Рішення № 73599908, 16.04.2018, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В'ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 22-09-70/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2018 рокуСправа № 912/3775/17 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кабакової В.Г. при секретарі судового засідання Лупенко А.І. розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 912/3775/17

за позовом Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва", м. Київ

до відповідача Фізичної особи-підприємця Заїки Світлани Вікторівни, м. Світловодськ, Кіровоградська область

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, м. Київ

про розірвання договору, виселення з приміщення та стягнення 77 549,57 грн

та за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця Заїки Світлани Вікторівни, м. Світловодськ, Кіровоградська область

до відповідача Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва", м. Київ

про визнання недійсним договору

Представники сторін:

від позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом - участі не брали;

від відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом - Заїка С.В. особисто, паспорт серія ЕВ 122489 виданий Світловодським УМВС України в Кіровоградській області 11.01.2006;

від третьої особи - участі не брали;

В судовому засіданні присутній слухач - ОСОБА_5 посвідчення водія від 05.05.17.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява від 11.12.2017 Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва" (далі - КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва", позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом) до Фізичної особи-підприємця Заїки Світлани Вікторівни (далі - ФОП Заїка С.В., відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом) з вимогами наступного змісту:

- розірвати договір оренди № 756 від 20.04.2016 "Про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду" (далі - Договір) укладений між Деснянською районною в місті Києві державною адміністрацією та Фізичною особою-підприємцем Заїкою С.В., а також КП "Керуюча компанія";

- виселити Фізичну особу-підприємця Заїку Світлану Вікторівну з орендованого приміщення за адресою: м. Київ, вул. Закревського, 87-д, загальною площею 181,70 кв.м, повернувши вказане приміщення Комунальному підприємству "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва";

- стягнути з Фізичної особи-підприємця Заїки Світлани Вікторівни суму боргу в розмірі 77 549,57 грн, з яких 64 593,23 грн основного боргу, 6 000,74 грн пені, 306,19 грн 3 % річних, 6 649,41 грн. інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач за первісним позовом посилається на порушення відповідачем за первісним позовом умов Договору, а саме відсутність страхування об'єкта оренди відповідно до п. 4.2.15., невиконання зобов'язань зі сплати орендної плати, що є підставами для дострокового розірвання договору № 756 від 20.04.2016 керуючись нормами Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та Цивільного кодексу України, зокрема ст. 651, ч.ч. 2, 3 ст. 653.

Ухвалою від 19.12.2017 господарський суд за правилами загального позовного провадження відкрив провадження у справі № 912/3775/17, розгляд справи в підготовчому засіданні призначив на 15.01.2018. Крім цього, на підставі статті 50 Господарського процесуального кодексу України залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Деснянську районну в місті Києві державну адміністрацію.

15.01.2018 представник третьої особи подав суду заяву про розгляд справи без його участі, у зв'язку з відсутністю фінансування, та про підтримання позовних вимог в повному обсязі.

Відповідач 02.02.2018 подав суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає договір № 756 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 20.04.2016 недійсним.

02.02.2018 відповідач подав суду зустрічну позовну заяву від 30.01.2018 до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва" та Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання недійсним Договору № 756 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 20.04.2016 укладеного Деснянською районною в місті Києві державною адміністрацією, Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва" та Фізичною особою-підприємцем Заїкою Світланою Вікторівною.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог позивач за зустрічним позовом зазначає, що сторонами було досягнуто домовленості укласти договір оренди строком на 2 роки 364 дні, проте фактично підписано договір за змістом якого строк дії - до 29 липня 2017 року, що сталось внаслідок підміни сторінки договору з істотними умовами, щодо яких сторонами досягнуто згоди, та є підставою для визнання такого договору недійсним.

Враховуючи, що право подання зустрічного позову має не будь-який учасник процесу, а лише відповідач за первісним позовом та пред'являється він до первісного позивача, розглянувши поданий зустрічний позов на його відповідність приписам ст.ст. 162, 164, 172, 173 ГПК України, а також доцільність його об'єднання до розгляду з первісним позовом, суд дійшов висновку щодо необхідності його прийняття за вимогами Фізичної особи-підприємця Заїки Світлани Вікторівни до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва" для спільного розгляду з первісним позовом в одне провадження.

