Рішення № 73599812, 25.04.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.04.2018Справа № 910/1890/18

За позовомПриватного акціонерного товариства «Прометей»доТовариства з обмеженою відповідальністю «ВТГ «Діптрансгаз»простягнення 70402 грн. 90 коп.

Суддя Отрош І.М.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

19.02.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Прометей» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТГ «Діптрансгаз» про стягнення 70402 грн. 90 коп., з яких 34166 грн. 12 коп. основного боргу, 30920 грн. 23 коп. пені, 1031 грн. 00 коп. 3% річних та 4285 грн. 55 коп. інфляційних втрат.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору № 1-04/16 від 04.03.2016 не у повному обсязі оплатив виконані позивачем роботи, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 34166 грн. 12 коп. (за актом № Пр-0000277 від 29.12.2016). Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 30920 грн. 23 коп., 3% річних у розмірі 1031 грн. 00 коп. та інфляційні втрати у розмірі 4285 грн. 55 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2018 відкрито провадження у справі №910/1890/18; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи; встановлено строки для подання учасниками справи заяв по суті справи.

15.03.2018 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (докази направлення позивачу долучено до відзиву), в якому відповідач зазначив, що у нього відсутні відомості щодо підписання на той час директором Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТГ «Діптрансгаз» актів здачі-прийняття робіт №Пр-0000062 від 25.05.2016, №Пр-0000276 від 29.12.2016 та №Пр-0000277 від 29.12.2016 та у відповідача відсутні оригінали вказаних актів.

Крім того, відповідач вказав на те, що акти виконаних робіт, копії яких долучені позивачем до позовної заяви, не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», з огляду на що не можуть бути належними доказами на підтвердження факту виконання позивачем робіт.

Наведені обставини, на думку відповідача, свідчать про недоведеність позивачем наявності заборгованості за Договором № 1-04/16 від 04.03.2016.

При цьому, відповідачем було вказано на необгрунтованість розрахунку пені, наданого позивачем, та заявлено позовну давність щодо вимог про стягнення пені.

Разом з відзивом на позовну заяву відповідачем подано клопотання про витребування доказів (докази направлення позивачу долучені до клопотання), в якому відповідач просить суд витребувати у позивача оригінал Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №Пр-0000062 від 25.05.2016, оригінал Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №Пр-0000276 від 29.12.2016 та оригінал Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №Пр-0000277 від 29.12.2016.

Вказане клопотання про витребування доказів обґрунтоване тим, що у відповідача відсутні відомості щодо підписання на той час директором Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТГ «Діптрансгаз» актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) №Пр-0000062 від 25.05.2016, №Пр-0000276 від 29.12.2016 та №Пр-0000277 від 29.12.2016, та відсутні оригінали вказаних актів.

Також, разом з відзивом на позовну заяву відповідачем подано клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи, яке обгрунтоване обставинами необхідності огляду оригіналів актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) №Пр-0000062 від 25.05.2016, №Пр-0000276 від 29.12.2016 та №Пр-0000277 від 29.12.2016.

За таких обставин, з метою забезпечення можливості відповідача оглянути оригінали вказаних актів, відповідач просив суд здійснювати розгляд даної справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.03.2018 у справі №910/1890/18 частково задоволено клопотання відповідача про витребування доказів, зобов'язано позивача надати суду оригінал акту № Пр-0000277 від 29.12.2016 здачі-приймання робіт (надання послуг) на суму 67073 грн. 86 коп. за Договором № 1-04/16 від 04.03.2016 (так як предметом позову є стягнення заборгованості саме за вказаним актом виконаних робіт); відмовлено у задоволенні клопотання про розгляд справи з повідомленням учасників справи.

28.03.2018 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив (докази направлення відповідачу долучено до відповіді на відзив), в якій позивач, зокрема, зазначив, що відсутність у відповідача оригіналів актів виконаних робіт та відомостей щодо їх підписання директором відповідача не звільняє відповідача від обов'язку оплатити виконані позивачем роботи.

Також, позивачем (на виконання вимог ухвали суду) долучено до матеріалів справи оригінал акту № Пр-0000277 від 29.12.2016 здачі-приймання робіт (надання послуг) на суму 67073 грн. 86 коп. за Договором № 1-04/16 від 04.03.2016.

Відповідач заперечень на відповідь на відзив у строки, встановлені судом, не подав, з матеріалами справи №910/1890/18 не ознайомлювався після долучення позивачем до матеріалів справи оригіналу акту № Пр-0000277 від 29.12.2016 здачі-приймання робіт (надання послуг) на суму 67073 грн. 86 коп. за Договором № 1-04/16 від 04.03.2016.

При цьому, суд зазначає, що ухвала суду від 21.03.2018 була надіслана на адресу відповідача, яка вказана у Витязі з Єдиного державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 1003669244 від 25.02.2018 (іншу адресу відповідач суду не повідомляв), що підтверджується довідкою відділення поштового зв'язку про повернення поштового відправлення (оскільки адресата не розшукано за адресою) та поштовим конвертом, в якому ухвала суду про відкриття провадження у справі була надіслана відповідачу.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про витребування судом у позивача оригіналу акту № Пр-0000277 від 29.12.2016 здачі-приймання робіт (надання послуг) на суму 67073 грн. 86 коп. за Договором № 1-04/16 від 04.03.2016 та про відмову у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи з повідомленням сторін, оскільки судом було виконано всі покладені на нього обов'язки, а відповідач, натомість, проявив бездіяльність щодо отримання ухвали суду.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та письмові пояснення, викладені учасниками справи у поданих до суду заявах по суті справи, суд

ВСТАНОВИВ:

04.03.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВТГ «Діптрансгаз» (замовник) та Приватним акціонерним товариством «Прометей» (підрядник) укладено Договір № 1-04/16, відповідно до умов якого замовник доручає а підрядник зобов'язується на свій ризик, своїми силами, а також необхідними матеріалами надати послуги згідно з технічним завданням замовника по комплексному обстеженню засобів протикорозійного захисту та корозійного стану технологічних трубопроводів обв'язки КС12/1 Борова та КС12/2 Борова Первомайського ЛВУМГ УМГ «Харківтрансгаз» в частині камеральної обробки результатів польових обстежень та передати у встановлений строк роботу, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити закінчену роботу.

Відповідно до п. 1.2 Договору № 1-04/16 від 04.03.2016 послуги щодо технічного випробування й аналізування (Комплексне обстеження засобів протикорозійного захисту та корозійного стану технологічних трубопроводів обв'язки КС): «комплексне обстеження засобів протикорозійного захисту та корозійного стану технологічних трубопроводів обв'язки КС12/1 Борова та КС12/2 Борова. Вид послуг - камеральні роботи по обробці результатів польових обстежень».

У п.п. 2.1, 2.2 Договору № 1-04/16 від 04.03.2016 сторонами погоджено, що початок виконання робіт - протягом 5 днів після підписання договору; закінчення виконання робіт - до 30.12.2016.

Згідно з п. 4.1 Договору № 1-04/16 від 04.03.2016 приймання-передача робіт оформлюється актом, підписаним обома сторонами.

Згідно з п. 5.1 Договору № 1-04/16 від 04.03.2016 ціна договору сформована на підставі кошторисної документації и складає 204022 грн. 48 коп.

Відповідно до п. 11.5 Договору № 1-04/16 від 04.03.2016 даний договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2016, а в частині розрахунків - до повного виконання.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором підряду.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Додатковою угодою № 1 від 12.05.2016 сторони внесли зміни до п. 5.1 Договору № 1-04/16 від 04.03.2016, виклавши його у наступний редакції «ціна договору сформована на підставі кошторисної документації і складає 372355 грн. 63 коп.».

Суд зазначає, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Так, предметом позову у даній справі є, в тому числі, стягнення заборгованості за актом №Пр-0000277 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 29.12.2016 на суму 67073 грн. 86 коп. (заборгованість становить 34166 грн. 12 коп.).

Підставою позову є неналежне виконання відповідачем обов'язку з оплати за виконані позивачем за актом №Пр-0000277 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 29.12.2016 на суму 67073 грн. 86 коп. роботи.

