Постанова № 73598114, 24.04.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 243/11373/17 Номер провадження 22-ц/775/581/2018

Єдиний унікальний номер 243/11373/17

Номер провадження 22-ц/775/581/2018

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Мірошниченко Л.Є.

Доповідач Корчиста О.І.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

24 квітня 2018 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Корчистої О.І.

суддів: Дундар І.О., Тимченко О.О.

за участі секретаря Ситнік Д.Г.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Апеляційного суду Донецької області в м. Бахмуті цивільну справу №243/11373/17 за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Банк національний кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Банк національний кредит»

на рішення Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 11 січня 2018 року, ухвалене в приміщенні суду в м. Слов’янськ Донецької області,

встановив:

У грудні 2017 року ПАТ «Банк національний кредит» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що 20 грудня 2013 року між банком та відповідачем був укладений договір про надання споживчого кредиту №СК/02/000210, за умовами якого банк надав відповідачу кредит у сумі 9375 гривень строком до 19 грудня 2014 року зі сплатою 20,00 % річних. Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконує, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 07 грудня 2017 року становить 15862,45 гривень, та складається із: заборгованість за тілом кредиту – 4862,82 гривень; заборгованість за нарахованими процентами – 97,26 гривень; заборгованість за нарахованими та несплаченими в строк процентами – 3374,07 гривень; заборгованість за нарахованою щомісячною комісією – 187,50 гривень; заборгованість за нарахованою та несплаченою в строк щомісячною комісією – 7312,50 гривень; пеня – 28,30 гривень. Позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь вказану заборгованість за договором про надання споживчого кредиту та понесені витрати по сплаті судового збору.

Рішенням Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 11 січня 2018 року позовні вимоги ПАТ «Банк національний кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк національний кредит» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №СК/02/000210 від 20 грудня 2013 року в розмірі 8334,15 гривень, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту – 4862,82 гривень; заборгованість за нарахованими процентами – 97,26 гривень; заборгованість за нарахованими та несплаченими в строк процентами – 3374,07 гривен, а також судовий збір пропорційний сумі задоволених позовних вимог в розмірі 840,64 гривень. В решті вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ПАТ «Банк національний кредит», посилаючись на те, що рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог ухвалене з порушенням норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог позивача щодо стягнення заборгованості за нарахованою комісією в загальному розмірі 7500 гривень скасувати, в іншій частині залишити без змін.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції неправильно застосовано ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», оскільки відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язань. Також, ПАТ «Банк національний кредит» зазначає, що комісія є окремим видом зобов’язання боржника, яка нараховується відповідно до умов кредитного договору та не є штрафною санкцією/неустойкою в розумінні Цивільного кодексу України. Крім того, в Законі України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» відсутня заборона щодо нарахування та стягнення такого виду зобов’язання за кредитним договором/договором позики як комісія за обслуговування кредитної заборгованості.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Оскільки рішення суду оскаржується в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за нарахованою комісією, апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду лише в цій частині.

Судом першої інстанції встановлено, що між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір про надання споживчого кредиту № СК/02/000210 від 20 грудня 2013 року, відповідно до якого останній отримав кредит від банку в розмірі 9375 гривень з процентною ставкою у розмірі 20,00 % річних та датою повного погашення кредиту – 19 грудня 2014 року (а.с.4-8).

З довідки розрахунку заборгованості за кредитним договором № СК/02/000210 від 20 грудня 2013 року, заборгованість ОСОБА_1 станом на 07 грудня 2017 року становить 15862,45 гривень з яких: заборгованість за тілом кредиту – 4862,82 гривень; заборгованість за нарахованими процентами – 97,26 гривень; заборгованість за нарахованими та несплаченими в строк процентами – 3374,07 гривень; заборгованість за нарахованою щомісячною комісією – 187,50 гривень; заборгованість за нарахованою та несплаченою в строк щомісячною комісією – 7312,50 гривень; пеня – 28,30 гривень (а.с.9).