Ухвалою від 05.02.2018 господарський суд об'єднав в одне провадження зустрічну позовну заяву Фізичної особи-підприємця Заїки Світлани Вікторівни до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва" про визнання недійсним договору № 756 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 20.04.2016 укладеного Деснянською районною в місті Києві державною адміністрацією, Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва" та Фізичною особою-підприємцем Заїкою Світланою Вікторівною з первісним позовом для спільного розгляду.

Зустрічні позовні вимоги до Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації за зустрічним позовом господарський суд не прийняв, оскільки вони заявлені не до позивача у справі № 912/3775/17.

Позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва" подало до суду відзив на зустрічний позов б/н від 26.02.2018, в якому просить відмовити у задоволенні зустрічного позову та задовольнити позовні вимоги за первісним позовом з наступних підстав.

Після отримання екземпляру договору ФОП Заїка С.В. не зверталась до КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва" з претензією про зміну терміну дії договору.

Крім того, ФОП Заїка С.В. з 01.11.2015 використовувала приміщення без договору оренди, про що свідчить акт обстеження нежитлового приміщення, де є підпис Заїки С.В. та вимоги про виселення з нежитлового приміщення з відміткою про отримання.

Разом з тим, орендар систематично не сплачував орендну плату, про що йому направлено претензію.

Ухвалами від 15.01.2018, від 05.02.2018 та від 27.02.2018 господарський суд відкладав підготовче засідання у справі № 912/3775/17, а також було продовжено строк проведення підготовчого провадження на тридцять днів.

Підставами відкладення стало неотримання відповідачем за первісним позовом ухвали про відкриття провадження у справі. Окрім того, представник відповідача не був присутній у жодному засіданні суду окрім останніх по розгляду справи по суті.

Господарський суд ухвалою від 14.03.2018 закрив підготовче провадження та, в межах строку встановленого ст. 195 ГПК України, призначив справу до розгляду по суті на 19.03.2018.

16.03.2018 представник позивача за первісним позовом подав суду заяву про долучення матеріалів, зокрема: копії журналу видачі документів, копії актів, обґрунтовані розрахунки, докази направлення позовної заяви третій особі, що засвідчують використання відповідачем за первісним позовом приміщення.

Разом з тим, у вказаній заяві повідомлено про неможливість подання таких доказів раніше, оскільки представник перебував на лікарняному.

Відповідно до ч. 5 ст. 161 ГПК України, суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.

Ухвалами від 15.01.2018, 05.02.2018, 27.02.2018, господарський суд витребовував такі документи.

Позивач за первісним позовом з метою з'ясування всіх обставин справи та з дозволу суду подав всі додаткові пояснення та докази, тому господарський суд приймає їх до розгляду.

Відповідач за первісним позовом не скористався таким правом та додаткових пояснень під час судового розгляду з приводу орендних платежів не надав.

Протокольною ухвалою від 05.04.2018 в судовому засіданні оголошено перерву до 11:00 год 16.04.2018.

В судовому засіданні 16.04.2018 відповідач за первісним позовом позивач за зустрічним позовом заперечив первісні позовні вимоги та просить задовольнити зустрічні позовні вимоги і визнати недійсним Договір № 756 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 20.04.2016. Будь-яких доказів на підтвердження чи спростування спірної суми боргу відповідачем за первісним позовом суду не подано.

Представники позивача та третьої особи участі в засіданні суду не брали, проте сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце засідання суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення відповідача, які наведено в обґрунтування підстав зустрічних позовних вимог та заперечень проти задоволення первісного позову, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

20.04.2016 між Деснянською районною в місті Києві державною адміністрацією (орендодавець), Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва" (підприємство-балансоутримувач) та Фізичною особою-підприємця Заїкою Світланою Вікторівною (орендар) укладено Договір №756 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (далі - Договір), за умовами якого орендодавець на підставі протоколу засідання постійної комісії Київради з питань власності від 23.02.2016 № 9 та розпорядження Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації від 29.03.2016 № 155 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, далі - об'єкт, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Закревського, 87-д, для розміщення фізкультурно-спортивного закладу, танцювальні заняття.

Орендна плата сплачується орендарем на рахунок підприємства-балансоутримувача, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця (п.п. 3.6.-3.7. Договору).

Пунктом 5.1. Договору передбачено, що орендодавець має право:

5.1.1. проводити необхідний огляд та перевірку виконання орендарем умови цього Договору. В процесі перевірки виконання умов цього договору оренди може бути здійснена фото- або відеофіксація стану та умов використання об'єкта.