Таким чином, до предмету доказування у даній справі входять обставини щодо виконання позивачем робіт за актом №Пр-0000277 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 29.12.2016 на суму 67073 грн. 86 коп., та неналежне виконання відповідачем обов'язку з оплати робіт, виконаних за вказаним актом.

Судом встановлено, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання за Договором № 1-04/16 від 04.03.2016, виконавши роботи на загальну суму 372355 грн. 63 коп. (ціна договору відповідно до п. 5.1 договору в редакції Додаткової угоди № 1 від 12.05.2016), що підтверджується актом №Пр-0000043 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 25.04.2016 на суму 27473 грн. 88 коп., актом №Пр-0000044 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 25.04.2016 на суму 27168 грн. 77 коп., актом №Пр-0000061 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 25.05.2016 на суму 95240 грн. 23 коп., актом №Пр-0000062 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 25.05.2016 на суму 68306 грн. 63 коп., актом №Пр-0000276 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 29.12.2016 на суму 87092 грн. 26 коп., актом №Пр-0000277 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 29.12.2016 на суму 67073 грн. 86 коп. (копії вказаних актів долучено позивачем до позовної заяви).

Вказані акти виконаних робіт підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками юридичних осіб позивача та відповідача; в них міститься інформація, що роботи, вартість яких вказана в актах, виконані за Договором № 1-04/16 від 04.03.2016.

Вартість виконаних позивачем робіт за Договором № 1-04/16 від 04.03.2016 на суму 372355 грн. 63 коп. та факт виконання робіт відповідачем не заперечувались.

Водночас, відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що у нього відсутні відомості щодо підписання на той час директором Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТГ «Діптрансгаз» актів здачі-прийняття робіт №Пр-0000062 від 25.05.2016, №Пр-0000276 від 29.12.2016 та №Пр-0000277 від 29.12.2016 та у відповідача відсутні оригінали вказаних актів.

Крім того, відповідач вказав на те, що акти виконаних робіт, копії яких долучені позивачем до позовної заяви, не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», з огляду на що не можуть бути належними доказами на підтвердження факту виконання позивачем робіт.

Суд зазначає, що відсутність у відповідача як оригіналів актів здачі-прийняття робіт №Пр-0000062 від 25.05.2016, №Пр-0000276 від 29.12.2016 та №Пр-0000277 від 29.12.2016, так і відомостей щодо їх підписання директором відповідача не спростовують факт виконання позивачем робіт за вказаними актами, оскільки належними та допустимими доказами (а саме актами виконаних робіт за Договором № 1-04/16 від 04.03.2016, які підписані представниками сторін та скріплені печатками юридичних осіб позивача і відповідача та копії яких долучено позивачем до позовної заяви) підтверджується факт виконання позивачем робіт за Договором № 1-04/16 від 04.03.2016 на загальну суму 372355 грн. 63 коп., в тому числі на підставі актів, які за твердженням відповідача, у нього відсутні та щодо яких у нього відсутні відомості про їх підписання директором відповідача.

При цьому, на виконання вимог ухвали суду від 21.02.2018 позивачем долучено до матеріалів справи оригінал акту № Пр-0000277 від 29.12.2016 здачі-приймання робіт (надання послуг) на суму 67073 грн. 86 коп. за Договором № 1-04/16 від 04.03.2016, стягнення заборгованості за яким є предметом позову у даній справі, та у суду не виникає сумніву щодо достовірності вказаного акту, а відповідачем не висловлено будь-яких заперечень щодо справжності підпису директора відповідача та відбитку печатки відповідача на акті.

Що стосується заперечень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, що в актах виконаних робіт відсутнє місце їх складання, не вказано зміст та обсяг господарської операції, адже в усіх актах міститься однакове посилання на «комплекс обстеження засобів протикорозійного захисту та корозійного стану ТТОКС12/2 Борова» без зазначення переліку робіт та їх обсягів, з огляду на що вказані акти виконаних робіт не є належними доказами виконання робіт за Договором № 1-04/16 від 04.03.2016, суд зазначає наступне.

Сам факт незазначення сторонами будь-яких реквізитів в акті виконаних робіт в порушення вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не може спростовувати факту виконання підрядником робіт та їх прийняття замовником. При цьому, при розгляді господарської справи суд встановлює саме обставини щодо виникнення між сторонами господарського зобов'язання та належного/неналежного його виконання сторонами.

