Рішення № 73600166, 19.04.2018, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.04.2018 Справа № 920/69/18

Господарський суд Сумської області у складі судді Спиридонової Н.О. при секретарі судового засідання Гребенюк С.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/69/18 в порядку загального позовного провадження

за позовом: фізичної особи-підприємця Федорко Сергія Івановича (АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1),

до відповідача: Головного управління Держгеокадастру в Сумській області (вул. Петропавлівська, буд. 108, м. Суми, 400021, ідентифікаційний код 3976885),

про зобов'язання вжити заходи на підставі частини восьмої статті 33 Закону України «Про оренду землі»,

представники учасників справи:

позивача: Мальченко Д.В. згідно ордеру серії СМ № 43 від 10.01.2018,

відповідача: Черкасова І.В. за довіреністю № 9-18-0.6-12/62-18 від 12.01.2018.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд зобов'язати відповідача вжити заходів щодо укладення з позивачем додаткової угоди до договору оренди землі, укладеного 19.01.2007 року та зареєстрованого в Тростянецькому районному реєстраційному відділенні Сумської регіональної філії Центру ДЗК України, за номером № 040763503828 року за № 040663500915, об'єктом якого є земельна ділянка загальною площею - 14,5939 га, у тому числі: 14,5939 га ріллі земель державної власності, кадастровий номер земельної ділянки 5925080800:00:002:0887, відповідно до частини восьмої статті 33 Закону України «Про оренду землі» на умовах визначених сторонами.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки вимога позивача щодо зобов'язання вжити заходів щодо укладення додаткової угоди до договору оренди землі укладеного 19.01.2017 у судовому порядку не відповідає способам захисту прав, передбаченим ст. 16 Цивільного кодексу України. Вільне волевиявлення учасника правочину, передбачене ст. 203 Цивільного кодексу України, є важливим чинником, без якого укладення договору оренди земельної ділянки є неможливим. Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа. У даному ж випадку всупереч вказаних вище норм чинного законодавства України в сфері укладення договорів оренди землі, позивач просить суд зобов'язати відповідача укласти додаткову угоду.

23.02.2018 позивач подав відповідь на відзив, в якій зазначив, що законом можуть бути визначені обставини, підстави, що обмежують принцип вільного волевиявлення учасника правочину. Також, позивач зазначив, що свою позицію обґрунтував в позові.

19.04.2018 представник позивача подав промову на судові дебати (заключне слово), в якій зазначає: відповідач діяв недобросовісно у розумінні правової позиції Верховного Суду (справа № 924/503/17), вважає, позивачем надані достатні докази, які підтверджують факт погодження сторонами усіх умов договору оренди (додаткової угоди), адже статтею 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору та просить суд зобов'язати відповідача вжити заходів щодо укладення з позивачем додаткової угоди відповідно до вимог ч. 8 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» на умовах визначених сторонами.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просить суд задовольнити позовну заяву.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечує та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Господарський суд розглянувши позовні вимоги позивача перевіривши матеріали справи, заслухавши представників учасників справи, дійшов висновку позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, у жовтні 2007 року між Тростянецькою районною державною адміністрацією Сумської області (орендодавець) та Приватним підприємцем Федорко Сергієм Івановичем укладено договір оренди землі, Згідно предмету даного договору орендодавець передавав в строкове платне користування, позивачеві, земельну ділянку сільськогосподарського призначення, що знаходиться на території Боромлянської сільської ради. Об'єкт оренди - земельна ділянка загальною площею - 14,5939 га, у тому числі 14,5939 га ріллі земель державної власності, кадастровий номер земельної ділянки 5925080800:00:002:0887.

Договір укладено на 10 років Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п. 8 договору). Цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (п. 43 договору).

19.10.2007 договір зареєстровано у Тростянецькому районному реєстраційному відділенні Сумської регіональної філії Центру ДЗК України, за номером 040763503828.

Позивач 12.10.2017 звернувся до відповідача з заявою про продовження терміну дії договору оренди щодо земельної ділянки кадастровий 5925080800:00:002:0887, проте відповіді на дану заяву не отримав.

14.11.2017 позивач повторно звернувся до відповідача з заявою про продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки з додатками, зокрема, проектом додаткової угоди, витягом з ДЗК, довідкою про відсутність заборгованості.

Однак, в передбачений законом місячний термін, відповідач, не узгодив з позивачем (при необхідності) істотні умови, не прийняв рішення про поновлення договору, не уклав додаткову угоду про поновлення договору, не повідомив заявника про наявність законних та обґрунтованих заперечень, щодо поновлення договору та не надіслав лист-повідомлення про прийняте рішення.

Як зазначає відповідач у відзиві, на адресу позивача було направлено лист-повідомлення віл 10.11.2017 Ф-14116-5788/6-17 про прийняте рішення поновити термін дії договору з орендною платою у розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Однак додаткової угоди про внесення змін до договору укладено та підписано не було.

Крім того, відповідачем не доведено факт відправки даного листа на адресу позивача.

Відповідно до п.2 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009, реєстрованим поштовим відправленням є поштове відправлення, яке приймається для пересилання з видачею розрахункового документа, пересилається з приписуванням до супровідних документів та вручається одержувачу під розписку. При цьому, розрахунковим документом є документ встановленої відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв'язку.

Отже, за змістом положень вищенаведених Правил, доказом, що підтверджує прийняття оператором поштового зв'язку поштового відправлення для пересилання - є виданий ним відправникові розрахунковий документ встановленої форми.

Також, відповідно до п.61 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009, у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення.

Таким чином, належними доказами надсилання позивачу листа-повідомлення є одночасно подані розрахунковий документ, який засвідчує прийняття поштового відправлення для пересилання (чек, квитанція) та опис вкладення до цього відправлення.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не надав суду докази належного надсилання позивачу вищевказаного листа.

Спеціальним законом, що регулює питання оренди землі, є Закон України «Про оренду землі», яким встановлено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до частини 4 ст. 4 Закону України «Про оренду землі» орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування.

Орендодавцем за договором оренди землі від 10.2007 станом на дату його укладення була Тростянецька районна державна адміністрація Сумської області, що узгоджувалось з пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України в редакції, чинній на дату укладення договору.

Відповідно до Закону України від 06.09.2012 № 5245-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», з 1 січня 2013 року розмежовано землі державної та комунальної власності. Повноваження по передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою статті 122 Земельного кодексу України, у власність або у користування для всіх потреб, надано центральному органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальним органам.

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 10.05.2012 № 258 затверджено Положення про Головне управління Держземагенства в області, яке є територіальним органом Державного агентства земельних ресурсів України та йому підпорядковане.

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.01.2013 № 40 пункт 4 Положення доповнено новим підпунктом 4.32, згідно з яким Головне управління відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, передає відповідно до закону земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або в користування для всіх потреб в межах області.

Таким чином, з 25 січня 2013 року повноваження щодо передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність або в користування було віднесено до компетенції Головного управління Держземагенства у Сумській області. При цьому, не вимагалось переукладення (переоформлення) раніше укладеній договорів оренди землі.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 5 «Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру» утворені як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр), реорганізовані територіальні органи Державного агентства земельних ресурсів шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Держгеокадастру за переліком згідно з додатком. Установлено що територіальні органи Держземагенства, які реорганізуються, продовжують виконувати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Держгеокадастру.

Наказом Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру № 308 від 17.11.2016 затверджено Положення про Головне управління Держгеокадастру у Сумській області, серед повноважень якого передбачено розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, на території Сумської області.

Відповідно до положень статті 770 Цивільного кодексу України, у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обовязки наймодавця.

Згідно з частиною четвертою статті 32 Закону України «Про оренду землі» перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Отже, за наведеними вище нормами орендодавцем землі станом на 17.11.2016 є Головне управління Держгеокадастру у Сумській області.