5.1.2. виступати з ініціативою щодо внесення змін до цього договору або його розірвання у разі погіршення стану орендованого майна внаслідок невиконання або неналежного виконання цього договору.

5.1.3. відмовитись від договору та вжити необхідних заходів для примусового виселення орендаря при не оплаті орендарем орендної плати протягом 3 місяців підряд з дня закінчення строку платежу.

Пунктом 5.2. Договору передбачено, що підприємство - балансоутримувач має право:

5.2.1. проводити необхідний огляд та перевірку виконання орендарем умови цього договору в процесі перевірки виконання умов цього договору оренди може бути здійснена фото- та відеофіксація стану та умов використання об'єкта.

5.2.2. стягнути з орендаря заборгованість з орендної плати та інші збитки, заподіяні ним невиконанням своїх зобов'язань за цим договором, шляхом звернення стягнення на його кошти та майно в порядку, визначеному законодавством України.

Цей Договір набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до 29.07.2016. Термін дії Договору продовжується до повного виконання сторонами своїх зобов'язань шляхом укладання додаткових угод (п. 9.1. Договору).

Пунктом 9.1.1 Договору встановлено, що відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України, умови цього Договору застосовуються до відносин, що виникли між сторонами до моменту укладання цього Договору, а саме з 01.08.2015.

20.04.2016, на виконання умов Договору, орендодавець передав, а орендар прийняв в орендне користування нежитлове приміщення за адресою: м. Київ, вул. Закревського, 87-д, про що складено акт приймання-передачі нерухомого майна (а.с. 23).

Крім того, у вказаному акті зазначено, що сторони підтверджують, що фактичне використання нежитлового приміщення на підставі умов договору відбувається з 01.08.2015.

01.08.2015 між сторонами складено акт фактичного використання за змістом якого, враховуючи факт використання користувачем - ФОП Заїка С.В., нежитлового приміщення, користувач зобов'язався сплатити за користування приміщення з 01.08.2015, після укладення договору про передачу майна територіальної громади м. Києва (а.с. 126).

31.03.2017 позивач за первісним позовом направив відповідачу за первісним позовом претензію № 46-21юр, в якій зазначив, що станом на 30.03.2017 за останнім рахується заборгованість з орендної плати в розмірі 29 004,20 грн, з проханням, в разі несплати вказаної заборгованості, звільнити приміщення та передати його по акту прийому-передачі (а.с. 131-133).

Вказана претензія залишена без відповіді та задоволення.

За твердженням позивача за первісним позовом, відповідач за первісним позовом в порушення умов Договору за період з 01.06.2016 по 30.09.2017 не сплачував орендні платежі, в зв'язку з чим виникла заборгованість зі сплати орендної плати в розмірі 64 593,23 грн, а також в порушення умов п. 4.2.15. Договору не застраховано об'єкт оренди, що стало підставою для звернення до господарського суду з позовом у даній справі про розірвання договору, виселення відповідача з об'єкту оренди та повернення його за актом приймання-передачі позивачу.

Натомість, ФОП Заїка С.В. не погоджується з доводами КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва" та подала зустрічну позовну заяву, яка прийнята господарським судом у даній справі для спільного розгляду з первісним позовом, в якій просить визнати Договір недійсним.

Розглядаючи справу по суті, господарський суд виходить з наступного.

За приписами статей 526, 527, 530, 599, 610 та 629 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до статей 759, 760, 762 та 765 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частинами 1, 2 ст. 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (далі - Закон) орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності

Частинами 1, 4 ст. 286 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону, істотними умовами договору оренди є: орендна плата з урахуванням її індексації; виконання зобов'язань; страхування орендарем взятого ним в оренду майна.

Термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін (ч. 1 ст. 17 Закону).

Відповідно до ч. 1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно з частиною четвертою ст. 284 Господарського кодексу України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Отже, строк дії договору оренди є вільним, крім випадків законодавчого встановлення мінімальних або максимальних (граничних) строків договору найму окремих видів майна.

Пунктом 9.1. Договору встановлено, що він діє до 29.07.2016. Термін дії Договору продовжується до повного виконання сторонами своїх зобов'язань шляхом укладання додаткових угод

Разом з тим, пунктом 9.7. Договору визначено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього Договору або зміну його умов після закінчення строку його дії протягом одного місяця Договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором. Зазначені дії оформляються відповідним договором, який є невід'ємною частиною цього Договору.

