Постанова № 73598412, 17.04.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 825/60/18 Суддя (судді) першої інстанції: Клопот С.Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Губської Л.В., Кобаля М.І., секретар судового засідання Харитонова Х.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України, апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2018 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Прилуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

03.01.2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом до Прилуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання відмови у призначенні пенсії протиправною та зобов'язання призначити їй пенсію за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ в розмірі 90 % щомісячного заробітку починаючи з 17.11.2017.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем протиправно відмовлено у призначенні пенсії, оскільки вона має достатній загальний та спеціальний стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2018 р. у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції через порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам позовної заяви.

Сторони в судове засідання не з'явилися, про час, дату та місце слухання справи повідомлялися належним чином.

Справу розглянуто у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 17.11.2017 р. ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, звернулась до відповідача з заявою про призначення їй пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про прокуратуру".

На час звернення до відповідача з такою заявою, позивач відповідно до записів у трудовій книжці, мала стаж 21 рік 11 місяців:

- з 01.04.1998 по 30.11.1998 на посаді помічника стажиста прокурора;

- з 01.12.1998 по 23.06.2003 на посаді помічника прокурора;

- з 24.06.2003 по 05.06.2012 на посаді старшого помічника прокурора;

- з 06.06.2012 по 14.12.2015 на посаді старшого прокурора прокуратури;

- з 15.12.2015 по теперішній час на посаді прокурора Варвинського відділу Прилуцької місцевої прокуратури.

Крім того, ОСОБА_2 навчалась в Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого з 01.09.1993 до 27.06.1998 на денній формі навчання, половина строку якого відповідно до частини 6 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VІІ враховується до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, що складає 2 роки 3 місяці 15 днів.

Отже, відповідно наданим документам, до вислуги років, що давала б право на пенсію згідно зі статтею 86 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VІІ від 14.10.2014, ОСОБА_2 пенсійний фонд зарахував 21 рік 11 місяців:

- стаж роботи на прокурорських посадах - 19 років 6 місяців 15 днів;

- половину періоду навчання в Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого - 2 роки 3 місяці 15 днів.

Відповідно до протоколу відмови від 23.11.2017 № 748 позивачу відмовлено в призначенні пенсії з посиланням на ст. 86 Закону України «Про прокуратуру», оскільки на день звернення за призначенням пенсії за вислугу років у неї відсутній необхідний стаж, що зараховується до вислуги років (необхідно 23 роки 6 місяців, фактично 21 рік 11 місяців).

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

Вищенаведені обставини, встановлені судом першої інстанції, перевірені і знайшли своє підтвердження при апеляційному розгляді справи, і не є спірними.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявності у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що у спірних правовідносинах Прилуцьке об'єднане управління Пенсійного фонду України здійснювало свої повноваження в межах повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством.

Спірним у справі є правомірність дій відповідача щодо відмови в призначенні пенсії з підстав та у порядку, визначеному статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру», в редакції, що діяла до 15.07.2015.

Відповідно до положень статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року №1789-XII (в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про прокуратуру» від 12.07.2001 №2663-III) визначалося, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за класні чини, вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за останні 24 календарні місяці роботи, яка дає право на даний вид пенсії, підряд перед зверненням за пенсією або за будь-які 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв протягом цього періоду на даній роботі.

На час звернення позивача за призначенням пенсії за вислугу років саме на підставі статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ (в частині визначення права на пенсію за вислугу років прокурорів і слідчих зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років) ця норма права втратила чинність.

З 15.07.2015 року набрав чинності Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року №1697-VII.

На час звернення позивача (17.11.2017) із заявою про призначення пенсії пенсійне забезпечення працівників прокуратури врегульовуються правилами ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року №1697-VII, якими визначено, що прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше, зокрема, з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року - 23 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років 6 місяців.

До вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зокрема, зараховується час роботи на прокурорських посадах, зазначених у статті 15 цього Закону, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів; військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання; відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, якщо така відпустка надавалася.

Оскільки позивач звернулася до пенсійного органу 17.11.2017 року, то на неї розповсюджуються положення Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII та відповідно для призначення пенсії необхідним є наявність стажу роботи визначеного ч. 1 ст. 86 вказаного Закону, а саме 23 роки 6 місяців.

На час чинності Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року №1789-XII, зокрема, станом на 14.07.2015, позивач ще не набула права на пенсію за вислугою року, у зв'язку з недостатністю необхідного загального стажу роботи.

Підстави для призначення пенсії за вислугу років відповідно до положень статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року №1789-XII відсутні.

Отже, колегія суддів дійшла висновку про те, що пенсійний орган, відповідач у справі, відмовляючи у перерахунку пенсії діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, внаслідок чого позовні вимоги позивача про визнання протиправними дій щодо відмови в перерахунку пенсії не підлягають задоволенню.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 752/20817/16-а (К/9901/16578/18)

Водночас, при розв'язанні спірних правовідносин судовою колегією враховується й правова позиція Європейського суду з прав людини, викладена в рішенні «Великода проти України» від 03.06.2014 р., в якому Суд зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Крім того, у зазначеному рішенні Європейський суд став на бік держави України та, між іншим, наголосив на складній економічній ситуації в країні, а також на необхідності пошуку саме державою Україна додаткових інструментів її подолання шляхом раціонального використання бюджетних коштів та необхідності збереження «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами щодо захисту прав і свобод окремої особи.

Аналогічний правовий підхід Європейським судом з прав людини застосований й в рішеннях від 09.10.1979 р. у справі «Ейрі проти Ірландії» та від 12.10.2004 р. у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії», в якому Суд зазначив, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового, і такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат.

Враховуючи вищевикладені обставини та докази у їх сукупності, колегія суддів вважає, що в даному випадку відсутні правові підстави для перерахунку пенсії позивача на підставі статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року №1789-XII у редакції, чинній на момент працевлаштування позивача, як вона просить у своєму адміністративному позові, та приймає до уваги доводи відповідача щодо зміни законодавства.

Стаття 77 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином колегія суддів вважає, що відповідачем доведено правомірність прийнятого рішення, аргументи апелянта не заслуговують уваги, оскільки вони не спростовують вірних висновків суду першої інстанції, які зазначено вище.

На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для його скасування.

Повне судове рішення складено 23.04.2018 р.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2018 р. - залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2018 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Прилуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

Л.В. Губська

М.І. Кобаль