Постанова № 73597225, 19.04.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

_____

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

справа № 758/15223/16-ц Головуючий у 1-й інстанції суддя: Шаховніна М.О.

19 квітня 2018 року м. Київ

Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого - Саліхова В.В.

суддів: Прокопчук Н.О., Семенюк Т.А.

секретаря судового засідання: Дячук І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу «Наш дім Поділ» на рішення Подільського районного суду м. Києва від 22 лютого 2017 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пателі Лізинг» про стягнення пені за інвестиційним договором,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ТОВ «Пателі Лізинг» та просила стягнути з відповідача пеню за інвестиційним договором №230НВ від 18.07.2014 у розмірі 1 047 410,39 грн. та судовий збір.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 22.02.2017 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ТОВ «Пателі Лізинг» на користь ОСОБА_1 пеню у розмірі 1 047 410,39 грн. та судовий збір у розмірі 6 900 грн.

В апеляційній скарзі Обслуговуючий кооператив «Наш дім Поділ» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Посилається на те, що судом першої інстанції не було повно та всебічно з'ясовано обставини справи, підтверджених доказами, невірно застосовані правові норми. В обґрунтування своїх доводів вказує, що Обслуговуючий кооператив «Наш дім Поділ», виступаючи на підставі договору про участь у будівництві житлового будинку від 29.01.2018, фактично є правонаступником відповідача з питань щодо експлуатації будівлі. Зазначив, що відповідачем виконані всі обов'язки відповідно до умов Договору на момент подання позову, в тому числі п. 3.3. Інвестиційного договору щодо планового терміну введення будинку в експлуатацію у жовтні 2014 року. Вказав, що жодними доказами у справі не доведено саме факт порушення відповідачем грошового зобов'язання, як єдиною підставою для застосування пені. Посилається на те, що оскаржуване рішення зачіпає права та інтереси інших інвесторів, оскільки будівля має бути реалізована у процесі виконавчого провадження.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити. Вказав, що оскаржуване рішення не може стосуватися жодних прав та обов'язків скаржника. Судом першої інстанції вірно встановлено факт порушення договору та дата настання такого порушення.

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/2741/2018Відповідно до п. 8 ч. 1 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Згідно з ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Пунктом 3 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

У зв'язку з чим, справа підлягає розгляду Апеляційним судом м. Києва.

У судовому засіданні представники позивача просили апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Представник Обслуговуючого кооперативу «Наш дім Поділ» просив задовольнити апеляційну скаргу, рішення суду першої інстанції скасувати.

Представник відповідача ТОВ «Пателі Лізинг» в судове засідання не з'явився, подав до суду письмові пояснення, в яких підтримав апеляційну скаргу та просив розглядати справу без його участі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ «Пателі Лізинг» не виконало взяті на себе зобов'язання відповідно до інвестиційного договору, а саме станом на день розгляду справи спірний об'єкт не був введений в експлуатацію, а тому з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми фактично внесених інвестором грошових коштів за кожний день прострочки.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів, враховуючи наступне.

З матеріалів справи вбачається, та встановлено при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, що 18.07.2014 між ОСОБА_1 та ТОВ «Пателі Лізинг» був укладений інвестиційний договір №230 НВ (а. с. 9-15).

Відповідно до умов даного договору позивач взяла участь у фінансуванні будівництва ТОВ «Пателі Лізинг» житлово-офісного комплексу з вбудованими приміщеннями громадського харчування та підземним паркінгом на земельній ділянці у м. Києві по вул. Нижній Вал, 27-29 (п. п. 1. 1., 2.1. Договору). Згідно п. 2.2. Договору після виконання Сторонами всіх зобов'язань за Договором, Замовник, відповідно до законодавства та на умовах цього Договору, передає у власність Інвестору апартаменти розташовані на 11 поверсі загальною площею 115, 9 кв.м.

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що розмір участі у фінансуванні на момент укладення даного Договору становить 2 429 553 грн. 75 коп., крім того ПДВ 485 910 грн. 75 коп., разом 2 915 1464 грн. 50 коп.

ОСОБА_1 сплатила ТОВ «Пателі Лізинг» 100% вартості об'єкта будівництва у розмірі 2 915 464 грн. 50 коп., що підтверджується платіжними дорученнями та довідкою відповідача від 09.08.2016 (а. с. 18-23).

Зі свого боку, відповідно до умов інвестиційного договору, відповідач зобов'язався за свій рахунок (в тому числі за рахунок залучених коштів від будь-яких інших Інвесторів) і з використанням своїх матеріалів здійснити весь комплекс робіт щодо будівництва будинку, гарантував відповідність вимогам ДБН і правил України якість всіх робіт, що прямо або опосередковано стосуються будівництва будинку, організувати отримання (складання) всієї документації, пов'язаної з будівництвом та експлуатацією будинку.

Згідно п. 3.3. інвестиційного договору плановий термін введення будинку в експлуатацію - Жовтень 2014 року.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивачка посилається на те, що станом на грудень 2016 року спірний об'єкт не введений в експлуатацію, а тому відповідачем порушено свої зобов'язання за договором.

26.08.2016 позивачем на адресу відповідача було направлено претензію про сплату пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором (а. с. 34-29).

Пунктом 6.6. інвестиційного договору передбачено, що у разі порушення Замовником строку введення будинку в експлуатацію на термін, що перевищує 90 діб, Замовнику нараховується пеня в розмірі подвійної обліком ставки НБУ, за кожен день прострочки платежу від суми сплачених Інвестором коштів по Інвестиційному договору.

У жовтні 2014 року будинок не був введений в експлуатацію, а тому з 01.11.2014 згідно п 6.6. договору відраховується 90 діб. Протягом цього часу будинок також не було введено в експлуатацію.

З 29.01.2015 у зв'язку з порушенням зобов'язання повинна нараховуватися пеня.

Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 звернулась із відповідним позовом до суду.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст.ст. 6 , 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статтей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно із статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно із частиною третьою статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі, коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі, коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення. Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов'язання, не звільняє його від виконання зобов'язання в натурі.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про інвестиційну діяльність» при недодержанні договірних зобов'язань суб'єкти інвестиційної діяльності несуть майнову та іншу відповідальність, передбачену законодавством України і укладеними договорами. Сплата штрафів і неустойок за порушення умов договорів, а також відшкодування завданих збитків не звільняють винну сторону від виконання зобов'язань, якщо інше не передбачено законом або договором.

Пунктом 6.6. інвестиційного договору передбачено, що у разі порушення Замовником строку введення будинку в експлуатацію на термін, що перевищує 90 діб, Замовнику нараховується пеня в розмірі подвійної обліком ставки НБУ, за кожен день прострочки платежу від суми сплачених Інвестором коштів по Інвестиційному договору.

Аналіз зазначених норм права свідчить про те, що замовник за інвестиційним договором повинен належним чином виконувати умови договору та у встановлені строки будинок (об'єкт) ввести в експлуатацію, а за невиконання умов договору настають відповідні правові наслідки.

Матеріали справи свідчать, що ТОВ «Пателі Лізинг» належним чином умови інвестиційного договору №230 НВ не виконав, у встановлені строки - жовтень 2014 року будинок не був введений в експлуатацію та протягом 90 діб після.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції про те, що ТОВ «Пателі Лізинг» не виконало взяті на себе зобов'язання відповідно до інвестиційного договору, а саме станом на день розгляду справи спірний об'єкт не був введений в експлуатацію, тому з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми фактично внесених інвестором грошових коштів за кожний день прострочки, правильними.

Доводи апеляційної скарги про те, що оскаржуване рішення зачіпає права та інтереси інших інвесторів, оскільки будівля має бути реалізована у процесі виконавчого провадження не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, враховуючи невиконання відповідачем у строки своїх зобов'язань за договором та настання у останнього відповідальності.

Більш того, протягом всього часу слухання справи в суді апеляційної інстанції суд наполягав на наданні особою, що подала апеляцій скаргу, доказів на підтвердження того, що скаржник дійсно є правонаступником відповідача по справі, але таких доказів так і не було надано.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що на підставі оскаржуваного рішення державним виконавцем було накладено арешт на майно, що є власністю Обслуговуючого кооперативу «Наш дім Поділ», також не спростовує висновків суду внаслідок того, що вказане підприємство не позбавлено права оскаржити дії такої посадової особи до суду.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідачем виконані всі обов'язки відповідно до умов Договору на момент подання позову, в тому числі п. 3.3. Інвестиційного договору щодо планового терміну введення будинку в експлуатацію у жовтні 2014 року не можуть бути підставою для скасування рішення в зв'язку з тим, що при розгляді справи в суді апеляційної інстанції не знайшли свого підтвердження доводи, що вказаним рішенням порушуються права саме особи, яка подала апеляційну скаргу.

При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що чинним законодавством та інвестиційним договором №230 НВ передбачена можливість стягнення із замовника пені за невиконання інвестиційного договору, а тому посилання в апеляційній скарзі на неможливість стягнення пені з відповідача, оскільки останнім не порушено грошового зобов'язання, є хибними.

Враховуючи наведене, судом першої інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини справи та зроблено відповідні висновки, які відповідають нормам матеріального та процесуального права, з якими погоджується і колегія суддів.

За наведеного, доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують.

Таким чином, знайшло своє підтвердження при розгляді справи в суді апеляційної інстанції порушення прав позивача.

Обґрунтовуючи своє рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Враховуючи наведені обставини та вимоги ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367-368, 371, 374-375, 381-384, 389-390 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу «Наш дім Поділ» залишити без задоволення.

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 22 лютого 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 24.04.2018.

Головуючий: В.В. Саліхов

Судді: Н.О. Прокопчук

Т.А.Семенюк