Отже, сторонами визначено, що для продовження строку дії Договору, необхідно укласти додаткові угоди, які мають бути невід'ємними частинами договору.

Матеріали справи не містять та сторонами суду не подано додаткових угод про продовження строку дії Договору, тому суд приходить до висновку, що строк дії Договору закінчився 29.07.2016.

Разом з тим, згідно п. 3.12. Договору у разі припинення (розірвання) цього договору орендар сплачує орендну плату до дня повернення об'єкта за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії цього Договору не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції, підприємству-балансоутримувачу.

Згідно ч. 2 ст. 6, ст. 629 Цивільного кодексу України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Абзацом 4 п. 5.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" від 29.05.2013 № 12 встановлено, що з урахуванням положень статей 653, 795 ЦК України та умов договору, якщо останніми передбачено, що після закінчення або дострокового розірвання договору оренди нарахування орендної плати за фактичне користування майном припиняється з моменту підписання акта приймання-передачі приміщень орендодавцеві, нарахування орендної плати за відповідний період є правомірним.

Окрім того, згідно ч. 1 ст. 19 Закону орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідачем за первісним позовом не подано суду будь-яких заперечень щодо спірної суми боргу, не надано власного розрахунку такої суми чи доказів на спростування відсутності суми заборгованості по орендній платі, а також не надано акт повернення майна.

Натомість матеріали справи містять докази отримання ФОП Заїка С.В. рахунків - витяг з журналу видачі документів позивача за первісним позовом, підписання актів прийняття-передачі робіт (а.с. 153-163).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача за первісним позовом про стягнення 64 593,23 грн заборгованості з орендної плати за період з 01.06.2016 по 30.09.2017, враховуючи розрахунок позивача за первісним позовом (а.с. 25), обґрунтовані, правомірні та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стосовно позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 6 000,74 грн за період з 24.06.2016 по 01.02.2017, яка була нарахована відповідачу за прострочення грошового зобов'язання у відповідності до п. 6.2 Договору, суд зазначає наступне.

За умовами п. 6.2 Договору, за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар сплачує на користь підприємства-балансоутримувача пеню в розмірі 0,5 % від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").

За приписами ч. 1 ст. 546 та ст. 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 231 та 232 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Враховуючи приписи наведених вище норм вимоги позивача про стягнення пені є правомірними.

Однак, як слідує із наданого позивачем розрахунку, останній не врахував строк дії договору до 29.07.2016.

Згідно ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Також суд враховує, що п. 3.7. Договору виконання грошового зобов'язання визначено не пізніше 15 числа поточного місяця, тому прострочення виконання такого зобов'язання настає з 16 числа відповідного місяця.

Окрім того, згідно розрахунку позивача (а.с. 25, 165), 29.12.2016 відповідач сплатив 4 743,93 грн, однак позивач не врахував вказану оплату при розрахунку пені, 3% річних та інфляційних втрат.

На підставі викладеного, враховуючи розрахунок позивача та строк дії договору, норми ст. 232 ГК України, є правильним наступний розрахунок пені:

за період з 16.06. по 16.12.2016 на суму простроченого платежу 18 230,75 грн пеня становить 2 800,36 грн;

за період з 16.07.2016 по 16.01.2017 на суму простроченого платежу 1 581,31 грн пеня становить 236,59 грн.

Отже, загальний розмір пені, який підлягає стягненню становить 3 036,95 грн.

Підстави для стягнення пені в іншій частині відсутні у зв'язку з неправильним розрахунком позивача.

Щодо позовних вимог про стягнення 3% річних в розмірі 306,19 грн за період з 24.06.2016 по 01.02.2017 та 6 649,41 грн інфляційних втрат за період з червня 2016 по серпень 2017 на підставі ст. 625 ЦК України, суд враховує наступне.

Як передбачено частинам 1 та 2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пунктів 3.1. та 3.2. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Згідно з п. 4.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (пункт 2 роз'яснення Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012).

За таких обставин, на відміну від пені, 3% річних та інфляційні втрати розраховуються за весь період прострочення, а не за шість місяців.

