявника до судового засідання не надійшло (заперечення вхід. № 4181 надійшло в суд після судового засідання). Копія ухвали суду від 11.04.2018. була направлена на адресу стягувача, що підтверджується відповідним штампом загального відділу суду на звороті ухвали суду від 11.04.2018. Тобто, стягувач належним чином повідомлений про час, дату та місце проведення судового засідання.

Представник боржника в судовому засіданні 19.04.2018. заяву про відстрочку виконання рішення суду підтримав.

В обґрунтування заяви про відстрочку виконання рішення суду, боржник посилається на тяжкий фінансовий стан підприємства.

Зокрема, заявник зазначає, що протягом останніх 10 років основними ринками збуту продукції ТОВ "Гадячсир" були Російська Федерація та Республіка Казахстан, що підтверджується зовнішньоекономічними контрактами та додатковими угодами до них. Також заявник вказує, що вказані контракти та додаткові угоди до них додавалися до попередніх заяв та містяться в матеріалах справи.

Судом встановлено, що жодні зовнішньоекономічні контракти та додаткові угоди до них відповідачем до матеріалів справи не надавались. Які попередні заяви відповідач має на увазі не зрозуміло. Тобто, твердження заявника про те, що основними ринками збуту продукції ТОВ "Гадячсир" були Російська Федерація та Республіка Казахстан жодними доказами не підтверджується, а отже судом до уваги не береться.

Також заявник зазначає, що починаючи з 2014 року, Російська Федерація повністю закрила свій ринок (введено продуктове ембарго) для продукції українського виробництва та ввела обмеження та заборони на транзит української продукції митною територією Російської Федерації до Республіки Казахстан та Киргизької Республіки, що підтверджується указами, постановами уряду та президента Російської Федерації. Вказаних указів, постанов уряду та президента Російської Федерації заявником не надано, проте вказані обставини є загальновідомими.

Крім цього, заявник вказує, що співпраця з ЄС на даний момент не можлива, оскільки домовленості щодо вільної торгівлі передбачають проведення Україною низки реформ в сфері технічного регулювання, санітарних та фітосанітарних заходів, підвищення стандартів якості та безпечності продукції, які здебільше залежать від керівних органів в країні. На внутрішньому ринку діє досить жорстка конкуренція, ринок перенасичений аналогічною продукцією, що також обмежує можливість отримувати достатній прибуток.

Як зазначає заявник, втрата основних ринків збуту в сукупності з соціальними та економічними потрясіннями в державі, збільшенням вартості палива та енергоносіїв, зменшення платоспроможності населення, і, як наслідок значне зменшення внутрішнього попиту на сирну продукцію та ін. призвели до значного зниження обсягів виробництва та реалізації продукції ТОВ "Гадячсир". Зазначені обставини фактично позбавили ТОВ «Гадячсир» можливості своєчасного проведення розрахунків з постачальниками за отриману молочну сировину та іншу продукцію (товар), який використовується ТОВ «Гадячсир» в процесі переробки молочної сировини та виготовлення власної продукції, зокрема сиру. Як наслідок, лише за останні півроку, до ТОВ «Гадячсир» з відповідними позовами про стягнення заборгованості звернулася дуже велика кількість контрагентів.

Також заявник вказує, що за результатами господарської діяльності протягом 2017 року у ТОВ "Гадячсир" прибуток відсутній та обліковуються збитки у розмірі 476 мільйонів 860 тисяч грн., а загальна сума збитків заявника станом на день звернення з даною заявою становить 1 мільярд 817 мільйонів 429 тисяч грн.

Вказане підтверджується наданими заявником копіями балансу (звіту про фінансовий стан) за 2017 рік та звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2017 рік.

Крім цього, заявник зазначає, що ТОВ «Гадячсир» має заборгованість по виплаті заробітної плати перед своїми працівниками на загальну суму 442 700,00 грн. На підтвердження вказаного заявником надано копію звіту з праці за січень-лютий 2018 року.

Вказані обставини, за твердженням заявника, фактично позбавили ТОВ «Гадячсир» можливості своєчасного проведення розрахунків з постачальниками за отриману молочну сировину та іншу продукцію (товар), який використовується ТОВ «Гадячсир» в процесі переробки молочної сировини та виготовлення власної продукції, зокрема сиру.

Також заявник посилається на значне збільшення обсягу порушень платіжної дисципліни з боку контрагентів ТОВ «Гадячсир» за взятими на себе господарськими зобов'язаннями. На підтвердження вказаного відповідачем надано звіт про дебіторську та кредиторську заборгованість на 01.10.2017., згідно якого дебіторська заборгованість товариства становить 754148 тис. грн., а кредиторська заборгованість - 814477 тис. грн. Проте, вказаний звіт складено самим боржником і жодним чином не підтверджено.

Також відповідач посилається на висновок аудиту ТОВ «Гадячсир», проведеного ПП «Аудит-К», проте вказаний висновок аудиту до матеріалів справи не надано.

Крім іншого, заявник стверджує, що має величезну заборгованість перед банками за укладеними кредитними договорами, а також, що в межах зведеного виконавчого провадження ЗВП 51134720, що перебуває на виконанні у Відділі примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Полтавській області з ТОВ «Гадячсир» підлягає до стягнення сума у розмірі 11113935,63 грн. Вказані обставини жодними доказами не підтверджено.

Заявник вважає, що стягнення суми боргу за рішенням без відстрочки його виконання призведе до банкрутства ТОВ "Гадячсир".

При цьому, заявник стверджує, що ТОВ "Гадячсир" вживає всіх можливих заходів з метою продовження господарської діяльності, отримання прибутку для подальшого функціонування товариства, сплати податків, соціальних платежів, виплат заробітної плати працівникам та погашення заборгованості за рішеннями суду, в тому числі, перед ССК "Ярославна". ТОВ «Гадячсир» вживає активних дій, зокрема, намагається здійснити вихід із своєю продукцією на ринок Європейського союзу, країн Африки та Азії. Вказані обставини жодними доказами не підтверджуються.

Заявник зазначає, що рішенням загальних зборів учасників ТОВ «Гадячсир» з метою відновлення виробничої діяльності Товариства прийнято рішення про внесення додаткових внесків у сумі 5 000 000,00 грн. до статутного капіталу ТОВ «Гадячсир» (копія протоколу зборів учасників від 05.01.2018. - т. 4, а.с. 83). Одночасно з цим, з метою залучення додаткових коштів для відновлення господарської діяльності ТОВ «Гадячсир» укладено з СПП «РВД-Агро» договір про отримання безвідсоткової фінансової допомоги у розмірі 30 000 000,00 грн. Проте, враховуючи те, що рахунки відповідача арештовані, використання фінансової допомоги, додаткових грошових внесків учасників, сум відшкодування ПДВ для відновлення господарської діяльності Товариства, фактично не можливо.

Також заявник зазначає, що у І кварталі 2018 року - ІІІ кварталі 2018 року він розраховує на значні надходження коштів у зв'язку з укладенням нових контрактів, погодження графіків нових поставок зі своїми контрагентами та відновлення роботи за укладеними раніше угодами, пошуком нових ринків збуту продукції. Так, з метою отримання доходу найближчим часом, товариство уклало ряд контрактів, в Додаткових угодах до яких передбачені графіки із строками та обсягами запланованих поставок, що є підтвердженням вжиття товариством заходів для отримання коштів, достатніх для виконання рішення суду та уникнення банкрутства товариства, зокрема:

- Контракт № 1501 від 15.01.2018., укладений між ТОВ «Гадячсир» та Товариществом с ограниченной ответственностью «KAZ-IMPORT» (республіка Казахстан) з графіком поставок на орієнтовну суму 36 116 437,50 доларів США, що підтверджується додатковою угодою до Контракту № 1501 від 15.01.2018.;

- Договір поставки № 16 від 16.01.2018., укладений між ТОВ «Гадячсир» та ПП «ТРАНЗИТЕКСПО» з графіком поставок на суму 972 669 909,00 грн., що підтверджується додатковою угодою № 1 від 16.01.2018.

На підтвердження вказаного заявником надано копії вказаних ним контракту та договору і додатків до них.

При вирішенні заяви про відстрочку суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 1 Конституції України, Україна є правовою державою, обов'язковість виконання судових рішень є обов'язковою гарантією, дотримання якої є визначальним для утвердження авторитету України.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов'язковими до виконання. Згідно з мотивувальною частиною рішення Конституційного Суду України від 30.06.2009 року №16-рп/2009, виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними

договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Статтею 160 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд може внести виправлення до судового наказу, визнати його таким, що не підлягає виконанню або відстрочити чи розстрочити або змінити спосіб чи порядок його виконання в порядку, встановленому статтями 328, 331 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує, між іншим, ступінь вини відповідача у виникненні спору.

Розглянувши матеріали поданої заяви та додані до неї документи, заслухавши пояснення представника заявника, суд дійшов висновку, що заява задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

В заяві боржник посилається на важкий фінансовий стан, на втрату ринків збуту, на загрозу банкрутства з огляду на відсутність джерел власних коштів та залучення для фінансування діяльності значних коштів з джерел зовнішнього фінансування (кредитів банку); на наявність укладених вигідних зовнішньоекономічних контрактів; на пошук нових ринків збуту продукції.

З наданих заявником копій балансів, звітів про фінансові результати товариства та податкових декларацій на прибуток підприємства, суд робить висновок, що з кожним роком фінансове становище боржника тільки погіршується.

Щодо укладеного боржником контракту № 1501 від 15.01.2018. з Товариществом с ограниченной ответственностью «KAZ-IMPORT», у суду наявні обґрунтовані сумніви щодо того, що вказаний контракт буде виконано.

Так, згідно п. 2.1. контракту № 1501 від 15.01.2018. товар поставляється покупцю (ТОО «KAZ-IMPORT») після отримання 100% передоплати, при цьому строки внесення передоплати умовами договору не визначені. Таким чином, додатковий договір від 20.01.2018. до вказаного контракту, в якому сторони погодили періоди поставки та вартість товару, не відповідає умовам п. 2.1. контракту, оскільки передбачає відстрочення платежу. До того ж згідно п. 10.7. контракту № 1501 від 15.01.2018. він вступає в силу з моменту його укладення і діє до 31.12.2015.

Щодо договору поставки № 16 від 16.01.2018. з ПП «ТРАНЗИТЕКСПО», заявником не доведено, що з врахуванням загального майнового стану боржника, виконання ним договору на суму 972 669 909,00 грн. є реальним.

Заявник сам зазначає у заяві, що у зв'язку з арештом коштів державною виконавчою службою, він фактично позбавлений можливості здійснювати закупівлю сировини, проводити виробничу діяльність, реалізовувати готову продукцію, фактично заблокована господарська діяльність.

Окрім цього, суд звертає увагу на те, що за вищевказаними договорами передбачена оплата починаючи з квітня 2019 року.

Враховуючи зазначені обставини, суд вважає, що заявником не доведено те, що договори щодо поставки власної продукції, на які він посилається в обґрунтування поданої заяви, можуть бути фактично виконані, таким чином реальна можливість надходження грошових коштів за цими договорами заявником не підтверджена.

Стосовно доводів заявника про прийняття рішення загальними зборами учасників ТОВ «Гадячсир» з метою відновлення виробничої діяльності Товариства про внесення додаткових внесків у сумі 5 000 000,00 грн. до статутного капіталу ТОВ «Гадячсир», а також

про укладення ним з СПП «РВД-Агро» договору про отримання безвідсоткової фінансової допомоги у розмірі 30 000 000,00 грн., судом до уваги не беруться, оскільки сам заявник вказує на те, що оскільки рахунки відповідача арештовані, використання фінансової допомоги, додаткових грошових внесків учасників, сум відшкодування ПДВ для відновлення господарської діяльності Товариства, фактично не є можливим. До того ж, жодного доказу щодо надходження вищевказаних коштів заявнику, не надано.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що відповідачем не подано належних доказів, які б свідчили про наявність виключних об'єктивних обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Крім того, слід зазначити, що поставки товару, вартість якого була стягнута за рішенням суду, відбулися ще у 2015-2016 роках, ТОВ "Гадячсир", укладаючи договір поставки 02.11.15. вже знав про труднощі з реалізацією продукції (Російське ембарго) та розумів наслідки. Суд також звертає увагу на те, що, як стверджує в своїх запереченнях стягувач, з моменту його звернення з позовом, до цього часу (більше року), заявником не було вчинено жодних дій (спроб) щодо досягнення певних домовленостей задля виконання зобов'язань.

При вирішенні питання про відстрочення виконання судового рішення суду належить встановлювати матеріальні інтереси обох сторін, адже невиконання судового рішення порушує та впливає, насамперед, на права та інтереси позивача, за захистом яких він змушений був звернутись до суду.

За визначенням ст. 42 Господарського кодексу України (далі - ГК України), підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Частина 2 ст. 218 ГК України, ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України прямо передбачають, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, тобто відсутність у боржника грошових коштів не є обставиною, яка може служити підставою для невиконання зобов'язання по оплаті.

Боржник є самостійним господарюючим суб'єктом, який вільний у виборі контрагентів, самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, тому грошові зобов'язання виникли внаслідок його власної господарської діяльності.

Ризик несприятливих наслідків ведення господарської діяльності відповідача, не може бути перекладений на позивача (стягувача), яким була фактично передана відповідачу (боржнику) власна продукція (товар).

Як зазначає стягувач, у зв'язку з невиконанням ТОВ "Гадячсир" своїх зобов'язань та враховуючи суму заборгованості (5 415 128,90 грн.- основний борг), він зазнав критичного зменшення обігових коштів та був змушений залучати кредитні кошти (банківська довідка в матеріалах справи).

Отже, невиконання відповідачем своїх грошових зобов'язань перед позивачем негативно відобразилось на підприємстві позивача. А подальше ухилення відповідача від сплати заборгованості суттєво зачіпає інтереси позивача і завдає йому істотної матеріальної шкоди.

Верховний Суд України у п. 10 Постанови "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" від 26.12.2003. № 14 вказує, що суду у вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, керуючись особливим характером обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована

Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 за № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Пункт 1 ст. 6 §1 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує право на суд.

При цьому, суд звертає увагу, що у рішенні Європейського суду (п. 37 рішення у справі Деркач та Палек проти України (заяви №№ 34297/02 та 39574/02) від 21.12.2004.) наголошується, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося не виконаним на шкоду однієї зі сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004. по справі Шмалько проти України (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005. у справі Чижов проти України, зазначено, що на державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконання рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

За ч. 3 ст. 331 ГПК України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

В зв'язку з тим, що відстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при її наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все, у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки виконання судового рішення.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.

Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.

Із підстав, умов та меж надання відстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Згідно із ч. 2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо

здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як встановлено судом з матеріалів заяви, відповідачем не надано жодних належних доказів на підтвердження виняткових обставин. Розглядувана заява місить лише доводи та припущення заявника, які належними, допустимими та достатніми доказами не підтверджуються.

Наведені заявником обставини не є винятковими, матеріали справи не засвідчують реальну можливості виконання рішення суду з відстрочкою. Ці обставини лише вказують на те, що виконання судового рішення по даній справі негативно впливає на фінансовий стан відповідача.

Скрутне фінансове становище боржника, не звільняє його від обов'язку виконання рішення суду, яке є обов'язковим до виконання. Наведені заявником обставини скрутного фінансового становища є наслідком його господарської діяльності, власного комерційного розрахунку та ризику, що не зумовлені об'єктивними та незалежними від нього обставинами.

Беручи до уваги матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини боржника у виникненні боргу, дотримуючись балансу інтересів сторін, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про відстрочку виконання рішення.

Керуючись статтями 234, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення суду від 14.12.2017. по справі № 917126/17 відмовити.

2. Копію ухвали надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.

Повний текст ухвали складено 24.04.2018.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення (у разі неявки всіх учасників справи – з моменту її підписання суддею (суддями) та може бути оскаржена протягом 10 днів з моменту оголошення (підписання) (ч.5 ст.231, ст.ст.235,255 ГПК України). Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя О.С. Семчук