Рішення № 73599790, 19.04.2018, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-04-26, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" квітня 2018 р. Справа № 911/497/18

Господарський суд Київської області у складі судді Горбасенка П.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОФЛЕКС ГРУП»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФУД СТАНДАРТ»

про стягнення 153 951, 29 грн

Без виклику учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

15.03.2018 через канцелярію господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОФЛЕКС ГРУП» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФУД СТАНДАРТ» про стягнення 153 951, 29 грн заборгованості, з яких: 99 874, 23 грн боргу за договором № 8 від 10.08.2016, 34 656, 49 грн пені, 15 590, 69 грн інфляційних втрат та 3 829, 88 грн 3 % річних. Також позивач просив суд стягнути з відповідача 2 309,29 грн витрат на оплату судового збору та 15 000 грн витрат на правову допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовані обставинами порушення відповідачем грошового обов’язку щодо оплати отриманого згідно договору № 8 від 10.08.2016 товару.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.03.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання. У зв'язку з цим відповідачу запропоновано протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі надати суду у письмовій формі: заяву з запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження; клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін; відзив на позов; позивачу запропоновано надати суду у письмовій формі: клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не пізніше п’яти днів з дня отримання відзиву; заперечення на відзив у строк до 18.04.2018; додаткові докази по справі (за наявності) разом з доказами направлення копій вказаних доказів іншій стороні у строк до 18.04.2018.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати заяву з запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, відзив на позов, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 19.03.2018 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 08302, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Січнева, 1, офіс 4.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 19.03.2018 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області -

ВСТАНОВИВ:

10.08.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЄВРОФЛЕКС ГРУП» (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФУД СТАНДАРТ» (Покупець) укладено договір № 8, згідно якого продавець зобов’язався передати у власність покупцеві продукцію, визначену у п. 1.2. цього договору (Товар), а покупець зобов’язався прийняти та оплатити товар.

Відповідно до 1.2. договору, конкретне найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), визначаються у товарних накладних та/або специфікаціях до договору.

Пунктами 1.3. та 1.4. договору встановлено, що загальна сума договору визначається виходячи з цін на товар, асортименту та загальної кількості товару, проданого відповідно до умов даного договору. Загальний обсяг товару, що продається за цим договором, визначається протягом строку дії даного договору з урахуванням кількості та асортименту (номенклатури) товару за всіма проданими відповідно до умов договору окремими партіями товару.

Згідно із п.п. 2.1., 2.2. 2.3. та 2.5. договору, продавець продає покупцю товар за договірними цінами. Ціна за одиницю товару, що поставляється за цим договором, визначається сторонами у товарних накладних та/або специфікаціях. Оплата товару, поставленого в рамках цього договору, здійснюється на підставі рахунків-фактур, виставлених продавцем, на умовах оплати у розмірі 100 % від вартості товару протягом 60 календарних днів з моменту фактичного отримання товару покупцем відповідно до умов цього договору. Розрахунки по даному договору здійснюються шляхом перерахування покупцем суми вартості партії товару в безготівковому порядку в гривнях на банківський рахунок продавця, зазначений у даному договорі та/або рахунку-фактурі. Зобов’язання покупця по оплаті за партію товару вважається виконаним в день зарахування грошових коштів на банківський рахунок продавця.

Покупець зобов’язаний вказати в товарній накладній та/або специфікації дату фактичного отримання партії товару. Якщо в накладній та/або специфікації не зазначена дата фактичного отримання партії товару, сторони домовились, що датою отримання партії товару покупцем вважається дата виписки накладної та/або специфікації продавцем (п. 3.6. договору).

Даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2017 включно, а в частині розрахунків – до повного виконання сторонами своїх зобов’язань. Закінчення строку цього договору не звільняє сторін від виконання обов’язків, взятих на себе за даним договором та від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

Відповідно до п. 9.1. договору, даний договір вважається кожного разу пролонгованим (продовженим) на таких самих умовах на кожен наступний календарний рік за умови відсутності письмових заперечень однієї із сторін щодо пролонгації цього договору, отриманих іншою стороною за один місяць до закінчення строку дії даного договору.

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» із змінами та доповненнями (далі - Закон) визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 9 Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Акт приймання виконаних робіт - документ, який фіксує закінчення будь-яких робіт та приймання їх замовником за кількістю та якістю.

Накладна - документ, що використовується при передачі товарно-матеріальних цінностей від однієї особи іншій. Є декілька видів накладних, наприклад, видаткова накладна, товарно-транспортна накладна, тощо. Видаткова накладна фіксує факт отримання/передачі товарів або послуг і по суті завершує купівлю-продажу між продавцем і покупцем. Видаткова накладна може бути замінена актом здачі-приймання.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною 1 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи вищевикладене та те, що позивачем, на підтвердження поставленого відповідачу товару, долучено до матеріалів видаткові накладні, які не підписані відповідачем на загальну суму 91 187, 18 грн, а саме: видаткові накладні № 21 від 06.10.2016 на суму 13 030, 03 грн, № 28 від 19.10.2016 на суму 49 375, 15 грн та № 134 від 14.08.2017 на суму 28 782, 00 грн, не надано актів приймання-передачі товару за цими накладними, у суду відсутні підстави для встановлення факту отримання товару відповідачем за цими накладними.

Судом встановлено, що на виконання п. 1.1 договору № 8 від 10.08.2016 позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 208 528, 99 грн, що підтверджується накладними № 10 від 31.08.2016, № 11 від 02.09.2016, № 18 від 05.09.2016, № 24 від 01.03.2017, № 79 від 01.06.2017 та № 80 від 02.06.2017 (а.с. 23-25, 28-30) підписаними та скріпленими печатками обох сторін договору.

Відповідач за отриманий від позивача товар в порушення п. 2.2. договору розрахувався частково, сплативши позивачу 199 841, 94 грн, що підтверджується платіжними дорученнями та меморіальними ордерами (а.с. 33-50), решту боргу у розмірі 8 687, 05 грн не сплатив, внаслідок чого борг відповідача перед позивачем за поставлений згідно договору № 8 від 10.08.2016 товар на момент прийняття судового рішення у справі склав 8 687, 05 грн (208 528, 99 грн – 199 841, 94 грн), що підтверджується платіжними дорученнями та меморіальними ордерами (а.с. 33-50).

11.12.2017 позивачем направлено на адресу відповідача претензію № 36/2 від 23.11.2017 з вимогою оплати суми основного боргу у розмірі 99 874, 23 грн та лист № 36/1 від 23.11.2017 з доданим до нього актом звіряння взаємних розрахунків, відповіді на які позивачем не отримано.

Предметом позову є вимоги про стягнення 99 874, 23 грн боргу за поставлений згідно договору № 8 від 10.08.2016 товар, 34 656, 49 грн пені, 3 829, 88 грн 3 % річних та 15 590, 69 грн інфляційних втрат.

Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини поставки.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов’язку.

Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд встановив, що на виконання п. 1.1 договору № 8 від 10.08.2016 позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 208 528, 99 грн, що підтверджується накладними № 10 від 31.08.2016, № 11 від 02.09.2016, № 18 від 05.09.2016, № 24 від 01.03.2017, № 79 від 01.06.2017 та № 80 від 02.06.2017 (а.с. 23-25, 28-30) підписаними та скріпленими печатками обох сторін договору; відповідач за отриманий від позивача товар в порушення п. 2.2. договору розрахувався частково, сплативши позивачу 199 841, 94 грн, що підтверджується платіжними дорученнями та меморіальними ордерами (а.с. 33-50), решту боргу у розмірі 8 687, 05 грн не сплатив, внаслідок чого борг відповідача перед позивачем за поставлений згідно договору № 8 від 10.08.2016 товар на момент прийняття судового рішення у справі склав 8 687, 05 грн (208 528, 99 грн – 199 841, 94 грн), що підтверджується платіжними дорученнями та меморіальними ордерами (а.с. 33-50).

Враховуючи те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття судового рішення складає 8 687, 05 грн, який не погашено, розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 8 687, 05 грн боргу за поставлений за накладними № 10 від 31.08.2016, № 11 від 02.09.2016, № 18 від 05.09.2016, № 24 від 01.03.2017, № 79 від 01.06.2017 та № 80 від 02.06.2017 згідно договору № 8 від 10.08.2016 товар є обґрунтованою, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягає задоволенню.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем зобов’язання за договором № 8 від 10.08.2016, позивачем за період з 31.10.2016 по 21.02.2018 нараховано 34 656, 49 грн пені, з яких: за видатковою накладною № 10 від 31.08.2016 - 18, 78 грн за період з 31.10.2016 по 03.10.2016; за видатковою накладною № 11 від 02.09.2016 – 134, 47 грн за період з 02.11.2016 по 09.11.2016; за видатковою накладною № 18 від 05.09.2016 – 7 911, 52 грн за період з 05.11.2016 по 06.06.2017; за видатковою накладною № 21 від 06.10.2016 – 1 896, 69 грн за період з 06.12.2016 по 12.07.2017; за видатковою накладною № 28 від 19.10.2016 – 7 819, 98 грн за період з 19.12.2016 по 03.08.2017; за видатковою накладною № 24 від 01.03.2017 – 2 816, 36 грн за період з 01.05.2017 по 10.09.2017; за видатковою накладною № 79 від 01.06.2017 – 5 228, 04 грн за період з 01.08.2017 по 21.02.2018; за видатковою накладною № 80 від 02.06.2017 – 5 889, 36 грн за період з 02.08.2017 по 21.02.2018; за видатковою накладною № 134 від 14.08.2017 – 2 941, 28 грн за період з 14.10.2017 по 21.02.2018.

Частинами першою і третьою ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення.

У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У разі порушення строку оплати партії товару, покупець зобов’язаний сплатити продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за поставлену партію товару за кожний день прострочення, яка підлягає оплаті протягом 5 робочих днів з моменту направлення продавцем відповідної претензії. У разі порушення строку оплати партії товару більш ніж на сім календарних днів, покупець зобов’язується сплатити продавцю пеню в розмірі 0, 15 % від суми заборгованості за поставлену партію товару за кожний день прострочення (п. 6.3. договору).

