Постанова № 73597425, 19.04.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний №319/1137/17 Головуючий у 1 інстанції Горбачов Ю.М.

Провадження № 22-ц/778/1568/18 Суддя-доповідач ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Онищенка Е.А.

суддів: Бєлки В.Ю.

ОСОБА_2

за участю секретаря судового засідання Книш С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Куйбишевського районного суду Запорізької області від 31 січня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини, встановлених судовим рішенням, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини, встановлених судовим рішенням.

В позові зазначав, що з ОСОБА_3 він перебував у зареєстрованому шлюбі, від шлюбу мають спільну дитину: сина - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Спільне життя з відповідачем не склалось та шлюб було розірвано.

На підставі рішення Куйбишевського районного суду Запорізької області від 21.03.2013 року по справі 319/227/13-ц, з 2013 року сплачує відповідачу аліменти на утримання сина в розмірі 1/2 частини від усіх видів заробітку.

Станом на 27.07.2017 року він має заборгованість зі сплати аліментів в сумі 81452,01 гривень. На даний час позивач проживає з іншою жінкою та її дитиною від першого шлюбу, без реєстрації шлюбу однією сім’єю, крім того його цивільна дружина вагітна та чекає на народження їх спільної дитини. Оскільки з нього стягуються аліменти в розмірі 1/2 частини, тобто половина його заробітку, це унеможливлює організацію його проживання з іншою родиною, забезпечення та утримання достатнього рівня існування його та інших осіб, які перебувають на його утриманні.

Посилаючись на викладені обставини, просив суд зменшити розмір щомісячних аліментів, які стягуються на користь позивачки на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/2 частини всіх видів щомісячного заробітку до 1/4 частини з усіх видів заробітків щомісяця, однак не менше ніж 30% прожиткового мінімуму встановленого на дитину відповідного віку.

В ході судового розгляду справи, позивачем було уточнено позовні вимоги, відповідно до яких просив суд зменшити розмір щомісячних аліментів, які стягуються на користь позивачки на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/2 частини всіх видів щомісячного заробітку до 1/6 частини з усіх видів заробітків щомісяця, однак не менше ніж 30% прожиткового мінімуму встановленого на дитину відповідного віку.

Рішенням Куйбишевського районного суду м. Запоріжжя від 31 січня 2018 року позовні вимоги задоволено частково.

Розмір аліментів, який стягується з ОСОБА_4 на підставі виконавчого листа 319/227/2013-ц виданого відповідно до рішення Куйбишевського районного суду Запорізької області від 21 березня 2013 року, на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 до досягнення дитиною повноліття - зменшено з 1/2 частини до 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісяця, однак не менш 50% прожиткового мінімуму встановленого на дитину відповідного віку, починаючи з дня набрання законної сили рішенням і до досягнення повноліття дитиною.

Уточнюючу позовну заяву залишено без розгляду та повернуто позивачу.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що позивачем не було надано суду належних та допустимих доказів щодо зміни його матеріального та сімейного становища. Судом невірно застосовані норми матеріального права та дійшов помилкового висновку щодо зміни матеріального та сімейного становища позивача.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, тому рішення суду переглядається в частині задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором з поручителя.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з доведеності та обґрунтованості, з чим погоджується і колегія суддів, виходячи з наступного.

Встановлено, що ОСОБА_4 сплачує аліменти згідно виконавчого листа від 23.05.2013 року по справі № 319/227/2013-ц в розмірі 1/2 частини від усіх видів заробітку на користь відповідача, на утримання сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Згідно розрахунку заборгованості боржника по аліментам від 27.07.2017 року , позивач ОСОБА_4 має заборгованість по аліментам станом на 01.08.2017 року, яка становить 81452,01 гривень.

Пунктом 17 Постанови Пленуму Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» передбачено, що він не повинен перевищувати 50 відсотків заробітної плати цієї особи.

Відповідно до ст.7 ЗУ «Про Державний бюджет на 2018 рік» прожитковий мінімум для дітей віком дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2018 року - 1860 гривень, з 1 липня - 1944 гривні, з 1 грудня - 2027 гривень.

В п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено, що відповідно до ст.192 СК України розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набрала чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно розрахунку заборгованості позивача з аліментів, виданої за червень та липень 2017 року нараховано до сплати щомісяця аліменти в розмірі 3639,60 гривень.

Колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що розмір аліментів, який сплачує позивач на користь відповідача, у середньому, більше ніж у два рази перевищує встановлений законодавством прожитковий мінімум встановлений на дитину.

Відповідна правова позиція зокрема викладена у п.п. 16-17 Постанови Пленуму ВСУ від 15.05.2006 № 3 «Про застосуванням судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», а також у постанові ВСУ від 19 жовтня 2016 року у справі № 6-1798цс16.

Також у своїй Постанові від 05 лютого 2014 року по справі 6-143цс13 Верховний Суд України висловив правову позицію що при розгляді позовів про зміну розмірів аліментів (зміну способу стягнення аліментів) застосуванню підлягає не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов’язку батьків утримувати своїх дітей, зокрема ст. 182 СК України.

Доводи апеляційної скарги про відсутність доказів в підтвердження зміни матеріального або сімейного стану позивача або істотного погіршення стану його здоров’я колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що розмір аліментів він не повинен перевищувати 50 відсотків заробітної плати цієї особи.

Суд першої інстанції з дотриманням вимог ст. ст. 89,263 ЦПК України дав належну оцінку доказам по справі, вірно встановив характер спірних правовідносин і обґрунтовано зробив висновок про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

На підставі вищенаведеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права,які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення скаржником норм процесуального закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування судового рішення, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Куйбишевського районного суду м. Запоріжжя від 31 січня 2018 року у цій справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 24 квітня 2018 року.

Головуючий:

Судді: