Рішення № 73599746, 20.04.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.04.2018Справа № 910/20306/17

Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., за участю секретаря судового засідання Коверги П.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс»

до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»»

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Аеровент» та Приватне акціонерне товариство «АК «Перлина»

про стягнення коштів за банківською гарантією в розмірі 109 471,93 євро, що станом на 15.11.2017 згідно офіційного курсу НБУ еквівалентно 3 406 765,26 грн.

за участю представників учасників справи:

від позивача: Посікіра Р.Р., за довіреністю б/н від 01.12.2017;

від відповідача: Лопатнікова А.В., за довіреністю № 10119-К-Н-0;

від третьої особи - 1: Пантія О.А., за довіреністю б/н від 30.05.2017;

від третьої особи - 2: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс» до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про стягнення коштів за банківською гарантією в розмірі 109471,93 євро, що станом на 15.11.2017 згідно офіційного курсу НБУ еквівалентно 3406765,26 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за Гарантією виконання контракту № G0616/4394 від 03.06.2016 в частині сплати позивачу гарантії, внаслідок порушення третьою особою-1 своїх зобов'язань за Контрактом № 39299/6 від 10.05.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2017 порушено провадження у справі № 910/20306/17, залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю «Аеровент» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, розгляд справи призначено на 11.12.2017.

06.12.2017 представником третьої особи подано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

11.12.2017 представником позивача подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи, заяву про попередній розрахунок судових витрат та заяву про долучення документів до матеріалів справи.

11.12.2017 представником відповідача подано клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 11.12.2017 представником третьої особи подано клопотання про залучення до участі у справі третьої особи.

За результатами судового засідання 11.12.2017, судом залучено до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Приватне акціонерне товариство «АК «Перлина», розгляд справи відкладено на 15.01.2018.

03.01.2018 та 04.01.2018 представником позивача подані клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

15.01.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником третьої особи-2 подано письмові пояснення.

15.01.2018 судове засідання не відбулось у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності суддею Грєховою О.А.

15.12.2017 набрав чинності Закон України від 03.10.2017 N2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.

Пунктом 9 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 N2147-VІІІ, чинної з 15.12.2017, передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2018 призначено підготовче засідання на 19.02.2018.

15.02.2018 представником відповідача подано клопотання про розгляд справи у закритому засіданні, клопотання про залучення до участі у справі третьої особи та відзив на позовну заяву, у якому відповідач, заперечуючи проти позову, зазначає про неможливість виконання ним зобов'язань за банківською гарантією в силу приписів закону, оскільки рішенням Правління НБУ від 05.01.2017 № 7-рш/БТ заборонено ПАТ «КБ «Приватбанк», зокрема кредитування пов'язаних осіб, а повідомленням-роз'ясненням КТ-2017/10-828048 від 14.06.2017 - виконувати гарантію G0616/4394 від 03.06.2016, так як це фактично буде кредитуванням, яке заборонено, а отже враховуючи необхідність виконання обраних Національним банком України заходів впливу, ПАТ «КБ «Приватбанк» не мав та не має змоги сплатити грошові кошти за гарантією.

У судове засідання 19.02.2018 представник третьої особи-2 не з'явився, інші представники учасників справи не з'явились.

Розглянувши у судовому засіданні 19.02.2018 клопотання представника відповідача про розгляд справи у закритих засіданнях, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, в зв'язку з чим судом постановлено ухвалу про відмову у задоволенні вказаного клопотання, яку занесено до протоколу судового засідання.

За результатами розгляду клопотання відповідача про залучення третьої особи, судом постановлено ухвалу про відмову у задоволенні вказаного клопотання, оскільки судом не встановлено, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов'язки Національного банку України, яку занесено до протоколу судового засідання.

Враховуючи необхідність встановлення строків для подання відповіді на відзив та заперечення, розгляд справи було відкладено на 12.03.2018.

06.03.2018 представником позивача подано відповідь на пояснення третьої особи-1, відповідь на відзив та заяву про уточнення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу.

06.03.2018 представником відповідача подано додаткові пояснення.

У судове засідання 12.03.2018 представник третьої особи-2 не з'явився, представники інших учасників справи з'явились.

У судовому засіданні 12.03.2018 представником третьої особи-1 подано письмові пояснення.

За результатами підготовчого засідання 12.03.2018, судом відкладено підготовче засідання на 19.03.2018.

У судове засідання 19.03.2018 представник третьої особи-2 не з'явився, представники інших учасників справи з'явились.

У судовому засіданні 19.03.2018 представником позивача подано відповідь на заперечення третьої особи-1, заперечення на додаткові пояснення відповідача, заяву про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2018, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.03.2018.

22.03.2018 представником позивача подано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

У судовому засіданні 23.03.2018 представником відповідача подано клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Представником третьої особи подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

У судове засідання 23.03.2018 представник позивача з'явився, представник третьої особи-2 не з'явився.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Оскільки неявка у судове засідання третьої особи-2, яку повідомлено про судове засідання належним чином, не перешкоджає розгляду справи по суті, враховуючи відсутність підстав для відкладення розгляду справи визначених ст. 202 ГПК України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті за відсутності представника відповідача, який повідомлений про розгляд справи належним чином.