Враховуючи положення вищезазначених норм, неврахування судом, як доказів поставки відповідачу товарів, не підписаних відповідачем видаткових накладних № 21 від 06.10.2016, № 28 від 19.10.2016, № 134 від 14.08.2017, а також періоди нарахування пені, що вказані позивачем в поданому ним розрахунку пені (а.с. 14-15), арифметично вірний розмір пені, нарахованої за період з 31.10.2016 по 21.02.2018 складає загалом 22 011, 86 грн пені, з яких: за видатковою накладною № 10 від 31.08.2016 - 18, 72 грн за період з 31.10.2016 по 03.10.2016; за видатковою накладною № 11 від 02.09.2016 – 139, 07 грн за період з 02.11.2016 по 09.11.2016; за видатковою накладною № 18 від 05.09.2016 – 7 920, 30 грн за період з 05.11.2016 по 06.06.2017; за видатковою накладною № 24 від 01.03.2017 – 2 816, 37 грн за період з 01.05.2017 по 10.09.2017; за видатковою накладною № 79 від 01.06.2017 – 5 228, 06 грн за період з 01.08.2017 по 21.02.2018; за видатковою накладною № 80 від 02.06.2017 – 5 889, 34 грн за період з 02.08.2017 по 21.02.2018. Відтак, вимога про стягнення 34 656, 49 грн пені підлягає задоволенню частково у розмірі 22 011, 86 грн.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем зобов’язання за № 8 від 10.08.2016, позивачем з листопада 2016 року по січень 2018 нараховано 15 590, 69 грн інфляційних втрат та за період з 31.10.2016 по 21.02.2018 3 829, 88 грн 3 % річних.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, неврахування судом, як доказів поставки відповідачу товарів, не підписаних відповідачем видаткових накладних № 21 від 06.10.2016, № 28 від 19.10.2016, № 134 від 14.08.2017, а також періоди нарахування інфляційних втрат та 3 % річних, що вказані позивачем в поданому розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних (а.с. 16-18), арифметично вірний розмір інфляційних втрат нарахованих з листопада 2016 року по січень 2018 становить 8 149, 18 грн та 3 % річних, нарахованих за період з 31.10.2016 по 21.02.2018 становить 2 904, 68 грн. Відтак, вимоги про стягнення 15 590, 69 грн інфляційних втрат та 3 829, 88 грн 3 % річних підлягають частковому задоволенню у розмірі 8 149, 18 грн інфляційних втрат та 2 904, 68 грн 3 % річних.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 8 687, 05 грн боргу за поставлений за накладними № 10 від 31.08.2016, № 11 від 02.09.2016, № 18 від 05.09.2016, № 24 від 01.03.2017, № 79 від 01.06.2017 та № 80 від 02.06.2017 згідно договору № 8 від 10.08.2016 товар, 22 011, 86 грн пені, 8 149, 18 грн інфляційних втрат та 2 904, 68 грн 3 % річних є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягають задоволенню.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 15 000, 00 грн згідно договору № 24-07-2017 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 24.07.2017.

Відповідно до ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження вказаної вимоги позивачем надано суду копію договору про надання правової допомоги б/н від 10.11.2017, розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу, платіжне доручення № 1084 від 11.12.2017 про внесення позивачем авансового платежу у розмірі 15 000, 00 грн на рахунок адвоката, витяг з Єдиного реєстру адвокатів України та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 738 від 24.12.2011.

Враховуючи часткове задоволення судом позовних вимог та надання суду документального підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000, 00 грн, у зв’язку із звернення до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФУД СТАНДАРТ», суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь заявника 4 068, 12 грн витрат на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених вимог.

Судовій збір сплачений позивачем, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 237-239, 240, 247-252 ГПК України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФУД СТАНДАРТ» (08302, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Січнева, буд. 1, оф. 4; ідентифікаційний код 38792944) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОФЛЕКС ГРУП» (51917, Дніпропетровська обл., м. Кам’янське; ідентифікаційний код 40102403) 8 687 (вісім тисяч шістсот вісімдесят сім гривень) 05 коп. боргу за поставлений за накладними № 10 від 31.08.2016, № 11 від 02.09.2016, № 18 від 05.09.2016, № 24 від 01.03.2017, № 79 від 01.06.2017 та № 80 від 02.06.2017 згідно договору № 8 від 10.08.2016 товар, 22 011 (двадцять дві тисячі одинадцять гривень) 86 коп. пені, 8 149 (вісім тисяч сто сорок дев’ять гривень) 18 коп. інфляційних втрат, 2 904 (дві тисячі дев’ятсот чотири гривні) 68 коп. 3 % річних, 626, 30 (шістсот двадцять шість гривень) 30 коп. судового збору та 4 068 (чотири тисячі шістдесят вісім гривень) 12 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. У задоволенні решти позову - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 24.04.2018

Суддя П.В.Горбасенко