Задовольняючи частково позовні вимоги ПАТ «Банк національний кредит» до ОСОБА_1 в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту 4862,82 гривень, заборгованості за нарахованими процентами 97,26 гривень, заборгованості за нарахованими та несплаченими в строк процентами 3374,07 гривень, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, у порушення положень ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України та умов договору, зобов’язання за вказаним договором належним чином не виконав.

В частині стягнення заборгованості за пенею у розмірі 28,30 гривень, щомісячною комісією у розмірі 187,50 гривень та заборгованості за нарахованою та несплаченою в строк щомісячною комісією у розмірі 7312,50 гривень суд першої інстанції відмовив посилаючись на положення ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

Висновки суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за нарахованою комісією з підстав, зазначених ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», не відповідають вимогам матеріального закону за наступних підстав.

Згідно п. 1.1.8 договору про надання споживчого кредиту №СК/02/000210 від 20 грудня 2013 року укладеному між ПАТ «Банк національний кредит» та ОСОБА_1 (далі за текстом Договір) встановлено розмір щомісячної комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 187,50 гривень.

Пунктом 2.3 Договору комісія за обслуговування кредитної заборгованості нараховується щомісяця у сумі, зазначеній у п. 1.1.8 Договору, в останній робочий день поточного місяця за поточний місяць. Останнє нарахування комісії здійснюється у місяць, що передує місяцю, в якому здійснюється повернення заборгованості за Кредитом у повній сумі, при дотриманні Позичальником Графіку.

Пунктом 3.12.5 у разі прострочення повернення Кредиту, щомісячна комісія за обслуговування кредитної заборгованості продовжує нараховуватися до моменту повного погашення Кредиту.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року зокрема громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Виходячи з аналізу вищезазначеної норми, Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» встановлено заборону нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами та договорами позики.

Заборона на встановлення та нарахування щомісячної комісії за обслуговування кредитної заборгованості за кредитними договорами та договорами позики у вищезазначеному Законі відсутня, отже, суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення щомісячної комісії та заборгованості за нарахованою та несплаченою в строк щомісячною комісією, помилково застосував положення ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

Проте, у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити виходячи з наступного.

Згідно із частинами першою, третьою статті 1054 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник – повернути кредит та сплатити відсотки.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Оскільки відповідно до умов кредитного договору від 20 грудня 2013 року, що укладений між сторонами, банк надав позичальнику кредит на споживчі цілі, особливості регулювання відносин сторін визначаються Законом України «Про захист прав споживачів».

За положеннями частини п’ятої статті 11, частин першої, другої, п’ятої, сьомої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Відповідно до частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

Крім того, відповідно до статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

З рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 вбачається, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв’язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Таким чином, ПАТ «Банк національний кредит», встановивши в кредитному договорі сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту, не зазначив, які саме послуги за вказану комісію надаються відповідачу. Тобто позивач нарахував комісію за послуги, що супроводжують кредит, а саме за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок відповідача, що є незаконним.

Саме така правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі №6-1746цс16.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

На підставі ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Виходячи з викладеного апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права, що є підставами для скасування рішення суду в частині стягнення заборгованості по щомісячної комісії та заборгованості за нарахованою та несплаченою в строк щомісячною комісією, з ухваленням нового про відмову у задоволенні в цій частині позовних вимог ПАТ «Банк національний кредит», але з інших підстав.

Керуючись ст. 367, 369, 374, 376, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк національний кредит» задовольнити частково.

Рішення Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 11 січня 2018 року в частині відмови у задоволенні позовних про стягнення заборгованості щомісячної комісії у розмірі 187,50 гривень та заборгованості за нарахованою та несплаченою в строк щомісячною комісією у розмірі 7312,50 гривень скасувати.

У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Банк національний кредит» до ОСОБА_1 в частині стягнення заборгованості щомісячної комісії у розмірі 187,50 гривень та заборгованості за нарахованою та несплаченою в строк щомісячною комісією у розмірі 7312,50 гривень відмовити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді: