Ухвала суду № 73599996, 25.04.2018, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

25 квітня 2018 року Справа № 915/246/18

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Семенчук Н.О.

розглянувши заяву №б/н від 23.04.2018 Фермерського господарства “Південні Лани” про забезпечення позову у справі

За позовом: Фермерського господарства “Південні Лани”, 57210, Миколаївська область, Вітовський район, смт.Воскресенське, вул.Соборна, 58

До 1-го відповідача: Вітовської районної державної адміністрації, 54050, м.Миколаїв, пр.Богоявленський, 306

До 2-го відповідача: Первомайської загальноосвітньої школи I-III ступенів, 57232, Миколаївська область, Вітовський район, смт.Первомайське, вул.Ювілейна, 13

про: визнання права ФГ Південні Лани” на проведення сільськогосподарських робіт по вирощуванню та збиранню врожаю озимих зернових

26.03.2018 Фермерське господарство “Південні Лани” звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №26 від 23.03.2018 в якій просить суд визнати право Фермерського господарства “Південні Лани” на проведення сільськогосподарських робіт по вирощуванню та збиранню врожаю озимих зернових на земельній ділянці з кадастровим номером 4823355700:01:000:0500 площею 156,0612 в межах Первомайської селищної ради Вітовського району Миколаївської області, які засіяні ним у відповідності з договором суборенди цієї земельної ділянки від 28.03.2012 з додатковими угодами.

Як на підставу позовних вимог позивач посилається зокрема, на ч.4 ст.8, ст.25, ст.27, ч.1, 2 ст.28, ч.1 ст.31, ч.1 ст.32 Закону України “Про оренду землі”, ст.651, 652 Цивільного кодексу України, п.33, п.34, п.35, п.36 Договору суборенди землі від 28.03.2012.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 10.04.2018 позовну заяву Фермерського господарства “Південні Лани” прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 10 травня 2018 року, об 11 год. 00 хв.

23.04.2018 Фермерським господарством “Південні Лани”, подана заява №б/н від 23.04.2018 про забезпечення позову в якій просить суд заборонити Вітовській районній державній адміністрації Миколаївської області укладати договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 4823355700:01:000:0500 площею 156,0612 га в межах Первомайської селищної ради Вітовського району Миколаївської області, проводити його державну реєстрацію та передавати її у користування іншим особам до вирішення судом по суті спору за позовом Фермерського господарства “Південні Лани”.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник (позивач) зазначає, що Фермерським господарством «Південні Лани» подано до суду позовну заяву про визнання за ним права на проведення сільськогосподарських робіт по вирощуванню та збиранню врожаю озимих зернових на земельній ділянці з кадастровим номером 4823355700:01:000:0500 площею 156,0612 га в межах Первомайської селищної ради Вітовського району Миколаївської області, які засіяні ним у відповідності з договором суборенди цієї земельної ділянки від 28.03.2012 р. з додатковими угодами.

Заяву про забезпечення позову, аргументовано тим, що за наявної у Позивача інформації відповідач-1 має намір з порушенням закону без фактичного звільнення земельної ділянки передати її в оренду іншому суб'єкту господарювання, який може у позасудовому порядку перешкодити позивачу вести на ній звичайну господарську діяльність, у зв'язку з чим є висока ймовірність спричинення незаконними діями відповідачів значних збитків позивачу і, як наслідок, у регресному порядку, їм же самим.

Вказує, що листом від 04.04.2018 відповідач - 1 повідомив позивача у відповідь на його листи, що «… Ваш договір суборенди є таким, що припинений… Ми надаємо Вам строк для звільнення незаконно зайнятою вами територію - протягом доби звільнити територію... питання щодо землі вирішено відносно іншої юридичної особи в кінці 2017 року, яка звернулася раніше за Вас на виготовлення техдокументації і відведення землі в оренду. Вітовською адміністрацією вже затверджено технічну документацію, і сам договір знаходиться вже в роботі, підписаний сторонами, проходить реєстрацію...». Зазначає, що вказаним листом відповідач - 1 документально підтвердив обґрунтованість побоювань позивача про те, що той незаконно передасть іншій особі фактично зайняту ним земельну ділянку. Більш того, він підтверджує, що договір оренди спірної земельної ділянки не тільки підписаний ним, але вже знаходиться у стадії реєстрації. Позивач вважає, що це свідчить як про адекватність засобу забезпечення позову, який він просить вжити та про те, що у випадку реєстрації вже підписаного з іншою особою договору оренди цієї земельної ділянки неможливо передбачити які дії буде вчиняти ця особа щодо використання цієї ділянки, і тому невжиття заборони вчинення тих дій, про яку просить позивач, дійсно утруднить або зробить неможливим виконання рішення суду.

У відповідності до ст.136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ст.137 ГПК України, позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов’язку вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов’язання;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;

7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об’єкти інтелектуальної власності;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Згідно ч. 1 ст. 139 ГПК України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити:

1) найменування суду, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв’язку та адресу електронної пошти, за наявності;

3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову;

4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;

5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник;

6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення;

7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Таким чином, із змісту вищенаведених процесуальних норм вбачається, що необхідною умовою вжиття заходів до забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди щодо виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення.

Забезпечення позову по суті – це обмеження суб’єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов’язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер, гарантують можливість реалізації позовних вимог.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Одночасно з цим, заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням, в тому числі:

- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Предметом спору у даній справі є вимога про визнання права Фермерського господарства “Південні Лани” на проведення сільськогосподарських робіт по вирощуванню та збиранню врожаю озимих зернових на земельній ділянці, тобто предмет спору фактично стосується саме врожаю озимих зернових, а заявленими заходами забезпечення позову позивач фактично просить суд заборонити Вітовській районній державній адміністрації здійснювати повноваження визначені законодавством щодо розпорядження земельною ділянкою.

Таким чином, наведені в заяві про забезпечення позову заходи є неспівмірними із заявленими позивачем вимогами.

Враховуючи вищевикладені обставини, виходячи з вимог процесуального закону, який регулює підстави забезпечення позову та заходи забезпечення позову, зокрема з вимог статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні поданої позивачем заяви про забезпечення позову.

Згідно ч. 8 ст. 140 ГПК України, ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 136, 137, 138, 139, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви №б/н від 23.04.2018 Фермерського господарства “Південні Лани” про забезпечення позову – відмовити повністю.

Ухвала суду, у відповідності до ч.2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Згідно ст.ст.254, 255 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI “Перехідні положення” ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текс ухвали складено та підписано 25.04.2018

Суддя Н.О. Семенчук