Постанова № 73598133, 24.04.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 235/1184/18 Номер провадження 22-ц/775/766/2018

Головуючий в І інстанції – Бородавка К.П. Єдиний унікальний номер 235/1184/18

Доповідач – Папоян В.В. Номер провадження 22-ц/775/766/2018

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2018 року Апеляційний суд Донецької області в складі суддів:

ОСОБА_1 (доповідач)

ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю секретаря Ротар Я.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмуті Донецької області за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «АПК-Інвест» на ухвалу Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 20 березня 2018 року цивільну справу № 235/1184/18 за заявою Приватного акціонерного товариства «АПК-Інвест» про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа – управління реєстраційних повноважень та ведення реєстру територіальної громади Краматорської міської ради (суддя Бородавка К.П., повний текст ухвали складений 20 березня 2018 року),

В С Т А Н О В И В :

У березні 2018 року заявник ОСОБА_4 «АПК-Інвест» звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме, факту укладення 05.03.2014 року договору оренди землі між заявником та померлою ОСОБА_5, заінтересована особа – Управління реєстраційних повноважень та ведення реєстру територіальної громади Краматорської міської ради, з метою внесення актуальних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Так, вже після смерті орендодавця орендарем було виявлено помилку в даті договору – замість дати 05 березня 2014 року в договорі зазначено 05 травня 2014 року.

Ухвалою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 20 березня 2018 року було відмовлено у відкритті провадження за заявою ОСОБА_4 «АПК-Інвест» про встановлення факту, що має юридичне значення.

Не погодившись з зазначеною ухвалою, заявник подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив скасувати ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для відкриття провадження та розгляду по суті.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що відмовляючи у відкритті провадження суд першої інстанції помилково дійшов до висновку, що юридична особа не може бути заявником в рамках окремого провадження. Зазначають, що чинним законодавством, у тому числі положеннями ч.7 ст.19 ЦПК України не передбачено будь-яких обмежень відносно суб’єктного складу заявників. Частина 2 ст.315 ЦПК України, на яку посилався суд, не мітить твердження щодо неможливості юридичної особи бути заявником у даній категорії справи, тобто суд фактично доповнює зміст норм права, чим виходить за межі своїх повноважень. Крім того, вважають, що суд на підставі п.1 ч. 1 ст.186 ЦПК України помилково дійшов до висновку, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки спір виник з земельних правовідносини.

Представник ОСОБА_4 «АПК-Інвест» в судовому засіданні апеляційного суду доводи апеляційної скарги підтримав, просив ухвалу суду скасувати та справу повернути до суду першої інстанції для відкриття провадження і розгляду по суті.

Інші особи, які приймають участь по справі у судове засідання апеляційного суду не з’явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. За ч.2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ст.. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі. І направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно із ст..379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції посилався на положення п.1. ч.1 ст.186 ЦПК України та виходив з того, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства оскільки заявником у справі про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб є юридична особа.

Проте з таким висновком суду першої інстанції погодитися не можливо, оскільки до них суд дійшов, порушивши норми процесуального права.

Пунктом 1. ч.1 ст.186 ЦПК України на яку посилався суд першої інстанції, визначено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до частини 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства суди справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно роз’яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, які викладені в пунктах 2, 3 постанови від 01.03.2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» цивільна юрисдикція - це визначена законом сукупність повноважень судів щодо розгляду цивільних справ, віднесених до їх компетенції.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

З матеріалів справи убачається, що заявник звернувся до суду з заявою яка виникає з земельних правовідносин та стосується дати укладання договору оренди землі.

При вирішенні питань, пов'язаних із компетенцією судів у спорах, що виникають із земельних відносин, суди мають виходити з того, що згідно зі статтями 13 і 14 Конституції України, статтями 177, 181, 324 і главою 30 ЦК земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав.

Згідно п.7 цієї ж Постанови земельні відносини, суб'єктами яких є фізичні чи юридичні особи, органи місцевого самоврядування, органи державної влади, а об'єктами - землі у межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї), регулюються земельним і цивільним законодавством на принципах забезпечення юридичної рівності прав їх учасників, забезпечення гарантій прав на землю (стаття 1 ЦК, статті 2, 5 Земельного кодексу України; далі - ЗК).

Відповідно до цього спори, що виникають з земельних відносин, у яких хоча б однією стороною є фізична особа, згідно ст..19 ЦПК України розглядаються у порядку цивільного судочинства.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства є помилковим.

Проте з матеріалів справи убачається, що заявник звернувся до суду з заявою про встановлення факту, що мають юридичне значення в порядку окремого провадження.

Порядок розгляду справи щодо встановлення фактів, що мають юридичне значення, врегульовано у главі 6 «Розгляд судом справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» Розділу IV «Окреме провадження» ЦПК, зокрема щодо встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Як визначено частиною 1 статті 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи у тому числі про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно ч.3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом. Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.

Відповідно до п. 5 ч.2 ст. 293 та ч.2 ст. 315 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, наводиться у ст. ч.1 ст. 315 ЦПК і не є вичерпним. Частиною 2 статті 315 ЦПК України визначено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно роз’яснень викладених в п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: - згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; - чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; - заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; - встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.

З огляду на положення ч.4 ст. 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження по справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право.

Зі змісту заяви убачається, що заявник просив встановити факт, що має юридичне значення, а саме: з метою внесення актуальних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, просив встановити дату укладення договору оренди землі. Встановлення факту має значення для подальшого визначення часу дії договору. Але при вирішенні питання про відкриття провадження по справі суд першої інстанції обставин, які підлягають з’ясуванню не перевіряв, не визначився щодо спірних правовідносин, залишив поза увагою вимоги ст. 315 ЦПК України, допустив порушення норм процесуального права і дійшов помилкового правового висновку що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та з цих підстав відмовив у відкритті провадження по справі, а тому ухвала суду у відповідності до ст. 374 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Виходячи з наведеного, ухвала суду про відмову у відкритті провадження відповідно до ст. 379 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 374, 379, 381, 382, 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «АПК-Інвест» задовольнити частково.

Ухвалу Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 20 березня 2018 скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня з дня складання повного тексту безпосередньо до Верховного Суду.

Судді: В.В. Папоян

ОСОБА_2

ОСОБА_3

Повний текст постанови складений 24 квітня 2018 року

ОСОБА_6 ОСОБА_1