Рішення № 73597384, 12.04.2018, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/103/16-ц

2/310/107/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2018 рокум. Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі судді Полянчука Б.І., при секретарі Панченко Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, вказуючи, що 29.03.2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем укладено кредитний договір у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. За п. 5.5 правил користування платіжною карткою банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому тарифами, які викладені на банківському сайті. Право банку змінювати тарифи закріплено в п. 1.1.3.2.3 умов та правил надання банківських послуг. Пунктом 5.3 умов та правил надання банківських послуг передбачена можливість односторонньої зміни тарифів та інших умов договору, тому розмір відсоткової ставки може змінюватись банком за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених в п. 4.9 умов та правил надання банківських послуг та п. 5.8 правил користування платіжною карткою. Відповідач ОСОБА_1 підписав заяву, чим підтвердив свою згоду на те, що заява разом з умовами та правилами надання банківських послуг, правилами користування платіжною карткою, тарифами банку, які викладені на банківському сайті складають кредитний договір. Банк свої зобовязання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. Відповідач не виконує зобов’язання за договором та не сплачує грошові кошти, що підлягають оплаті за його умовами. У зв’язку з цим станом на 31.10.2015 року утворилась заборгованість у сумі 18 865,92 грн., яка складається з наступного: заборгованість за кредитом 2 664,68 грн., заборгованість за процентами 12 037,39 грн., заборгованість з комісії та пені 2 789,28 грн., а також 500 грн. штрафу (фіксована частина) та 874,57 грн. штрафу процентна складова. Позивач просив стягнути зазначену заборгованість та судові витрати.

У судовому засіданні представник позивача вимоги підтримав і пояснив суду, що ОСОБА_1 29.03.2007 року підписав заяву про надання кредиту, в якій зазначено, що він ознайомився з умовами та правилами надання банківських послуг. Право банку змінювати тарифи закріплено в п. 1.1.3.2.3 та п. 1.1.6.1 умов та правил надання банківських послуг. Наказом від 05.04.2013 року змінено тарифи. за якими при виникненні прострочи виконання зобов’язань нараховується подвійні відсотки на всю суму заборгованості. З 07.04.2009 року до 01.04.2014 року діяла формула нарахування відсотків на поточну і прострочену заборгованість тіло кредиту х % ставку : 360 днів х кількість днів у місяці : на 100. Після 01.04.2014 року нова формула розрахунку відсотків: тіло кредиту х % та санкції за попередній місяць (штраф і пеня). Цю суму х % ставку : 360 днів х 2 х кількість днів і : 100. Наказом від 02.04.2014 року внесено зміни до Умов та правил надання банківських послуг та тарифів в частині розрахунку відсотків. Банк змінив формулу розрахунку і у разі виникнення прострочених зобов’язань відсотки нараховуються у подвійному розмірі на всю суму заборгованості, включаючи відсотки, штраф, тіло кредиту. Відповідач помилково здійснив розрахунок відсотків за ставкою 36 % річних, оскільки відсоткова ставка змінювалась і з 01.09.2014 року становила 34.8 % річних, а з 01.04.2015 року 43,2 %. Крім того, відповідачем на враховано нарахування відсотків у подвійному розмірі на всю суму заборгованості згідно наказу від 02.04.2014 року. Також вважав, що ОСОБА_1 за Умовами та правилами надання банківських послуг зобов’язаний самостійно ознайомлюватися зі змінами умов та правил надання банківських послуг. Так, згідно п. 1.1.3.1.9, п. 2.1.1.3.7, п. 1.1.2.3, п. 2.1.1.5.3, п. 1.1.2.4, п. 2.1.1.5.4 Умов та правил надання банківських послуг банк один раз в місяць надає інформацію про стан рахунку і надає виписку не рідше один раз в місяць, тобто повідомляє клієнта про зміни у виписці про стан рахунків, обов’язком позичальника є отримання виписки про стан картрахунків та про здійснені операції по картрахункам, а при незгоді зі зміною умов та правил позичальник має право подати заяву про розірвання договору. У позивача відсутні докази направлення СМС повідомлення про зміну в сторону збільшення розміру відсотків до подвійної ставки, але вважали, що за умовами договору ОСОБА_1 сам повинен був знайомитися зі змінами і банк не повинен був його повідомляти. Крім того, ОСОБА_1 раніше брав кредит і знав умови та правила, а у випадку необхідності міг знайомитися з ними. Умовами та правилами змінено строк позовної давності до 50 років, що відповідає вимогам ч. 1 ст. 259 ЦК України. Відповідач здійснив останній платіж на погашення заборгованості 17.01.2013 року, тому строк позовної давності розпочався 18.01.2013 року та спливає 18.01.2063 року, тому вважав, що позивач звернувся з позовом до суду в межах строку позовної давності. Також уточнив, що в колонці сума комісії та пені розрахунку відображена заборгованість з пені, а не комісії.

Відповідач у судове засідання не з’явився, подав заяву про розгляд справи в його відсутності.

Представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги визнала в частині заборгованості за тілом кредиту у розмірі 2 664,68 грн. та 2 619,25 грн. процентів. Вважала, що одночасне стягнення пені та штрафу неможливе. Пеню або штраф можливо стягнути тільки в межах строку позовної давності. Визнала заборгованість по відсоткам за розрахунком позивача до 01.04.2014 року. Не визнала в частині нарахування відсотків за користування кредитом після збільшення відсоткової ставки. Нову формулу розрахунку не визнала бо вона передбачає нарахування відсотків на всю заборгованість: відсотки; штраф; тіло кредиту, але за п. 1.1.1.82 умов та правил надання банківських послуг відсотки повинні нараховуватися тільки на прострочені кредитні засоби, які були надані і не повернуті в строк. Була проти стягнення відсотків за користування кредитом у заявленому розмірі, оскільки вони розраховані на тіло кредиту, відсотки, штрафи, що суперечить п. 2.1.1.12.6 умов та правил надання банківських послуг, який передбачає нарахування відсотків тільки на тіло кредиту. Також зазначила, що ст. 550 ЦК України забороняє нарахування відсотків на пеню і штрафні санкції. Крім того, п. 2.1.1.12.6.4 Умов та правил надання банківських послуг передбачає, що якщо заборгованість більше 211 днів, то увесь кредит вважається простроченим і на прострочений кредит нараховується пеня, а відсотки не нараховуються. З приводу змін умов договору пояснила, що за п. 1.1.3.2.4 умов та правил надання банківських послуг банк зобов’язаний за 7 днів до внесення змін повідомити про них клієнта. Крім того, обов’язок банку повідомляти про зміни договору передбачено п. 1.1.3.2.3. та п. 2.1.1.8.7 Умов та правил надання банківських послуг. Останній пункт передбачає повідомлення за допомогою SMS повідомлення. Банк не мав права 02.04.2014 року вносити зміни в тарифи картки універсальна без узгодження з клієнтом в письмовій формі, тому для відповідача діють старі умови та правила. Про зміну відсоткової ставки на 2,9 % банк повідомив ОСОБА_1 15.08.2014 року, а про зміну відсоткової ставки на 3.6 % у березні 2015 року, тобто після того, як подвійна ставка вже діяла. Крім того, ОСОБА_1 не був ознайомлений з умовами та правилами надання банківських послуг.

З’ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного.

Згідно ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

За ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов’язання мають виконуватись належним чином, відповідно до закону та умов договору.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов’язанні, встановлений строк (термін) то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір шляхом підписання 29.03.2007 року заяви позичальника, в якій зазначено, що вона разом з пам’яткою клієнта, умовами і правилами надання банківських послуг, а також тарифами складає між сторонами договір про надання банківських послуг. За умовами кредитного договору на ОСОБА_1 відкрито кредит у розмірі 4000,00 грн. у вигляді кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Вказаним договором, а також умовами та правилами надання банківських послуг відповідачем взято на себе зобов’язання сплачувати відсотки за користування кредитом та повернути кредит (а. с. 7-13).

На виконання умов договору ПАТ КБ «Приватбанк» було видано ОСОБА_1 кредитні картки. Останню 17.08.2010 року з терміном дії до червня 2014 року (а.с.45).

Згідно розрахунку позивача, заборгованість відповідача перед банком станом на 31.10.2015 року склала 18 865,92 грн., у тому числі: заборгованість за кредитом 2 664,68 грн., заборгованість за процентами 12 037,39 грн. (що складається з несплачених процентів на поточну заборгованість 66,55 грн., з несплачених процентів на прострочену заборгованість 11 970,84 грн.), заборгованість з пені 2 789,28 грн., заборгованість по судовим штрафам 1374,57 грн. (а. с. 4-6).

Із зазначеного розрахунку вбачається, що відповідачем кредитні зобовязання перед позивачем частково виконувались до 17.01.2013 року (а.с.4-6).

Судом встановлено, що ПАТ КБ «ПриватБанк» умови кредитного договору виконав в повному обсязі, грошові кошти в передбаченому договором розмірі видав відповідачу, але останній умови договору не виконує, тому з нього підлягає стягненню 2 664,68 грн. заборгованості за договором кредиту.

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України розмір і порядок отримання процентів за договором позики встановлюється договором. Правила ст. 1048 ЦК України поширюються і на відносини за кредитним договором (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).

Судом встановлено, що умовами кредитного договору було передбачено сплату відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, який у подальшому змінювався банком в односторонньому порядку, зокрема 05.04.2013 року (зміна тарифу) та 01.04.2014 року (зміна формули розрахунку відсотків), відповідно до п. 5.3 Умов та правил надання банківських послуг, оскільки умови договору передбачали таку можливість і ці умови договору відповідали вимогам закону, так як договір було укладено до прийняття та набрання чинності ст. 1056-1 ЦК України, яка передбачає заборону зміни фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку. Враховуючи викладене, зміни умов договору діють і вони не є нікчемними.

Стаття 1056-1 ЦК України містить заборону в односторонньому порядку збільшувати розмір фіксованої процентної ставки, але не містить заборони на зміну тарифів та формули розрахунку відсотків.

З огляду на викладене зміни до Умов та правил надання банківських послуг та тарифів в частині розрахунку відсотків відповідають вимогам закону.

Відповідач вважав, що його належним чином не повідомили про внесені зміни до Умов та правил надання банківських послуг, але із зазначеним суд не погоджується виходячи з наступного.

У пункті 5.3 Умов та правил надання банківських послуг зазначено, що банк має право проводити зміни тарифів, а також інших умов обслуговування рахунків. При цьому банк зобовязаний не менш ніж за 7 днів до ведення змін проінформувати клієнта, у тому числі у виписці по картрахунку відповідно до п. 4.9 цього договору. Якщо протягом 7 днів банк не отримав повідомлення від клієнта про незгоду зі змінами, вважається, що клієнт приймає нові умови (а.с.8-13)

Пункт 4.9 умов та правил надання банківських послуг передбачає, що не рідше одного разу на місяць, способом, вказаним у заяві, надавати держателю виписки про стан картрахунків і про зроблені за минулий місяць операції по картрахунку.

Пунктом 1.1.3.2.3 Умов та правил передбачено право банку проводити зміни тарифів, а також інших умов обслуговування рахунків. При цьому банк, за виключенням випадків зміни розмірів наданого кредиту (кредитного ліміту), зобов’язаний не менш ніж за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта, зокрема у виписці по картрахунку згідно з пунктом 1.1.3.1.9 цього договору. Якщо протягом семи днів банк не отримав повідомлення від клієнта про незгоду з умовами, то вважається, що клієнт прийняв нові умови. Право зміни розміру наданого на платіжну картку кредиту (кредитного ліміту) банк залишає за собою в односторонньому порядку за власним рішенням і без попереднього повідомлення клієнта.

Згідно з п.п. 1.1.3.1.9, 2.1.1.3.7 Умов та правил банк зобов’язаний не рідше одного разу на місяць способом, зазначеним у заяві, надавати позичальнику виписку про стан картрахунків та про проведені за минулий місяць операції по картрахунках. При підключенні позичальника до системи INTERNET-banking (приват24) надання виписок здійснюється через даний комплекс. При підключенні клієнта до комплексу Mobail-banking банк надає можливість доступу до інформації про стан рахунка шляхом використання функції SMS-повідомлень.

Крім того, обов’язком позичальника відповідно до пункту 1.1.2.3 та пункту 2.1.1.5.3 Умов та правил є отримання виписки про стан картрахунків і про проведені операції за картрахунками, а за п. 1.1.2.4, п. 2.1.1.5.4 (карточка) при незгоді зі зміною умов та правил позичальник має право подати заяву про розірвання договору (а.с.69-91).

Зазначені пункти Умов та правил надання банківських послуг регулюють відношення між банком та клієнтом по відносинам, які виникають в зв’язку з користуванням банківською кредитною карткою, тому вони є спеціальними і саме ці умови слід брати до уваги, при визначенні порядку повідомлення ОСОБА_1 про зміну умов договору.

Суд не може взяти до уваги посилання відповідача на п. 2.1.1.8.7 Умов та правил надання банківських послуг, який встановлює порядок повідомлення клієнта про внесення змін в умов та правила користування карткою та умов кредитного договору шляхом використання функції СМС-повідомлення, оскільки цей порядок міститься в розділі 2.1.1.8 «Інші умови» і може бути застосований в тому випадку, якщо би спеціальними умовами договору, які регулюють порядок користування кредитною карткою не було би визначено цей порядок.

Також слід зауважити, що відповідачем не надано суду жодного доказу, який підтверджує його звернення до банку із заявою про надання виписки по картрахункам, хоча за п. 6.3 Умов та правил надання банківських послуг ОСОБА_1 зобов’язаний був їх отримувати.

Суд вважає, що за вказаних обставин заперечення відповідача про необхідність зменшення розміру заборгованості за відсотками до 2619,25 грн. не заслуговують на увагу і з відповідача слід стягнути 12037,39 грн. заборгованості за відсотками у відповідності до розрахунку (а.с.4-6).

Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача пені, суд вважає, що вони підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Згідно ст. 546 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 549 ч. 1 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Відповідач подав до суду заяву про застосування наслідків спливу позовної давності (а.с. 43).

За укладеним між сторонами договором було видано кредитну картку № 4149437413310135, термін дії якої встановлений до червня 2014 року, тому строк позовної давності за основною вимогою не закінчився.

Аналізуючи зазначені вище правові норми, суд вважає, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням з позовом до суду, а починається з дня (місяця), якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Беручи до уваги, що позивач звернувся з позовом до суду 04.01.2016 року (а.с.46) та заяву відповідача про застосування позовної давності, пеня згідно з ч. 2 ст. 258 ЦК України підлягає стягненню з відповідача в розмірі 1000 грн. в межах строку спеціальної позовної давності за період один рік до звернення з позовом до суду. У задоволенні вимог ПАТ КБ «Приватбанк» про стягнення пені до 04.01.2016 р. слід відмовити за пропуском строку позовної давності.

Беручи до уваги правовий висновок ВСУ, який викладено в постанові від 11.02.2015 року у справі №6-240 цс 14 доводи представника позивача про збільшення позовної давності за згодою сторін до 50 років за п. 1.1.7.31 Умов та правил надання банківських послуг суд не може взяти до уваги.

Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача штрафів відповідно до п 8.6 Умов та правил надання банківських послуг, а саме: 500 грн. фіксована частина; 874,57 грн. процентна складова.

За ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Відповідно до положень ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України в постанові від 21 жовтня 2015 року по справі №6-2003 цс 15.

Суд вважає, що за таких обставин неустойка у вигляді штрафів і пені, нарахована за один і той же період, є одним і тим же видом цивільно-правової відповідальності, а тому є неправомірним їх одночасне застосування, у зв'язку з чим з відповідача підлягає стягненню тільки неустойка у вигляді пені, а в задоволенні вимог про стягнення штрафів слід відмовити.

На підставі ст. 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 141, 259, 263-265, 280-282, 273, 354 ЦПК України, ст.ст. 207, 253, 256, 258, 267, 526, 530, 546, 549, 626, 628, 634, 638, 1048, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, ст. 61 Конституції України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1) на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 14360570, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Грушевського, буд 1Д) 2664,68 грн. заборгованості за кредитом, 12 037,39 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 1000 грн. пені, а всього 15 702,07 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 1378 грн. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено 20.04.2018 року.

Суддя