Отже, господарський суд приходить до висновку, що нарахування втрат від інфляції, з врахуванням дати виконання грошового зобов'язання передбаченої Договором необхідно здійснювати з липня 2016. Тому, з огляду на викладене та часткову сплату боргу відповідачем в грудні 2016, а також беручи до уваги період зазначений у розрахунку позивачем, суд здійснив розрахунок втрат від інфляції наступним чином:

за зобов'язанням червня 2016 в сумі 18 230,75 грн розрахунок за липень 2016 року становить від'ємний показник -18,23 грн;

за зобов'язанням липня 2016 в сумі 19 812,06 грн розрахунок за серпень 2016 року становить від'ємний показник - 59,44 грн;

за зобов'язанням серпня 2016 в сумі 19 659,02 грн розрахунок за вересень 2016 року становить 353,86 грн;

за зобов'язанням листопада 2016 в сумі 26 577,27 грн розрахунок за грудень 2016 року становить 239,20 грн;

за зобов'язанням грудня 2016 в сумі 23 612,32 грн (26577,27 + 1778,98 - 4743,93 = 23612,32) розрахунок за січень 2017 року становить 259,74 грн;

за зобов'язанням січня 2017 в сумі 25 391,30 грн розрахунок за лютий 2017 року становить 253,91 грн;

за зобов'язанням лютого 2017 в сумі 27 170,28 грн розрахунок за березень 2017 року становить 489,07 грн;

за зобов'язанням березня 2017 в сумі 29 004,20 грн розрахунок за квітень 2017 року становить 261,04 грн;

за зобов'язанням квітня 2017 в сумі 45 973,83 грн розрахунок за травень 2017 року становить 597,66 грн;

за зобов'язанням травня 2017 в сумі 49 705,57 грн розрахунок за червень 2017 року становить 795,29 грн;

за зобов'язанням червня 2017 в сумі 53 485,82 грн розрахунок за липень 2017 року становить 106,97 грн;

за зобов'язанням липня 2017 в сумі 56 899,81 грн розрахунок за серпень 2017 року становить від'ємний показник - 56,90 грн;

за зобов'язанням серпня 2017 в сумі 61 175,83 грн розрахунок за вересень 2017 року становить 1 223,52 грн.

Всього до стягнення підлягають збитки від інфляції в сумі 4 445,69 грн. У задоволенні позову в іншій частині стягнення збитки від інфляції господарський суд відмовляє у зв'язку з неправильним розрахунком позивача.

Окрім того, враховуючи викладене, період та кількість днів з розрахунку позивача, є правильним наступний розрахунок 3% річних:

- за період з 24.06.2016 по 28.07.2016 на суму боргу 18 230,75 грн 3% річних підлягають стягненню в сумі 52,30 грн;

- за період з 29.07.2016 по 20.08.2016 на суму боргу 19 812,06 грн 3% річних підлягають стягненню в сумі 37,35 грн;

- за період з 21.08.2016 по 31.08.2016 на суму боргу 19 659,02 грн 3% річних підлягають стягненню в сумі 17,73 грн;

- за період з 01.11.2016 по 20.11.2016 на суму боргу 19 659,02 грн 3% річних підлягають стягненню в сумі 32,23 грн;

- за період з 21.11.2016 по 15.12.2016 на суму боргу 26 577,27 грн 3% річних підлягають стягненню в сумі 54,46 грн;

- за період з 16.12.2016 по 28.12.2016 на суму боргу 28 356,25 грн 3% річних підлягають стягненню в сумі 30,22 грн;

- за період з 29.12.2016 по 25.01.2017 на суму боргу 23 612,32 грн (26577,27 + 1778,98 - 4743,93 = 23612,32) 3% річних підлягають стягненню в сумі 54,32 грн;

- за період з 26.01.2017 по 31.01.2017 на суму боргу 25 391,30 грн 3% річних підлягають стягненню в сумі 12,52 грн.

Всього до стягнення підлягають 3% річних в сумі 291,13 грн, враховуючи позовні вимоги позивача. У задоволенні позову в іншій частині стягнення річних господарський суд відмовляє у зв'язку з неправильним розрахунком позивача.

Первісні позовні вимоги в частині вимог про розірвання Договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №756 від 20.04.2016, укладеного між Деснянською районною в місті Києві державною адміністрацією (орендодавець), Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва" (підприємство-балансоутримувач, позивач) та Фізичною особою-підприємця Заїкою Світланою Вікторівною (орендар, відповідач) та про виселення Фізичної особи-підприємця Заїки Світлани Вікторівни зі спірного приміщення є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі враховуючи наступне.