Частиною першою статті 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється, зокрема, шляхом укладання договору оренди земельної ділянки.

Статтею 125 Земельного кодексу України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно ст. 126 Земельного кодексу України, право на оренду земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Законом України «Про оренду землі» визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про оренду землі» об'єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

За приписами статті Цивільного кодексу України правочин, який підлягає державній реєстрації, є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Згідно із частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статті 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму регулюються актами земельного законодавства - Земельним кодексом України, Законом України «Про оренду землі».

Законом України «Про оренду землі» визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до ст. 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Пунктом 8 договору оренди землі передбачено, що після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк.

Це положення договору узгоджується із загальною нормою частини першої статті 777 ЦК України та статтею 33 Закону України «Про оренду землі».

Так, у частині першій статті 777 ЦК України законодавець закріпив переважне право наймача, який належно виконує свої обов'язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачив певну процедуру здійснення цього права.

Стаття 33 Закону України «Про оренду землі» фактично об'єднує два випадки пролонгації договору оренди.

Так, у частинах першій - п'ятій статті 33 цього Закону передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України «Про оренду землі», можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Таким чином, згідно із частинами першою - п'ятою статті 33 Закону України «Про оренду землі» у разі поновлення договору оренди землі умови договору можуть бути змінені за згодою сторін з укладенням додаткової угоди. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати чи інших істотних умов договору, передбачених статтею 15 цього Закону, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Отже, для застосування частини першої статті 33 Закону України «Про оренду землі» та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором, орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачена інша підстава поновлення договору оренди: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Частинами восьмою, дев'ятою статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку; відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, які передбачені частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі», необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; орендар належно виконує свої обов'язки за договором, відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову в поновленні договору оренди, сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди.

Законом не встановлений початок перебігу строку для надсилання повідомлення орендодавця. В даному випадку має значення лише те, чи закінчився встановлений законом місячний строк для повідомлення орендодавцем про відмову в поновленні договору оренди, оскільки саме з його закінченням пов'язане продовження договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце обґрунтовані заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

До закінчення строку дії договору оренди позивач, як добросовісний орендар, маючи законні сподівання на продовження дії договору оренди землі на новий строк у встановленому порядку звернувся до орендодавця з метою реалізації переважного права продовження дії договору, яке було йому гарантовано умовами договору та положеннями статті 33 Закону України «Про оренду землі».

Однак, відповідач не надав суду належних доказів звернення, в передбачений законом місячний термін, до позивача з листом-повідомленням про заперечення у його поновленні.

Суд вважає, що позивач скористався переважним правом на укладення договору оренди землі і вчинив усі дії передбачені ст. 33 Закону України «Про оренду землі».

Судом встановлено, що орендар є добросовісним орендарем, який в передбачений законом спосіб скористався своїм переважним правом укладення договору оренди на новий строк, двічі направляв відповідачу листи-повідомлення з пропозицією поновлення договору оренди, до яких було додано проект додаткової угоди; продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди та сплачувати орендну плату, а тому спірний договір оренди землі є поновленим відповідно до положень ст. 33 Закону України «Про оренду землі».

В матеріалах справи міститься лист-відповідь № 29-18-0.6-973/2-18 від 25.01.2018 Головного управління Держгеокадастру у Сумській області на адвокатський запит № 4-2018 від 19.01.2018, в якій відповідач повідомив про те, що позивач надавав проект додаткової угоди у трьох примірниках при поданні заяви від 14.11.2017 про продовження терміну дії договору оренди землі.

Суд вважає даний доказ належним та допустимим в підтвердження факту надіслання відповідачу додаткової угоди про поновлення договору оренди землі.

Матеріалами даної судової справи підтверджується, що позивач протягом строку дії договору оренди землі сплачував орендну плату за користування спірною земельною ділянкою та продовжує користуватись земельною ділянкою на даний час (а.с. 25, 33).

Також суд приймає до уваги висновки, викладені у рішеннях Європейського суду з прав людини: за обставинами справи «Стретч проти Сполученого Королівства» вирішуючи питання про те, чи був дотриманий сторонами справедливий баланс між інтересами суспільства та правами заявника Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 24.06.2003 відзначив, що місцева влада отримала узгоджену з заявником орендну плату і не стояло питання про те, що дії органу були спрямовані проти інтересів суспільства чи що порушувалися інтереси якоїсь третьої сторони, або що продовження терміну оренди могло бути всупереч з якою-небудь передбаченою законом функцією органу влади. Оскільки сама місцева влада при укладенні договору вважала, що вона має право продовжити терміни його дії, то заявник міг на розумних підставах сподіватися на виконання цих умов. Він не тільки мав право законного очікування отримання майбутніх доходів від зроблених ним капіталовкладень, але можливість продовження терміну дії договору оренди була важливим елементом його підприємницької діяльності з огляду на зобов'язання, взяті ним на себе, і взагалі періоду часу, що скоротився, за який він міг розраховувати на відшкодування своїх витрат; у рішенні Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 у справі «Стретч проти Об'єднаного Королівства Великобританії та Північної Ірландії» встановлено, що особа (орендар) мала принаймні законне сподівання на реалізацію передбаченого договором права на продовження договору оренди і в цілях ст. 1 Першого протоколу таке сподівання можна вважати додатковою частиною майнових прав, наданих їй муніципалітетом за орендним договором.

У ході розгляду справи судом був встановлений факт вчинення орендарем конклюдентних дій, які полягають у продовженні користування спірною земельною ділянкою, внесення відповідної орендної плати після закінчення строку дії договору.

Так, позивач після закінчення строку дії договору оренди належним чином виконує свої обов'язки за спірним договором, продовжує використовувати спірну земельну ділянку та має намір у подальшому нею користуватись за цільовим призначенням, сплачуючи орендну плату. При цьому, відповідач всупереч нормам ст. 33 Закону України «Про оренду землі» у місячний строк не повідомив орендаря про відмову у поновленні договору оренди на новий строк.

Крім того, відповідач не спростовував факту продовження належного користування позивачем земельною ділянкою після закінчення терміну дії договору.

У відповідності до вимог статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За вказаних обставин, враховуючи те, що позивач належним чином продовжує виконувати свої обов'язки за договором оренди земельної ділянки після закінчення строку його дії, відсутність протягом місяця після закінчення строку договору оренди земельної ділянки листа-повідомлення про відмову у його поновленні та беручи до уваги законодавчі приписи ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» щодо поновлення договорів оренди землі, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати в розмірі 1762,00 грн. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 178, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов'язати головне управління Держгеокадастру у Сумській області (40021, м. Суми, вул. Петропавлівська, 108, ідентифікаційний код 39765885) вжити заходів щодо укладення з Фізичною особою-підприємцем Федорком Сергієм Івановичем (АДРЕСА_2 Рнокпп НОМЕР_1) додаткової угоди до договору оренди землі укладеного 19.01.2007 та зареєстрованого у Тростянецькому районному реєстраційному відділенні Сумської регіональної філії Центру ДЗК України, за № 040763503828 за № 040663500915, об'єктом якого є земельна ділянка загальною площею - 14,5939 га, у тому числі 14,5939 га ріллі земель державної власності, кадастровий номер земельної ділянки 5925080800:00:002:0887 відповідно до вимог частини восьмої статі 33 Закону України «Про оренду землі» на умовах визначених сторонами.

3. Стягнути з Головного управління Держгеокадастру в Сумській області (40021, м. Суми, вул. Петропавлівська, 108 і.к. 39765885) на користь Фізичною особою-підприємцем Федорком Сергієм Івановичем (АДРЕСА_2 Рнокпп НОМЕР_1) 1762 грн. 00 коп. судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 24.04.2018.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.О. Спиридонова