В судовому засіданні 23.03.2018 судом розпочато розгляд справи по суті.

При розгляді справи по суті в судовому засіданні 23.03.2018 судом було заслухано вступне слово учасників справи, з'ясовано обставини справи.

Водночас, ч. 1 ст. 216 ГПК України унормовано, що якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.

У судовому засіданні 23.03.2018 судом було оголошено перерву до 20.04.2018.

23.03.2018, судом в порядку статей 120-121 ГПК України, повідомлено третю особу-2 про оголошення перерви.

У судове засідання 20.04.2018 представник третьої особи-2 не з'явився, представники інших учасників справи з'явились.

Частиною 6 ст. 216 ГПК України визначено, що якщо в судовому засіданні було оголошено перерву, провадження у справі після її закінчення продовжується зі стадії, на якій було оголошено перерву.

У судовому засіданні 20.04.2018 судом досліджено докази у відповідності до ст. 210 ГПК України, після чого суд перейшов до судових дебатів у відповідності до статей 217, 218 ГПК України.

Представник позивача в судовому засіданні 20.04.2018 позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив, з підстав викладених у відзиві.

Представник третьої особи-1 проти задоволення позовних вимог заперечив, з підстав викладених у письмових поясненнях.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 20.04.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

10.05.2016 між Львівським комунальним підприємством «Львівелектротранс» (далі - замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аеровент» (далі -підрядник, третя особа-1) укладено Контракт №39299/6 (далі - контракт), у відповідності до якого підрядник прийняв на себе зобов'язання з виконання робіт по реконструкції будівлі профілакторію із котельнею, побутовими та адміністративними приміщеннями в трамвайному депо №2 ЛПК «Львівелектротранс» по вул. Промисловій, буд. 29 у м. Львові, Україна, а замовник погоджується оплатити підряднику вартість контракту або іншу суму, яку виникне потреба сплатити відповідно до положень контракту в строки та в порядку, визначеному Контрактом.

Відповідно до пункту 4.2 Загальних умов Контракту підрядник зобов'язаний за свій рахунок отримати забезпечення виконання контракту на суму і у валюті, вказаних у Додатку до оферти. Якщо сума не вказана в Додатку в оферті, то справжній пункт не застосовний.

Підрядник зобов'язаний представити забезпечення виконання контракту замовникові протягом 28 днів після отримання сповіщення про акцепт оферти, з представленням копії інженерові. Це забезпечення повинне бути надане юридичною особою, схваленим замовником, яке повинно бути резидентом країни (або іншій юрисдикції), також схваленої замовником, і складено у формі, що міститься в додатку до особливих умов або в іншій формі, узгодженій із замовником.

Пунктом 4.2 Спеціальних умов Контракту погоджено доповнити пункт 4.2 Загальних умов Контракту словами: гарантія виконання надається банком або фінансовою установою з надійною репутацією, обраним підрядником. Гарантія складається в формі, наведеній у додатку до Спеціальних умов, як це передбачено замовником у умовах контракту, або в іншій формі, затвердженій замовником. Не обмежуючи інших положень цього підпункту, всякий раз, коли інженер визначає додаткове збільшення або зменшення вартості контракту в результаті зміни цін та/або законодавства, або в результаті заміни, на більше ніж 10 відсотків від вартості контракту, що сплачується у визначеній валюті, підрядник на вимогу інженера відразу збільшить, або зменшить, залежно від обставин, суму гарантії виконання в тій же валюті на рівний відсоток.

Забезпечення виконання Контракту повинне залишатися в силі і діяти до завершення будівництва об'єктів і усунення всіх недоліків, і підрядник несе відповідальність за це. Якщо в умовах забезпечення виконання контракту вказана дата закінчення терміну дії цього забезпечення, а підрядник за 28 днів до закінчення терміну цього забезпечення не отримав право на отримання сертифікату про виконання контракту, то дія цього забезпечення повинна бути продовжена підрядником до завершення всіх робіт і усунення всіх недоліків.

Замовник не має права пред'являти претензій, що покриваються за рахунок забезпечення виконання контракту, за винятком сум, на які відповідно до контракту замовник має право в наступних випадках:

- у разі не продовження підрядником терміну дії забезпечення виконання контракту, як описано в попередньому параграфі, - в цьому випадку замовник може зажадати всю суму забезпечення виконання;

- у разі несплати підрядником суми, які він повинен сплатити в результаті узгодження зі мовником, або в результаті рішення, прийнятого відповідно до пункту 2.5 (претензії замовника) або відповідно до статті 20 (позови, спори і арбітраж), протягом 42 днів після такого узгодження або рішення;

- не усунення підрядником недоліку протягом 42 днів після отримання повідомлення замовника з вимогою усунути недолік; або

- виникнення обставин, в результаті яких замовник отримав право розірвати контракт відповідно до пункту 15.2 (розірвання контракту замовником), незалежно від того, чи було представлено повідомлення про розірвання контракту чи ні.