Суд зазначає, що предметом Договору № 1-04/16 від 04.03.2016 є надання послуг щодо технічного випробування й аналізування (Комплексне обстеження засобів протикорозійного захисту та корозійного стану технологічних трубопроводів обв'язки КС): «комплексне обстеження засобів протикорозійного захисту та корозійного стану технологічних трубопроводів обв'язки КС12/1 Борова та КС12/2 Борова. Вид послуг - камеральні роботи по обробці результатів польових обстежень».

Саме вказаний вид робіт зазначений сторонами у кожному складеному акті виконаних робіт.

При цьому, Договір № 1-04/16 від 04.03.2016 не містить умов щодо конкретного обсягу робіт, що підлягають виконанню позивачем.

Крім того, як встановлено судом, Додатковою угодою № 1 від 12.05.2016 сторони внесли зміни до п. 5.1 Договору № 1-04/16 від 04.03.2016, виклавши його у наступний редакції «ціна договору сформована на підставі кошторисної документації і складає 372355 грн. 63 коп.».

Як встановлено судом, саме на вказану суму (372355 грн. 63 коп.) позивачем були виконані роботи (відповідно до вказаних актів виконаних робіт).

До того ж всі акти підписані без зауважень представниками обох сторін та скріплені печатками як позивача, так і відповідача.

За таких обставин, суд дійшов висновку щодо необґрунтованості вказаних тверджень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, так як вид робіт, вказаний у Договорі № 1-04/16 від 04.03.2016, відповідає виду робіт, вказаному в актах виконаних робіт, а загальна вартість робіт, вказана у договорі, відповідає загальній вартості робіт за актами виконаних робіт (загальній сумі актів).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Відповідно до п. 6.1 Договору № 1-04/16 від 04.03.2016 платежі замовник здійснює за фактично виконані роботи на підставі актів здачі-приймання робіт (надання послуг) протягом 30 календарних днів з дати підписання.

Таким чином, відповідач повинен був оплатити роботи, виконані позивачем за актом №Пр-0000043 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 25.04.2016 на суму 27473 грн. 88 коп., у строк до 25.05.2016 включно; за актом №Пр-0000044 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 25.04.2016 на суму 27168 грн. 77 коп., - у строк до 25.05.2016 включно; за актом №Пр-0000061 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 25.05.2016 на суму 95240 грн. 23 коп., - у строк до 24.06.2016 включно; за актом №Пр-0000062 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 25.05.2016 на суму 68306 грн. 63 коп., - у строк до 24.06.2016 включно; за актом №Пр-0000276 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 29.12.2016 на суму 87092 грн. 26 коп., - у строк до 30.01.2017 включно; за актом №Пр-0000277 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 29.12.2016 на суму 67073 грн. 86 коп., у строк до 30.01.2017 включно (з урахуванням норми ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що відповідач неналежним чином (не у повному обсязі) виконав свій обов'язок з оплати вартості робіт, виконаних позивачем за Договором № 1-04/16 від 04.03.2016, сплативши позивачу грошові кошти у розмірі 338189 грн. 51 коп., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача, долученими позивачем до позовної заяви, з яких вбачається, що 04.05.2016 відповідач сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 4642 грн. 66 коп., 31.05.2016 - грошові кошти у розмірі 68306 грн. 63 коп., 02.06.2016 - грошові кошти у розмірі 50000 грн. 00 коп., 29.06.2016 - грошові кошти у розмірі 15000 грн. 00 коп., 05.09.2016 - грошові кошти у розмірі 30240 грн. 23 коп., 15.12.2016 - грошові кошти у розмірі 25000 грн. 00 коп., 20.12.2016 - грошові кошти у розмірі 24999 грн. 99 коп., 11.01.2017 - грошові кошти у розмірі 120000 грн. 00 коп. (призначення платежу - посилання на реквізити актів виконаних робіт та/або реквізити договору).

Таким чином, враховуючи загальну вартість виконаних позивачем робіт за Договором № 1-04/16 від 04.03.2016 на суму 372355 грн. 63 коп., та загальний розмір сплачених відповідачем грошових коштів - 338189 грн. 51 коп., суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача за Договором № 1-04/16 від 04.03.2016 становить 34166 грн. 12 коп.

У позовній заяві позивач вказав на те, що заборгованість у розмірі 34166 грн. 12 коп. є заборгованість за актом №Пр-0000277 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 29.12.2016 (на суму 67073 грн. 86 коп.), оригінал якого долучено позивачем до матеріалів справи на виконання вимог ухвали суду.

Відповідачем не було надано заперечень щодо порядку здійснення позивачем зарахування сплачених відповідачем грошових коштів, та не надано доказів сплати позивачу грошових коштів у розмірі 34166 грн. 12 коп.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Наявність та обсяг заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТГ «Діптрансгаз» за Договором № 1-04/16 від 04.03.2016 (з актом № Пр-0000277 від 29.12.2016 здачі-приймання робіт (надання послуг) на суму 67073 грн. 86 коп.) у розмірі 34166 грн. 12 коп. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв'язку з чим позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Прометей» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТГ «Діптрансгаз» суми основного боргу у розмірі 34166 грн. 12 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 30920 грн. 23 коп., нараховану за період з 29.01.2017 по 29.07.2017 на суму заборгованості (34166 грн. 12 коп.).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п. 8.3 Договору № 1-04/16 від 04.03.2016 за порушення строків оплати замовник сплачує на користь підрядника пеню у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Таким чином, умовами п. 8.3 Договору № 1-04/16 від 04.03.2016 передбачено, що розмір пені у будь-якому випадку не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення.

Крім того, за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки (відповідно до п. 2.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань».

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку в його необґрунтованості, так як позивач здійснює нарахування пені без дотримання вказаних вимог, а саме нараховує пеню у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, та такий розмір пені перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, як встановлено судом, відповідач повинен був оплатити роботи, виконані позивачем за актом №Пр-0000277 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 29.12.2016 на суму 67073 грн. 86 коп., у строк до 30.01.2017 включно (з урахуванням норми ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України), з огляду на що обґрунтованим початком нарахування пені є 31.01.2017.

За таких обставин, суд здійснив власний розрахунок пені (в межах заявленого позивачем періоду нарахування).

Сума боргу (грн) - за актом № Пр-0000277 від 29.12.2017.Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення34166.1231.01.2017 - 01.03.20173014%786.2934166.1202.03.2017 - 13.04.20174314%1127.0134166.1214.04.2017 - 25.05.20174213%1022.1834166.1226.05.2017 - 06.07.20174212.5%982.8634166.1207.07.2017 - 29.07.20172312.5%538.23Всього:4456,57Таким чином, обґрунтованим розміром пені за прострочення оплати робіт, виконаних за актом № Пр-0000277 від 29.12.2017 є 4456 грн. 57 коп.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у позові Приватного акціонерного товариства «Прометей» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТГ «Діптрансгаз» пені у розмірі 26463 грн. 66 коп. у зв'язку з необґрунтованістю.

Водночас, у відзиві на позовну заяву відповідачем було заявлено позовну давність щодо пені.

Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Як встановлено судом, відповідач повинен був оплатити роботи, виконані позивачем за актом №Пр-0000277 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 29.12.2016 на суму 67073 грн. 86 коп., у строк до 30.01.2017 включно (з урахуванням норми ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України).

Зважаючи на вказаний строк виконання зобов'язання - до 30.01.2017 включно, суд дійшов висновку, що перебіг позовної давності щодо стягнення пені за актом № Пр-0000277 від 29.12.2017 почався 31.01.2017.

Пунктом 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 р. «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» визначено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Зважаючи на те, що судом встановлений факт порушення прав та законних інтересів позивача, у суду є підстави для застосування позовної давності в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені.

Враховуючи викладене, беручи до уваги дату звернення позивача з даним позовом до суду (16.02.2018 - про що свідчить відбиток печатки поштового відділення на поштовому конверті, в якому була надіслана позовна заява до суду) та межі заявленого позивачем періоду щодо нарахування пені - з 29.01.2017 по 29.07.2017, та те, що право на нарахування пені виникло з 31.01.2017, суд дійшов висновку, що в межах позовної давності є пеня, нарахована за період з 16.02.2017 по 29.07.2017.

Таким чином, суд здійснив власний розрахунок пені (з урахуванням заявленої відповідачем позовної давності та в межах заявленого позивачем періоду нарахування).

Сума боргу (грн) за актом № Пр-0000277 від 29.12.2017Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення34166.1216.02.2017 - 01.03.20171414%366.9334166.1202.03.2017 - 13.04.20174314%1127.0134166.1214.04.2017 - 25.05.20174213%1022.1834166.1226.05.2017 - 06.07.20174212.5%982.8634166.1207.07.2017 - 29.07.20172312.5%538.23Всього:4037,22Таким чином, суд дійшов висновку про відмову у позові Приватного акціонерного товариства «Прометей» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТГ «Діптрансгаз» пені у розмірі 419 грн. 35 коп. у зв'язку з пропущенням позовної давністю.

Доказів переривання позовної давності та поважності причини пропуску позовної давності щодо вимог про стягнення з відповідача пені позивачем суду не надано.

Враховуючи викладене, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Прометей» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТГ «Діптрансгаз» пені у розмірі 30920 грн. 23 коп. підлягають частковому задоволенню у розмірі 4037 грн. 22 коп.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1031 грн. 00 коп. за період з 29.01.2017 по 31.01.2018.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку в його необґрунтованості, так як позивач здійснює нарахування 3% річних, починаючи з 29.01.2017, тоді як встановлено судом, відповідач повинен був оплатити роботи, виконані позивачем за актом №Пр-0000277 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 29.12.2016 на суму 67073 грн. 86 коп., у строк до 30.01.2017 включно (з урахуванням норми ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України), з огляду на що обґрунтованим для нарахування 3% річних є період з 31.01.2017 по 31.01.2018.

За таких обставин, суд здійснив власний розрахунок 3% річних (в межах заявленого позивачем періоду нарахування).

Сума боргу (грн) - за актом № Пр-0000277 від 29.12.2017Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів34166.1231.01.2017 - 31.01.20183663 %1027.79Таким чином, обґрунтованим розміром 3% річних є 1027 грн. 79 коп., у зв'язку з чим позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Прометей» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТГ «Діптрансгаз» 3% річних у розмірі 1031 грн. 00 коп. підлягають частковому задоволенню у розмірі 1027 грн. 79 коп.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 4285 грн. 55 коп. за період з січня по грудень 2017 року.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку в необгрунтованості, так як позивачем допущені арифметичні помилки при розрахунку суми інфляційних втрат, у зв'язку з чим здійснив власний розрахунок (в межах заявленого позивачем періоду нарахування).

Період заборгованостіСума боргу (грн.) - за актом № Пр-0000277 від 29.12.2017Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції31.01.2017 - 31.12.201734166.121.1244247.5338413.65Таким чином, обґрунтованим розміром інфляційних втрат є 4247 грн. 53 коп., у зв'язку з чим позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Прометей» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТГ «Діптрансгаз» інфляційних втрат у розмірі 4285 грн. 55 коп. підлягають частковому задоволенню у розмірі 4247 грн. 53 коп.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 129, ст.ст. 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТГ «Діптрансгаз» (01023, м. Київ, вул. Еспланадна, буд. 20; ідентифікаційний код: 34047002) на користь Приватного акціонерного товариства «Прометей» (64250, Харківська обл., смт. Донець, вул. Кулікова, буд. 10; ідентифікаційний код: 30560445) суму основного боргу у розмірі 34166 (тридцять чотири тисячі сто шістдесят шість) грн. 12 коп., пеню у розмірі 4037 (чотири тисячі тридцять сім) грн. 22 коп., 3% річних у розмірі 1027 (одна тисяча двадцять сім) грн. 79 коп., інфляційні втрати у розмірі 4247 (чотири тисячі двісті сорок сім) грн. 53 коп. та судовий збір у розмірі 1088 (одна тисяча вісімдесят вісім) грн. 16 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4 . Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.М. Отрош