Умовами Договору №756 передбачено права сторін, і позивач - підприємство-балансоутримувач не наділений правом вимоги про розірвання договору та виселення з приміщення за порушення умов договору.

Вказане право надано лише орендодавцю - Деснянській районній в місті Києві державній адміністрації, яка є по справі третьою особою без самостійних вимог на стороні позивача.

Так, пункт 5.1.2. Договору наділяє третю особу правом виступати з ініціативою щодо внесення змін до цього договору або його розірвання у разі погіршення стану орендованого майна внаслідок невиконання або неналежного виконання цього договору.

Отже, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у позивача відсутнє право вимоги про розірвання договору та виселення з орендованого майна відповідача.

Відповідно до п.9.3. Договору, одностороння відмова від Договору не допускається, крім випадку, передбаченого підпунктом 5.1.3. цього Договору.

Відповідно до п. 5.1.3 Договору орендодавець (третя особа) має право відмовитися від Договору та вжити необхідних заходів для примусового виселення орендаря при несплаті орендарем орендної плати протягом 3 місяців підряд з дати закінчення строку платежу.

В якості обґрунтування підстави для розірвання укладеного договору № 756 від 20.04.2016 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду, позивач посилається на те, що Відповідач не застрахував орендоване приміщення, як передбачено п. 4.2.15 Договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Згідно з ч. 1 ст. 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Щодо позовних вимог про виселення відповідача з об'єкту оренди та повернення його по акту приймання-передачі позивачу, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 785, ч. 2 ст. 795 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Якщо орендар допустив погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель майна сталися не з його вини.

Пунктом 7.5. Договору передбачено, що у разі закінчення/припинення дії цього Договору або при його розірванні орендар зобов'язаний за актом приймання-передачі повернути об'єкт підприємству-балансоутримувачу у стані не гіршому, ніж в якому перебував об'єкт на момент передачі його в оренду, з урахуванням усіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об'єкта без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору оренди.

Враховуючи, те, що позивач наділений лише правом на звернення до суду про стягнення заборгованості з орендної плати, а правом на розірвання договору та зобов'язання орендаря повернути об'єкт оренди наділений орендодавець (третя особа), суд приходить до висновку, що права позивача за первісним позовом в цій частині позовних вимог не порушено.

Разом з тим, судом встановлено, що строк дії Договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №756 від 20.04.2016 закінчився 29.07.2016.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Враховуючи викладене, первісні позовні вимоги Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва" до Фізичної особи-підприємця Заїки Світлани Вікторівни підлягають частковому задоволенню на суму 72 367,00 грн, з яких: 64 593,23 грн основної заборгованості, пені в розмірі 3 036,95 грн, 3% річних в розмірі 291,13 грн, збитків від інфляції в розмірі 4 445,69 грн. У задоволені первісних позовних вимог в іншій частині господарський суд відмовляє.

Розглядаючи зустрічні позовні вимоги господарський суд враховує наступне.

Як стверджує позивач за зустрічним позовом, Договір укладено на підставі рішення постійної комісії з питань власності Київської міської ради, викладеного у протоколі від 23.02.2016 № 9, з Додатком до пункту 88-89 частини ІІ протоколу № 9 від 23.02.2016, та розпорядження Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації від 29.03.2016 № 155.

Вказаним рішенням погоджено ФОП Заїці С.В. передати приміщення по вул. Закревського Миколи № 87-д 2 поверх, загальною площею 181,7 кв.м, строком оренди на 2 роки 364 дні.

Позивач за зустрічним позовом стверджує, що під час підписання договору ним підписано три екземпляри Договору зі строком його дії до 19.04.2018 та передано їх для підпису представникам Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва" та Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації.

Однак, як зазначив позивач за зустрічним позовом в судовому засіданні під час розгляду справи по суті, лише в серпні 2016 позивачу за зустрічним позовом повернуто примірник Договору, але не той, що ним підписано, а інший - зі строком його дії до 29.07.2016.

Таким чином позивач за зустрічним позовом вважає, що наданий Договір є підробленим, тому просить визнати його недійсним посилаючись на частину 1 статті 215 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

За своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (стаття 11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 ст. 12 Закону договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору.

Підстави недійсності правочинів передбачені статтею 215 Цивільного кодексу України. Загальною підставою визнання правочину недійсним є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Заявляючи позов про визнання недійсним договору позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків.

Обґрунтовуючи зустрічний позов, позивач зазначає, що на укладення договору від 20.04.2016 з терміном до 29.07.2016 волевиявлення ФОП Заїки С.В. було відсутнє і відповідно, що була відсутня згода на його укладення.

Відповідно до вимог статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Посилання позивача за зустрічним позовом в обґрунтування своїх вимог на приписи ст. ст. 202, 203, 215 Цивільного кодексу України, якими передбачені підстави для визнання правочинів (договорів, угод) недійсними, є правильним, але доказів які б свідчили про недійсність вказаного договору позивачем не надано взагалі. Зокрема, позивач за зустрічним позовом, зазначаючи про те, що вказаний Договір ним не підписувався взагалі не надав жодного тому доказу. Позивач лише зазначив про підміну аркушу Договору, при цьому на цих доводах його позиція і обмежилась.

Разом з тим, умови Договору застосовуються до відносин з 01.08.2015 (п. 9.1.1 Договору).

ФОП Заїкою С.В. не надано заперечень щодо таких умов Договору, пропозицій щодо внесення змін до Договору орендодавцю та підприємству-балансоутримувачу не внесено.

Договір укладено в межах строків, про які зазначено в рішенні постійної комісії з питань власності Київської міської ради, викладеного у протоколі від 23.02.2016 № 9.

Умовами договору (п.п. 9.1 та 9.7.) передбачено продовження терміну дії договору до повного виконання сторонами своїх зобов'язань шляхом укладення додаткових угод.

Доказів звернення позивача за зустрічним позовом до відповідача про продовження дії договору не надано.

Доказів на підтвердження не використання ФОП Заїкою С.В. приміщення за адресою: м. Київ, вул. Закревського, 87-д, суду також не подано.

Таким чином, на думку суду, приведене свідчить про те, що позивач за зустрічним позовом в обґрунтування своїх вимог будь-яких об'єктивних доказів, які б свідчили про недійсність вказаного договору суду не надав. Тобто свої вимоги не довів належним чином.

Окрім того, відповідачем за зустрічним позовом надано суду докази отримання позивачем за зустрічним позовом рахунків на оплату орендної плати та докази сплати останнім комунальних послуг в травні та липні 2017 р. (а.с. 152-163, 168), що свідчить про здійснення останнім дій на підтвердження використання майна та виконання умов Договору.

Разом з тим, господарський суд зазначає, що ухвалою від 05.02.2018 зустрічні позовні вимоги до Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації за зустрічним позовом господарський суд не прийняв, оскільки вони заявлені не до позивача у справі № 912/3775/17.

Разом з тим, господарський суд звернув увагу позивача за зустрічним позовом на норми ст. 48 Господарського процесуального кодексу України, та повідомив, що останній має право, до закінчення підготовчого провадження, подати суду клопотання про залучення до участі у справі співвідповідача.

Однак, позивач за зустрічним позовом не скористався наданим, згідно ст. 48 ГПК України, правом та не подав суду, до закінчення підготовчого провадження, клопотання про залучення до участі у справі співвідповідача - Деснянську районну в місті Києві державну адміністрацію.

Вказане свідчить про те, що Деснянську районну в місті Києві державну адміністрацію не повідомлено про розгляд зустрічної позовної заяви та не залучено відповідачем за зустрічним позовом, але рішення за результатами розгляду такого позову може вплинути на права та обов'язки вказаної особи.

З огляду на викладене, суд не вбачає правових підстав для задоволення зустрічних позовних вимог та визнання Договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 756 від 20.04.2016 недійсним.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, господарський суд покладає на ФОП Заїку С.В. судовий збір за первісним позовом КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва" пропорційно задоволеним позовним вимогам. Судовий збір за зустрічною позовною заявою, у задоволенні якої відмовлено, покладається на позивача за зустрічним позовом ФОП Заїку С.В.

Керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 129, 231, 233, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Заїки Світлани Вікторівни (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1) на користь Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва" (вул. Закревського, 15, м. Київ, 02217, ідентифікаційний код 39605452) 72 367,00 грн, з яких: 64 593,23 грн основної заборгованості; пені в розмірі 3 036,95 грн; 3% річних в розмірі 291,13 грн; збитків від інфляції в розмірі 4 445,69 грн; а також судовий збір у розмірі 1 600,00 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині в задоволенні первісного позову відмовити.

В задоволенні зустрічного позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 25.04.2018.

Суддя В.Г. Кабакова