Замовник зобов'язаний забезпечити і захистити підрядника від всіх збитків, витрат і виплат (включаючи судові витрати і виплати), які той міг би понести у разі виставлення замовником претензій, що покриваються за рахунок забезпечення виконання контракту, в тому об'ємі, в якому така претензія є неправомірною.

Замовник зобов'язаний повернути підрядникові забезпечення виконання контракту протягом 21 дня після отримання замовником копії сертифікату про виконання контракту.

Пунктом 4.2 Спеціальних умов Контракту погоджено доповнити пункт 4.2 Загальних умов Контракту словами: гарантія виконання надається банком або фінансовою установою з надійною репутацією, обраним підрядником. Гарантія складається в формі, наведеній у додатку до Спеціальних умов, як це передбачено замовником у умовах контракту, або в іншій формі, затвердженій замовником. Не обмежуючи інших положень цього підпункту, всякий раз, коли інженер визначає додаткове збільшення або зменшення вартості контракту в результаті зміни цін та/або законодавства, або в результаті заміни, на більше ніж 10 відсотків від вартості контракту, що сплачується у визначеній валюті, підрядник на вимогу інженера відразу збільшить, або зменшить, залежно від обставин, суму гарантії виконання в тій же валюті на рівний відсоток.

03.06.2016 між Публічним акціонерним банком «Комерційний банк «Приватбанк» (далі - банк, відповідач) та ТОВ «Аеровент» (далі - клієнт) укладено договір №G0616/4394 про надання банківської гарантії (надалі - Договір гарантії), відповідно до пункту 1.1 якого Банк надає гарантію, за якою Банк гарантує перед бенефіціаром виконання клієнтом своїх зобов'язань відповідно до документа, що зазначено у п. А4, на умовах, що зазначено у Гарантії. Банк надає гарантію в обмін на зобов'язання клієнта:

- відшкодувати Банку витрати, пов'язані зі сплатою Банком за гарантією та сплатити проценти й пеню у разі прострочення відшкодування;

- сплачувати комісії в зазначені цим Договором терміни.

Текст Гарантії викладено в додатку 1 до Договору, що є невід'ємною частиною цього договору.

У пункті А1 Договору гарантії зазначено, що бенефіціаром є Львівське комунальне підприємство «Львівелектротранс» та вказано його реквізити.

Вид гарантії: виконання контрактних зобов'язань (п. А3 Договору гарантії) за контрактною угодою №39299/6 від 02.06.2016, укладеною між бенефіціаром та клієнтом (п. А4 Договору гарантії).

У пункті А5 Договору гарантії сторонами погоджено суму гарантії, яка складає 254 976,51 Євро за умови оплати в гривнях за офіційним курсом НБУ на дату платежу.

Пунктом А9 Договору гарантії встановлено термін дії та/або строк дії гарантії: до 07.06.2018.

У пункті 4.1 Договору гарантії встановлено, що клієнт зобов'язується не пізніше наступного робочого дня після отримання повідомлення від Банка щодо надходження вимоги від бенефіціара про сплату гарантії надати відомості щодо виконання/невиконання зобов'язань за документом, що зазначено в п. А4, та наявності/відсутності коштів, необхідних для виконання зобов'язань, що зазначені в п.п. 2.1.5, а у пунктах 3.3, 3.4 Договору гарантії встановлено обов'язок Банку після одержання вимоги бенефіціара протягом 2 робочих днів повідомити про це клієнта та передати йому копію вимоги разом із копіями доданих до неї документів, та розглянути вимогу бенефіціара разом із доданими до неї документами в строк, встановлений умовами гарантії.

Відповідно до пункту А12 Договору гарантії сплата банком за гарантією за рахунок коштів Банку є наданням клієнту кредиту. Сума кредиту дорівнює різниці між фактичним платежем Банку за гарантією, включаючи сплату комісій інших банків, та сумою коштів, які надано Клієнтом на дату такого платежу. Строк відшкодування клієнтом регресних вимог Банку (повернення кредиту): 3 робочих дні, починаючи з дня платежу Банком за гарантією.

Згідно пункту А13 Договору гарантії проценти за користування клієнтом грошовими коштами (кредитом) Банку протягом строку, що зазначено в п. А12: 30% річних. З наступного дня після закінчення строку, що зазначено в п. А12, проценти за користування клієнтом грошовими коштами (кредитом) Банку: 60% річних.

Пеня за несвоєчасне виконання клієнтом зобов'язань по відшкодуванню регресних вимог Банку у разі оплати Банком за гарантією: подвійна облікова ставка НБУ в процентах річних, що діє в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення (п. А14 Договору гарантії).

У пункті А19 Договору гарантії зазначено, що спосіб укладення договору: за допомогою електронних цифрових підписів. Угода про використання електронного цифрового підпису від 02.06.2016.

На виконання своїх зобов'язань за Договором гарантії 03.06.2016 банком надано на користь позивача гарантію №G0616/4394 (далі - гарантія), викладену на англійській мові.

Відповідно до нотаріально засвідченого перекладу гарантії, Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Приватбанк» безвідклично зобов'язалося сплатити Львівському комунальному підприємству будь-яку суму або суми, що в сукупності не перевищують 254 976,51 євро, що сплачується по курсу Національного банку України на дату оплати, після отримання банком першого письмового запиту бенефіціара, що супроводжуватиметься письмовим повідомленням про порушення підрядником зобов'язань за Контрактом у зв'язку з використанням авансового платежу в цілях, відмінних від виконання зобов'язань за Контрактом - Реконструкція будівлі профілакторію із котельнею, побутовими та адміністративними приміщеннями в Трамвайному депо № 2 ЛКП «Львівелектротранс» по вул. Промисловій 29, у м. Львові. Ця гарантія втрачає чинність залежно від того, що відбудеться раніше, або після отримання банком проміжного сертифікату на оплату, де вказано, що вісімдесят відсотків вартості Контракту було підтверджено для оплати, або 10 травня 2017 року.

03.02.2017 позивач Листом № 04/175 повідомив підрядника про розірвання контракту №39299/6 від 10.05.2016 з причин невиконання останнім своїх зобов'язань, зокрема зі змісту листа: замовник неодноразово повідомляв підрядника про зволікання у виконанні робіт та термінів їх завершення, про що свідчать спільні наради підрядника та замовника з цього приводу та листа замовника, адресовані останньому, станом на 31.01.2017 замовник змушений констатувати, що підрядник не виконав п'ять вказівок про усунення визначених замовником недоліків, виданих інженером у відповідності до пункту 15.1 ЗУ Контракту, фактичний прогрес у виконання робіт становить близько 16,8% за 8 місяців виконання робіт (строк виконання 12 місяців), тому відповідно до п. 15.2 ЗУ Контракту повідомив про розірвання контракту.

28.02.2017 позивач звернувся до ПАТ «КБ Приватбанк» з вимогою № 06/318 від 20.02.2017 щодо відкликання гарантії повернення авансового платежу, в якій повідомило про розірвання договірних відносин з ТОВ «Аеровент» з 17.02.2017 та висловив вимогу на виплату 254 976,51 Євро на рахунок бенефіціара по гарантії.

Відповідач у відповідь на вказану вимогу листом № Е.35.0.0.0/4-36520 від 24.03.2017 відмовив у виплаті гарантії з тих підстав, що вимога не містить посилань на те, які зобов'язання було порушено підрядником, а також зазначена валюта виплати не відповідає умовам гарантії.

14.04.2017 позивач звернувся до ПАТ «КБ Приватбанк» із вимогою № 06/588 від 14.04.2017 із посиланням на положення поясненням обставин по гарантії щодо порушення підрядником зобов'язань у зв'язку з використанням авансового платежу в цілях відмінних від виконання зобов'язань за Контрактом, навівши додаткову інформацію, для підтвердження факту використання підрядником авансового платежу у цілях відмінних від виконання зобов'язань за контрактом та просив виплатити бенефіціару суму у розмірі, еквівалентному 109 471,93 євро.

05.06.2017 позивач отримав від ПАТ «КБ Приватбанк» лист № Е.35.0.0.0/4-66762 від 31.05.2017, в якому повідомлено, що за результатом правової експертизи письмової вимоги за гарантією встановлено, що дана вимога відповідає умовам Гарантії і підлягає задоволенню, проте платіж не може бути виконаний, оскільки рішенням Правління Національного банку України від 05.01.2017 № 7-рш/БТ, для ПАТ «КБ «Приватбанк» діє ковенанта, яка забороняє кредитування пов'язаних осіб банку. При цьому, ТОВ «Аеровент» визнано Національним банком України пов'язаною особою з ПАТ «КБ Приватбанк».

Позивач, посилаючись на вказані обставини, стверджуючи про безпідставність відмови банку у здійснення виплати банківської гарантії та неможливість виконання договору № G0616/4394 від 03.06.2016, звернувся з даним позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» 109 471,93 євро, що еквівалентно 3 406 765,26 грн. за гарантією, виданою відповідачем, на забезпечення виконання підрядником - ТОВ "Аеровент" своїх зобов'язань за контрактом № 39299/6 від 10.05.2016.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, гарантією.

Згідно зі ст. 560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно з положеннями ст. 200 ГК України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.

За змістом ст. 560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У відповідності до ст. 561 Цивільного кодексу України гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше. Гарантія не може бути відкликана гарантом, якщо в ній не встановлено інше.

У розділі І Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №639 (надалі - Положення), визначено, що гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов'язань, відповідно до якого банк-гарант приймає на себе грошове зобов'язання перед бенефіціаром (оформлене в письмовій формі або у формі повідомлення) сплатити кошти за принципала в разі невиконання останнім своїх зобов'язань у повному обсязі або їх частину в разі пред'явлення бенефіціаром вимоги та дотримання всіх вимог, передбачених умовами гарантії. Зобов'язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від основного зобов'язання принципала (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на таке зобов'язання безпосередньо міститься в тексті гарантії. Гарантійний лист - це гарантія, що оформлена належним чином на паперовому носії.

Відповідно до нотаріально засвідченого перекладу гарантії, Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Приватбанк» безвідклично зобов'язався сплатити Львівському комунальному підприємству будь-яку суму або суми, що в сукупності не перевищують 254 976,51 євро, що сплачується по курсу Національного банку України на дату оплати, після отримання банком першого письмового запиту бенефіціара, що супроводжуватиметься письмовим повідомленням про порушення підрядником зобов'язань за Контрактом у зв'язку з використанням авансового платежу в цілях, відмінних від виконання зобов'язань за Контрактом - Реконструкція будівлі профілакторію із котельнею, побутовими та адміністративними приміщеннями в Трамвайному депо № 2 ЛКП «Львівелектротранс» по вул. Промисловій 29, у м. Львові. Ця гарантія втрачає чинність залежно від того, що відбудеться раніше, або після отримання банком проміжного сертифікату на оплату, де вказано, що вісімдесят відсотків вартості Контракту було підтверджено для оплати, або 10 травня 2017 року.

28.02.2017 позивач звернувся до ПАТ «КБ Приватбанк» з вимогою № 06/318 від 20.02.2017 щодо відкликання гарантії повернення авансового платежу, в якій повідомило про розірвання договірних відносин з ТОВ «Аеровент» з 17.02.2017 та висловив вимогу на виплату 254 976,51 Євро на рахунок бенефіціара по гарантії.

Відповідач у відповідь на вказану вимогу листом № Е.35.0.0.0/4-36520 від 24.03.2017 відмовив у виплаті гарантії з тих підстав, що вимога не містить посилань на те, які зобов'язання було порушено підрядником, а також зазначена валюта виплати не відповідає умовам гарантії.

14.04.2017 позивач звернувся до ПАТ «КБ Приватбанк» із вимогою № 06/588 від 14.04.2017 із посиланням на положення поясненням обставин по гарантії щодо порушення підрядником зобов'язань у зв'язку з використанням авансового платежу в цілях відмінних від виконання зобов'язань за Контрактом, навівши додаткову інформацію, для підтвердження факту використання підрядником авансового платежу у цілях відмінних від виконання зобов'язань за контрактом та просив виплатити бенефіціару суму у розмірі, еквівалентному 109 471,93 євро.

05.06.2017 позивач отримав від ПАТ «КБ Приватбанк» лист № Е.35.0.0.0/4-66762 від 31.05.2017, в якому повідомлено, що за результатом правової експертизи письмової вимоги за гарантією встановлено, що дана вимога відповідає умовам Гарантії і підлягає задоволенню, проте платіж не може бути виконаний, оскільки рішенням Правління Національного банку України від 05.01.2017 № 7-рш/БТ, для ПАТ «КБ «Приватбанк» діє ковенанта, яка забороняє кредитування пов'язаних осіб банку. При цьому, ТОВ «Аеровент» визнано Національним банком України пов'язаною особою з ПАТ «КБ Приватбанк».

В свою чергу, доводи відповідача, що з огляду на те, що строк дії гарантії виконання контракту закінчився 10.05.2017, а позивач звернувся до суду лише у листопаді 2017, а відтак позивачем пропущено строк на пред'явлення вимоги за Гарантією, не ґрунтуються на приписах законодавства, оскільки строк дії гарантії пов'язується з безпосереднім пред'явленням вимоги гаранту у позасудовому порядку, а не у судовому порядку.

Враховуючи наведені обставини справи, доводи відповідача щодо звернення бенефіціара до гаранта після закінчення строку дії гарантії спростовуються матеріалами справи.

Частинами 1, 2, 3 статті 563 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією.

Відповідно до ч. 1 ст. 565 ЦК України передбачено, гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії.

Отже, з умов Гарантії та норм права слідує, що обов'язок гаранта сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії настає за умови порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, та направлення кредитором гаранту письмової вимоги разом із зазначеними в гарантії документами. За відсутності однієї із вказаних умов відповідальність гаранта не настає. Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 12.09.2011 № 3-63гс11.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Контракту, 16.06.2016 позивачем перераховано третій особі-1 авансовий платіж у розмірі 7 126 293,09 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи копією платіжного доручення № 528 від 16.06.2016.

З Протоколу наради від 23.01.2017, вбачається, що підрядник надав замовнику актуалізовану інформацію щодо використання авансу. Також під час наради були передані підтверджуючі документи. Проте, замовник зауважив, що надана інформація не дозволяє перевірити факт цільового використання частини авансового платежу, а саме оплат, що були здійсненні субпідрядним організаціям. Підрядник в свою чергу, повідомив, що вся необхідна інформація буде надана до 26.01.2017.

03.02.2017 позивач Листом № 04/175 повідомив підрядника про розірвання контракту №39299/6 від 10.05.2016 з причин невиконання останнім своїх зобов'язань, зокрема зі змісту листа вбачаться, що замовник неодноразово повідомляв підрядника про зволікання у виконанні робіт та термінів їх завершення, про що свідчать спільні наради підрядника та замовника з цього приводу та листа замовника, адресовані останньому, станом на 31.01.2017 замовник змушений констатувати, що підрядник не виконав п'ять вказівок про усунення визначених замовником недоліків, виданих інженером у відповідності до пункту 15.1 ЗУ Контракту, фактичний прогрес у виконання робіт становить близько 16,8% за 8 місяців виконання робіт (строк виконання 12 місяців), тому відповідно до п. 15.2 ЗУ Контракту повідомив про розірвання контракту.

Відповідно до ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною третьою статті 651 ЦК України передбачено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

У відповідності до пункту 15.1 Загальних умов Контракту у разі невиконання підрядником будь-якого з своїх зобов'язань по контракту інженер має право дати вказівку підрядникові виправити будь-який недолік і сунути будь-який дефект в межах встановленого розумного терміну.

Згідно з п. 15.2 Загальних умов Контракту замовник має право розірвати контракт, якщо підрядник:

- не виконав вимог пункту 4.2 (забезпечення виконання коректу) або вказівки відповідно до пункту 15.1 (вказівка про усунення недоліків);

- самовільно покинув об'єкти або іншим чином прямо продемонстрував намір припинити виконання свої зобов'язань за контрактом;

- без поважної причини:

1) не здійснює будівництво об'єктів відповідно до статті 8 (початок, затримки і припинення робіт); або

2) не виконав вказівки, відданої згідно пункту 7.5 (відмова) або пункту 7.6 )усунення недоліків) протягом 28 днів після його отримання;

- переуступив контракт або уклав Договір субпідряду на виконання всіх робіт без необхідної на те згоди;

- став банкротом або неплатоспроможним, ліквідовувався, отримав рішення суду або адміністративне розпорядження, прийшов до компромісних рішень з своїми кредиторами або веде свій бізнес під контролем ліквідатора, довірчого власника або зовнішнього керівника на користь свої кредиторів, а також у випадку, якщо відбулась яка-небудь дія або подія, яка (по існуючих законах) має ефект, адекватний ефекту будь-якої з перерахованих дій або подій; або

- не дав або запропонував (прямо або опосередковано) кому-небудь хабар, вручив подарунок або інакше виразив подяку, запропонував комісійні або інші речі або гроші, як заохочення або нагорода:

1) за дії або готовність до будь-якої дії у зв'язку з виконанням контракту; або

2) за демонстрацію або готовність продемонструвати свою прихильність або відсутність такий до кого-небудь у зв'язку з виконанням контракту;

або якщо хто-небудь з персоналу підрядника, його представників або субпідрядників дав кому-небудь або запропонував отримати таке заохочення або нагороду, втому вигляді як вказано в даному підпункті (е). Проте, законні заохочення і нагороди працівника підрядника не можуть служити підставою для розірвання контракту.

У будь-якому такому випадку або при будь-яких таких обставинах замовник має право розірвати контракт і видалити підрядника з майданчика, повідомивши його про це за 14 днів. У випадках же приведених в підпунктах (г) і (д) замовник може розірвати контракт негайно після повідомлення.

Водночас, судом встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 19.07.2017 у справі № 910/6458/17, яке не оскаржувалось та набрало законної сили, відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Індепенденс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеровент» та Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Львівського комунального підприємства "Львівелектротранс" та Приватного акціонерного товариства "АК "Перлина" про визнання недійсним договору №G0616/4395 про надання банківської гарантії від 03.06.2016.

Вказаним рішенням встановлено, що сплата банком коштів за Гарантією згідно приписів ч. 1 ст. 563 Цивільного кодексу України, а також в силу умов Договору гарантії та самого змісту Гарантії, можлива лише за умови порушення ТОВ «Аеровент» зобов'язання за Контрактом, належних доказів чого сторонами суду не надано, а відтак ТОВ «Індепенденс» не доведено наявність свого порушеного права, як учасника відповідача 1, оскільки підстави для виконання Банком своїх зобов'язань за Гарантією відсутні, а відтак позивачем станом на дату розгляду даного спору не доведено наявність загрози набуттям банком права звернення стягнення на передане за договором іпотеки №G0616/4395/DI від 03.06.2017 нерухоме майно ПАТ «АК «Перлина» та понесення ТОВ «Аеровент» значних матеріальних витрат, тобто звернення до суду із даним позовом є передчасним.

Також, у зазначеному рішенні зазначено, що сам факт розірвання Контракту не свідчить про невиконання відповідачем 1 своїх зобов'язань за Контрактом, оскільки ч. 4 ст. 849 Цивільного кодексу України передбачено право замовника у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Крім того, у зазначеному рішенні судом зазначено, що цілком обґрунтованим є висновок, що затримка у виконанні робіт не свідчить про невиконання або неналежне виконання підрядником своїх зобов'язань за Контрактом, зважаючи на прострочення замовника у виконанні зустрічного виконання зобов'язання (надання проектної документації).

Оскільки позивач у відповідності до умов Контракту відмовився від Контракту, надіславши відповідачу 03.02.2017 Лист про відмову від Контракту, який отриманий підрядником 07.03.2017, то Договір є розірваним з 17.02.2017, що сторонами не заперечується.

Згідно з пунктом 15.3 Загальних умов Контракту як тільки це стане можливим, після видачі повідомлення про розірвання контракту відповідно до пункту 15.2 (розірвання контракту замовником) інженер повинен діяти відповідно до положення пункту 3.5 (ухвалення рішень) для узгодження або визначення вартості об'єктів, товарів і будівельної документації, а також будь-яких інших сум, що підлягають виплаті підрядникові за виконану роботу за контрактом.

Відповідно до пункту 3.5 Загальних умов Контракту, інженерові належить діяти відповідно до пункту 3.5 для узгодження або ухвалення рішення з якого-небудь питання, інженер, з метою досягнення угоди, зобов'язаний провести консультації (узгодження) з обома сторонами. Якщо угода не досягнута інженер повинен винести справедливу ухвалу (визначення) відповідно до контракту, враховуючи всі відповідні обставини.

Інженер повідомляє обидві сторони про результат кожного узгодження і про кожне рішення з приведенням необхідного обґрунтування. Кожна із сторін повинна прийняти результат узгодження або рішення до виконання, якщо (і поки) воно не переглянуте відповідно до статті 20 (позови, спори і арбітраж).

За умовами пункту 19.6 Загальних умов Контракту після розірвання контракту інженер повинен визначити вартість виконаної роботи і видати платіжний сертифікат, який повинен включати:

- суми, що підлягають сплаті за будь-яку виконану роботу, вартість якої вказана в контракті;

- вартість устаткування і матеріалів, замовлених для будівництва об'єктів, які були поставлені підрядникові, або за ухвалення постачань яких підрядник несе відповідальність; таке устаткування і матеріали стають власністю замовника (і замовник несе всі пов'язані з ними ризики) після їх оплати замовником, і підрядник зобов'язаний надати ці устаткування і матеріали в розпорядження замовника;

- суму будь-яких інших витрат або зобов'язань, які в цих обставинах були обґрунтовано понесені або узяті на себе підрядником в очікуванні завершення будівництва об'єктів;

- вартість вивозу тимчасових об'єктів і устаткування підрядника з майданчика і їх повернення в місце здійснення діяльності підрядника в його країні (або будь-яке інше місце, але без збільшення вартості транспортування);

- вартість на день розірвання контракту репатріації робочих і службовців підрядника, найнятих виключно у зв'язку з будівництвом об'єктів.

Проте, відповідно до Звіту інженера про оцінку на дату розірвання Контракту, копія якого наявна в матеріалах справи, загальна оцінка робіт на дату розірвання Контракту складає 145 504,58 євро з ПДВ, остаточний баланс є негативний і становить - 109 471,93 євро з ПДВ, та як зазначено у звіті, зазначена сума має бути сплачена підрядником замовнику.

Будь-яких посилань на нецільове використання коштів зазначений Звіт інженера не містить.

Доказів непогодження або оспорювання зазначеного висновку, матеріали справи не містять, а сторонами не надано.

Більше того, позивач ані у позові, ані в процесі розгляду справи, не навів будь-яких доводів з підтверджуючими доказами, які б свідчили, що сума розмірі 109 471,93 євро, є саме сумою, використаною не за цільовим призначенням, а не сумою, не використаною, як такою, та яка відповідно підлягає поверненню підрядником, а не відповідачем в зв'язку з її нецільовим використанням.

Водночас, відповідач, заперечуючи проти позову, зазначає про неможливість виконання ним зобов'язань за банківською гарантією в силу приписів закону, оскільки рішенням Правління НБУ від 05.01.2017 № 7-рш/БТ заборонено ПАТ «КБ «Приватбанк», зокрема кредитування пов'язаних осіб, а повідомленням-роз'ясненням КТ-2017/10-828048 від 14.06.2017 - виконувати гарантію G0616/4394 від 03.06.2016, так як це фактично буде кредитуванням, яке заборонено.

Так, відповідно до ст. 4 Закону України "Про банки і банківську діяльність" встановлено, що Національний банк України здійснює регулювання та банківський нагляд відповідно до положень Конституції України, цього Закону, Закону України "Про Національний банк України", інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Національного банку України.

Відповідно до п.7 ч. 1 статті 73 Закону України "Про банки і банківську діяльність", якими визначено перелік та підстави заходів впливу, передбачено, що у разі порушення банками банківського законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, нормативно-правових актів Національного банку України, або здійснення ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку та/або стабільності банківської системи, Національний банк України адекватно вчиненому порушенню або рівню такої загрози має право застосувати заходи впливу, до яких належать обмеження, зупинення чи припинення здійснення окремих видів здійснюваних банком операцій, у тому числі операцій із пов'язаними з банком особами.

Згідно п.3.3 Положення про застосування Національним банком України заходів впливу, затвердженого постановою Правління НБУ № 346 від 17.08.2012, рішення про застосування заходу впливу приймає Правління Національного банку або Комітет з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайту) платіжних систем (далі - Комітет з питань нагляду) відповідно до цього Положення. Факт здійснення банком ризикової діяльності установлює Правління Національного банку або Комітет з питань нагляду. Національний банк має право зробити висновок про здійснення банком ризикової діяльності на підставі результатів аналізу звітності банку, за результатами банківського нагляду, перевірок дотримання банками вимог валютного законодавства або законодавства з питань фінансового моніторингу. Ознаками здійснення банком ризикової діяльності, зокрема, можуть бути: здійснення опосередкованого кредитування пов'язаних із банком осіб.

Рішення Національного банку про застосування заходу впливу може бути оскаржене в судовому порядку виключно з метою встановлення законності таких рішень. Оскарження не зупиняє виконання рішення (п.4.3 Положення).

Пунктом 7.1 Положення визначено, що рішення про обмеження, зупинення чи припинення здійснення окремих видів здійснюваних банком операцій приймає Правління Національного банку або Комітет з питань нагляду.

Зокрема, Указом Президента України № 560/2016 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18 грудня 2016 р. Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки України в економічній сфері та захисту інтересів вкладників» та Постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2016 р. № 961 «Деякі питання забезпечення стабільності фінансової системи» було прийнято рішення про націоналізацію ПриватБанку у спосіб, визначений пунктом 5 частини другої статті 39 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Рішенням Правління Національного банку України від 05.01.2017 № 7-рш/БТ «Про окремі питання діяльності ПАТ КБ «Приватбанк» у зв'язку із набуття державою прав власності на акції ПАТ «КБ Приватбанк», було заборонено здійснювати інвестування та надання кредитів клієнтам, що визнавалися пов'язаними із банком особами.

Доказів оскарження чи визнання незаконним рішення Правління Національного банку України від 05.01.2017 № 7-рш/БТ, суду не надано, що дає підстави стверджувати про його чинність та обов'язковість виконання для ПАТ КБ «Приватбанк».

Наданими відповідачем документами підтверджено, що Національним банком України, як державного регулятора банків, у т.ч. відповідно до ст.ст. 56, 61 Закону України «Про банки та банківську діяльність», 13.12.2016 було визначено ТОВ «АЕРОВЕНТ» пов'язаною із ПАТ КБ «Приватбанк» особою.

Приписами п.7.3. Положення про застосування Національним банком України заходів впливу, затвердженого постановою Правління НБУ № 346 від 17.08.2012 визначено, що Національний банк має право прийняти рішення про обмеження, зупинення чи припинення окремих видів здійснюваних банком операцій, у тому числі обмеження операцій з пов'язаними з банком особами, зокрема в разі: порушення вимог законодавства з питань фінансового моніторингу, здійснення ризикової діяльності та ін.

Вказані обставини, а також пояснення відповідача щодо отримання від Національного Банку України електронного повідомлення щодо кредитування осіб для погашення відсотків за кредитами КТ-2017/10-828048 14.06.2017, відповідно до якого останній зазначає: "виконання Банком гарантій, наданих особам, які визнані пов'язаними з Банком, фактично призведе до їх кредитування, в т.ч. надання бланкових кредитів", свідчать про виконання банком (відповідачем) вказівок Національного банку України щодо здійснення банківської діяльності з метою зниження ризиків у діяльності Банку та упередження втрат державного банку (зокрема за операціями з особами, які прямо або опосередковано пов'язані з колишніми власниками банку) в силу приписів норм законодавства України, які є обов'язковими до виконання банківськими установами їх невиконання нівелює принципи та засади банківської системи України, основи фінансового моніторингу.

Таким чином, суд відзначає, що оскільки позивачем жодним чином не наведено та не подано підтверджуючих документів факту саме нецільового використання коштів у розмірі 109 471,93 євро, беручи до уваги Рішення Правління Національного банку України від 05.01.2017 № 7-рш/БТ «Про окремі питання діяльності ПАТ КБ «Приватбанк» яким було заборонено здійснювати інвестування та надання кредитів клієнтам, що визнавалися пов'язаними із банком особами, електронне повідомлення щодо кредитування осіб для погашення відсотків за кредитами КТ-2017/10-828048 14.06.2017 та встановлення факту визнання ТОВ «Аеровент» пов'язаною із ПАТ КБ «Приватбанк», позивачем не доведено суду та не надано належних доказів на підтвердження наявності, як порушеного права позивача, так і порушення відповідачем норм чинного законодавства.

Приписами ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи встановлені вище обставини, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами обставин викладених у позові та порушення відповідачем прав та законних інтересів позивача, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність заявлених вимог, в зв'язку з чим, судовий збір покладається на позивача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 25.04.2018

Суддя О.А. Грєхова